Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/1021/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2020.
Дата набрання законної сили: 27.05.2020
Номер судового провадження: 51-1333км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015060060001394

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		27 травня 2020 року
		м. Київ
		справа № 279/1021/16-к
		провадження № 51-1333 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора     ОСОБА_5 ,
		захисника (в режимі відеоконференції)   ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргипрокурора ОСОБА_7 та представника потерпілої ОСОБА_8  ОСОБА_9 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2019року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12015060060001394 від 08 листопада 2015 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ковалі Коростенського району Житомирської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від30червня 2016року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.115 Кримінального кодексу України (далі  КК України), тапризначено йому покарання увиді позбавлення волі на строк 10 років.
		Ухвалою апеляційного суду Житомирськоїобласті від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_6 задоволено частково.Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 червня 2016 року стосовно ОСОБА_10 скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
		Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від24вересня 2019року ОСОБА_10 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та виправдано. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
		Згідно з цим вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачувався в тому, що він, в період з 22:00 год. 07 листопада 2015 року по06:00год. 08 листопада 2015 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, наподвір`ї домогосподарства в с.Ковалі Коростенського району Житомирської області умисно наніс ОСОБА_11 невстановленим предметом численні удари, внаслідок яких потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, якінебезпечні для життя та знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого ОСОБА_11 , атакож тяжкі тілесні ушкодженнянебезпечні для життя, які не перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті.
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу прокурора та представника потерпілого залишив без задоволення, авирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24вересня 2019року  беззмін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на вибірковий підхід суду до оцінки доказів, відсутність мотивування та підстав для виправдання обвинуваченого. Посилається на те, що огляд місця події було проведено напідставі добровільної згоди обвинуваченого. Наголошує, що огляд місця події безпосереднього вчинення злочину у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей у ЄРДР. Зазначає, що апеляційним судом не було безпосередньо досліджено всіх доказів сторони обвинувачення та не спростовано доводи апеляційної скарги прокурора.
		У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що докази стороною обвинувачення здобуті без істотних порушень,оскільки додомоволодіння ОСОБА_10 працівники поліції зайшли за згодою власника. Не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, вважає їх не мотивованими та такими, щоне відповідають фактичним обставинам справи.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор  ОСОБА_5 вважав рішення судів обґрунтованими, подані касаційні скарги не підтримав тапросив залишити їхбез задоволення.
		Захисник ОСОБА_6 вважав рішення судів законними та обґрунтованими, проти касаційних скарг заперечував тапросив залишити їхбез задоволення.
		 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, щокасаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Відповідно до приписівст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Згідно зіст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої таапеляційної інстанцій.
		Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Згідно з вимогами ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.
		Так, відповідно дост. 86 КПКУкраїнидоказ визнається допустимим, якщо вінотриманийу порядку, встановленомуцим кодексом. Недопустимий доказ неможе бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього неможе посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідност. 87 КПКУкраїни докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу єнедопустимими.
		В силу ч. 3ст. 62 Конституції України, положеньст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Відповідно дост. 17 КПКУкраїни, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
		Заст. 22 КПКУкраїни, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор тапредставник потерпілої, які брали участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, не погоджуючись із виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_10 , оскаржили його в апеляційному порядку. Вподаних апеляційних скаргах наводили доводи, які є аналогічними доводам викладених в їх касаційних скаргах.
		Всі доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції.
		Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості  ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 
		Так, у ст. 1 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод передбачено право кожного мирно володіти своїм майном.
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод передбачено право кожного на повагу до приватного та сімейного життя, що включає гарантії недоторканості житла.
		Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2ст. 30).
		Відповідно до вимог ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чидоіншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше якзавмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цимКодексом. 
		За ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чиіншого володіння особи.
		Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
		Згідно зі ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чиіншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судовогорішення,передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи задобровільною згодою особи, яка ним володіє.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2013 року в справі «Бєлоусов проти України» нагадав, що будь-яке втручання згідно з пунктом 1статті 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні пункту 2 як таке, щоздійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться. Формулювання «згідно іззаконом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. Високий суд дійшов висновку, що огляд працівниками міліції житла заявника не проводився згідно із законом, оскільки дозвіл на огляд отримано за обставин, вяких були відсутні процесуальні гарантії, що захищають його здатність висловлювати свою справжню думку.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що виправданий ОСОБА_10 надавав згоду на проведення огляду домоволодіння (том 1 а.с. 99).
		Разом із тим зі змісту ст.237 КПКУкраїнивбачається, що огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Згідно з ч. 2ст.233 КПКУкраїнипід іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
		Відповідно до ч. 2ст. 234 КПКУкраїни обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Частиною 3ст. 233 КПКУкраїни передбачено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		Виходячи з системного тлумачення норм кримінального процесуального закону, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення. Безнаявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
		Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, якібстали підставою для проведення 08 листопада 2015 року огляду місця події вдомоволодінні ОСОБА_10 .
		Отже, проведений органами досудового розслідування 08 листопада 2015 року огляд місця події фактично є обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК Україниздійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді.
		Оскільки з зазначеним клопотанням до слідчого судді прокурор, слідчий незвертались, тому згідно з ч. 3ст. 233 КПКУкраїнивстановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень.
		Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком про те, щовказана слідча дія відбулася з порушенням вимог кримінального процесуального закону, апротокол огляду місця події від 08 листопада 2015року домоволодіння, в якому проживав ОСОБА_10 правомірно було визнано недопустимим доказом.
		Таким чином, Суд прийшов до висновку, що доводи касаційної скарги прокурора та представника потерпілої, є необґрунтованими та фактично зводяться допереоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що напідставіст.433КПК Українине може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповіднодовимогст. 419 КПК Українидав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. Знаведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності таобґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
		Враховуючи те, що під час касаційного розглядуне встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги прокурора тапредставника потерпілої задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями433,434,436,438,441,442 КПК України, Суд
		ухвалив: 
		Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від24вересня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від11грудня 2019 року стосовно ОСОБА_10 залишити беззміни, акасаційні скарги прокурора ОСОБА_7 та представника потерпілої ОСОБА_9 , який діє вінтересах ОСОБА_8  беззадоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...