Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 648/1477/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про відстрочку виконання вироку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: 51-1968км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016230080001748

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 648/1477/17
		провадження № 51-1968 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) за№12016230080001748, заобвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Петрівка Генічеського району Херсонської області, жительки АДРЕСА_1 , такої, що судимості не має,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
		закасаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2018року, залишеним без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від13листопада 2019 року, ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є її власністю.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк перебування її під вартою з 22-го по 24 лютого 2017 року зрозрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Згідно з вироком    ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 22 лютого 2017року близько 13:00, перебуваючи на території Державної установи «Білозерська виправна колонія № 105» (с. Дар`ївка Білозерського району Херсонської області) шляхом залишення в нижній частині дерев`яної табуретки, вкімнаті для короткострокових побачень вказаної установи збула наркотичний засіб  канабіс масою 23,39 г (у перерахунок на суху речовину).
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати йзакрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості засудженої. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, щорішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на недопустимих доказах, отриманих урезультаті провокації вчинення злочину. Також захисник посилається на те, що всудах першої та апеляційної інстанцій сторона обвинувачення недовела наявності у ОСОБА_6 прямого умислу напридбання наркотичного засобу зметою збуту, що виключає кваліфікацію її дій зач. 2 ст. 307 КК України. 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
		Прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення  без зміни. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, атакож правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу. 
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Тобто касаційний суд не перевіряє судові рішення у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим тавмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно знормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду таоціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, по суті, порушує питання про перегляд судових рішень у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно довимог статей 433, 438 КПК України не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судами.
		Матеріали кримінального провадження свідчать, що місцевий суд, установивши обставини кримінального провадження та проаналізувавши зібрані органом досудового слідства докази, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, з огляду на нижченаведене.
		Так, у судовому засіданні ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, не визнала, однак не заперечувала факт про надання нею згоди на вчинення відповідних дій, а саме за винагороду пронести позаконтролем на територію вказаної виправна колонії заборонені речі та на подальше їх приховування в кімнаті побачень цієї установи. При цьому вона вказувала на те, що здогадувалась, що це можуть бути наркотичні засоби.
		Незважаючи на позицію засудженої місцевий суд проаналізував
		і належним чином оцінив показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		Показання зазначених учасників кримінального провадження місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться: у протоколах огляду від22лютого 2017 року; у протоколі за наслідками зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01 березня 2017 року; у протоколі за наслідками аудіо, відеоконтролю місця від 01 березня 2017 року; у висновкуекспертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів Херсонського НДЕКЦ МВС України № 358-НР від 23 лютого 2017 року, на відеозаписах та додатках до вказаних протоколів, тощо.
		З оскаржуваного вироку суду першої інстанції вбачається, що згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення засвоїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному йнеупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України, асаме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу.
		З урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судом, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст.307 КК України є правильною.
		Крім того, захисник у своїй касаційній скарзі вказує на провокацію злочину з боку правоохоронних органів, а докази, на його думку, слід визнавати недопустимими, оскільки їх отримано внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд.
		Перевіряючидоводи в касаційній скарзі захисника, щодо провокації злочину, колегія суддів дійшла висновку, що такий факт не знайшов підтвердження врезультаті перевірки обставин кримінального провадження та дослідження доказів як у суді першої інстанції, так і апеляційної. 
		Як убачається з матеріалів провадження, викриття ОСОБА_6 було здійснено вході проведення оперативних заходів, що проводились у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 16 листопада 2016 року, заознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зокрема під час проведення негласних слідчих (розшукової) дій, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; аудіо, відеоконтролю місця з отриманими відповідними дозволами для цього. При цьому в зафіксованих телефонних розмовах ОСОБА_6 було висловлено намір здійснити збут наркотичних засобів увиправну колонію.
		Разом із цим, підставою для внесення відомостей до ЄРДР 16 листопада 2016 року про злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, став рапорт о/у СКП Білозерського ВП ХВП ГУП в Херсонській області про те, що на території державної установи «Білозерська виправна колонія №105» ОСОБА_6 збуває наркотичні засоби засудженому ОСОБА_11 . При цьому з оперативної інформації було відомо про відвідування    ОСОБА_6 вказаної установи під приводом побачень іззасудженим, а також про передачу йому наркотичних засобів у домовленому місці таподальший збут наркотичних засобів (а. п. 149152, 153156, том 1).
		Так, колегія суддів зазначає, що для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) виробив такі критерії  змістовний та процесуальний.
		При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним  наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності тарівності сторін.
		Разом із цим, перевіряючидоводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 щодо провокації злочину, колегія суддів дійшла висновку, що у матеріалах кримінальногопровадження відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину.
		У зафіксованих телефонних розмовах ОСОБА_6 після отримання пропозиції від невстановленої особи на ім`я « ОСОБА_12 » особисто сама встановила умови вчинення нею дій щодо доставки наркотичних засобів до місця позбавлення волі, втому числі вартість послуги, умови та транспорт, на якому її мають привезти довиправної колонії. Надалі ОСОБА_6 в ході телефонних розмов пояснювала вказаній особі, яких саме розмірів та форми мають бути пакунки. 
		Вказані обставини свідчать про активні дії самої засудженої тавставлення нею умов збуту наркотичних засобів, чим підтверджується її протиправна діяльність. 
		У рішенні «Матановіч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив, що «підбурювання, за змістом кримінального процесуального закону, мало б місце тільки тоді, коли таємний агентперед тим, … як було прийнято рішення про закупку і продаж наркотиків разом з іншими співвиконавцями злочину, неодноразово б заохочував [обвинуваченого] довчинення злочину (або сприяв утвердженню у прийнятті такого початкового рішення обвинуваченим). Втім, докази ясно показують, що така пропозиція була лише загальним абстрактним виразом готовності таємного агента платити певну суму грошей за поставлені наркотики, після чого скаржник добровільно продовжував спілкуватися з ним, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності «покупця» [купувати наркотики]. Звернення таємного агента в даному випадку не було обов`язковою умовою для злочинної діяльності скаржника, тобто дія, яку б в іншому випадку він би не вчинив. Навпаки, суди дійшли висновку, що навіть без [агентів під прикриттям] він мав намір вчинити злочин, за який він був засуджений».
		У своєму рішенні «Банніков проти Росії» на обґрунтування факту порушення вимог п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод ЄСПЛ посилається насвоє рішення «Худобін проти Російської Федерації», «Тейшейро деКастро проти Португалії», однак зміст цих рішень зводиться до вислову «не було бскоєно, як би не було спровоковано».
		Отже, згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема усправах«Банніков проти Росії» від04листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від02жовтня 2010 року, «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року застосування особливих методів ведення слідства  зокрема, агентурних методів  саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання має бути суворо регламентовано. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
		Так, для визначення провокації злочину ЄСПЛ установив у тому числі такі критерії: чибули дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах зособою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 було встановлено, що органи досудового розслідування діяли упасивний спосіб і не підбурювали засуджену до вчинення злочину. Таким чином, такі дії не призвели допідбурювання, через призму прецедентної практики ЄСПЛ стосовно п. 1ст. 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод.
		Зважаючи на наведене, в основу обвинувального вироку місцевий суд поклав докази, які узгоджуються між собою та повною мірою вказують на винуватість ОСОБА_6 , а після перевірки матеріалів провадження було встановлено, що фактів, які би свідчили про факти підбурювання останньої до вчинення інкримінованого їйзлочину, не виявлено, таким чином, доводи захисника про провокацію злочину з боку правоохоронних органів не знайшли свого підтвердження.
		Доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, про відсутність у ОСОБА_6 прямого умислу на придбання нею наркотичного засобу з метою збуту єбезпідставними.
		Як убачається з матеріалів провадження, а саме з протоколу за наслідками зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 01 березня 2017 року, в ході телефонного спілкування з невстановленою особою на ім`я « ОСОБА_12 » останній повідомив ОСОБА_6 , яку саме наркотичну речовину їй слід перенести поза контролем натериторію виправної колонії.
		При цьому обізнаність ОСОБА_6 щодо предмета передачі, зафіксовано втелефонній розмові останньої, що відбулася 22 лютого 2017 року, зневстановленою особою на ім`я « ОСОБА_13 ». Крім того, ОСОБА_6 усвідомлювала, що проносить на територію вказаної установи заборонені речі, оскільки, опинившись у кімнаті для короткострокових побачень на самоті, одразужсховала пакунки у пристосоване місце, про яке їй заздалегідь було відомо, щоповністю виключає вчинення таких дій неумисно.
		З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів касаційного суду вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст.307 КК України, асаме незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, є правильною.
		Доводи захисника про недопустимість доказів  протоколів огляду від22лютого 2017 року, оскільки зазначені слідчі дії були проведені за участю заінтересованих понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9  тобто працівників державної установи «Білозерська виправна колонія №105», є безпідставними.
		Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити неменше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чиречі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються за обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого іпотерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані врезультатах кримінального провадження.
		Як убачається з протоколів огляду від 22 лютого 2017 року, а саме огляду приміщення кімнати державної установи «Білозерська виправна колонія №105», підчас проведення зазначених слідчих дій були присутні поняті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які працювали у зазначеній установі. 
		При цьому з матеріалів провадження вбачається, що зазначені особи не були співробітниками оперативного відділу установи, не виконували функцій, щодо нагляду за засудженими та відповідно доположень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» не були працівниками правоохоронного органу.
		Із зазначених протоколів убачається, що поняті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 жодних зауважень та доповнень до них не робили, а тільки посвідчили їх, тобто підписали, а тому участь указаних понятих не призвела до отримання необ`єктивних результатів проведення зазначеної слідчої дії. 
		З огляду на наведене матеріали провадження не містять жодних даних про те, що поняті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були заінтересованими у результатах кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , а також були працівниками правоохоронного органу в розумінні Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів».
		Разом із цим, колегія суддів касаційного суду бере до уваги положення ч. 7 ст. 223 КПК України, відповідно до якої участь понятих у зазначеній слідчій дії єнеобов`язковою.
		Таким чином, ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що протоколи огляду від 22 лютого 2017 року були отримані в порядку, встановленому процесуальним законом. 
		Крім того, аналогічні доводи викладені в касаційній скарзі, були наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , їх перевірив суд апеляційної інстанції тавизнав безпідставними. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи взадоволенні апеляційної скарги захисника, в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення тапідстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою тавідповідає вимогам ст.419КПК України.
		Покарання призначено ОСОБА_6 з урахуванням положень ст. 65 КК України, іпідстав вважати таке покарання несправедливим через м`якість чи суворість колегія суддів не вбачає.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були ббезумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2018 року таухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...