Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 565/2071/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 27.05.2020. Зареєстровано: 28.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2020.
Дата набрання законної сили: 26.05.2020
Результат оскарження 16.09.2020 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 22-ц/4815/692/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 травня 2020 року
		м. Рівне
		Справа № 565/2071/19
		Провадження № 22-ц/4815/692/20
		 
		Головуючий у Кузнецовському міському суді
		Рівненської області: суддя Мануляк Ю.В.
		Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції
		(вступної та резолютивної частини):
		13 год. 08 хв. 03 березня 2020 року в м. Вараш
		Рівненської області
		Повний текст рішення складено: 05 березня 2020 року
		 
		Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючий суддя: Хилевич С.В.
		судді: Гордійчук С.О., Боймиструк С.В.
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського судуРівненської області від 03 березня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, 
		в с т а н о в и в : 
		   У грудні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Мотивуючи свої вимоги, покликався на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року, яким стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 , (згодом прізвище було змінено на " ОСОБА_4 ") аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ј заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Так, при винесенні рішення судом було враховано, що інших дітей відповідач не мав. Втім ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОСОБА_2 народилася донька  ОСОБА_6 , тобто з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів його матеріальний стан змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до ст.192 СК України. Крім того, 05 квітня 2016 року позивач подарував відповідачу Ѕ частини квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Хоча це нерухоме майно перебувало у спільній сумісній власності, але відповідний правочин був вчинений виключно задля забезпечення належних умов для розвитку спільної дитини. 
		   З наведених підстав просив зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 , що стягуються на користь ОСОБА_1 , з ј частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та присудити стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 , що стягуються на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття
		   У поданому відзиві ОСОБА_1 просила у задоволенні позову відмовити. Зазначала, що дарування відповідачу Ѕ частини квартири не спрямовувалось на забезпечення інтересів дитини, а було умовою добровільного поділу майна подружжя. Натомість позивачу залишився автомобіль, гараж та 13 000 доларів США. При цьому квартира придбавалась за рахунок коштів від проданої особистої двохкімнатної квартири ОСОБА_1 з доплатою. Відхиляючи наведені ОСОБА_1 заперечення, позивач у відповіді на відзив виклав такі пояснення, міркування і аргументи. Зазначав, що спростовуючи покликання на факт дарування Ѕ квартири, відповідач умисно перекручує обставини та замовчує про невигідні їй обставини. Так, після припинення спільного проживання позивачу лишився автомобіль "Kia Ceed" якому на той час було більше 9 років. Гараж, яким користується останній, не перебуває у власності жодного із подружжя. Втім для використання ОСОБА_1 лишилась двокімнатна квартира в м. Севастополь. Тому наведене спростовує твердження про відсутність в діях позивача дій, спрямованих на забезпечення інтересів дитини. Щодо відпочинку іншої дружини в Італії, то, на переконання ОСОБА_2 , це не є предметом дослідження в справі та не вказує на поліпшення його майнового стану. ОСОБА_7 є працездатною особою, працевлаштована, і не перебуває на утриманні свого чоловіка. Стверджував, що у разі задоволення позовних вимог сума стягуваних аліментів становитиме понад 8 000 гривень, тому вважав цей розмір більш ніж достатнім для задоволення потреб дитини. 
		   Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 березня 2020 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року та виконавчого листа від 12 травня 2016 року у справі № 565/468/16-ц, з ј до 1/6 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. В решті вимог позову відмовлено.
		   Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 840,80 гривень судового збору.
		   На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликалась на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених у рішенні суду висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. 
		   Так, звертаючись з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач покликався лише на зміну сімейного стану у зв`язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки ОСОБА_6 , а тому збільшення кількості утриманців. Проте позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів погіршення матеріального стану з часу стягнення аліментів, а навпаки, на думку заявника, таке становище значно покращилось. Невдовзі після розірвання шлюбу ОСОБА_2 придбав чотирьохкімнатну квартиру, а його нинішня дружина у 2019 році відпочивала в Італії. Відповідно до довідки про доходи його заробітна плата з січня по грудень 2019 року становить 1 045 515,56 гривень, а після утримань податків, зборів та стягнень за виконавчими написами 638 630,88 гривень. З січня по жовтень 2019 року з позивача на користь відповідача стягнуто 162 777,77 гривень аліментів на утримання сина ОСОБА_9 . Тобто ОСОБА_2 працездатний, працює, отримує дохід, розмір якого протягом останніх декількох місяців значно збільшився, має задовільний стан здоров`я, має можливість забезпечити дружині вартісний відпочинок та придбати дорогу нерухомість. Тому сам факт народження доньки жодним чином не впливає на матеріальне становище позивача, на його можливість чи неможливість сплачувати аліменти в установленому розмірі, а батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Ця обставина не може бути самостійною підставою для зменшення їх розміру. Оскільки зміна сімейного стану в зв`язку з одруженням та народженням ще однієї дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, а ОСОБА_2 не надано доказів, які б підтверджували зміну в бік погіршення його матеріального становища на час його звернення до суду з позовом, то, на думку заявника, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову. Крім того, суд не врахував у першу чергу інтереси самої дитини, залишивши поза увагою те, що відповідно до рішення Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараський центр первинної медичної допомоги" № 43 від 30 січня 2020 року ОСОБА_5 поставлено діагноз: алергічний дерматит, рецидивуючий перебіг; спазм акомодації обох очей; дискінезія жовчовивідних шляхів;рекурентний ацетонемічний синдром; нейроциркулярна дистонія по змішаному типу. За висновком цієї комісії дитина потребує систематичного лікування, адже усі хвороби є хронічними, на що витрачаються значні кошти. Також з часу присудження аліментів дитина підросла, а тому витрати на її утримання збільшилися й з цих підстав.
		   З викладених мотивів просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вирішивши питання щодо розподілу судових витрат. 
		   Обґрунтовуючи заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги позивач покликався на безпідставність тверджень заявника про необхідність доведення погіршення, оскільки такою підставою позов не вмотивовувався взагалі. Підставою ж для зменшення розміру аліментів є саме зміна сімейного стану, а також інші обставини, які беруться до уваги та аналізуються при вирішенні питання щодо стягнення аліментів. Всупереч посиланням на неврахування місцевим судом довідки лікарсько-консультативної комісії, то, як видно з самого судового рішення, стан здоров`я дитини взято до уваги, що зокрема спонукало лише до часткового задоволення позову. Крім того, відповідач має право на звернення з вимогою про стягнення додаткових витрат, які будуть чи були здійснені через особливу обставину, тобто хворобу дитини, чого заявником не вчинено. Орієнтовно загальне щомісячне забезпечення спільної дитини становитиме не менше 18 000 гривень на місяць та дані кошти повинні бути направлені на забезпечення достойного рівня життя, необхідного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку саме дитини, а не бути джерелом збагачення відповідача. Зокрема, з цих спонукань просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. 
		   Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
		   Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_3 (зараз - ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. 
		   Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 квітня 2016 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7). 
		   Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2 як на підставу для зменшення визначеного рішенням суду розміру аліментів, зокрема, покликався на зміну свого сімейного стану, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки ОСОБА_6 , що вважав достатнім для задоволення його вимог. 
		   Відповідно до ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		   Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		   Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		   Норми частини першої ст. 192 СК України вказують, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.
		   Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
		   Тому, виходячи із положень ст. 192 СК України, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції, що зміна сімейного стану позивача є самостійною підставою для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів.
		   Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення.
		   Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		   Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		   Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
		   Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_2 за 2019 рік йому нараховано 1 045 515,56 гривень заробітної плати, з яких утримано за податками та зборами 203 875,56 гривень, за виконавчими написами 203 009,12 гривень, тому сума до сплати становила 638,630,88 гривень (а.с.43). 
		    ОСОБА_1 відповідно до такої ж довідки нараховано 432 195,69 гривень заробітної плати, з яких з яких утримано за податками та зборами 84 278,18 гривень, тобто сума до сплати складає 347 917,51 гривень (а.с.40).
		   Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року в сумі 2218 гривень.
		   З урахуванням рівності батьківських обов`язків сума визначеного судом матеріального забезпечення ОСОБА_5 в декілька разів перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум, що безсумнівно не порушує право дитини на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення її інтересів.
		   Щодо потреби дитини в систематичному лікуванні, то, як правильно зазначає відповідач, в разі необхідності та доведеності це може бути мотивом для звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат, як це передбачено ст. 185 СК України.
		   Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду попередньої інстанції колегія суддів не бере до уваги, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, вони були предметом дослідження попереднім судом і їм надано належну правову оцінку.
		   Фактично ж такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у зручний спосіб, який має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
		Хоча й згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи, але будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, надано не було, а апеляційним судом не було здобуто.
		   Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58).
		   Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
		   Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
		   Підставою для залишення оскаржуваного рішення суду без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
		   Судовий збір, що понесений позивачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід віднести на його ж рахунок.
		   Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в :
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кузнецовського міського судуРівненської області від 03 березня 2020 року  без змін.
		   Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:                                 С.В. Хилевич
		 
		Судді: С.О. Гордійчук
		 
		С.В.Боймиструк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...