Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/5399/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2020. Зареєстровано: 02.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2020.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021 (частково)
Результат оскарження 10.11.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано постанову суду апеляційної інстанції частково і залишено в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/588/125/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 583/5399/19
		№ провадження 2/588/125/20
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.05.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М. В., за участю секретарів судових засідань Горлянд С.В., Безкоровайної А.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідачів  Пирогової О.Т. ,   Бабченко І.О. ,  розглянувши  у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м.Тростянці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області, УМВС України в Сумській області в особі Ліквідаційної комісії, Охтирського міськрайонного суду Сумської області, Сумського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		Стислий виклад позиції позивача
		Позивач у грудні 2019 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 01.11.2013року він був затриманий, після чого йому було оголошено підозру у закінченому замаху на отримання неправомірної вигоди у розмірі 6000гривень, поєднаному із вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 368 КК України.
		У період з 02.11.2013 по 22.11.2013 рокупозивач на підставі ухвалислідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 02.11.2013 року перебував під вартою, а 22.11.2013 був звільнений з-під варти після внесення застави в розмірі 91760 грн.
		Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 неодноразово розглядалось Охтирським міськрайонним судом Сумської області. Обвинувальні вироки Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2014 року та від 05.10.2015 року, ухвалені відносно позивача, переглядались Апеляційним судом Сумської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ і були скасовані у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
		У період з 18.03.2016 року і до звільнення ОСОБА_1 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.11.2016 року останній перебував у Сумському слідчому ізоляторі, відбуваючи покарання на підставі ухвали Апеляційного суду Сумської області від 22.02.2016року.
		Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.01.2019 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 04.09.2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за частиною 1 статті 365, частини 4 статті 368 КК України на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України. 
		За час незаконного кримінального переслідування, яке тривало з 01.11.2013 року по 04.09.2019 року 70 місяців, у тому числі перебування під вартою протягом 8 місяців 27 днів, відсторонення від займаної посади інспектора з дізнання відділення Державтоінспекції Охтирського міського відділення міліції, а потім і звільнення за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового начальницького складу, неможливість працевлаштуватись та працювати за фахом призвели до моральних страждань, порушення нормального життя, супроводжувалось інтенсивними негативними емоціями, тривогами, хвилюванням, відчуттям приниження, сорому, гніву, тривалої напруги та невизначеності, необхідності виправдовуватись та доводити свою невинність.
		Позивач вважає, що за час його кримінального переслідування він втратив можливість кар`єрного росту, був позбавлений можливості взяти участь у конкурсі до Національної поліції, він був ізольований від активного суспільного життя, від повноцінних соціальних контактів, що сформувало почуття загублених нереалізованих можливостей. Відновлення нормального морального стану успішного чоловіка є неможливим, через розголошення у місті відомостей про кримінальне переслідування позивача на думку останнього його репутація зіпсована. 
		Посилаючись на указані обставини, ОСОБА_1 просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейськогорахунку Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду в розмірі 3 000 000 грн.
		Стислий виклад заперечень відповідачів
		Державна казначейська служба України у письмовому відзиві заперечила проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не наведено обґрунтованих розрахунків заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди, який є завищеним і необґрунтованим (а.с.178 том 1).
		Прокуратура Сумської області за змістом поданого відзиву вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не підтверджено заподіяння йому моральної шкоди. Твердження позивача про те, що внаслідок кримінального переслідування він зазнав тривалої ізольованості від активного суспільного життя, повноцінних соціальних контактів, можливостей набуття професійного досвіду та кар`єрного росту, налагодження особистого життя тощо, не доведено ним належними та допустимими доказами. Ураховуючи, що окремі негативні наслідки, які на думку позивача, він зазнав внаслідок дій органів досудового розслідування, не підтверджено конкретними доказами, не можна погодитися з розміром визначеної ним моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню (а.с.171-174 том 1). 
		Управління МВС України в Сумській області в особі Ліквідаційної комісії за змістом поданого відзиву просило у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки до матеріалів позову не додані документи, що підтверджують погіршення психоемоційного стану позивача, пов`язане із розслідуванням кримінальної справи, не надано доказів погіршення стосунків із знайомими та факту зіпсованої репутації. З матеріалів позовної заяви не встановлено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди в сумі 3000000 грн., жодного доказу на підтвердження указаного розміру позивачем не подано (а.с.92-94 том 2).
		Сумський апеляційний суд у відзиві на позов ОСОБА_1 вважає його необґрунтованим в частині вимог до Сумського апеляційного суду, оскільки цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів, у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади. Оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятись лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. Крім того, Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 було ліквідовано Апеляційний суд Сумської області та утворено Сумський апеляційний суд. Зі змісту вищеназваного Указу Президента України вбачається, що обласні апеляційні суди повністю ліквідуються і замість них створюються апеляційні суди в апеляційних округах. За таких обставин, Сумський апеляційний суд є новоутвореним органом, який функціонує як окрема юридична особа і не є правонаступником Апеляційного суду Сумської області, а тому не є належними відповідачем у цій справі (а.с.204-206 том 1).
		Охтирським міськрайонним судом Сумської області відзиву на позов не подано.
		Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
		Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28.12.2019 року на підставі розпорядження голови суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано до Сумського апеляційного суду для вирішення питання щодо підсудності справи, оскільки відповідачем у справі є Охтирським міськрайонний суд Сумської області. 
		Ухвалою судді Сумського апеляційного суду від 11.01.2020 року підсудність справи за позовом ОСОБА_1 визначена за Тростянецьким районним судом Сумської області.
		Ухвалою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 20.01.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання. 
		Ухвалами суду від 03.02.2020, 10.02.2020, 19.03.2020, 27.04.2020, 21.05.2020 вирішувались клопотання представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Бабченко І.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Представником прокуратури Сумської області 10.02.2020 до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Верховним Судом та набрання законної сили рішення у кримінальній справі № 583/4923/13-к, яке ухвалою суду від 10.02.2020 було залишено без задоволення.
		Ухвалою суду від 02.03.2020 року за клопотанням представника ГУНП в Сумській області та зі згоди позивача замінено неналежного первісного відповідача ГУНП в Сумській області - належним Управлінням МВС України в Сумській області в особі Ліквідаційної комісії.
		Ухвалою суду від 19.03.2020 року закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено до судового розгляду.
		Представником позивача до суду 15 травня 2020 року надіслано уточнену та доповнену позовну заяву разом з додатковими письмовими доказами, у прийнятті якої ухвалою суду від 21 травня 2020 року було відмовлено, оскільки її подано з порушенням строків, визначених статтями 49, 83 ЦПК України.
		Державна казначейська служба України, Охтирський міськрайонний суд Сумської області, Сумський апеляційний суд подали клопотання про розгляд справи без участі їх представників. 
		Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин
		Судом установлено, що 30 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне провадження за №42013200000000150, яке розпочато за повідомленням про те, що інспектор дізнання УДАІ у м. Охтирка УМВС України в Сумській області ОСОБА_1 незаконно вилучив технічний паспорт автомобіля у водія та вимагав у останнього неправомірну вигоду (хабара) в сумі 1000 доларів США за вирішення питання про не поміщення відповідного автомобіля на штрафний майданчик. 
		01 листопада 2013 року ОСОБА_1 був затриманий на підставі статті 208 КПК України та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 368 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднаною з вимаганням неправомірної вигоди (а.с.5, 6, 9 том 1). 
		02 листопада 2013 року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 02.11.2013 року, яка ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 листопада 2013 року була залишена без змін, до ОСОБА_1 за клопотанням слідчого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 15 год. 00 хв. 28 грудня 2013 року. Указаною ухвалою слідчого судді також визначено розмір застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становило 91760 грн. (а.с.7,8 том 1, а.с.55 том 2).
		22 листопада 2013 року ОСОБА_1 був звільнений з Сумського слідчого ізолятора у зв`язку з внесенням ОСОБА_6 на депозитний рахунок застави у розмірі 91760 грн. (а.с.139 том 2).
		09 вересня 2014 року вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 365, частиною 4 статті 368 КК України (а.с.12 том 1).
		27 листопада 2014 року ухвалою Апеляційного суду Сумської області обвинувальний вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2014 відносно ОСОБА_1 був скасований, призначено новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду (а.с.12 том 1).
		05 жовтня 2015 року після нового розгляду вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.10.2015 ОСОБА_1 знову визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 365, частиною 4 статті 368 КК, стягнуто судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз в сумі 1176 грн. Запобіжний захід у вигляді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили (а.с.31-36 том 2).
		22 лютого 2016 року ухвалою Апеляційного суду Сумської області обвинувальний вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.10.2015 року відносно позивача у цій справі був змінений, у тому числі, у частині правової кваліфікації діянь та покарання. Указаним рішенням апеляційного суду ухвалено вважати засудженим ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 365 КК України (у редакції Закону України № 3207-VI від 07 квітня 2011 року), частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 368 КК України (у редакції Закону України № 221-VIІ від 18 квітня 2013 року) та за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов`язані із здійсненням владних повноважень строком на 2 роки (а.с.37-51 том 2).
		Також ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2016 року вирішено заставу у сумі 91760 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_6 
		18 березня 2016 року ОСОБА_1 був затриманий з метою відбуття покарання у виді позбавлення волі за обвинувальним вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.10.2015, зміненим ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2016 року, а 21 березня 2016 року ОСОБА_1 прибув до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» (а.с.67 том 2).
		24 березня 2016 року у зв`язку з поданням ОСОБА_1 заяви про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області позивач був тимчасово залишений у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» на час такого ознайомлення(а.с.134 том 2).
		24 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було скасовано ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2016 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а засудженого ОСОБА_1 було вирішено негайно звільнити з-під варти в залі суду (а.с.142-145 том 2).
		13 лютого 2017 року під час примусового виконання виконавчого листа, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області 01.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1176 грн. постановою державного виконавця Богомол С.М. на належний позивачу автомобіль АЗЛК 2140, 1978 року випуску, з державним номером НОМЕР_1 накладено арешт у межах суми звернення стягнення та витрат виконавчого провадження та штрафів (а.с. 140 том 2).
		14 лютого 2017 року ухвалою Апеляційного суду Сумської області обвинувальний вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.10.2015 року відносно позивача у цій справі був скасований у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (а.с.12 зворотній бік, том 1).
		18 січня 2019 року вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано зачастиною 1 статті 365, частиною 4 статті 368 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, тобто у зв`язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (а.с.10-16 том 1, 178-183 том 2).
		Отже, розглядаючи справу у межах заявлених позивачем вимог та підстав, суд дійшов висновку, що позивачем доведено зазначений у позовній заяві період перебування під слідством і судом з 01 листопада 2013 року (день затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення) по 04 вересня 2019 року (день набрання виправдувальним вироком законної сили), що складає 5 років та 10 місяців 4 дні або 70 повних місяців.
		Крім того, поданими позивачем письмовими доказами доведено перебування його у період кримінального переслідуванняпротягом 09 місяців в умовах ізоляції у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» з 01.11.2013 по 22.11.2013 (період тримання під вартою), з 18.03.2016 по 24.11.2016 року (відбуття покарання у виді позбавлення волі за обвинувальним вироком суду, який в подальшому був скасований). 
		Як установлено судом ОСОБА_1 на момент його затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення проходив службу в органах внутрішніх справ у званні старшого лейтенанта міліції на посаді інспектора з дізнання відділення Державтоінспекції Охтирського МВ (з обслуговування м. Охтирки та Охтирського району) УМВС України в Сумській області.
		Наказом Управлінням МВС України в Сумській області від 28.11.2013 року № 248 о/с у результаті службового розслідування, проведеного за фактом відкриття кримінального провадження, ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справна підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, тобто у зв`язку з вчиненням проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
		ОСОБА_1 після звільнення зі служби звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управлінням МВС України в Сумській області про скасування наказів та поновлення на роботі. 
		Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 у справі №818/43/14, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року, ОСОБА_1 з 29 листопада 2013 року було поновлено на посаді інспектора з дізнання відділення Державтоінспекції Охтирського МВ (а.с.146-149 том 2).
		24 червня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 року касаційну скаргу Управління МВС України в Сумській області було задоволено частково, скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		       12 березня 2015 року після нового розгляду позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі постанова Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року, якою позов ОСОБА_1 був знову задоволений, та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року, якою указане рішення суду першої інстанції залишено без змін, були скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року, а у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.149 том 2).
		       06 квітня 2015 року після поновлення позивача на посаді на підставі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року, що була згодом скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року, наказом Управлінням МВС України в Сумській області капітан міліції ОСОБА_1 був знову звільнений з 07 квітня 2015 року у Запас Збройних сил з посади старшого інспектора штабу Охтирського МВ (з обслуговування м. Охтирки та Охтирського району) на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, тобто у зв`язку з вчиненням проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу (а.с.137 том 2).
		       27 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у справі №818/43/14 за позовом ОСОБА_1 про скасування наказу та поновлення на роботі за заявою позивача відкрито провадження за нововиявленими обставинами (а.с.149 том 2). Станом на час розгляду цієї справи рішення по суті заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року за нововиявленими обставинами Верховним Судом не ухвалено.
		Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
		Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. 
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. 
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		З урахуванням викладеного, повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди за період перебування протягом 70 місяців під слідством і судом, оскільки його було визнано невинуватим та виправдано за частиною 1 статті 365, частиною 4 статті 368 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, тобто у зв`язку з не доведенням того, що ним було вчинено кримінальне правопорушення.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, які встановлено цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд ураховуючи обставини конкретної справи, може застосовувати і більший розмір відшкодування. 
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), у постановах Верховного Суду від 09 рудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, 29 січня 2020 року у справі №592/1020/17, від 13 травня 2020 року у справі №339/34/17.
		Відповідно до статті 8 Закону України від 14 листопада 2020 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у редакції, чинній на момент судового розгляду, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 01 січня 2020 року становить 4723 гривні.
		Ураховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 330 610 грн. (4723 грн. х 70 місяців).
		Проте, ураховуючи обставини цієї справи стягнення на користь позивача моральної шкоди у мінімальному розмірі на переконання суду не є достатнім, а тому розмір моральної шкоди має бути визначений у більшому розмірі.
		Визначений позивачем розмір моральної шкоди (3 000 000 грн.) майже в 10 разів перевищує мінімальний розмір такої шкоди, що гарантований державою (330 610 грн.), що на переконання суду є явно завищеним розміром, який належним чином не обґрунтовано у позовній заяві і не доведено позивачем. Доводи представника позивача висловлені в ході судового розгляду про необхідність визначення розміру моральної школи за період перебування позивача під вартою виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць, за період дії застави - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а решту періоду у двократному розмірі - не ґрунтуються на нормах Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який передбачає лише мінімальний розмір моральної шкоди, завданої особі, і не містить інших критеріїв визначення такої шкоди залежно від виду застосованого запобіжного заходу тощо.
		Суд повторює, що в кожному випадку суд визначає розмір моральної шкоди належний до відшкодування, ураховуючи обставини конкретної справи, характер і обсяг страждань, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Натомість ураховуючи, що протягом майже 6 років ОСОБА_1 перебував під слідством та судом, він був незаконно затриманий, до нього застосовувались запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та у вигляді застави, він тривалий час був обмежений у вільному пересуванні як по території України, так і за її межами, був ізольований протягом 09 місяців від суспільства, родини та близьких осіб у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор», у зв`язку з порушенням кримінального провадження його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, він був позбавлений можливості забезпечити нормальне існування для себе та членів своєї сім`ї, було порушено його нормальні життєві зв`язки і спосіб життя, а тому з огляду на тяжкість вимушених змін у житті ОСОБА_1 , тривалість немайнових втрат, необхідність докладання значних зусиль для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в сумі 500 000 грн.з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		Відтак вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		Водночас висунення позовних вимог ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області та Сумського апеляційного суду є необґрунтованим, виходячи з таких мотивів. 
		Так, як уже зазначалось судом, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частина перша статті 1176 ЦК України).
		Згідно з частиною 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		При цьому застосування положення частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов`язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті.
		Суд як орган, що здійснює правосуддя не може бути відповідачем або іншою стороною, яка бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя.
		Чинне процесуальне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядку.
		Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
		За таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у спорах про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
		Також суд вважає обґрунтованими доводи Сумського апеляційного суду про те, що крім наведених вище підстав, указаний апеляційний суд не може бути відповідачем у цій справі, оскільки не є правонаступником Апеляційного суду Сумської області.
		Так, Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Сумської області припинено як юридичну особу шляхом ліквідації, яка не передбачає правонаступництва. При цьому зазначеним Указом в апеляційному окрузі, що включає Сумську область, утворено як окрему юридичну особу Сумський апеляційний суду з місцезнаходженням у місті Сумах.
		Позивачем жодним чином не обґрунтовано внаслідок якої саме незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення Сумського апеляційного суду він зазнав моральної шкоди.
		Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		Висновки суду щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частин першої та шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Сторони у справі на підставі статті 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» звільнені від сплати судового збору.
		Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
		На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд 
		У Х В А Л И В :
		Позов  ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду - задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1  ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса:  АДРЕСА_1 )  500000   (п`ятсот тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з незаконним перебуванням під слідством і судом.
		У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Повне рішення суду складено 01.06.2020 року
		 
		Суддя                                                                         М.В. Щербаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...