Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/15285/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2020.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Номер судового провадження: 61-18081ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 520/15285/17
		провадження № 61-18081св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі судді Черевко П. М. та касаційну скаргу  ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., 
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування, заповіту, свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом, визнання недійними та скасування запису та рішення державного реєстратора, визнання права власності.
		 
		 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваних судових рішень
		 
		У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними договорів дарування, заповіту, свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом, визнання недійними та скасування запису та рішення державного реєстратора, визнання права власності.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що мати позивача ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладаючи 09 червня 1989 року договір дарування належної їй на праві власності 21/50 частки житлового будинку, а в подальшому, склавши 11 червня 2010 року заповіт, в силу стану свого здоров`я, як фізичного так і психічного, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Під час підписання договору дарування та заповіту на користь іншого сина від другого шлюбу, вона була введена в оману, оскільки не розуміла значення своїх дій.
		 
		Позивач просив визнати недійсними договори дарування, заповіт, свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом, визнати недійсними та скасувати запис і рішення державного реєстратора, визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку.
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2019 року зупинено провадження по справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування, заповіту, свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом, визнання недійними та скасування запису та рішення державного реєстратора, визнання права власності до вирішення питання про відвід судді Огренич І. В., суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
		 
		Зазначену ухвалу місцевого суду було оскаржено ОСОБА_4 в апеляційному порядку.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2019 року повернуто скаржнику з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
		 
		Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року у цій же справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.
		 
		Не погодившись із зазначеною ухвалою, 17 квітня 2019 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року повернуто заявнику.
		 
		У грудні 2019 року ОСОБА_3 через свого представника звернулась до апеляційного суду із заявою про виправлення описки в наведеній вище ухвалі Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, де просила вказати, що ще одна апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу суду першої інстанції надійшла до апеляційного суду 22 квітня 2019 року, а не 09 вересня 2019 року, як зазначено в ухвалі.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_3 подана до Одеського апеляційного суду 09 вересня 2019 року, про що свідчить печатка вхідної кореспонденції суду, а тому відсутні підстави для виправлення описки, на яку вказувала ОСОБА_3 . Апеляційний суд також звернув увагу, що виправлення, про які зазначала ОСОБА_3 , не стосуються технічної помилки, оскільки у заяві йде мова про зміну дати подання другої апеляційної скарги до апеляційного суду, що спричиняє окремі правові наслідки, пов`язані з розглядом справи по суті.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року і постановити ухвалу, якою виправити описку в мотивувальній частині ухвали Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 та витребувано справу з Київського районного суду міста Одеси.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 
		 
		14 лютого 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		 
		Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29 квітня 2020 року визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи у складі: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		У відповідності до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		 
		Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції щодо неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого суду у частині зупинення провадження у справі, який не узгоджується із нормами ЦПК України.
		 
		ОСОБА_4 зазначає, що повернення апеляційним судом його апеляційної скарги позбавило його доступу до суду.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_3 мотивована доведеністю тієї обставини, що її апеляційна скарга на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року надійшла до апеляційного суду 22 квітня 2019 року, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
		 
		ОСОБА_3 вказує, що не приймаючи до провадження її апеляційну скаргу з підстав пропуску процесуальних строків, а також в подальшому відмовляючи у виправленні описки в ухвалі суду, якою було повернуто зазначену апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції порушив її право на апеляційне оскарження судових рішень, що гарантоване чинним процесуальним законодавством. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_4 від ОСОБА_1 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та правомірність оскаржуваної ухвали Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 також звертає увагу на те, що дії ОСОБА_4 є зловживанням своїми правами та направлені на затягування розгляду прави і небажання встановлення істини у справі.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними договорів дарування, заповіту, свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом, визнання недійними та скасування запису та рішення державного реєстратора, визнання права власності.
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 січня 2018 року відкрито провадження за вищевказаною позовною заявою.
		 
		19 вересня 2019 року ОСОБА_3 подала до суду заяву, яку підтримала у судовому засіданні, про відвід судді Огренич І. В., посилаючись на існування у неї сумніву в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді справи.
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2019 року зупинено провадження по справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування, заповіту, свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом, визнання недійними та скасування запису та рішення державного реєстратора, визнання права власності до вирішення питання про відвід судді Огренич І. В., суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2019 року повернуто апелянту з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
		 
		Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 11 квітня 2019 року було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вищевказану ухвалу місцевого суду. 
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року повернуто заявнику із посиланням на те, що вони були подані до суду 09 вересня 2019 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
		 
		У грудні 2019 року ОСОБА_3 через свого представника звернулась до апеляційного суду із заявою про виправлення описки в наведеній вище ухвалі Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, де просила вказати, що ще одна її апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції надійшла до апеляційного суду 22 квітня 2019 року, а не 09 вересня 2019 року, як зазначено в ухвалі.
		 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про виправлення описки в ухвалі Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.
		 
		Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні заяви, апеляційний суд вказав на відсутність підстав для виправлення описки, на яких наполягала ОСОБА_3 . Апеляційний суд також звернув увагу, що виправлення, про які зазначала ОСОБА_3 не стосуються технічної помилки, оскільки у заяві йде мова про зміну дати подання другої апеляційної скарги до апеляційного суду, що спричиняє окремі правові наслідки, пов`язані з розглядом справи по суті.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4  підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Щодо касаційної скарги ОСОБА_4 .
		 
		Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		 
		Як установлено матеріалами справи, 19 вересня 2019 року ОСОБА_3 подала до Київського районного суду м. Одеси заяву про відвід судді Огренич І. В. В обґрунтування заяви посилалась на існування у неї сумніву щодо об`єктивності та неупередженості судді при розгляді справи.
		 
		Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено у статті 40 ЦПК України. Відповідно до частин другої, третьої наведеної статті ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали) питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
		 
		Право суду зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід передбачено пунктом 7 частини першої статті 252 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали).
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу місцевого суду, якою зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді, Одеський апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 16 жовтня 2019 року застосував приписи пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, де вказано, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
		 
		Водночас, у відповідності до пункту 14 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
		 
		Відсутність у наведеній вище нормі процесуального закону конкретизації підстав постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі не вказує на існування законодавчо передбачених виключень стосовно можливості подати учасником справи апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі до вирішення питання про відвід судді.
		 
		При постановлені оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов неправильного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги із посиланням на неможливість апеляційного оскарження ухвали місцевого суду в частині зупинення провадження у справі.
		 
		Виходячи із викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а ухвала Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року скасуванню.
		 
		Підстави для передачі справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки 25 вересня 2019 року питання про відвід було вирішено Київським районним судом м. Одесиу складі судді Васильків О. В., у задоволенні заяви про відвід відмовлено, а 27 вересня 2019 року суд першої інстанції у складі судді Огренич І. В. відновив провадження у цій справі та продовжив її розгляд.
		 
		Щодо касаційної скарги ОСОБА_3 .
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
		 
		Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень (частина друга статті 269 ЦПК України).
		 
		Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
		 
		Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (постанові або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення.
		 
		Звертаючись до Одеського апеляційного суду із заявою про виправлення описки в ухвалі від 16 вересня 2019 року про повернення доповнень до апеляційної скарги, ОСОБА_3 вказувала на неправильність зазначеної судом апеляційної інстанції дати подання нею до суду апеляційної скарги в новій редакції. 
		 
		Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки, оскільки заявлені вимоги ОСОБА_3 по суті зводяться до незгоди із постановленою апеляційним судом ухвалою про повернення поданої нею в черговий раз апеляційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2019 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, а зміна у такій ухвалі дати подання апеляційної скарги в новій редакції, на чому наполягає ОСОБА_3 є зміною судового рішення по суті, що не може вважатися опискою чи арифметичною помилкою у розумінні статті 269 ЦПК України.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що посилання на неправильність висновку апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, а також на недослідження судом певних доказів можуть бути покладені в основу доводів, спрямованих на подальше оскарження такої ухвали до суду касаційної інстанції за умови дотримання вимог, встановлених цивільним процесуальним законодавством. 
		 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а оскаржувану нею ухвалу апеляційного суду - без змін.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Виходячи з того, що апеляційний суд при постановленні оскаржуваної ОСОБА_4 ухвали неправильно застосував норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення його касаційної скарги та скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваної ОСОБА_3 ухвали апеляційного суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року скасувати, повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий    Судді:В. С. Висоцька    А. І. Грушицький    І. В. Литвиненко   В. В. Сердюк    І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...