Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/1338/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2020. Зареєстровано: 28.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2020.
Дата набрання законної сили: 28.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/50379/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 травня 2020 року 
		Київ
		справа №826/1338/17
		адміністративне провадження №К/9901/50379/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Пасічник С.С., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2017 (суддя Качур І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 (головуючий суддя Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі № 826/1338/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" до Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, третя особа: Головне управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор"  звернулось до суду з позовом до Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2016 №0000761700 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 105 089,65 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 84 071,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція - 21 017,93 грн. та податкове повідомлення №0000771700, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю законних підстав для нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачують юридичні особи, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, з огляду на те, що будівлі, які використовуються ТОВ «Рівненський елеватор» в наданні послуг із зберігання зерна становлять цілісний майновий комплекс та є промисловими будівлями в силу свого функціонального призначення та безпосереднього використання, що свідчить про безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018,  позов задоволено: Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11.08.2016 №0000761700 та №0000771700. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано посиланням на положення пункту  "є" підпункту  266.2.2  пункту  266.2  статті  266 Податкового кодексу України, аналіз яких зумовив висновок суду про те, що належні позивачу виробничі приміщення, які використовуються у підприємницькій діяльності, підпадають під визначення "будівлі промисловості" зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств,    а тому вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу імперативних приписів закону, з огляду на це спірні податкові повідомлення-рішення визнано протиправними.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та    апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову - про відмову в задоволенні позову.
		                    Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що  правовстановлюючі документи не містять відомості про те, що належний позивачу об`єкт, а саме комплекс будівель та споруд відноситься до будівель промисловості промислового підприємства. Зазначає, що оскільки позивач є підприємством агропромислового комплексу, що здійснює свою діяльність у сільськогосподарській сфері на ринку зерна, що включає приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна, то відповідно будівлі, які ним використовуються в наданні послуг зберігання зерна, становлять цілісний майновий комплекс в силу свого функціонального призначення та безпосереднього використання, які за вимогами ДК018-2000 належать до класу 125 Склади (код 1252 «Резервуари силоси та склади») , та не можуть бути класифіковані як будівлі промисловості промислових підприємств (коду 121).
		У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними з суворим дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
		Судами встановлено, що ТОВ «Рівненський елеватор» має у власності наступне нерухоме майно: комплекс будівель та споруд загальною площею 34512,20 кв. м. за адресою: вул. Колгоспна , 1, с. Флорине, Бершадський район, Віннницька область. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 897763 від 01.03.2013, виданий Реєстраційною службою Бершадського РУЮ Вінницької області, реєстраційний номер 15947505204. Вказаний майновий комплекс складають такі об`єкти нерухомості як: лабораторія, виробничий корпус насінстанції, мехмайстерня, цехи тощо.
		Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Рівнеський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
		За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 07.06.2016 №244/26-15-14-02-02-14/33326670, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.6.1 п. 266.6, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, пп. «б» 266.10.1 п. 266.10 ст.266 Податкового кодексу України, а саме неподання річної податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 719 278,21 грн.
		На підставі висновків акту перевірки 11.08.2016 Бершадським відділенням Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000761700, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 105 089,65 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 84 071,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція - 21 017,93 грн. та податкове повідомлення №0000771700, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		В частині 2  статті 19 Конституції України  закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII  запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
		За правилами підпункту  266.1.1  пункту  266.1  статті  266 ПК України  платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт  266.2.1  пункту  266.2  статті  266 ПК України).
		Відповідно до підпункту  266.3.1  пункту  266.3  статті  266 ПК України  базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		Відповідно до  статті 10 ПК України  податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
		За змістом підпункту  266.4.2  пункту  266.4  статті  266 ПК України  органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з підпунктом  266.5.1  пункту  266.5  статті  266 ПК України  ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
		Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт  266.6.1. пункту  266.2  статті  266 ПК України).
		У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту  266.2.2  пункту  266.2  статті  266 ПК України  щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.
		Відповідно до підпункту «є» підпункту  266.2.2  пункту  266.2  статті  266  цього  Кодексу  не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
		Відповідно до пункту  30.1  статті  30 Податкового кодексу України  податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
		За положеннями підпункту  14.1.129-1. пункту  14.1  статті  14 Податкового кодексу України  об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
		Згідно пункту  5.3  статті  5 Податкового кодексу України  інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
		Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
		До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
		Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
		Щодо висновків контролюючого органу, що належні позивачу об`єкти нерухомості віднесено до групи будівель 125 клас 1252 «Резервуари, силоси, склади», а не до класу 1251 «Будівлі промисловості», що виключає можливість застосування положень підпункту «є» підпункту  266.2.2  пункту  266.2  статті  266 ПК України, колегія суддів зазначає, що згідно з ДК 018-2000 до групи 125 «Будівлі промислові та склади» належить клас 1251 «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо; і клас 1252 "Резервуари, силоси та склади", який включає, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
		При цьому положення підпункту «є» підпункту  266.2.2  пункту  266.2  статті  266 ПК України  поширюють свою дію, в тому числі і на складські приміщення промислових підприємств.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із позицією позивача, що належні йому будівлі промислового складу, віднесені до класу 1252, слід вважати будівлями промисловості, на які може бути поширена податкова пільга, передбачена підпунктом «є» підпункту  266.2.2  пункту  266.2  статті  266 ПК України, за умови використання такої нерухомості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
		Разом з тим, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту  266.2.2  пункту  266.2  статті  266 ПК України  можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
		Як вже вказувалось в цій постанові, судами встановлено, що ТОВ «Рівненський елеватор» має у власності наступне нерухоме майно: комплекс будівель та споруд загальною площею 34512,20 кв. м. за адресою: вул . Колгоспна, 1, с. Флорине, Бершадський район, Віннницька область. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 897763 від 01.03.2013, виданий Реєстраційною службою Бершадського РУЮ Вінницької області, реєстраційний номер 15947505204. Вказаний майновий комплекс складають такі об`єкти нерухомості як: лабораторія, виробничий корпус насінстанції, мехмайстерня, цехи тощо.
		Вищевказані нежилі приміщення розташовані на одній земельній ділянці, що відноситься до земель промисловості, мають огороджену територію, забезпечують єдиний технологічний ланцюг в діяльності підприємства, не є окремими об`єктами права власності та входять до складу цілісного майнового комплексу.
		ТОВ «Рівненський елеватор» є підприємством агропромислового комплексу, що здійснює свою діяльність у сільськогосподарській сфері на ринку зерна у відповідності до положень Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Підприємство надає комплекс послуг із зберігання зерна, що включає приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
		За КВЕД основним видом діяльності ТОВ «Рівненський елеватор» є діяльність у сфері складського господарства, що фактично включає в себе діяльність із зберігання та складування зернових культур.
		Всі будівлі і споруди товариства використовуються у технологічному процесі зберігання зерна, а тому є такими, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а процес зберігання зерна полягає не тільки у знаходженні зерна у місцях його зберігання (токів, зерноскладів, елеваторів, насіннєсховищ силосного типу, одноповерхових складів з горизонтальними або похилими підлогами та допоміжних будівель), а й у проведенні з ним певних технологічних операцій, які є необхідними для доведення якості зерна до необхідних вимог діючих стандартів та надання йому стійкості під час зберігання.
		Таким чином, як підтверджується матеріалами справи, що не спростовано належними доказами відповідачем, будівлі, які використовуються ТОВ «Рівненський елеватор» в наданні послуг із зберігання зерна становлять цілісний майновий комплекс .
		Будь-яких доказів використання позивачем приміщень, розташованих на території товариства для цілей не пов`язаних з роботою підприємства відповідачем не надано.
		Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої інстанцій та апеляційної інстанції, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 11.08.2016 №0000761700 є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягає скасуванню.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності винесення     податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000771700, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції     у розмірі 170 грн. за неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Як встановлено  статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		  Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
		                    Відповідно до      статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України     суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		                    На підставі викладеного, керуючись статтями      341,      343,      349,      350 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		                                        
		          Касаційну скаргу Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.
		          Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 у справі № 826/1338/17 залишити без змін.
		                              Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.П. Юрченко
		І.А. Васильєва 
		 С.С. Пасічник ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...