Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/380/20 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 29.05.2020. Зареєстровано: 31.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: 2-з/357/95/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Білоцерківський міськрайонний суд Київської області     
		 
		Справа № 357/380/20
		2-з/357/95/20 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29 травня 2020 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», про забезпечення позову, - 
		В С Т А Н О В И В:
		27.05.2020 року представник позивача подав вказану заяву, в якій просив вжити заходи забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича, про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,1151 га з кадастровим номером НОМЕР_1 :03:003:0032, розташованої в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493724532204) та заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером НОМЕР_1 :03:003:0032, розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493724532204). Заява обґрунтована наявною реальною загрозою настання обставин, що можуть унеможливити виконання рішення суду у цій справі в разі задоволення позовних вимог та істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, оскільки станом на сьогоднішній день земельна ділянка, яка раніше передавались в оренду ТОВ Агрофірма «Матюші», була повторно передана Товариству з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на праві емфітевзису 05.01.2019 року без попередження та отримання на це згоди від законного орендаря цієї земельної ділянки. Обрані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами, які він заявив, адже їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовить фактичного вирішення спору по суті. Вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить ТОВ Агрофірма «Матюші», не порушує законних прав та інтересів як власника спірної земельної ділянки, так і їхнього дійсного користувача, адже накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборона проведення будь-яких реєстраційних дій щодо неї не впливає на правомочність їхнього власника володіти нею і не позбавляє відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», який набув право користування цією ділянкою на підставі оспорюваного договору, користуватися нею до вирішення спору по суті. Звертає увагу, що після укладення оспорюваного договору та державної реєстрації права користування земельною ділянкою за цим договором постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2019 року у справі №357/11097/18 були вжиті заходи забезпечення позову, аналогічні тим, про вжиття яких просить наразі позивач, однак вони припиняють свою дію 25.05.2020 року відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України. При цьому, на виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, зазначають, що пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення відсутні.
		Ухвалою від 30.01.2020 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.
		Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
		Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
		Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
		Пункт 1, 2, 4 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
		Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
		Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
		Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
		При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
		Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
		Враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог та з метою забезпечення поновлення прав позивача, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права оренди на земельну ділянку, реєстрації правочину, і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Згідно з правовою позицією Верховного суду, викладена в постановах від 18.12.2018 року у справі №912/1616/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, при вирішенні питання про забезпечення позову у немайнових спорах, до яких належить спір між позивачем та відповідачем, судом має досліджуватися така підстава вжиття таких заходів як достатньо обґрунтоване припущення, що їхнє невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. 
		Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, жодним чином не позбавляє власника права володіння нею. Також, арешт земельної ділянки ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування земельною ділянкою (орати, сіяти, обробляти, збирати врожай, і тому подібне).
		Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).
		Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд вважає, що вимога про накладення арешту на зазначену земельну ділянку, підлягає до задоволення.
		Щодо вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірної земельної ділянки, суд приходить до висновку, що в цій частині заяви слід відмовити, оскільки вказаний спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам закону щодо зазначення осіб, на яких покладається певний обов`язок.
		Крім того, накладення арешту на спірну земельну ділянку є достатнім заходом для обмеження права ОСОБА_1 на розпорядження спірною земельною ділянкою, а також проведення будь  яких реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки на іншу особу, а відтак вимоги заявника про заборону вчинення реєстраційних дій з нерухомим майном відповідача, як окремий вид забезпечення позову задоволенню не підлягають.
		Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
		Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші»(ідентифікаційний код: 03755348, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 1/42, кабінет 509), про забезпечення позову, задовольнити частково.
		Накласти арешт на земельну ділянку, площею 2,1151га з кадастровим номером 3220483500:03:003:0032, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493724532204.
		У решті вимог заяви про забезпечення позову, відмовити.
		Боржник  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
		Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
		Ухвала складена 29.05.2020 року.
		 
		СуддяО. В. Бондаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...