Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1957/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2020. Зареєстровано: 01.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2020.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2020 року 
		м. Київ
		Справа №  922/1957/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
		 
		секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
		 
		за участю представників:
		Комунального підприємства Балаклійської районної ради
		«Балаклійський Житлокомунсервіс» - не з'явився, 
		Фізичної особи-підприємця Гречкіної Ольги Леонідівни - Цимбалюка С.В.,
		  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гречкіної Ольги Леонідівни
		 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 (у складі колегії суддів: Істоміна О.А. (головуючий), Барабашова С.В., Попков Д.О.)  
		 
		у справі № 922/1957/19
		за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійський Житлокомунсервіс»
		до Фізичної особи-підприємця Гречкіної Ольги Леонідівни
		про повернення майна та стягнення 39 298,37 грн;
		за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Гречкіної Ольги Леонідівни
		до Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійський Житлокомунсервіс»
		про визнання договору оренди поновленим, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2019 року Комунальне підприємство Балаклійської районної ради «Балаклійський Житлокомунсервіс» (далі - КП «Балаклійський Житлокомунсервіс») звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Гречкіної О.Л., у якому просило зобов'язати відповідача повернути позивачу майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району - нежитлове приміщення за адресою: Харківська обл., м. Балаклія, вул. Жовтнева, 29, а також стягнути з відповідача неустойку за час прострочення повернення орендованого майна за період з 04.08.2018 по 05.01.2019 в сумі 39 298,37 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після припинення дії договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району від 04.09.2015 № 190  у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідачка ухиляється від виконання обов'язку з повернення  орендованого майна, що є порушенням умов договору, положень статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та є підставою для стягнення неустойки за час прострочення повернення орендованого майна. 
		У липні 2019 року ФОП Гречкіна О.Л. звернулася до суду з зустрічним позовом до КП «Балаклійський Житлокомунсервіс», у якому просила визнати договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району від 04.09.2015 № 190 поновленим на той самий термін (до 04.08.2021) і на тих саме умовах, що було передбачено договором.
		Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю заяви орендодавця про припинення дії договору оренди протягом місяця після закінчення терміну його дії, тому відповідно до положень статті 284 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей договір є продовженим та той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2019 у задоволенні позову КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» відмовлено. Зустрічний позов ФОП Гречкіної О.Л. задоволено. Визнано договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району від 04.09.2015 № 190, укладений між сторонами у справі, поновленим (продовженим) на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто до 04.08.2021 включно і на тих самих умовах.
		Судове рішення мотивовано наявністю правових підстав для визнання договору оренди поновленим відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» задоволено. Зобов'язано ФОП Гречкіну О.Л. повернути КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району -нежитлове приміщення за адресою: м. Балаклія, вул. Жовтнева, 29. Стягнуто з ФОП Гречкіної О.Л. на користь КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» неустойку за час прострочення повернення орендованого майна за період з 04.08.2018 по 05.01.2019 у сумі 39.298,37 грн, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 8 644,50 грн та позовної заяви в сумі 3 842,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
		Апеляційний суд виходив із того, що для реалізації частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» необхідна наявність юридичних фактів, за якими орендар продовжує користування орендованим майном та відсутнє письмове повідомлення однієї із сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору. За висновками суду наявність заперечень підприємства як орендодавця проти продовження терміну дії договору оренди підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, при цьому ФОП Гречкіною О.Л. не доведено обставин продовження користування майном після закінчення строку дії договору, а також підстав для визнання договору оренди поновленим.
		Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2020 року ФОП Гречкіна О.Л. подала касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просила скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2019 залишити в силі.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1957/19 за касаційною скаргою ФОП Гречкіної О.Л. з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, і призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.05.2020.
		КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просить оскаржене судове рішення залишити без змін.
		КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» в судове засідання 20.05.2020 свого представника не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки його представника у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) не зверталося. 
		Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії», те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а також зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», внесені постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04.05.2020 № 343 щодо дозволу діяльності адвокатів та положення частини 4 статті 197 ГПК (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) щодо можливості участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ФОП Гречкіної О.Л., дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
		При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 04.09.2015 між КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» (орендодавець) і ФОП Гречкіною О.Л. (орендар) укладено договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району № 190, за умовами якого орендарю надано в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 189,3 м2 за адресою: Харківська обл., м. Балаклія, вул. Жовтнева, 29. Майно передається в оренду з метою розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів ( пункт 1.1).
		За змістом пункту 2.4 договору орендар повертає майно орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
		Відповідно до пункту 10.1 цей договір укладено строком на 3 роки, що діє з 04.09.2015 до 04.08.2018 включно.
		За умовами пункту 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
		У пункті 10.8 договору визначено, що його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
		Судами також установлено факт передачі зазначеного майна в оренду орендарю за актом прийому-передачі від 04.09.2015 та виконання зобов'язань за договором, у тому числі щодо сплати орендних платежів, використання об'єкта оренди відповідно до умов договору тощо. 
		КП «Балаклійський Житлокомунсервіс», обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, послалося на те, що протягом липня 2018 року неодноразово зверталося до ФОП Гречкіної О.Л. з листами від 03.07.2018 № 575, від 20.07.2018 № 623, у яких орендаря повідомлялося про закінчення строку дії договору 04.08.2018, пропонувалося підписати акт приймання-передачі майна та звільнити приміщення до 18.09.2018. Також працівниками позивача було здійснено декілька спроб вручення відповідного повідомлення ФОП Гречкіній О.Л., як за адресою вказаного нею місця проживання, так і за місцем її роботи, однак у зв'язку з відсутністю відповідачки за місцем роботи та проживання таке повідомлення вручено не було, про що складено акти від 20.07.2018.
		У подальшому начальником КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» видано наказ від 07.09.2018 № 231/1, яким наказано припинити договір оренди від 04.09.2015 № 190 зазначеного нежитлового приміщення, укладеного з ФОП Гречкіною О.Л., у зв'язку з закінченням строку його дії 04.09.2018 та припинити нарахування орендної плати з 04.09.2018.
		ФОП Гречкіна О.Л. 07.09.2018 звернулася до КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» з повідомленням про продовження дії договору в порядку статті 764 ЦК, за результатами розгляду якого позивач у листі від 24.09.2018 № 815 повідомив відповідачку про припинення дії договору оренди 04.08.2018 і запропонував до 30.09.2018 звільнити орендоване приміщення, підписавши акт приймання-передачі.
		Предметом позову КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» у справі, яка розглядається, є вимога про зобов'язання ФОП Гречкіної О.Л. повернути позивачу орендоване майно у зв'язку із припиненням договору оренди та стягнення з відповідачки на користь позивача неустойку за час прострочення повернення зазначеного майна за період з 04.08.2018 по 05.01.2019 в сумі 39 298,37 грн, обґрунтована, зокрема, положеннями статей 17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 764,785 ЦК.
		Предметом зустрічного позову ФОП Гречкіної О.Л. є вимога, заявлена до КП «Балаклійський Житлокомунсервіс», про визнання договору оренди від 04.09.2015 № 190 поновленим на той самий термін (до 04.08.2021) і на тих саме умовах, що було передбачено договором, обґрунтована умовами договору, положеннями статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та обставинами відсутності повідомлення орендодавця про припинення цього договору після закінчення строку його дії протягом місця.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» і відмову в задоволенні зустрічного позову ФОП Гречкіної О.Л., виходив із доведеності позивачем за первісним позовом обставин припинення договірних відносин з оренди комунального майна у зв'язку із закінченням строку дії договору, належного та своєчасного повідомлення орендодавцем орендаря про припинення дії договору відповідно до умов договору та статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не виконання обов'язку відповідачки як орендаря щодо звільнення орендованого приміщення, а відтак і наявності підстав для стягнення з відповідачки неустойки відповідно до статті 785 ЦК.
		У поданій касаційній скарзі ФОП Гречкіна О.Л. послалася, зокрема на те, що  висновки суду апеляційної інстанції про можливість розгляду справи в апеляційному порядку за відсутності відповідачки, яка не була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.06.2018 у справі № 127/2871/16, від 12.08.2019 у справі № 1340/5463/18; в оскарженому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права (частину 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частину 2 статті 785 ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
		За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Відповідно до частин 1-3 статті 300 ГПК,  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Доводи ФОП Гречкіної О.Л., наведені у касаційній скарзі, стосовно неврахування судом апеляційної інстанції при розгляді справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 127/2871/16, від 12.08.2019 у справі № 1340/5463/18 з питань застосування норм процесуального права, відхиляються Верховним Судом, оскільки у цих справах судом касаційної інстанції встановлено порушення судом попередньої інстанції норм процесуального закону, яким урегульовано порядок здійснення судочинства, відповідно, у цивільних та адміністративних судах, що свідчить про застосування судами різних норм процесуального права.
		Проте, Верховний Суд вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» і відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог  ФОП Гречкіної О.Л. з огляду на таке.
		У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що орендоване майно, яке є предметом договору оренди, укладеного між сторонами у справі, є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК, ГК, а також спеціальні норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна». 
		За змістом статті 759 ЦК та частини 1 статті 283 ГК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
		Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Частиною 1 статті 763 ЦК передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
		У частині 4 статті 284 ГК передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму також визначено у статті 764 ЦК, за змістом якої по суті передбачено поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
		Частиною 2 статті 291 ГК встановлено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
		Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17  Закону України «Про оренду державного та комунального майна» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє повідомлення однієї із сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.
		Водночас зазначена норма не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має факт направлення зазначеного повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст такої заяви, оскільки вимога обов'язково має бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
		В свою чергу, чинне законодавство не обмежує сторін у праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
		Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про необхідність направлення орендодавцем відповідного повідомлення про припинення дії договору лише протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
		Натомість судом апеляційної інстанції правомірно зазначено щодо права сторони заявити про припинення договору оренди як до, так і протягом одного місяця після закінчення дії договору, однак при вирішенні справи цим судом не було враховано необхідності встановлення не лише обставин направлення позивачем заяви про припинення дії договору оренди відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а й обставин отримання такого повідомлення іншою стороною (орендарем), що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові  від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, висновками у якій ФОП Гречкіною О.Л. обґрунтовано наявність підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та підтверджується висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, на які також послалася відповідачка у касаційній скарзі.
		Так, у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що сторони у договорі оренди від 04.09.2015 № 190 визначили, що він діє до 04.08.2018.
		Суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на листи КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» від 03.07.2018 № 575 та від 20.07.2018 № 623 про припинення дії договору з 04.08.2018, адресовані відповідачці, акти про невручення ФОП Гречкіній О.Л. листа з повідомленням про припинення дії договору, а також розміщене в засобах масової інформації повідомлення про припинення дії договору, не встановив обставин отримання відповідних повідомлень відповідачкою, а відтак не встановив обставин повідомлення орендаря про припинення дії договору у строки, встановлені законом і договором. При цьому судом апеляційної інстанції не було досліджено та надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, доданим до листів від 03.07.2018 № 575 та від 20.07.2018 № 623, які не містять інформації про вручення відповідної кореспонденції адресату, а також повідомленням про припинення дії договору, розміщеним в засобах масової інформації поза межами місячного строку після закінчення дії договору.
		Відповідно до статті 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2).
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» щодо повернення відповідачкою орендованого майна та стягнення неустойки за час прострочення повернення зазначеного майна за період з 04.08.2018 по 05.01.2019 відповідно до статті 785 ЦК, суд апеляційної інстанції взагалі не встановив обставин припинення договору оренди від 04.09.2015 № 190 з огляду на наведені норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що є правовою підставою та необхідною умовою для зобов'язання орендаря вчинити певні дії з повернення майна та сплати неустойки.
		Водночас при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо повернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. При цьому обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК.
		Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/20370/17, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910//14032/17, від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, від 08.05.2018 у справі № № 910/1806/17, висновками у яких ФОП Гречкіною О.Л. також обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.
		Проте суд апеляційної інстанції при вирішенні справи таких висновків Верховного Суду не врахував і обставин, які є необхідною умовою для стягнення неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК, не встановив, що обумовлює передчасність задоволення судом апеляційної інстанції вимог про стягнення неустойки.
		Належним чином не дослідивши зібрані у справі докази, не встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та які є достатньою підставою відповідно до норм матеріального права для зобов'язання орендаря повернути орендоване майно та стягнення з нього неустойки в порядку статті 785 ЦК, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ФОП Гречкіної О.Л.
		Водночас суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання ФОП Гречкіної О.Л. у касаційній скарзі на обставини неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які містяться в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/1955/17 та від 05.06.2018 у справі № 904/5622/16, оскільки в першому випадку предметом касаційного оскарження була ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги відповідача, що зумовило відповідні висновки суду касаційної інстанції про порядок надіслання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, а у другому випадку висновки суду касаційної інстанції стосувалися обставин виконання договору поставки та застосування норм права, які регулюють саме такі правовідносини, що є відмінним від правовідносин у справі, яка розглядається.
		Крім того, Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 911/1841/17, від 05.06.2018 у справі № 904/8389/17, від 05.06.2018 у справі № 914/204/17, від 11.12.2018 у справі № 920/120/18, у яких викладено правову позицію про те, що для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього за умови, визначені частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки висновків (зокрема щодо укладення нового договору у такому випадку), які б суперечили висновкам, наведеним у цих постановах Верховного Суду, суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не наводив.
		Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частини 1 статті 237 ГПК  при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		У зв'язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, судове рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим. 
		Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК). 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3, частини 4 статті 310 ГПК є підставою для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 922/1957/19 та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гречкіної Ольги Леонідівни задовольнити частково.
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 922/1957/19 скасувати.
		3. Справу № 922/1957/19 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  суддя          І.С. Берднік
		 
		Судді:          І.С. Міщенко
		          
		                                                                                                                     В.Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...