Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 694/626/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2020.
Дата набрання законної сили: 22.05.2020
Номер судового провадження: 61-47769ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 694/626/18
		провадження № 61-47769св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ особових рахунків для оплати комунальних послуг.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, вона та відповідач є співвласниками (кожен по 1/2 частці) квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідач не приймає участі в оплаті комунальних послуг, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.
		 
		Просила суд розділити особові рахунки між нею та ОСОБА_2 по оплаті комунальних послуг щодо забезпечення холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством згідно розміру часток у праві власності на вказану квартиру.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року, ухваленим у складі судді Дудніченко В. М., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особові рахунки по оплаті комунальних послуг (в забезпеченні: холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством) згідно розміру 1/2 частки у власності за квартиру АДРЕСА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 із 22 листопада 2017 року є власником 1/2 частини вказаної квартири, а тому разом із позивачем повинен виконувати обов`язок по утримання майна згідно до своєї частки та нести тягар відповідальності перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними з цим майном.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		 
		Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог 
		ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що згідно матеріалів справи сторони, як учасники спільної часткової власності володіють не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.
		Діючим законодавством обов`язок по оплаті комунальних платежів, покладений на кожного з співвласників, відповідно до його частки у праві власності на квартиру. У разі ухилення співвласника від виконання своїх зобов`язань по оплаті за комунальні послуги, інші співвласники, які оплачують ці послуги, мають право на стягнення коштів, сплачених ними з співвласника, який таку оплату не проводить. У разі відмови співвласника у добровільному порядку сплатити кошти співвласнику чи співвласникам, особа має право за захистом своїх інтересів звернутись до суду з відповідним позовом. Тому позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів, які нею сплачено за утримання квартири та комунальні послуги.
		Із вимогами до будинкоутримувача про розділення особових рахунків квартири позивача не зверталась, а відповідні підприємства та установи до участі у справі в якості відповідачів залучені не були. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду з касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року, залишити в силі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом не встановлено всі обставини справи, унаслідок чого помилково скасовано рішення суду першої інстанції.
		 
		Відзначає, що відповідальність щодо утримання майна лежить на власникові, а не на комунальних установах, які надають послуги, тому надавачі послуг не можуть бути відповідачами у справі про розподіл особових рахунків, оскільки при наявності судового рішення з цього приводу, підприємства виконають його у відповідній частині.
		 
		Суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином письмові докази, зокрема, щодо належності кожному зі співвласників часток у спірному житлі та про те, що вона письмово зверталася до надавачів комунальних послуг з проханням розділити особові рахунки, однак відповіді не отримала.
		 
		Чинним законодавством не передбачено відкриття окремих рахунків для оплати житлово-комунальних послуг співвласнику майна лише після встановлення порядку користування цим майном або виділення в натурі частки в спірному майні.
		 
		Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив 
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Звенигородського районного суду Черкаської області.
		 
		У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		У квітні 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді-доповідачу.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є в рівних частках (по 1/2 частці кожен) співвласниками квартири АДРЕСА_2 .
		 
		15 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір по наданню комунальних послуг на утримання вказаної квартири із Звенигородським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням та Звенигородським підприємством теплових мереж. 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції Кодексу, яка діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		 
		Стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
		 
		Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		За змістом частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		 
		Відповідно до статті 179 Житлового кодексу Української РСР (далі - 
		ЖК УРСР) користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		 
		Пунктами 10, 13 Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 
		від 08 жовтня 1992 року № 572 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), передбачено порядок розподілу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири в разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати таких послуг.
		 
		Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц провадження № 14-61цс18).
		 
		У справі, що переглядається, позивач заявивши вимоги про поділ особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг, клопотань про залучення до участі у справі житлово-експлуатаційних організацій чи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та/або організацій, що надають житлово-комунальні послуги та, відповідно, відкривають та ведуть особові рахунки для оплати житлово-комунальних послуг не заявляла.
		 
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд ухвалив рішення про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справи, що є підставою для відмови у позові, оскільки висновки по суті позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки письмовим зверненням заявника до обслуговуючих організацій, та правовстановлюючому документу, яким за сторонами визначено частки у праві власності на спірну квартиру, не спростовують висновків апеляційного суду щодо неналежного суб`єктного складу учасників справи. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   В. В. Шипович     Є. В. Синельников      С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...