Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/1312/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2020. Зареєстровано: 31.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2020.
Дата набрання законної сили: 01.07.2020
Номер судового провадження: 2/703/121/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 703/1312/19
		2/703/121/20 .
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		27 травня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
		 
		головуючого судді                                Опалинської О.П.
		при   секретарях судового засідання  Холодняк Л.П., Бойко Л.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		встановив:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просить:
		- визнати інформацію, поширену ОСОБА_2 в ефірі телепередачі телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_8 від ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині висловлювань: «Коли губернатор Черкаської області - водій кримінального авторитета. Наступний крок його кар`єри - він стає водієм губернатора…» та «Наступний крок його карколомної кар`єри він стає водієм у тодішнього губернатора Черкаської області пана ОСОБА_7. В цей же час він вчиться три роки заочно в пед. інституті Черкаському. На третьому курсі заочно він стає головою поліції… тоді була налогова… податкова поліція тоді була. Він стає-перша його должность була, посада - він стає керівником налогової цієї поліції, податкової, і наступний крок він стає губернатором Черкаської області» - недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутації ОСОБА_1 
		- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним недостовірну інформацію в ефірі  телепередачі телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_8 від ІНФОРМАЦІЯ_3   в частині таких висловлювань: «Коли губернатор Черкаської області - водій кримінального авторитета. Наступний крок його кар`єри - він стає водієм губернатора…» та «Наступний крок його карколомної кар`єри він стає водієм у тодішнього губернатора Черкаської області пана ОСОБА_7. В цей же час він вчиться три роки заочно в пед. інституті Черкаському. На третьому курсі заочно він стає головою поліції… тоді була налогова… податкова поліція тоді була. Він стає - перша його должность була, посада - він стає керівником налогової цієї поліції, податкової, і наступний крок він стає губернатором Черкаської області» шляхом виступу в ефірі телепередачі телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_8 протягом одного місяця з дня набрання рішення законної сили.
		В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі телепередачі телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_8 вийшло до загального національного показу інтерв`ю з ОСОБА_2 . В ході інтерв`ю ОСОБА_2 безпідставно та необґрунтовано вказав відносно ОСОБА_1 явну недостовірну інформацію. Крім того, вищезазначену недостовірну інформацію опубліковано в наступних всезагальних джерелах масової інформації:
		- Youtube канал Телеканалу 
		ІНФОРМАЦІЯ_9; -Інтернет веб -сайт 
		Телеканалу ZIK: ІНФОРМАЦІЯ_10; -Інтернет веб -сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 » - інформаційно-аналітичне видання: ІНФОРМАЦІЯ_6 
		-Інтернет веб-сайт Міжнародної інформаційної агенції  « ІНФОРМАЦІЯ_7 »: ІНФОРМАЦІЯ_11.
		Позивач вказує, що ніколи не працював водієм у будь-якого кримінального авторитета, ні у колишнього голови Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 . Крім того, ніколи не був головою податкової поліції Черкаської області, а натомість, в період з 2005 по 2010 роки очолював Державну податкову адміністрацію Черкаської області, на підтвердження чого позивач надав до суду копію своєї трудової книжки.
		Позивач звертається до суду для поновлення порушеного права в судовому прядку, оскільки вважає, що поширена ОСОБА_2 недостовірна інформація про нього не відповідає дійсності та в аспекті закладеного ним змісту таких псевдофактів, була спрямована на формування у невизначеного кола глядачів телеканалу його негативною іміджу та приниження його ділової репутації. Оскільки, діяльність позивача є публічною та такою, що потребує постійного спілкування з представниками громадського суспільства, він вважає що дії відповідачів, в частині поширення документально недоведеної, недостовірної інформації відносно нього здатні певним чином налаштувати представників суспільства проти його особистості. 
		Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні 13 лютого 2020 року позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають до задоволення.
		Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання жодного разу не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦПК України,  у  разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Представник відповідача - ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» свої заперечення проти позову виклав у поданому 27 серпня 2019 року відзиві, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю та не погоджується з позицією позивача щодо порушення його прав з огляду на наступне.
		ОСОБА_1 є публічною особою, тому враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, положеннями якої встановлено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Таким чином, межі критики позивача, з боку суспільства є значно ширшими у порівнянні з звичайними громадянами.
		Крім того, позивачем не надано доказів щодо поширення оспорюваної інформації саме телеканалом « ZIK » і саме в такому вигляді як він зазначає.
		Представник відповідача - ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» не погоджується з позицією позивача щодо того, що висловлення ОСОБА_2 про які він вказує у позовній заяві є фактичним твердженням, при цьому, позивач обґрунтовує висловлення ОСОБА_2 на його негативному характері, тобто апелює до певного емоційного сприйняття. Це, на думку представника відповідача - ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації», підтверджує, що йдеться про оціночне судження, адже емоції завжди суб`єктивні і засновуються на оцінці того чи іншого факту, крім того в поширеній інформації ці емоції не нав`язувались глядачам, тож про те, чи можуть фрази, що зазначені у позові, мати позитивне чи негативне емоційне забарвлення - справа індивідуальна для кожного. Відтак, оцінити правдивість суб`єктивного судження неможливо саме через те, що воно є суб`єктивним. Перевірці можуть підлягати лише об`єктивні факти, а не суб`єктивні судження.
		Таким чином, представник відповідача - ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» вважає, що висловлювання ОСОБА_2 є його особистою думкою та сформованим переконанням, не містять будь-яких фактичних неправдивих даних, не несуть будь-якого негативного навантаження і, відповідно, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, жодним чином не посягають на честь, гідність та ділову репутацію позивача. Відтак інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, не може вважатись фактичним твердженням, оскільки цю інформацію не можна перевірити на предмет дійсності і спростувати. Ці цитати є неуточненими, абстрактними, неконкретизованими судженнями, висловленими у довільній некатегоричній формі.
		Враховуючи викладене, представник відповідача - ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» про захист честі, гідності та ділової репутації, оскільки наведені позивачем цитати не відповідають критеріям предмету судового захисту і не підлягають спростованню.
		В судове засідання 27 травня 2020 року сторони по справі не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, при цьому представник позивача в поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без його участі та без участі позивача, а відповідачі суд про причини своєї неявки не повідомили.
		У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності  осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. 
		Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося. 
		Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази,  дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи,  суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		У відповідності до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі Постанова) позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
		Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		При вирішенні справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
		У Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконувати або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі», останній зазначає, що застосовуючи положення статті 10 Конвенції в рішеннях у зазначених справах, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян, а тому якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
		Таким чином, межі критики позивача, як публічної особи, з боку суспільства є значно ширшими у порівнянні з не публічними особами.
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Інформація, викладена в ефірі  телепередачі телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_8 від ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині зазначених позивачем цитат не містить тверджень відповідача ОСОБА_2 на порушення позивачем норм чинного законодавства, принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетичну поведінку в особистому, суспільному чи політичному житті.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст. 16, 277 Цивільного кодексу України.
		За положеннями статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
		За змістом частин 1,2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. 
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
		Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. 
		У п. 19 постанови, вказано, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин ( п. 4 Постанови).
		Пунктом 15 постанови роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, - тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 1 ст. 77 ЦПК України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
		Позивач повинен довести факт поширення недостовірної та такої, що не відповідає дійсності інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено її особисті немайнові права.
		Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачами інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
		Згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		При цьому слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Цитати відповідача ОСОБА_2 , зазначені у позові, є вираженням його суб`єктивної думки і поглядів є неуточненими, абстрактними, неконкретизованими судженнями, висловленими у довільній некатегоричній формі і не носять характеру однозначного твердження.
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Також судом враховується, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
		Таким чином, оцінка приведених позивачем у позовній заяві цитат відповідача  ОСОБА_2 , як недостовірної інформації, не відповідає визначеному Законом поняттю «інформації про особу», оскільки ці фрагменти не стосуються персональних даних позивача. 
		При цьому висловлення відповідача ОСОБА_2 стосовно позивача про які ОСОБА_1 вказує у позовній заяві не є такими, що порушують його честь, гідність та ділову репутацію та не можуть вважатись фактичним твердженням, оскільки цю інформацію не можна перевірити на предмет дійсності і спростувати.
		Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
		Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача. 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7,9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 9,32,68 Конституції України, постановою Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, - 
		вирішив:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» про захист честі, гідності та ділової репутації  - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 354 ЦПК України щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
		Рішення  набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження  після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано. 
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
		Повний текст рішення суду виготовлено 29 травня 2020 року.
		 
		Головуючий                                          О.П.Опалинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...