Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16443/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного водопостачання.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2020. Зареєстровано: 28.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		27 травня 2020 року                               м. Київ                                        № 826/16443/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		Головуючої судді - Добрівської Н.А.,
		розглянувши у письмовому провадженні в поряду спрощеного позовного провадження адміністративну справу 
		за позовом Рівненської обласної радидоНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послугпро скасування постанови №1102 від 09.06.2016, - 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Рівненська обласна рада (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, в якому просить (надалі - відповідач, НКРЕКП, Національна комісія), в якому просила скасувати постанову №1102 від 09.06.2016 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31.03.2016 №1169» (далі по тексту - Постанова №1102, спірна постанова).
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Національна комісія приймаючи спірну постанову діяла не у правовий спосіб поза рамками власних повноважень та з грубим порушенням процедури прийняття нормативно-правових актів, а також приймав рішення без належного економічного обґрунтування та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.
		Також позивач вказує на те, що постанова №1169 від 31.03.2015 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води для потреб управителів багатоквартирних будинків» та постанова №1171 від 31.03.2015 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг» були прийняті на підставі постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальних послуг», до якої постановою Уряду від №670 02.09.2015 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2015 №869» вносились відповідні зміни. Отже, внесення змін до актів Уряду України є перевищенням законних повноважень НКРЕКП. 
		27.10.2016 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано визначено строк для усунення виявлених судом недоліків.
		16.11.2016 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
		16.02.2017 відповідачем подані заперечення на позов, в яких стверджується про необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Мотивуючи свою позицію представник Національної комісії зазначає, що позивачем не наведено доказів застосування до нього оскаржуваної постанови або доказів того, що він перебуває у відносинах, до яких може бути їх застосовано, а тому законні права та інтереси позивача не порушено.
		Також відповідач звертає увагу наявність у нього визначених законодавством повноважень встановлювати тарифи на комунальні послуги, а тому постанова Національної комісії прийнята у межах повноважень наданих діючим законодавством України. Окрім того, Національна комісія наполягає на тому, що не є уповноваженим органом щодо забезпечення випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
		У судовому засіданні 16.05.2017 за результатами розгляду клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб суб`єктів, що провадять господарську діяльність з централізованого постачання гарячої води, що надається для потреб управителів багатоквартирних будинків, судом постановлена ухвала про відмову у задоволені такого клопотання.
		На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 10.10.2017 №6318 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/16443/16 та вказану справу 20.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А., яка своєю ухвалою від 04.12.2017 прийняла адміністративну справу до свого провадження і призначила її до судового розгляду.
		29.05.2017 від відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень, в яких Національна комісія наголошує, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №93/5 від 19.01.2012 Міністерством юстиції України було проведено безвиїзну та виїзну перевірку стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів у НКРЕКП за червень 2016, за результатами яких було установлено, що за червень 2016 порушень вимог законодавства про державну реєстрацію не виявлено, а тому оскаржувана постанова НКРЕКП №1102, що прийнята у цей же період (09.06.2016) не потребує проходження процедури державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
		Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.
		Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно частин 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
		Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Пунктом 6 частини 6 цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності 
		За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
		Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, суд визнав за доцільне вирішити дане питання у судовому засіданні, проведення його призначено до 15.12.2017.
		З огляду на наведене, суд здійснює розгляд даної справи за у спрощеному провадженні.
		Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
		Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено такі обставини.
		Постановою НКРЕКП №1102 від 09.06.2016 були внесені зміни до постанови НКРЕКП №1169 від 31.03.2015 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води для потреб управителів багатоквартирних будинків2.
		Наполягаючи на тому, що спірна постанова прийнята всупереч вимог чинного законодавства та з перевищенням відповідачем своїх повноважень, а також прийнята без належного економічного обґрунтування та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за доцільне зазначити таке. 
		Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг врегульовано Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (далі - Закон).
		Так, відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, визначається Законом України «Про природні монополії» (частина друга статті 2 Закону).
		Згідно пункту 4 частини першої статті 3 Законом України «Про природні монополії» завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є здійснення державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		Частиною першою статті 4 Закону України «Про природні монополії» визначено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
		Указом Президента України №715/2014 від 10.09.2014 на виконання Закону України «Про природні монополії», «Про електроенергетику», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), відповідно до пункту 3 якого, основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення, НКРЕКП установлює, серед іншого, тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
		НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти.
		Відповідно до пункту першого статті 6 Закону Комісія, зокрема: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Вимогами статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на комунальні послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках: повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання.
		Крім того, тарифи на послуги централізованого постачання гарячої води ліцензіатам НКРЕКП встановлювались відповідно до Процедури встановлення тарифів на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженої постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №766 від 20.06.2014 (далі - Процедури), яка була чинною до 12.08.2016.
		Так, ця Процедура розроблена відповідно до Законів України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 102, 103 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011.
		Відповідно до пункту 4.3 Процедури, підставою для зміни тарифів за ініціативою Комісії можуть бути такі обставини:
		1) обставини, які зазначені в підпунктах 1, 3 пункту 4.2 цього розділу, зокрема: зміна протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов`язаних із наданням послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, з причин, які не залежать від виконавця послуг, зокрема збільшення або зменшення ставок податків і зборів, розмірів мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, якщо це в сукупності призводить до зміни тарифів більше ніж на 2 % від установленого рівня;
		2) невиконання виконавцем послуг інвестиційної програми, яка була врахована в діючих тарифах, що є підставою для вилучення із структури тарифів невикористаних коштів, які були передбачені на реалізацію інвестиційної програми, або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми на планований період;
		3) наявність у діяльності з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води перехресного субсидіювання між нею та іншими видами господарської діяльності виконавця послуг;
		4) недотримання виконавцем послуг умов проведення закупівель товарів, робіт і послуг, визначених чинними нормативно-правовими актами;
		5) надання виконавцем послуг до Комісії недостовірної інформації при обґрунтуванні і розрахунках тарифів.
		З наведеного у сукупності вбачається, що Комісія має право, у т.ч. на підставі пункту 4.4 Процедури, змінювати/коригувати тарифи, що, відповідно, здійснюється за процедурою внесення змін до акта, яким ці тарифи встановлені.
		Таких висновків дійшов Окружний адміністративний суд міста Києва у своєму рішенні від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №826/19540/16 за позовом Сумської міської ради до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про визнання протиправною та скасування постанови №1102 від 09.06.2016.
		Предметом дослідження у наведеній справі, крім іншого була і обґрунтованість тверджень позивача про перевищення Національною комісією своїх повноважень при прийнятті спірної Постанови №1102, а відтак висновки суду, закріплені у рішенні, що набрало законної сили, є преюдиційними у відповідній частині під час розгляду того ж питання у справі №826/16443/16.
		Крім наведеного, у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/19540/16, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, зафіксовані висновки щодо дотримання НКРЕКП і процедури прийняття постанови №1102. Зокрема, судом наголошувалось, що засідання Комісії, на якому приймалося оскаржуване рішення (постанова №1102), яке набирало чинності з 01.07.2016, вбачається, що зміна тарифів відбувалась враховуючи ключові фактори, які впливали на їх рівень, зокрема: зростання з травня 2016 цін на природний газ для виробників теплової енергії, з метою надання послуг населенню з ЦО та ГВП; прогнозне (на 3 кв. 2016) зростання тарифу на електроенергію, зростання мінімальної заробітної плати - березень 2015, травень 2016, грудень 2016. При цьому, в оскаржуваній постанові чистий прибуток постачальника взагалі визначний на рівні 0,00 грн.
		Як було встановлено судом, учасникам засідання були надані матеріали з наступних питань: «Нормативна база для прийняття рішення»; «Прозорість процедури затвердження», «Відкритість та доступність інформації», «Ключові фактори зміни тарифів2 (зростання з травня 2016 цін на природний газ для виробників теплової енергії, з метою надання послуг населенню з ЦО та ГВП; прогнозне (на 3 кв. 2016) зростання тарифу на електроенергію, зростання мінімальної заробітної плати - березень 2015, травень 2016, грудень 2016), «Як зміниться структура тарифу на теплову енергію?», «Роль місцевих органів самоврядування у формування тарифів», «Приклад некомпетентних пропозицій».
		Під час засідання Комісії учасникам надана деталізована інформація щодо економічних чинників, які впливають на прийняття оскаржуваного рішення.
		Звернута увага, що на офіційному сайті Комісії розміщена презентація «Крок на зустріч до прозорості і доступності сприйняття тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», якою доступно, спрощено, зрозумілою мовою, з прикладами розрахунків кожної складової тарифів, з посиланням на нормативні документи викладено методику формування тарифів на теплову енергію.
		Крім того, під час засідання Комісії звернута увага і на запроваджений механізм субсидіювання для громадян.
		Також судом наголошувалось, що відповідно до довідки Міністерства юстиції України №265 від 18.07.2016, здійснено перевірку 335 постанов Комісії (№№878 - 1212), прийнятих Комісією з 01 по 30.06.2016, тобто і оскаржуваної постанови, за результатами якої нормативно-правових актів, які підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України, не виявлено.
		Копія такої довідки надана відповідачем і в адміністративній справі №826/16443/16.
		Зважаючи на відсутність у позовній заяві викладу обставин, наявністю яких обґрунтовувались би доводи позивача про порушення НКРЕКП процедури прийняття спірної постанови, суд визнає такі доводи позивача безпідставними. 
		Стосовно посилань позивача на те, що всупереч положенням статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (позивачем наводяться положення пунктів 1, 7 частини першої статті 30 Закону, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем не досліджувались, та відповідно не враховувались реальне зростання / падіння доходів населення, такі доводи позивача спростовуються вищенаведеними обставинами.
		Крім того, судом враховується, що чинним на момент прийняття спірної постанови законодавством НКРЕКП не покладались функцій з регулювання питань щодо росту доходів населення, контролю за дотриманням рівня оплати праці у галузях народного господарства, промисловості в Україні, забезпечення випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та проведення державної соціальної політики та вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
		До того ж, жодних сформованих на підставі відповідних досліджень розрахунків на спростування економічних чинників, застосованих показників, які враховувались при прийнятті оскаржуваного рішення позивачем не надано.
		Водночас слід зазначити, що статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», у статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та у статті 20 Закону України «Про теплопостачання» визначається, що:
		- тарифи на комунальні послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку;
		- встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається;
		- тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання.
		Додатково в контексті соціального захисту населення, слід зазначити, що 05.04.2014 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №83 «Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги».
		Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з наданням населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги (далі - компенсація), здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (Офіційний вісник України, 2002 р., №10, ст. 482; 2003 р., №44, ст. 2309).
		Наведене вказує на вжиття Урядом заходів в контексті вимог як пункту 1, так і пункту 7 частини першої 1 статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		У зв`язку з наведеним доводи позивача щодо недотримання НКРЕКП закріплених в частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» принципів при прийнятті спірної постанови щодо гарантій соціального захисту населення, визнаються судом недоведеними та не підтвердженими.
		Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого у частині 2 статті 19 Конституції України обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 
		- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 
		- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 
		- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 
		- безсторонньо (неупереджено); 
		- добросовісно; 
		- розсудливо; 
		- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 
		- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 
		- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 
		- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Достовірними, в силу статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		В ході розгляду даної справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення, що прийнято у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.
		Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивачів не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову Рівненської обласної ради відмовити.
		Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
		 
		 
		 
		Суддя: Н.А. Добрівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...