Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4761/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2020. Зареєстровано: 01.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2020.
Дата набрання законної сили: 28.05.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа №  910/4761/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" (далі - ТОВ "ЗЕОНБУД",  позивач) - Опанасенко І.Ю. (адвокат, посв. від 14.07.2011 №2030), Алаб`євої І.М. (генеральний директор, витяг з протоколу від 22.11.2019 №1),
		відповідача - Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн РРТ, скаржник) - Хмелюк А.П. (адвокат, посв. від 17.09.2018 №986),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну РРТ
		на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 (головуючий - суддя Бондаренко Г.П.) та на
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (головуючий - суддя Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.),
		 
		у справі №910/4761/19
		за позовом ТОВ "ЗЕОНБУД"
		до  відповідача Концерн РРТ
		про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити дії 
		та за зустріним позовом Концерну РРТ
		до відповідача ТОВ "ЗЕОНБУД"
		про визнання договору укладеним.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. ТОВ "ЗЕОНБУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну РРТ про визнання договору від 05.03.2019 № 05/03 укладеним та зобов`язання вчинити дії.
		 
		1.2. Від Концерну РРТ до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява з вимогою до ТОВ "ЗЕОНБУД" про визнання укладеним договору                  №4-595 разом з додатком № 1, додатком № 2 та додатком № 3 в редакції, викладеній позивачем з 01.01.2019.
		 
		1.3. Спір між сторонами виник щодо змісту додатку №2 та додатку №3 до договору, тобто щодо вартості телекомунікаційних послуг на 2019 рік, які надаються відповідачем за первісним позовом, як виконавцем, позивачу за первісним позовом, як замовнику.
		 
		Щодо інших умов договору відповідач за первісним позовом зазначав, що перелік обов`язків та відповідальності ТОВ "ЗЕОНБУД", як замовника, за проектом договору від 05.03.2019 № 05/03, значно зменшився, натомість до обов`язків Концерну РРТ, як виконавця безпідставно додано перелік функцій, який Концерн РРТ не може забезпечити, в тому числі без розроблення і погодження між сторонами відповідних технічних умов, а деякі з них не може забезпечити в принципі, оскільки вони не входять до сфери надаваних Концерном послуг.
		 
		Також Концерн РРТ категорично не погоджується із встановленням терміну дії договору до кінця 2020 року.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020, первісні позовні вимоги ТОВ "ЗЕОНБУД" до Концерну РРТ про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.
		 
		Визнано укладеним з 05.03.2019 ТОВ "ЗЕОНБУД" та Концерном РРТ договір щодо надання телекомунікаційних послуг в редакції позивача за первісним позовом за виключенням пунктів 2.2.2., 2.2.3., 2.3.1., 2.3.3., 2.3.4., 2.3.5., 2.3.6., 2.3.7., 1.2.1., 1.2.3., 1.2.5., 4.12., які підлягають викладенню в редакції відповідача за первісним позовом, що викладено в резолютивній частині рішення суду.
		 
		У задоволенні інших первісних вимог відмовлено.
		 
		Зустрічні позовні вимоги Концерну РРТ до ТОВ "ЗЕОНБУД" про визнання договору укладеним задоволено частково.
		 
		Визнано укладеним з 05.03.2019 між Концерном РРТ та ТОВ "ЗЕОНБУД" договір щодо надання телекомунікаційних послуг в редакції наведеній в пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
		 
		У задоволенні інших зустрічних вимог відмовлено.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		3.1. Концерн РРТ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 
		 
		4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу: 
		 
		4.1. на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4.2. справа №910/4761/19 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки виконання договору в редакції, визначеною оскаржуваним судовим рішенням суду, для скаржника є нерентабельним та може призвести до зупинення його діяльності, як об`єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, і що в кінцевому результаті може завдати шкоди інформаційній безпеці України у сфері телекомунікації;
		 
		4.3. суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення всупереч вимогам статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 6, 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про телекомунікації" та Правилам надання та тримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295;
		 
		4.4.  суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме частини третю, четверту статті 179 ГК України, та порушили норми процесуального права; 
		 
		4.5. суд апеляційної інстанції безпідставно не призначив повторну судову економічну експертизу та не дослідив первинні документи бухгалтерського обліку щодо собівартості послуг Концерну РРТ тощо.
		 
		5. Позиція інших учасників справи 
		 
		5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЗЕОНБУД" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		6.1. ТОВ "ЗЕОНБУД" є оператором національної багатоканальної ефірної телемережі у складі чотирьох мультиплексів МХ-1, МХ-2, MX-З, МХ-5 (надалі - Телемережа), яка була розбудована позивачем за первісним позовом на виконання Україною міжнародних зобов`язань за угодою "Женева-2006". Телемережа позивача за первісним позовом складається з 164 передавальних станцій, за допомогою яких розповсюджуються в ефір програми українських телерадіоорганізацій у цифровому форматі безкоштовно для населення України.
		 
		6.2. ТОВ "ЗЕОНБУД" отримало ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення провайдера програмної послуги багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у стандарті DVB-T (MPEG-4) або DVB-T2 (MPEG-4) від 09.12.2010 відповідно № 0866-п, 0867-п, 0868-п, 0869-п.
		 
		6.3. ТОВ "ЗЕОНБУД" внесено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, за №2173.
		 
		6.4. Розповсюдження програм телерадіоорганізацій здійснюється позивачем за первісним позовом з використанням радіочастотного ресурсу. Задля покриття цифровим ефірним сигналом 95% території України, як це передбачено ліцензійними умовами ТОВ "ЗЕОНБУД", телекомунікаційне обладнання (передавальні станції) позивача за первісним позовом розміщене на об`єктах Концерну РРТ, який є єдиним власником висотних споруд - башт, де можливо встановити обладнання позивача за первісним позовом. 
		 
		6.5. Концерн РРТ є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 № 102 "Про створення Концерну РРТ", заснованим на державній формі власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		 
		6.6. З моменту введення в експлуатацію Телемережі позивача за первісним позовом (вересень 2011 року) та станом на момент розгляду спору передавальні станції (телекомунікаційне обладнання) позивача за первісним позовом розміщені на 121 об`єкті відповідача за первісним позовом. При цьому, в цифровій мережі позивача за первісним позовом всього працює 143 передавальні станції, 23 з яких розміщені на об`єктах ПАТ «Укртелеком», ТРК «Ефір», КП «Іноваційно-інформаційний центр», ТОВ «Астеліт», ПрАТ «Київстар», ПП «Візит», тощо.
		 
		6.7. ТОВ "ЗЕОНБУД" як замовником та Концерном РРТ як виконавцем було укладено договір №1203 від 12.08.2011 зі строком дії до 31.12.2018. Предметом вказаного договору було надання телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та відповідального зберігання телекомунікаційного обладнання замовника, що входить до складу багатоканальних телемереж МХ1, МХ2, МХЗ, МХ5, розташованого на об`єктах виконавця і вказаного в актах прийому-передачі технічних засобів.
		 
		6.8. Строк дії договору від 12.08.2011 №1203 було продовжено на січень та лютий 2019 шляхом підписання додаткових угод від 02.01.2018 №14 та від 30.01.2019 №15.
		 
		6.9. Відповідно до проекту договору Концерна РРТ № 4-595 (далі - проект договору №4-595): вартість послуг з 1 січня 2019 року по 1 травня 2019 року встановлюється у додатку № 2 до договору (загалом по 121 об`єкту 22 928, 84 грн/год без ПДВ за місяць); вартість послуг з 2 травня 2019 року встановлюється у додатку № 3 до договору (загалом по 121 об`єкту 27 900, 43 грн/год без ПДВ за місяць).
		 
		6.10. ТОВ "ЗЕОНБУД" листом від 05.03.2019 вих. № 300 надіслав Концерну РРТ власний проект договору від 05.03.2019 № 05/03, який був отриманий останнім 06.03.2019 (далі - проект договору № 05/03).
		 
		6.11. Відповідно до проекту договору № 05/03: вартість послуг з 1 січня 2019 року та до повного припинення використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення в Україні встановлюється у додатку № 2 до договору (загалом по 121 об`єкту 18  055,18 грн/год без ПДВ за місяць); вартість послуг з дати припинення використання радіотехнології аналового телевізійного мовлення в Україні встановлюється у додатку № 3 до договору (загалом по 121 об`єкту 21 924,78 грн/год без ПДВ за місяць).
		 
		6.12. Крім вартості послуг проекти договорів № 05/03 та № 4-595 містять ряд інших відмінностей, зокрема різняться редакції пунктів 1.1., 1.2.1, 1.2.2., 1.2.3., 1.2.4., 1.2.5., 1.2.7., 1.2.8., 2.1.3., 3.3., 3.4., 4.1., 4.3., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.10, 4.11., 4.12., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 9.1., 9.2., 9.3., 9.5., 9.6., 9.7., 9.8. зазначених проектів договорів, а також у проекті № 05/03 відсутні пункти 2.2.2, 2.2.3., 2.3.1., 2.3.3., 2.3.5., 2.3.6., 2.3.7., 3.5., 3.6., 5.8., 9.9. наявні в проекті № 4-595, водночас в проекті № 4-595 відсутні пункти 2.4.1., 2.4.2., які наявні в проекті № 05/03.
		 
		6.13. У відповідь на лист ТОВ "ЗЕОНБУД" від 05.03.2019 вих. № 300, 21.03.2019 Концерн РРТ направив лист від 20.03.2019 вих. № 983/4-07, яким повернув без розгляду проект договору від 05.03.2019 № 05/03.
		 
		6.14. З березня 2019 року Концерн РРТ надає ТОВ "ЗЕОНБУД" за первісним позовом телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та відповідального зберігання телекомунікаційного обладнання без договору.
		 
		6.15. Згідно з наданим Концерном РРТ висновком експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження від 20.03.2019 № 2637/19-71, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на вимогу Концерну РРТ:
		- вартість послуг Концерну РРТ, розрахована на підставі дослідження структури формування собівартості послуг Концерну РРТ станом на 01.01.2019, з урахуванням розрахованого коефіцієнту підвищення, є обґрунтованою;
		- вартість послуг Концерну РРТ, розрахована на підставі дослідження структури формування собівартості послуг Концерну РРТ станом на 01.05.2019, з урахуванням розрахованого коефіцієнту підвищення, є обґрунтованою;
		- склад статей витрат, які формують собівартість послуг Концерну РРТ на 2019 рік, відповідає вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
		 
		6.16. Згідно з наданим ТОВ "ЗЕОНБУД" висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 3183/3184-19 в рамках господарської справи № 910/4761/19 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, який складений на замовлення ТОВ "ЗЕОНБУД":
		- вартість послуг Концерну РРТ, розрахована ТОВ «Зеонбуд» на підставі дослідження структури формування собівартості послуг Концерну РРТ станом на 01.01.2019, з урахуванням розрахованого коефіцієнту підвищення 1,1, є обґрунтованою;
		- вартість послуг Концерну РРТ, розрахована ТОВ «Зеонбуд» на підставі дослідження структури формування собівартості послуг Концерну РРТ станом на 01.05.2019, з урахуванням розрахованого коефіцієнту підвищення 1,4, є обґрунтованою.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		 
		7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання наявності/відсутності підстав для визнання укладеним договору від 05.03.2019 № 05/03 або договору                  №4-595 разом з додатком № 1, додатком № 2 та додатком № 3 в редакції, викладеній позивачем з 01.01.2019.
		 
		7.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що:
		- укладення відповідного договору є обов`язковим для сторін;
		- виконавцем за договором є державне об`єднання підприємств, яке є єдиним власником висотних споруд - башт, де можливо розміщення обладнання для цифрового телерадіомовлення (власником унікальної інфраструктури), а отримувачем послуги комерційне підприємство - монополіст на ринку;
		- на ринку відсутні інші суб`єкти господарювання, які б надавали або споживали такі послуги;
		-  обґрунтованою, згідно з висновком судової експертизи, є ціна запропонована ТОВ "ЗЕОНБУД";
		- у відповідності до чинного законодавства тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами самостійно та не підлягають державному регулюванню;
		- погоджена сторонами вартість послуг (вільна ціна) має бути взаємовигідна для обох сторін договору;
		- ціна має визначатися, в тому числі виходячи із попиту і пропозиції, що склалися на ринку, та що у ціні враховується собівартість надання цієї послуги, прибуток, та що при визначенні ціни є необхідність уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших;
		- запропонована ТОВ "ЗЕОНБУД" ціна договору узгоджується з вимогами чинного законодавства у цій сфері та вимогами економічної доцільності діяльності суб`єктів господарювання.
		 
		7.3. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та з урахуванням позицій інших учасників справи, викладених у розділі 5 цієї постанови,  на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виходить з такого.
		 
		7.4. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. 
		 
		Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		 
		У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії. 
		 
		Аналогічна позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 46/603, від 07.05.2019 у справі №914/1002/18.
		 
		Отже, обраний спосіб захисту у цій справі відповідає способам захисту, передбаченим статтею 16 ЦК України.
		 
		7.5. Відносини у сфері надання телекомунікаційних послуг регулюються, зокрема Законом України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 №1280-IV (далі - Закон №1280-IV).
		 
		Метою цього Закону є забезпечення повсюдного надання телекомунікаційних послуг достатніх асортименту, обсягу та якості шляхом обмеженого регулювання ринкових відносин для сприяння ефективному функціонуванню відкритого і справедливого конкурентного ринку. Закон визначає засади захисту прав споживачів та контролю за ринком телекомунікацій з боку держави.
		 
		Відповідно до статті 63 Закону №1280-IV умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.
		 
		Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій є їх обов`язком з метою врегулювання взаємних прав та обов`язків, забезпечення надійного та безперебійного про надання телекомунікаційних послуг відповідно до погоджених умов та законодавства.
		 
		Відтак, з урахуванням наведених норм колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що укладення спірного договору є обов`язковим для сторін на підставі закону.
		 
		7.6. ЦК України закріплено, що:
		- свобода договору відноситься до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3), а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627);
		- сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (стаття 6);
		- сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6);
		- договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11);
		- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (стаття 13);
		- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (стаття 14).
		 
		7.7. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		 
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		 
		7.8. Статтею 180 ГК України врегульовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
		 
		Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. 
		 
		При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		 
		7.9. ГК України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Кодексу).
		 
		При цьому, статтею 2 цього ж Кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
		 
		7.10. За змістом статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
		 
		Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		 
		Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		 
		7.11. Статтею 649 ЦК України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
		 
		Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
		 
		7.12. Загальний порядок укладання господарських договорів врегульовано статтею 181 ГК України відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		 
		Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. 
		 
		Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. 
		 
		За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. 
		 
		Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. 
		 
		У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). 
		 
		Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
		 
		7.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, після отримання від Концерну РРТ листа, в якому, за твердженням останнього, містився проект договору № 4-595, ТОВ "ЗЕОНБУД" на наступний день направив Концерну РРТ проект договору № 05/03 від 05.03.2019, що свідчить про відмову у прийнятті пропозиції останнього щодо укладання договору № 4-595, та водночас зроблено нову пропозицію щодо укладання договору № 05/03 від 05.03.2019. Концерном РРТ також було направлено ТОВ "ЗЕОНБУД" відмову в прийнятті його пропозиції. Вказане свідчить про те, що між сторонами не було досягнуто згоди ні щодо укладання договору № 4-595, ні щодо укладання договору № 05/03 від 05.03.2019.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, а також оскаржуваних судових рішень, обставини, зазначені у пунктах 6.9.-6.14 цієї Постанови сторонами в процесі розгляду справи ані заперечувались, ані спростовані належними та допустимими доказами.
		 
		В такий спосіб, судами встановлено досліджувався встановлений порядок укладення договору та передачі суду розбіжностей, що залишилися неврегульованими. 
		Судами попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи було проаналізовано спірні умови договору з точки зору їх відповідності інтересам сторін, а також вимогам законодавства та, за результатами такого аналізу, зроблено обґрунтовані висновки.
		 
		7.14. Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. 
		 
		День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
		 
		7.15. При цьому, у разі передачі такого спору на розгляд суду, сторони фактично погоджуються із обов`язковістю судового рішення, а також тим, що суд, приймаючи таке рішення, діє в рамках своїх дискреційних повноважень та судового розсуду з урахуванням інтересів сторін та суспільства, актів законодавства, звичаїв ділового обороту, існуючої практики договірних відносин тощо.
		 
		Таким чином, договірне зобов`язання виникає внаслідок складного юридичного факту: погоджених сторонами умов договору, а також рішення суду щодо умов договору, які не були погоджені ними, а договір, за загальним правилом, вважається укладеним з моменту набрання чинності таким рішенням та породжує господарсько-правові зобов`язання сторін.
		 
		7.16. Верховний Суд зауважує, що імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		7.17. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення всупереч вимогам статті 651 ЦК України та статей 6, 75 ГК України, Закону України "Про телекомунікації" та Правилам надання та тримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 з огляду на таке.
		 
		Положення статті 651 ЦК України регулюють підстави для зміни або розірвання договору. Оскільки спір у справі стосується саме питання укладання господарського договору, а не його зміну чи розірвання, судами не повинна була бути застосована зазначена норма закону.
		 
		Стаття ж 75 ГК України визначає особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств. Так, у касаційній скарзі мова йде про фінансовий план, який є основним фінансовим документом державного підприємства, у даному випадку - Концерну РРТ (частина друга статті 75 ГК України). Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій належним чином оцінили доводи Концерну РРТ щодо їх фінансового плану та обґрунтували підстави їх відхилення .
		 
		Що ж стосується доводу щодо неправильного застосування судами Закону України "Про телекомунікації" та Правил надання та тримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, Суд вважає його неприйнятним з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень. 
		 
		7.18. Також Верховний Суд відхиляє доводи скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме частини третьої та четвертої статті 179 ГК України, оскільки скаржник посилається на те, що оспорюваний договір не є державним замовленням, однак, зі змісту судових рішень вбачається, що суди взагалі не посилаються на державне замовлення як на підставу для розгляду спору судом. 
		 
		Крім того, Верховний Суд зазначає, що згідно з Основними вимогами до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 29.11.2012                 № 624, на які посилається скаржник, ці вимоги є обов`язковими для застосування операторами, провайдерами телекомунікацій і споживачами телекомунікаційних послуг при укладенні договорів про надання телекомунікаційних послуг, внесенні змін та доповнень до них. Прямих та обов`язкових вказівок, що ці вимоги застосовуються виключно до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, рішення №624 не містить.  
		 
		7.19. Аргумент скаржника про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про призначення економічної експертизи у даній справі не може бути прийнято Верховним Судом до уваги з огляду на таке.
		 
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 91 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
		 
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		 
		Ухвалою від 12.03.2020 апеляційний господарський суд залишив без задоволення клопотання Концерну РРТ про призначення судової-економічної експертизи, з підстав зазначених у цій ухвалі,  навівши мотиви та обґрунтування.                        
		 
		Верховний Суд зазначає, що обґрунтована і мотивована відмова суду у задоволенні клопотання учасника справи про призначення експертизи, у розумінні статті 74 ГПК України, не може вважатися обмеженням у поданні доказів учасником справи суду з огляду на засади господарського судочинства, які закріплені у статті 2 ГПК України (зокрема,  рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність).
		 
		7.20. Всі інші аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте такі аргументи скаржника не беруться до уваги судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи у суді касаційної інстанції передбачені статтею 300 ГПК України.
		 
		7.21. Водночас Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві ТОВ "ЗЕОНБУД" на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права. 
		 
		7.22. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.        
		 
		7.23. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		 
		7.24. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		 
		7.25. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		 
		8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		8.1. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
		 
		8.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Концерну РРТ залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.
		 
		9. Судові витрати
		 
		9.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №910/4761/19 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                          Т. Малашенкова 
		 
		Суддя                                                                                                          І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                                          І. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...