Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/313/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2020. Зареєстровано: 01.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2020.
Дата набрання законної сили: 26.05.2020
Номер судового провадження: К/9901/22420/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 травня 2020 року 
		Київ
		справа №824/313/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/22420/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
		представника відповідача - Горб-Павлушко Л.В.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №824/313/16-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до прокуратури Чернівецької області
		про визнання звільнення незаконним,
		 
		за касаційною скаргою прокуратури Чернівецької області
		на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Дембіцького П.Д.)
		і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Гонтарука В.М., суддів Білої Л.М., Граб Л.С.).
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Чернівецької області №207 від 13 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Чернівецької місцевої прокуратури і стягнути на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі: 117504,00 грн.
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до оскаржуваного наказу прокурора Чернівецької області її звільнено із займаної посади старшого прокурора прокуратури Першотравневого району міста Чернівці внаслідок реорганізації органу прокуратури і скорочення кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 1частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі також - «КЗпП України»).
		 
		На думку позивачки, оскаржуваний наказ є протиправним і його належить скасувати, з огляду на наступне. Наказом Генеральної прокуратури України №96-ш від 23 вересня 2015 року на виконання вимог статей 7, 12 і пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру», у зв`язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, виключено штатні розписи, в тому числі, прокуратури Першотравневого району міста Чернівці і визначено штатний розпис Чернівецької місцевої прокуратури в кількості 52 одиниці, серед яких 45 посад прокурорів. Зазначений наказ Генерального прокурора вступив в силу 15 грудня 2015 року.
		 
		Водночас наказом прокурора Чернівецької області №1163-к від 9 грудня 2015 року позивачці надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьох років і семи місяців, тобто з 11 грудня 2015 року до 1 грудня 2016 року. Тому, на думку позивачки, на час звільнення з прокуратури Першотравневого району міста Чернівці і прийняття на роботу до новоутвореної місцевої прокуратури згідно штатного розпису Чернівецької місцевої прокуратури за нею мало зберігатися постійне робоче місце прокурора в новоутвореній прокуратурі відповідно до вимог статті 184 КЗпП України.
		 
		13 квітня 2016 року позивачка вирішила достроково вийти на роботу. В цей же день, листом прокуратури Чернівецької області відповідно до пункту 1 статті 40 і частини першої статті 49-2 КЗпП України позивачку попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі. Одночасно відповідач запропонував позивачці тимчасово посаду головного спеціаліста з питань захисту державних таємниць Сторожинецької місцевої прокуратури. Проте, ОСОБА_1 відмовилась від зазначеної посади, оскільки на її думку вона не відповідає її кваліфікації. Крім того, позивачка зауважила, що до складу Чернівецької місцевої прокуратури були призначені на вакантні посади працівники, які відсутні в рейтингових списках Чернівецької місцевої прокуратури.
		 
		Також позивачка зазначила, що відповідач, приймаючи рішення про звільнення, порушив вимоги статті 184 КЗпП України, оскільки не врахував, що на її утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, зокрема, одній дитині на день звільнення позивачки не виповнилось шести років.
		 
		Одночасно відповідач, попереджаючи про звільнення позивачку, яка перебувала з відповідачем у трудових відносинах, не ознайомив її з наявними вакантними посадами, які були наявні в Чернівецькій місцевій прокуратурі Чернівецької області станом на березень - квітень 2016 року, що є порушенням вимог частини третьої статті 49-2, статті 184 КЗпП України.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Чернівецької області №207-к від 13 квітня 2016 року про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури Першотравневого району міста Чернівці та органів прокуратури Чернівецької області з 13 квітня 2016 року у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури і скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частина перша статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункт 1 частина друга статті 40 КЗпП України).
		 
		Поновлено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури Першотравневого району міста Чернівці та органів прокуратури Чернівецької області з 13 квітня 2016 року.
		 
		Стягнуто з прокуратури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2016 року до 13 березня 2017 року в сумі: 92582,41 грн з вирахуванням сум виплачених, як допомога по безробіттю.
		 
		Постанову в частині поновлення позивачки на посаді старшого прокурора прокуратури Першотравневого району міста Чернівці та органів прокуратури Чернівецької області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць звернуто до негайного виконання.
		 
		В решті позовних вимог відмовлено.
		 
		Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спеціальним законом не передбачено звільнення прокурора з посади у разі не проходження або неуспішного проходження тестування ОСОБА_1 для заміщення посади прокурора у Чернівецькій місцевій прокуратурі Чернівецької області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
		 
		Крім того, відповідач не врахував вимоги статей 40, 42, 49-2, 184 КЗпП України і не запропонував позивачці за період з 14 грудня 2015 року до 13 квітня 2016 року жодну із наявних вакантних посад, одночасно не врахувавши продуктивність її праці і кваліфікацію, прийняв рішення про її звільнення.
		 
		Крім того, судами досліджено накази прокуратури Чернівецької області, хронологію призначення на посади прокурорів у Кельменецьку місцеву прокуратуру Чернівецької області у період з 14 грудня 2015 року до 13 квітня 2016 року з яких вбачається, що наказами прокурора Чернівецької області від 14 грудня 2015 року відбулося призначення на посади прокурорів Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області 22 працівника.
		 
		Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач, звільняючи позивачку, повинен був врахувати вимоги частини третьої статті 184 КЗпП України. 
		 
		Частиною третьою статті 184 КЗпП України визначено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
		 
		У зв`язку з цим, суди зазначили, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників перевага у залишенні на роботі надається тим, хто має більше (за своєю посадою чи професією) переваг, визначених частиною другою статті 42 КЗпП України.
		 
		Отже, ОСОБА_1 володіла переважним правом залишення на роботі, проте всупереч вимог статті 42 КЗпП України відповідач не врахував таку підставу. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
		 
		У касаційній скарзі прокуратура Чернівецької області просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що положеннями статті 28 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється виключно на конкурсних засадах, позивачка, зайнявши 52-е місце у рейтинговому списку, не може претендувати на одну із посад в Чернівецькій місцевій прокуратурі Чернівецької області. 
		 
		Крім того, відповідач зазначає, що у позивачки відсутнє переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України. Можливостей залишення позивачки на посаді старшого прокурора прокуратури Першотравневого району міста Чернівці після 15 грудня 2015 року також не існувало, оскільки штатний розпис цієї прокуратури, як і інших районних та прирівняних до них прокуратур в межах Чернівецької області, з цієї дати були виключені наказом Генерального прокурора України, а самі прокуратури припинили свою діяльність як суб`єкти владних повноважень. 
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач зобов`язаний запропонувати вакантну посаду в апараті прокуратури Чернівецької області, на думку скаржника, є помилковими, оскільки на орган прокуратури Чернівецької області не покладено обов`язку здійснювати працевлаштування осіб, які підлягають звільненню відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України і пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
		 
		Крім того, скаржник наголосив на тому, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. 
		 
		Зі змісту частини третьої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що призначення прокурора на посаду і звільнення його з посади здійснюється лише з підстав і в порядку, передбаченому цим Законом, який є спеціальним у спірних правовідносинах. Отже, положення КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		 
		Позивачка заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надала.
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		 
		Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26 листопада 2002 року до 13 квітня 2016 року проходила службу в органах прокуратури Чернівецької області на різних посадах зокрема: помічником Чернівецького транспортного прокурора, а з 21 грудня 2004 року в прокуратурі Першотравневого району міста Чернівці.
		 
		Наказом прокурора Чернівецької області №716-к від 13 грудня 2011 року позивачку призначено на посаду старшого помічника прокурора Першотравневого району міста Чернівці. Наказом Генерального прокурора України №2094-к від 23 грудня 2011 року старшому помічнику прокурора Першотравневого району міста Чернівці відповідно до статті 47 Закону України «Про прокуратуру», статей 4, 5, 7 Положення «Про класні чини працівників органів прокуратури України» ОСОБА_1 присвоєно класний чин - молодшого радника юстиції.
		 
		Відповідно до наказу прокурора Чернівецької області №432-к від 12 червня 2012 року позивачка призначена на посаду старшого прокурора прокуратури Першотравневого району міста Чернівці.
		 
		Наказом Генерального прокурора України №60-ш від 15 липня 2015 року у зв`язку із набранням чинності з 15 липня 2015 року Закону України «Про прокуратуру» ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Чернівецької області управління і відділи. Загальну чисельність зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.
		 
		Вказаним наказом скорочено у структурі та штатному розписі прокуратури Чернівецької області 58 посад і зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати й утворено у структурі прокуратури Чернівецької області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України управління та відділи.
		 
		Наказом Генерального прокурора України №64-ш від 15 липня 2015 року відповідно до Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року, з урахуванням вимог статей 9, 10, 15 цього Закону, скорочено у штатних розписах усіх регіональних прокуратур посади старших прокурорів відділів, замість яких встановлено у тих же структурних підрозділах прокуратур таку ж кількість посад прокурорів відділів.
		 
		Наказом Генеральної прокуратури України №96-ш від 23 вересня 2015 року на виконання вимог статей 7, 12 і пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур виключено штатні розписи, в тому числі прокуратури Першотравневого району міста Чернівці, і визначено штатний розпис Чернівецької місцевої прокуратури в кількості 52 одиниці.
		 
		ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на участь у конкурсному відборі на зайняття посади прокурора Чернівецької місцевої прокуратури Чернівецької області, 29 липня 2015 року звернулась до кадрового підрозділу прокуратури області з заявою щодо участі у конкурсному відборі на посаду прокурора у Чернівецькій місцевій прокуратурі.
		 
		28 вересня 2015 року старшого прокурора прокуратури Першотравневого району міста Чернівці молодшого радника юстиції ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України і пункту 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» попереджено про звільнення із займаної посади і органів прокуратури у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.
		 
		8 грудня 2015 року відбулося засідання робочої групи Львівського регіонального центру, на якій прийнято рішення «Про затвердження рейтингових списків кандидатів на посади прокурорів місцевих прокуратур», зокрема у Чернівецькій області та інших.
		 
		Відповідно до вказаного рейтингового списку позивачка посіла 52 місце.
		 
		Наказом прокурора Чернівецької області №1163-к від 9 грудня 2015 року старшому прокурору прокуратури Першотравневого району міста Чернівці молодшому раднику юстиції ОСОБА_1 на підставі заяви, довідки медичного закладу №103/199 від 4 грудня 2015 року про те, що малолітня дитина позивачки потребує догляду, свідоцтва про народження дитини, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьох років і семи місяців, тобто з 11 грудня 2015 року до 1 грудня 2016 року.
		 
		Наказами прокурора Чернівецької області від 14 грудня 2015 року і 18 грудня 2015 року відбулося призначення на посади прокурорів Чернівецької місцевої прокуратури кандидатів, які зазначені за порядковими номерами №1 - 48 у Рейтинговому списку Чернівецької місцевої прокуратури із розрахунку набрання прокурорами більшого підсумкового балу, зокрема №1 підсумковий бал « 164» з урахуванням у бік зменшення до порядкового №48 з підсумковим балом « 84,67» згідно штатного розпису.
		 
		13 квітня 2016 року позивачка вирішила достроково вийти на роботу. В цей же день, листом прокуратури Чернівецької області відповідно до пункту 1 статті 40 і частини першої статті 49-2 КзпП України позивачку попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі і запропоновано тимчасово посаду головного спеціаліста з питань захисту держаних таємниць Сторожинецької місцевої прокуратури.
		 
		Наказом прокурора Чернівецької області №207-к від 13 квітня 2016 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури Першотравневого району міста Чернівці та органів прокуратури Чернівецької області з 13 квітня 2016 року у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури і скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частина перша стаття 51 Закону України «Про прокуратуру», пункт 1 частина перша статті 40 КЗпП України).
		 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
		 
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		 
		Частиною першою статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		 
		Відповідно до норм статті 42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
		 
		Приписами статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
		 
		Стаття 222 КЗпП України визначає, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
		 
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ.
		 
		Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
		 
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.
		 
		Згідно з абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.
		 
		Відповідно до підпункту «в» підпункту 1 пункту 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються, зокрема, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про прокуратуру» добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п`ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.
		 
		Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
		 
		Умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур визначає Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора, затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 20 липня 2015 року №98 (далі - «Порядок»).
		 
		Відповідно до пункту 1.2 Порядку на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.
		 
		Пунктом 1.4 Порядку визначено, що прокурори і стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працюють у міських, районних, міжрайонних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.
		 
		Пункт 3.16 Порядку визначає, що на підставі відомостей про результати тестування робоча група регіонального центру формує рейтинговий список, форма якого наведена у додатку 2 Порядку, по кожній місцевій прокуратурі окремо.
		 
		Відповідно до пункту 3.18 Порядку рейтинговий список кандидатів оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідної регіональної прокуратури після закінчення тестування. Рішення щодо результатів тестування може бути оскаржене до робочої групи, а рішення робочої групи може бути оскаржене до суду на підставі пунктів 8.1 - 8.7 Порядку.
		 
		Відповідно до пункту 9.1 Порядку рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) і тесту на загальні здібності.
		 
		Згідно з пунктом 9.5 Порядку керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
		 
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга прокуратури Чернівецької області у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		 
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. 
		 
		Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі №803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі №804/406/16, від 8 серпня 2019 року у справі №813/150/16.
		 
		За правилами статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством. У свою чергу порядок призначення прокурорів місцевих прокуратур, які на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, визначено цим Законом і Порядком №98.
		 
		Водночас Законом України «Про прокуратуру» визначено, що з 15 грудня 2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.
		 
		Отже, запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якого є якісне оновлення керівного і кадрового складу.
		 
		Законом України «Про прокуратуру» Генеральному прокурору України надано повноваження видавати накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України і визначено, що накази Генерального прокурора України нормативно- правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (частина друга статті 9 цього Закону).
		 
		Також вказаним Законом визначено умови призначення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах до запровадження переліку і територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур.
		 
		У підпункті «в» підпункту 1 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, за умови успішного проходження ними тестування.
		 
		Аналіз наведених правових норм і обставин справи дає підстави для висновку, що у зв`язку з припиненням функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур і ліквідацією штатних розписів прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур Чернівецької області та затвердженням штатних розписів місцевих прокуратур Чернівецької області, прокурори місцевих прокуратур, які на день набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах - призначаються на посади лише за умови проходження відповідного тестування.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що після попередження про наступне звільнення із займаної посади у зв`язку з ліквідацією підпорядкованих прокуратурі Чернівецької області прокуратур районного рівня позивачка претендувала на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворювалась шляхом ліквідації органу прокуратури, в якій вона працювала, і пройшла тестування для заміщення посади прокурора.
		 
		За результатами тестування на заміщення посад прокурорів у місцевій прокуратурі позивачка зайняла 52 місце рейтингового списку.
		 
		Наказом Генеральної прокуратури України №96-ш від 23 вересня 2015 року на виконання вимог статей 7, 12 і пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру», у зв`язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, виключено штатні розписи, в тому числі прокуратури Першотравневого району міста Чернівці, і визначено штатний розпис Чернівецької місцевої прокуратури в кількості 52 одиниці, серед яких 45 посад прокурора. Наказами прокурора Чернівецької області від 14 грудня 2015 року і від 18 грудня 2015 року відбулося призначення на посади прокурорів Чернівецької місцевої прокуратури кандидатів, які зазначені за порядковими номерами №1 - 48 у Рейтинговому списку Чернівецької місцевої прокуратури із розрахунку набрання прокурорами більшого підсумкового балу, зокрема №1 підсумковий бал « 164» з урахуванням у бік зменшення по порядковий №48 з підсумковим балом « 84,67» згідно штатного розпису. Усі інші кандидати, які у рейтинговому списку зайняли нижчі місця в межах визначеної штатної чисельності, на посади прокурорів Чернівецької місцевої прокуратури Чернівецької області призначені не були.
		 
		Так, Законом України «Про прокуратуру» передбачено, що зайняття особою посади в органах прокуратури вимагає, зокрема, успішного проходження кваліфікаційного іспиту.
		 
		Враховуючи, що позивачка необхідний рейтинговий бал, який би дозволяв їй претендувати на роботу у місцевій прокуратурі, не набрала, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав пропонувати позивачу переведення на іншу посаду в новоутвореній прокуратурі.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №803/31/16, від 6 червня 2018 року у справі №820/1891/16, від 3 липня 2019 року у справі №807/68/17, від 3 серпня 2018 року у справі №826/581/16, від 24 квітня 2019 року у справі №819/34/16, від 30 липня 2019 року у справі №804/406/16, від 8 жовтня 2019 року у справі №804/211/16, від 27 лютого 2020 року у справі №820/323/16, від 13 травня 2020 року №825/1823/17.
		 
		Крім того, висновки судів попередніх інстанцій про переважне право позивачки на залишення на роботі за наведеного правового регулювання є помилковими, адже за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		 
		У контексті спірних відносин спеціальним законом, яким визначено порядок призначення особи на посаду прокурора і звільнення прокурора із займаної посади, у тому числі при проведенні реорганізації органів прокуратури, є Закон України «Про прокуратуру», норми якого для цих правовідносин є спеціальними у порівнянні із загальними положеннями КЗпП України.
		 
		Підсумовуючи наведене, оскільки позивачка не пройшла успішно тестування, у відповідача не виникало обов`язку працевлаштовувати позивачку в новоутвореній місцевій прокуратурі. Отже висновки судів першої й апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного наказу є помилковими.
		 
		Крім того, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що відповідач не був зобов`язаний пропонувати позивачці вакантну посаду в апараті прокуратури Чернівецької області, оскільки на орган прокуратури Чернівецької області не покладено обов`язку здійснювати працевлаштування осіб, які підлягають звільненню відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України і пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». 
		 
		Враховуючи наведені положення законодавства і обставини справи колегія суддів Верховного Суду констатує, що суди першої й апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій і приймаються Верховним Судом як обґрунтовані.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Частинами першою, третьою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Отже, з огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з помилковим застосуванням норм матеріального права і повинні бути скасовані з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу прокуратури Чернівецької області задовольнити.
		 
		Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року й ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасувати і ухвалити нову постанову.
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Чернівецької області про визнання звільнення незаконним відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………
		 
		…………………………….
		 
		…………………………….
		 
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...