Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/1001/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: 27.05.2020. Зареєстровано: 28.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2020.

Результат оскарження 07.10.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000, 
		тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
		_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 травня 2020 року Справа № 923/1001/19 
		Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовом: Новогригорівської сільської ради Генічеського району, Херсонська область, Генічеський район, с. Новогригорівка
		до відповідача-1: Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", Херсонська область, Генічеський район, с. Новогригорівка, 
		відповідача-2: Генічеської районної державної адміністрації, Херсонська область, м. Генічеськ
		про розірвання договору оренди достроково 
		за участю представників сторін:
		від позивача: не з`явився,
		від відповідача-1: Опаренко О.В. (паспорт НОМЕР_1 , виданий Старобешівським РВ УМВС України в Донецькій області 21.08.2003р.), заступник директора, довіреність від 11.02.2020р., наказ № 12 від 17.01.2019р.,
		від відповідача-2: не з`явився
		 
		 
		Позивач Новогригорівська сільська рада звернувся до господарського суду із позовом до відповідача-1 Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", відповідача-2 Генічеської районної державної адміністрації про розірвання договору оренди достроково.
		Ухвалою суду від 04.12.2019р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 03.01.2020р., встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
		Ухвалою суду від 03.01.2020р. у зв`язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів підготовче засідання відкладено на 28.01.2020р., призначено проведення підготовчого засідання 28.01.2020р. в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення Генічеським районним судом Херсонської області.
		 27.01.2020р. до суду надійшла сумісна заява-клопотання про затвердження мирової угоди у справі, підписана Новогригорівським сільським головою та директором ПСП "Новогригорівське", до якої додано примірник додаткової угоди до договору оренди землі від 28.12.2019р. №6.
		Ухвалою суду від 28.01.2020р. у задоволенні заяви-клопотання Новогригорівської сільської ради та ПСП "Новогригорівське" про затвердження мирової угоди відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 03.03.2020р., підготовче засідання відкладено на 17.02.2020р.
		 13.02.2020р. відповідачем-2 подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Генічеської районної державної адміністрації.
		13.02.2020р. позивачем подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи копії довідки Генічеського управління ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 06.02.2020р. про розмір заборгованості відповідача-1 з орендної плати.
		 17.02.2020р. відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву від 14.02.2020р.
		В судовому засіданні 17.02.2020р. за клопотанням представника відповідача-1 оголошено перерву до 18.02.2020р.
		До початку судового засідання 18.02.2020р. на електронну пошту суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову.
		В судовому засіданні представник позивача звернулась до суду з клопотанням про прийняття до розгляду заяви про зміну підстав позову.
		Представник відповідача-1 звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, до якого додав відзив від 17.02.2020р.
		Враховуючи неподання до суду як позивачем доказів направлення копії заяви про зміну підстав позову, так і відповідачем-1 доказів направлення відзиву іншим учасникам провадження, за клопотанням представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 20.02.2020р.
		 19.02.2020р. позивачем подано до суду повторно заяву про зміну підстав позову та докази направлення клопотання від 07.02.2020р. про залучення до матеріалів справи довідки податкової інспекції від 06.02.2020р., заяви про зміну підстав позову іншим учасникам провадження.
		В судовому засіданні 20.02.2020р. представником ПСП "Новогригорівське" надано докази направлення копії відзиву від 17.02.2020р. та доданих до нього документів іншим учасникам провадження.
		Ухвалою від 20.02.2020р. задоволено клопотання позивача Новогригорівської сільської ради про поновлення строку на подання доказів; поновлено позивачу Новогригорівській сільській раді пропущений процесуальний строк на подання до суду доказів та залучено додаткові докази (довідку Генічеського управління ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 06.02.2020р.) до матеріалів справи; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 ПСП "Новогригорівське" про поновлення строку на подання відзиву від 14.02.2020р.; відзив ПСП "Новогригорівське" від 14.02.2020р. залучено до матеріалів справи та залишено без розгляду; задоволено клопотання відповідача-1 ПСП "Новогригорівське" про поновлення строку на подання відзиву від 17.02.2020р.; поновлено відповідачу-1 ПСП "Новогригорівське" пропущений процесуальний строк на подання до суду відзиву від 17.02.2020р.; прийнято до розгляду відзив відповідача-1 від 17.02.2020р. та долучено його до матеріалів справи; прийнято до розгляду заяву позивача Новогригорівської сільської ради про зміну підстав позову; відкладено підготовче засідання на 03.03.2020р.; запропоновано: відповідачам протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивачу - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву надати відповідь на відзив, відповідачам - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати заперечення.
		 26.02.2020р. позивачем подано відповідь на відзив відповідача-1 від 17.02.2020р.
		 02.03.2020р. відповідачем-1 подано до суду відзив на заяву про зміну підстав позову.
		Ухвалою від 03.03.2020р., враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, відкладено підготовче засідання на 17.03.2020р.
		 13.03.2020р. до господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів по справі.
		 16.03.2020р. відповідачем-2 подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Генічеської районної державної адміністрації.
		 16.03.2020р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1 на заяву про зміну підстав позову.
		Ухвалою суду від 17.03.2020р. задоволено клопотання відповідача-1 Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" про поновлення строку на подання доказів; поновлено відповідачу-1 процесуальний строк на подання до суду доказів та залучено клопотання про долучення доказів і додані до нього документи до матеріалів справи; закрито підготовче провадження у справі №923/1001/1; призначено справу до судового розгляду по суті в режимі відеоконференції на 02.04.2020р.
		Ухвалою суду від 02.04.2020р. розгляд справи відкладено на 29.04.2020р.
		27.04.2020р. позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи по суті без участі представника Новогригорівської сільської ради за наявними у справі матеріалами, обґрунтоване об`єктивною неможливістю представнику прибути в судове засідання через запровадження карантинних заходів, в тому числі у зв`язку із відсутністю міжміського транспортного сполучення.
		28.04.2020р. відповідачем-1 подано до суду клопотання про продовження строків розгляду справи та перенесення судового засідання, обґрунтоване введенням на території України карантину через пандемію коронавірусу.
		Ухвалою суду від 29.04.2020р. розгляд справи відкладено на 20.05.2020р.
		14.05.2020р. позивачем Новогригорівською сільською радою та 19.05.2020р. відповідачем-2 Генічеською районною державною адміністрацією подано до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представників за наявними у справі доказами.
		В судове засідання з`явився представник відповідача-1.
		Представник ПСП "Новогригорівське" позовні вимоги вважає необґрунтованими, просить відмовити в їх задоволенні.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 20.05.2020р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача-1, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд - 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач Новогригорівська сільська рада звернувся до господарського суду із позовом до відповідача-1 Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", відповідача-2 Генічеської районної державної адміністрації про розірвання договору оренди достроково.
		Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що 23.07.2010р. між Генічеською райдержадміністрацією та ПСП "Новогригорівське" було укладено договір оренди землі, зареєстрований 13.08.2010р., за умовами якого ПСП "Новогригорівське" передано в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (47 невитребуваних паїв) загальною площею 397,7925 га строком на 10 років до 13.08.2020р. включно.
		У зв`язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018р., частина питань, які раніше вирішувались районними державними адміністраціями, перейшла до компетенції органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо права розпорядження нерозподіленими земельними ділянками, не витребуваними частками (паями) інше.
		Також, у зв`язку з набранням чинності низки нормативних актів, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України №1724 від 13.12.2006р., №780 від 03.09.2008р., №843 від 23.11.2016р., №890 від 22.11.2017р., внесено зміни до Типової форми договору оренди землі.
		Враховуючи вищевикладені зміни у земельних правовідносинах та необхідність приведення договору до типової форми, позивач запропонував відповідачу-1 підписати акт звірки взаєморозрахунків за чинним договором, підписати додаткову угоду до договору оренди землі та вказав на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору, що стосується несвоєчасного внесення орендної плати.
		Проте відповідач-1, всупереч приписам ч.3 ст.188 ГК України, не повідомив позивача про результати розгляду пропозицій останнього.
		Як зазначає Новогригорівська сільська рада, очікування позивачем понад рік виконання зобов`язань відповідачем-1 у порядку, визначеному чинним законодавством, виявилися безнадійними, при цьому останній потерпає від порушення своїх прав на своєчасне і в повному обсязі отримання орендної плати за договором та неможливості реалізувати свої права як розпорядника спірних земельних ділянок. В свою чергу, відповідач-2 будь-яких заходів впливу на сторону договору - відповідача-1 не вживає, самоусунувся від виконання обов`язків та реалізації прав, визначених договором для сторони Орендодавця.
		Означені обставини стали підставою для звернення Новогригорівської сільської ради до суду із позовом про дострокове розірвання договору оренди землі від 23.07.2010р., укладеного між Генічеською райдержадміністрацією та ПСП "Новогригорівське".
		18.02.2020р. на електронну пошту суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову, письмовий оригінал якої подано 19.02.2020р. 
		Ухвалою від 20.02.2020р. заяву позивача Новогригорівської сільської ради про зміну підстав позову прийнято до розгляду.
		Таким чином, суд розглядає позовні вимоги позивача Новогригорівської сільської ради з урахуванням заяви про зміну підстав позову.
		Так позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що згідно п.п. 9 та 11 договору відповідач-1 зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, щомісяця рівними частинами протягом дії договору.
		Однак відповідач-1 порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в жовтні-грудні 2019 року та січні 2020 року, у зв`язку з чим станом на 01.02.2020р. за ним обліковується заборгованість в сумі 188922,13 грн., що підтверджено листом Генічеського управління ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 17.02.2020р. №1653/9/21-22-52-04-Н.
		Таким чином, у зв`язку з систематичною не сплатою орендарем орендної плати, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Генічеською районною державною адміністрацією та ПСП "Новогригорівське".
		Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими.
		У відзиві на позовну заяву ПСП "Новогригорівське" та його представник в судовому засіданні зазначив, що позивач безпідставно вказує на те, що відбулась зміна власника земельних ділянок, оскільки власник не змінився, а змінився лише орган, який розпоряджається не витребуваними паями.
		Зауважує, що позивачем не доведено неналежне виконання відповідачем-1 умов договору оренди землі, як доказ належного виконання договору просить врахувати копії платіжних доручень про сплату орендної плати за 2017-2020 роки. 
		На думку представника відповідача-1, надані позивачем до матеріалів справи листи податкового органу не є належним доказом, оскільки належними доказами наявності заборгованості з орендної плати можуть бути лише відповідні акти перевірок податкової інспекції та податкові повідомлення-рішення. При цьому звертає увагу, що в разі наявності заборгованості з орендної плати як податкова інспекція так і Новогригорівська сільська рада мали б стягувати наявний борг з орендаря, проте таке стягнення не відбувалось.
		За наведених обставин відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову.
		Відповідач-2 Генічеська районна державна адміністрація свою позицію щодо заявленого позову не висловив, відзив на позовну заяву не надав, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за наявними у ній доказами.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши пояснення відповідача-1, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, з огляду на наступне.
		Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 23.07.2010р. між Генічеською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Новогригорівське" (Орендар) укладено договір оренди землі.
		Відповідно до п. 1 договору, Орендодавець, на підставі розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 23 червня 2010р. №335 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди землі та про передачу земельних ділянок в оренду" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (47 невитребуваних паїв) на території Новогригорівської сільської ради Генічеського району Херсонської області.
		Згідно п.2 договору, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 397,9300 га.
		Згідно п. 8 договору, його укладено строком на 10 років.
		Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 4019590,40 грн., згідно довідки Відділу Держкомзему у Генічеському районі від 14.06.2010р. №01.6-807/06.
		В п. 9 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 303,04 грн. за 1 га щороку, що становить 3% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок.
		Орендна плата вноситься орендарем на рахунок Новогригорівської сільської ради.
		Пунктами 10 та 11 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнта індексації; орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно рівними частками протягом дії договору. Після здійснення розрахунку по орендній платі, копію платіжного доручення надати Держкомзему у Генічеському районі та ДПІ у Генічеському районі.
		Договір зареєстровано у Генічеському реєстраційному відділі Херсонська регіональна філія ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.08.2010р. за №4АА002464-041072000045.
		До матеріалів справи додано примірники Додаткових угод від 17.02.2016р., 05.12.2016р., 04.06.2018р. (т.1 а.с.57- 62) про внесення змін до договору оренди землі. Проте, у зв`язку із відсутністю доказів державної реєстрації означених додаткових угод останні судом до уваги не приймаються та не враховуються при розгляді даної справи. 
		Як зазначає позивач, відповідач-1 свої зобов`язання за договором в частині оплати орендної плати виконував несвоєчасно, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість.
		Відповідно до листів Генічеського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 06.02.2020р. №1226/9/21-22-52-04-11 та від 17.02.2020р. №1653/9/21-22-52-04-Н (т.1 а.с. 189, 190), у ПСП "Новогригорівське" (код ЄДРПОУ 308123480) станом на 01.02.2020р. по орендній платі за землю рахується заборгованість в сумі 248520,04 грн., у тому числі по податковій декларації з плати за землю - 188922,13 грн. (за період жовтень-грудень 2019 року), по актам камеральних перевірок щодо несвоєчасної сплати орендної плати (штрафні санкції) - 59076,73 грн., пеня - 521,18 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного 23.07.2010р. між Генічеською районною державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством "Новогригорівське".
		Підставою позову - несвоєчасне внесення орендарем орендної плати за землю. 
		Так спірний договір оренди землі (47 невитребуваних паїв) укладено 23.07.2010р. між Орендодавцем - Генічеською районною державною адміністрацією та Орендарем - ПСП "Новогригорівське".
		Нормами частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
		Як встановлено судом та слідує із матеріалів справи, земельні ділянки (47 невитребуваних паїв), що є предметом договору оренди, розташовані на території Новогригорівської сільської ради Генічеського району Херсонської області. 
		Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" внесено зміни до Перехідних положень Земельного Кодексу України, доповненого пунктом 21 про те, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
		Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" набрав чинності 01.01.2019р.
		Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720 /95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статусу невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
		На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" внесено зміни в Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", та, крім іншого, статтю 13 викладено в новій редакції, відповідно до якої невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
		Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
		Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
		З наведених фактичних обставин справи та положень чинного законодавства суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, до повноважень Генічеської районної державної адміністрації не відноситься питання стосовно внесення змін до договору або розірвання спірного договору оренди землі, оскільки відбулась зміна сторони у спірному зобов`язанні.
		Отже в даний час позивач Новогригорівська сільська рада є розпорядником спірних земель (невитребуваних паїв), що розташовані на її території, та є належно управненим суб`єктом та стороною спірного договору оренди землі (невитребуваних паїв) із відповідачем-1 та є тою особою, яка може вирішувати питання про внесення змін до договору та його розірвання.
		Отже Новогригорівська сільська рада є належним позивачем.
		При цьому суд не враховує позицію ПСП "Новогригорівське" про безпідставне твердження позивача щодо необхідності розірвання договору у зв`язку із зміною власника спірних земельних ділянок, оскільки Новогригорівська сільська рада зазначає про зміну розпорядника земельних ділянок (невитребуваних паїв) а не її власника. При цьому, підставою для розірвання договору оренди землі позивачем визначено не зміну її розпорядника, а, як зазначено вище, несвоєчасне внесення орендарем орендної плати за землю.
		Згідно ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу.
		Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством , що перебуває під особливою охороною держави.
		Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		За приписами ст.96 цього Кодексу, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
		Відносини з оренди земельної ділянки регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду землі".
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Згідно ст.15 Закону України "Про оренду землі", умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а також щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотними умовами договору.
		Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
		Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
		Приписами ст.21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
		Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
		Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
		Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема, шляхом розірвання договору.
		Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Таким чином йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17 від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17 від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19.
		Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
		Суд зауважує, що, як слідує з довідки податкової інспекції, станом на 01.02.2020р. заборгованість відповідача-1 з орендної плати склала 248520,04 грн. Зазначена сума є значною для бюджету сільської ради та її неотримання завдає збитків орендодавцеві.
		Як зазначає позивач, при погодженні з відповідачем-1 строку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою Новогригорівська сільська рада розраховувала на отримання необхідних їй обігових грошових коштів для здійснення своїх функцій та реалізації програм соціального розвитку. А отже, у зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати Новогригорівська сільська рада була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які вона розраховувала при укладенні договору оренди землі.
		Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати, орендар в свою чергу має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
		За приписами статті 31 названого Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормований статтею 32 Закону України "Про оренду землі", а саме, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" визначені наслідки розірвання договору оренди землі, а саме у разі розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
		Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою.
		Як вже зазначалось, в пункті 11 договору визначено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно рівними частками протягом дії договору.
		Приписами ст.21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Розділу XIII Податкового кодексу України.
		Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011р. регулюється Податковим кодексом України.
		Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.
		Згідно п.п. 287.1, 287.3 ст. 287 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		Як слідує з листів Генічеського управління Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 06.02.2020р. №1226/9/21-22-52-04-11 та від 17.02.2020р. №1653/9/21-22-52-04-Н (т.1 а.с. 189, 190), у ПСП "Новогригорівське" (код ЄДРПОУ 308123480) станом на 01.02.2020р. по орендній платі за землю рахується заборгованість в сумі 248520,04 грн., у тому числі по податковій декларації з плати за землю - 188922,13 грн. (за період жовтень-грудень 2019 року), по актам камеральних перевірок щодо несвоєчасної сплати орендної плати (штрафні санкції) - 59076,73 грн., пеня - 521,18 грн.
		Суд зазначає, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		За умовами п.27 договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ст. 652 ЦК України).
		Таким чином, законодавством передбачена можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та у випадках, встановлених договором. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Пунктом "д" ст. 141 Земельного кодексу України встановлено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
		Згідно з п.37 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.
		Згідно п.38 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: систематична несплата орендної плати.
		Умова про внесення орендної плати, передбачена п.п. 9-11 договору оренди, належить до істотних умов договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 284 ГК України. Дотримання зазначеної умови є обов`язковим для відповідача-1 згідно зі ст. 629 ЦК України, а її порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору.
		Відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.
		Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
		Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.
		При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
		Відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
		Як зазначено вище, листом від 17.02.2020р. №1653/9/21-22-52-04-Н Генічеське управління ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі повідомило про наявність станом на 01.02.2020р. за ПСП "Новогригорівське" заборгованості з орендної плати за землю в сумі 248520,04 грн., у тому числі по податковій декларації з плати за землю - 188922,13 грн., що виникла внаслідок її несплати протягом трьох місяців підряд - жовтень, листопад і грудень 2019 року.
		Суд не приймає до уваги надані відповідачем-1 платіжні доручення про сплату орендної плати протягом 2017-2018 років та квитанції за квітень-червень 2019 року (т.1 а.с.161- 178), оскільки позивачем не оспорюється факт внесення орендної плати за наведені періоди.
		Що стосується доказів про сплату орендної плати в загальній сумі 233519,89 грн. (платіжні доручення №188 від 10.02.2020р., №189 від 12.02.2020р., №197 від 10.03.2020р. - т.1 а.с.179, 180, т.2 а.с.18), то сплата означеної заборгованості з орендної плати була здійснена відповідачем-1 вже після відкриття провадження у даній справі, а, як зазначено вище, погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
		Суд критично ставиться до позиції відповідача-1 відносно того, що довідка податкової інспекції є неналежним доказом наявної заборгованості, оскільки належним доказом може бути лише акт перевірки податкової інспекції та податкові повідомлення-рішення, та констатує, що в даному випадку позивачем надано належні докази наявної заборгованості з орендної плати, що відповідає позиції, викладеній в п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, відповідно до якого доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
		Під час судових дебатів представник відповідача-1 ПСП "Новогригорівське" зауважив, що лист від 17.02.2020р. №1653/9/21-22-52-04-Н Генічеського управління ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі не містить посилань на реквізити договору оренди землі, в той час як ПСП "Новогригорівське" укладено ряд інших договорів оренди земельних ділянок, що розташовані на території Новогригорівської сільської ради. А тому, за припущенням представника відповідача-1, можливо у вказаному листі податкової інспекції йдеться про заборгованість за іншими договорами оренди.
		Суд не надає правової оцінки означеним фактам, оскільки відповідно до приписів ч.1 ст.218 ГПК України, у промовах під час судових дебатів можна посилатись лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
		Наведені представником ПСП "Новогригорівське" обставини не досліджувались під час судового засідання, крім цього, здійснивши оплату заборгованості з орендної плати в загальній сумі 233519,89 грн. під час розгляду даної справи та надавши копії платіжних доручень до матеріалів справи №923/1001/19 відповідач-1, фактично, визнав наявну заборгованість за спірним договором оренди.
		Таким чином, факт систематичного порушення відповідачем-1 грошових зобов`язань із здійснення орендних платежів є доведеним належним чином, що свідчить про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі.
		Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі № 912/1385/17.
		Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 236 ГПК України.
		Зокрема, такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.
		Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
		Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права , який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.
		При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн. на підставі квитанції №0.0.1521889423.1 від 14.11.2019р.
		За наведеного, з відповідача-1, на підставі ст.129 ГПК України, підлягає стягненню не користь позивача 1921, 00 грн. судового збору.
		Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		в и р і ш и в:
		 1. Позовні вимоги задовольнити.
		 2. Розірвати укладений між Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області (код ЄДРПОУ 04060045, 75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул.Центральна, 5) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Новогригорівське" (код ЄДРПОУ 30812348, 755540, Херсонська область, Генічеський район, с.Новогригорівка, вул.Молодіжна, 22) договір оренди землі від 23.07.2010р., про передачу в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення (47 невитребуваних паїв) загальною площею 397,7925 га, зареєстрований 13.08.2010р. за №4АА002464-041072000045, строком на 10 років. 
		3.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" (код ЄДРПОУ 30812348, 755540, Херсонська область, Генічеський район, с.Новогригорівка, вул.Молодіжна, 22) на користь Новогригорівської сільської ради (код ЄДРПОУ 35408393, 75540, Херсонська область, Генічеський район, с.Новогригорівка, с.Пушкіна, 8) - 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
		4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з врахуванням продовження такого строку на час дії карантину згідно положень Закону України від 30.03.2020р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)". 
		Згідно п.п. 17.5 пункту 17 Розділу "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд. 
		Повне рішення складено 27.05.2020р.
		 
		 
		Суддя М.Б. Сулімовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...