Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1435/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою; щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2020. Зареєстровано: 03.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2020.
Дата набрання законної сили: 26.05.2020
Номер судового провадження: 1258 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"26" травня 2020 р. Справа № 905/1435/19 
		 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Шутенко І.А. 
		за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.
		представники учасників справи в судове засідання не з`явились
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Маріупольської міської ради (вх.№1258Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2020 (головуючий суддя Ю.В. Бокова, суддя Г.Є. Курило, суддя К.С. Харакоз, повний текст рішення складено 12.03.2020) у справі №905/1435/19,
		за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА-АГРО, м.Маріуполь, Донецька область
		до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область
		третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Донецька обласна державна адміністрація, м. Краматорськ, Донецька область,
		третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область,
		третя особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Старо-Кримська селищна рада, м. Маріуполь, Донецька область,
		про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/28-2518 від 28.02.2018 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006 в редакції, запропонованій позивачем, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА-АГРО звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/28-2518 від 28.02.2018 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006 в редакції, запропонованій позивачем.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/1435/19 позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА-АГРО до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/28-2518 від 28.02.2018 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006 в редакції, запропонованій позивачем  задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/28-2518 від 28.02.2018 Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки в Кальміуському районі міста сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006, що зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру від 20.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скоробогатько О.В. 15.03.2006 за № 619, згідно з якою Маріупольська міська рада надає Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро в оренду земельну ділянку (землі водного фонду) для сінокосіння, для рибогосподарських потреб площею 25,9717 га (кадастровий номер 1412336600:01:025:0022) (у тому числі: земельна ділянка площею 10,4000 га  пасовища; земельна ділянка площею 15,3717 га  ставки; земельна ділянка площею 0,2000 га  гребля) в Кальміуському районі міста Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006, що зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру від 20.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. 15.03.2006 за № 619, та викладено її у відповідній редакції. Стягнуто з Маріупольської міської ради Донецької області на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА-АГРО судовий збір в сумі 3842,00 грн. Видано наказ після набрання рішенням законної сили.
		Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/1435/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення Маріупольської міської ради № 7/28-2518 від 28.02.2018 Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки в Кальміуському районі міста сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро є законним та обґрунтованим, оскільки на даний час у Маріупольської міської ради відсутні повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою. Згідно з планом зовнішньої межі міста Маріуполь Донецької області територія колишнього КСП Зірка не відноситься до території міста Маріуполь, а планується до включення у межі селища Старий Крим.
		27.04.2020 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №905/1435/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 клопотання відповідача про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/1435/19.
		Встановлено строк позивач та третім особам для подання відзивів на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 26.05.2020 об 11:30.
		Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4745 від 18.05.2020), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
		Представник відповідача надіслав додаткові письмові пояснення з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу (вх.№5044 від 26.05.2020).
		Треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. 
		Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористались та в судове засідання не з`явились, своїх повноважних представників не направили. 
		Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№4897 від 21.05.2020). Також він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представників учасників справи.
		Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Маріупольської міської ради №351 від 25.03.2003 Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро надано сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро в оренду строком на 10 років, земельну ділянку із земель водного фонду міської ради, загальною площею 26,0 га, в тому числі водне дзеркало  15,40 га, для розведення риби та сінокосіння. 
		15.03.2006 між Маріупольською міською радою та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА-АГРО було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає згідно до рішення Маріупольської міської ради від 25.03.2003 № 351, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в Іллічівському районі міста Маріуполя (територія колишнього КСП Зірка).
		Згідно п. 2 договору в оренду передаються земельна ділянка загальною площею 26,00 га, у тому числі пасовища  10,4 га; ставки  15,4 га.
		На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: пасовища, ставки, гребля  200 га згідно проекту щодо відведення земельної ділянки (п. 3 договору).
		Відповідно до п. 6 договору його укладено на 10 (десять) років (до 25.03.2013).
		Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди та повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п. 7 договору). 
		Згідно п. 11 договору орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
		Відповідно до п. 18 договору земельні ділянки передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб та сінокосіння.
		Згідно п. 48 договору він набуває чинності на підставі ст.18 Закону України Про оренду землі після його підписання сторонами та державної реєстрації у Маріупольському міському відділі ДРФ ДП ЦДЗК.
		Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками та посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. 15.03.2006 та зареєстровано в реєстрі за № 619.
		Також вищезазначений договір зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 20.03.2006 № 04.06.16200033.
		Як вбачається з матеріалів справи, листом № 3 від 25.01.2013 позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити строк договору оренди земель водного фонду площею 26 га за адресою: Іллічівський район, м. Маріуполь (територія колишнього КСП Зірка), які були орендовані згідно рішення міської ради № 351 від 25.03.2003 (т.1, а.с. 21).
		Між тим, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради було надіслано позивачу лист, відповідно до якого СТОВ Деметра-Агро було рекомендовано звернутися до Єдиного дозвільного центру міської ради для подальшого вирішення питання та зазначено, що після оформлення технічної землевпорядної документації Маріупольською міською радою буде виготовлено проект рішення по вказаному питанню. 
		Листом від 06.03.2013 голова Старо-Кримської селищної ради повідомив позивача про те, що земельна ділянка, яка раніше належала КСП Зірка, увійшла до території Старо-Кримської селищної ради, проте не затверджено межі. У зв`язку з викладеним на даний час питання щодо продовження оренди земельної ділянки (землі водного фонду площею 26 га) не може бути розглянуто. Також у вказаному листі зазначено про те, що після затвердження меж Старо-Кримської селищної ради питання щодо продовження оренди вказаної земельної ділянки буде розглянуто (т. 1, а.с. 32).
		В матеріалах справи наявний лист Головного управління Держземагентства у Донецькій області № 01-60-3527/5167-02 від 29.10.2013, яким за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Старо-Кримської селищної ради м. Маріуполя повідомлено заявника про необхідність звернення до Маріупольської міської ради з метою оформлення права користування бажаною земельною ділянкою, оскільки виходячи з наданих матеріалів земельна ділянка знаходиться в межах м. Маріуполя.
		В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, позивач повторно звертався до Старо-Кримської селищної ради з листом від 11.01.2016 (т.1, а.с.34).
		У відповідь на вищевказаний лист Старо-Кримська селищна рада листом від 01.05.2016 повідомила позивача про те, що питання укладення договору оренди (земель водного фонду) площею 26 га буде розглянуто після отримання рішення Бердянської сільської ради щодо виділення землі та затвердження меж смт. Старий Крим. Також у вказаному листі зазначено, що на даний час вирішується питання щодо додаткового виділення землі з угідь Бердянської сільської ради Мангушського району (т.1, а.с. 35).
		В матеріалах справи наявний лист Старо-Кримської селищної ради від 20.04.2017, в якому позивача повідомлено про неможливість передачі в оренду землі, розташованої на території колишнього радгоспу Зірка з огляду на наступне.
		Згідно постанови Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VI затверджені зовнішні межі міста Маріуполя Донецької області. Відповідно до вказаної постанови землі колишнього радгоспу Зірка загальною площею 1700 га, які раніше входили в межі м. Маріуполя разом з селищем відійшли до Старо-Кримської селищної ради.
		Між земельними угіддями колишнього радгоспу Зірка і селища Старий Крим розташовані землі Бердянської сільської ради Мангушського району.
		З 2011 року 1700 га землі, на якій розташовані 3 фермерських господарства і селище Зірка-2, не входять в межі міста Маріуполя і в межі Старо-Кримської селищної ради.
		У 2014 році Державним земельно-кадастровим центром виготовлений проект землеустрою селища Старий Крим, а також розроблений генеральний план смт. Старий Крим.
		Також у вищезазначеному листі зазначено, що на неодноразові звернення до Бердянської сільської ради і Мангушської райдержадміністрації було отримано відмови в узгодженні меж за виготовленим проектом землеустрою, ставлячи умови, які не має можливості виконувати Старо-Кримська селищна рада. 
		Листом від 24.05.2017 позивач звертався до Маріупольської міської ради із заявою про те, що договір оренди землі від 15.03.2006 є поновленим до 25.03.2023 з огляду на наступне. Протягом строку оренди та на сьогоднішній день орендар не порушив жодних умов договору, використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі вносив орендну плату. Після завершення строку оренди, передбаченого договором, орендодавець не витребував орендоване майно та не пред`явив ніяких заперечень, у тому числі щодо намірів не продовження оренди земельної ділянки.
		У відповідь на вищевказаний лист Маріупольська міська рада листом №535-12437-01 від 31.05.2017 повідомила заявника про те, що рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2013 №6/26-3003 Про внесення змін до рішення Маріупольської міської ради від 21.02.2012 №6/16-1563 Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради, у разі поновлення договору оренди земельної ділянки всім зацікавленим особам, дозволена розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (підпункт 20.1 пункт 20). Отже, для замовлення технічної документації рекомендовано звернутися до ліцензованої землевпорядної організації. Також у даному листі з метою винесення на розгляд Маріупольської міської ради питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення права оренди земельної ділянки, право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку міською радою, повідомлено заявника про необхідність звернення до Центру надання адміністративних послуг. 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради із заявою від 29.06.2017 про розроблення технічної документації земельної ділянки площею 25,9717 га, розташованої за адресою: м. Маріуполь, територія колишнього КСП Зірка, яка була отримана адміністратором даного центру Колесовою Д.В. 29.06.2017 та зареєстровано за № 13-26-1717 (т. 1, а.с. 48).
		Рішенням Маріупольської міської ради № 7/28-2518 від 28.02.2018 Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки в Кальміуському районі міста сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та поновленні строку оренди земельної ділянки (землі водного фонду) для сінокосіння, для рибогосподарських потреб площею 25,9717 га (кадастровий номер 1412336600:01:025:0022) (у тому числі: земельна ділянка площею 10,4000 га  пасовища: земельна ділянка площею 15,3717 га  ставки; земельна ділянка площею 0,2000 га  гребля) в Кальміуському районі міста сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро (код ЄДРПОУ 30661189). 
		Також п. 2 вищезазначеного рішення рекомендовано сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро для вирішення даного питання звернутися до Старо-Кримської селищної ради у встановленому порядку.
		Як зазначено у мотивувальній частині вказаного рішення, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площа земельної ділянки, яка необхідна сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро для рибогосподарських потреб та сінокосіння в Кальміуському районі міста складає 25, 9717 га. Між тим, згідно постанови Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VІ запитувана до відведення земельна ділянка знаходиться за межами міста Маріуполя. 
		В матеріалах справи наявний лист Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1466/105-19 від 25.06.2019 (т. 1, а.с. 57), згідно якого відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1412300000:03:025:0022 в Державному земельному кадастрі пакетно завантажені.
		Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 27.10.2009 № 5/36-5992 Про затвердження індексної кадастрової карти м. Маріуполь, сел. Сартана, сел. Старий Крим, сел. Талаківка кадастровий номер земельної ділянки 1412300000:03:025:0022 змінено на кадастровий номер 1412336600:01:025:0022 згідно з новим кадастровим зонуванням.
		В період з 25.03.2003 по 25.03.2013 земельна ділянка з кадастровим номером 1412300000:03:025:0022 площею 26,00 га на підставі рішення Маріупольської міської ради від 25.03.2003 № 351 перебувала в оренді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро. Право оренди посвідчено договором оренди земельної ділянки від 15.03.2006, який 20.03.2006 зареєстроване у Маріупольському міському відділі ДРФ ДП Центр Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.00.162.00033 та відноситься до земель комунальної власності. Відомості щодо входження земельної ділянки за межі певної територіальної громади відсутні.
		Судами встановлено, що спірна земельна ділянка була передана в оренду позивачу на підставі рішення Маріупольської міської ради № 351 від 25.03.2003. Як вбачається зі змісту вказаного рішення, воно приймалося на підставі рішення обласної ради від 27.03.2001 № 3/19-439 Про внесення змін до рішення обласної ради від 04.03.98 № ХХІІ/18-87 Про делегування окремих повноважень щодо надання водних об`єктів у тимчасове користування на умовах оренди, доказів визнання недійсним якого після прийняття Постанови Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VI під час розгляду даної справи судам не надано. 
		Відтак, за висновками суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, рішення обласної ради від 27.03.2001 № 3/19-439 Про внесення змін до рішення обласної ради від 04.03.1998 № ХХІІ/18-87 Про делегування окремих повноважень щодо надання водних об`єктів у тимчасове користування на умовах оренди, яким було делеговано відповідні повноваження Маріупольській міській раді, на даний час є чинним, а отже, повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою наявні саме у відповідача  Маріупольської міської ради.
		Як зазначає позивач, протягом 2013-2019 років сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро неодноразово зверталось до Маріупольської міської ради та Старо-Кримської селищної ради щодо вирішення питання подовження строку оренди земельної ділянки, що підтверджується листами № 3 від 25.01.2013, від 11.01.2016, № 11 від 20.04.2017, № 49 від 01.02.2017, № 14 від 24.05.2017, № 7 від 21.02.2018, № 30 від 18.01.2019. Разом із тим, питання щодо поновлення договору оренди Маріупольською міською радою вирішено не було з посиланням на відсутність повноважень на поновлення договору оренди у зв`язку з передачею до Старо-кримської селищної ради спірної земельної ділянки, що підтверджується листом № 535-12437-01 від 31.05.2017. Також питання щодо поновлення договору оренди Старо-Кримською селищною радою вирішено не було у зв`язку з не затвердженим проектом землеустрою щодо узгодження меж селища Старий Крим.
		Посилаючись на положення статті 33 Закону України Про оренду землі, належне виконання орендарем обов`язків за умовами договору та відсутність заборгованості з орендної плати, та, відповідно, незаконність ухилення відповідача від поновлення договору оренди земельної ділянки, незаконність відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо поновлення права оренди земельної ділянки, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з даним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/28-2518 від 28.02.2018 та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006, що зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру від 20.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скоробогатько О.В. 15.03.2006 за № 619, згідно з якою Маріупольська міська рада надає Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро в оренду земельну ділянку (землі водного фонду) для сінокосіння, для рибогосподарських потреб площею 25,9717 га (кадастровий номер 1412336600:01:025:0022) (у тому числі: земельна ділянка площею 10,4000 га  пасовища; земельна ділянка площею 15,3717 га  ставки; земельна ділянка площею 0,2000 га  гребля) в Кальміуському районі міста Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006, що зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру від 20.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. 15.03.2006 за №619, та викласти її у запропонованій позивачем редакції.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення Маріупольської міської ради, яким було відмовлено позивачу у поновленні строку оренди земельної ділянки, порушує майнові права позивача, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
		Суд наголосив на необхідності відновлення порушеного права позивача, установивши належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі протягом місяця після закінчення строку дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		За приписами ст. ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 
		За змістом ст.116 вказаного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Згідно з ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12 Земельного Кодексу України, до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
		Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 
		Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України Про оренду землі у відповідній редакції право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України Про оренду землі).
		Як свідчать матеріали справи, 15.03.2006 між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки, яка розташована в Іллічівському районі міста Маріуполя (територія колишнього КСП Зірка), на десять років (до 25.03.2013). 
		В п.7 укладеного між сторонами договору оренди були передбачені умови щодо переважного права орендаря на поновлення терміну дії договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, шляхом письмового повідомлення орендодавця про намір поновлення терміну дії договору, не пізніше, ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору. 
		Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
		Зокрема, частинами 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
		Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі узгоджується з положеннями 777 Цивільного України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. Згідно вказаної статті ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором в розумний строк.
		У той же час, частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
		Як вбачається зі змісту вказаної норми, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі у даному випадку не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.
		Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі може бути здійснено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Крім того, орендодавець має право заперечити стосовно поновлення договору і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.
		Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець у свою чергу в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі. Відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
		Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди з підстав передбачених частинами 2-5 вказаної статті, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
		При цьому, в ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря має розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень направити повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
		Зазначені положення слід розуміти таким чином: орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі. 
		При цьому, заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без зазначення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни тощо.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 року у справі № 908/2315/17 та у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17. 
		Наведені положення встановлюють порядок врегулювання розбіжностей щодо умов договору, при цьому прямо передбачають можливість усунути в межах встановленого терміну розбіжності, що виникли під час відповідного листування. При цьому, сама по собі обставина неподання орендарем тих чи інших документів під час першого звернення, не є достатньою підставою для відмови в поновленні договору оренди, за умови дотримання всіх передбачених Законом приписів до спливу строку дії договору.
		Отже, приписи ст.33 Закону України Про оренду землі дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.
		При цьому, з врахуванням ч.ч.6, 7, 8 ст.33 Закону України Про оренду землі, у другому випадку укладання додаткової угоди виступає оформленням факту його поновлення у відповідності до приписів ст.640 Цивільного кодексу України та ст.125 Земельного кодексу України, без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.
		Як вже зазначалося, п.7 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням подовжити строк дії договору. Крім того, після закінчення строку його дії, 29.06.2017 позивач звертався до Центру надання адміністративних послуг із заявою щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поновлення права оренди земельної ділянки, що підтверджується заявою від 29.06.2017 та описом вхідного пакету документів № 13-26-1717 від 29.06.2017 (а.с.48-49).
		Згідно до ст. 1 Закону України Про адміністративні послуги: 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; 3) суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
		Відповідно до ст. 10 Закону України Про адміністративні послуги граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.
		Статтею 12 Закону України Про адміністративні послуги передбачено, що Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 44 Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України Про адміністративні послуги затверджено вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної послуги згідно з додатком.
		Згідно п. 1 цієї постанови Технологічна картка адміністративної послуги (далі - технологічна картка), що містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги суб`єктом надання такої послуги, затверджується зазначеним суб`єктом для кожної адміністративної послуги, яку він надає. Пункт 4 цієї ж постанови передбачає, що інформація, що міститься в технологічній картці, повинна відповідати нормативно - правовим актам, які встановлюють порядок, строк та умови надання відповідної адміністративної послуги.
		З метою виконання Закону України Про адміністративні послуги, згідно з рішенням Маріупольської міської ради № 6/48-5405 від 05.06.2015 затверджений перелік послуг, які надаються.
		Зокрема, пунктом 27 додатку до рішення Ради передбачено надання адміністративної послуги Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку.
		Згідно типового бланку Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради, для отримання адміністративної послуги Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, суб`єкт звернення має надати:
		1. копії документів (для юридичних осіб): свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; статут; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
		2. копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна згідно діючого законодавства (за наявності);
		3. копії документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою:
		- рішення Маріупольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду;
		- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законом порядку;
		- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Колегія суддів зазначає, що вимогами Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради для отримання адміністративної послуги Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку встановлений виключний перелік документів, який має надати орендар у цьому випадку. Серед таких документів значиться саме копія договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, а не проект додаткової угоди.
		Таким чином, неподання позивачем до заяви про поновлення договору додаткової угоди в даному випадку обумовлена тим, що самим відповідачем встановлені організаційні обмеження з прийняття до розгляду звернень суб`єктів (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) з питань продовження терміну оренди земельної ділянки.
		Одночасно, як було встановлено судами, позивач протягом строку дії договору оренди, а також, після закінчення строку його дії, продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї. Відповідачем факт продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.2014 по справі №905/6954/13 за позовом прокурора Іллічівського району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро, за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства Донецької області та за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Старокримської селищної ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стані встановлено, що на даний час встановлено межі міста Маріуполь Донецької області, а згідно з планом зовнішньої межі міста територія колишнього КСП Зірка, які використовуються відповідачем по справі, не відноситься до території міста Маріуполь, а планується до включення у межі селища Старий Крим. У зв`язку із цим у Маріупольської міської ради на даний час відсутні повноваження розпоряджатися спірними землями, Між тим, за матеріалами справи, межі селища Старий Крим ще не встановлено, а тому вказана селищна рада також не вповноважена розпоряджатися спірними землями. 
		Також вищезазначеним рішенням було встановлено, що передані раніше в оренду землі використовуються останнім за цільовим призначенням, гребля підтримується у належному стані, грошові кошти своєчасно та в повному обсязі надходять до місцевого бюджету м. Маріуполь в розмірі, який був встановлений умовами договору.
		Відповідно до ч.5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Колегія суддів зазначає, що з огляду на факт відсутності заперечення Маріупольської міської ради протягом одного місяця від дати звернення орендаря із заявою про поновлення договору оренди землі, слідує, що орендодавець не скористався, передбаченим в п.4-5 ст.33 Закону України Про оренду землі, правом на узгодження з орендарем умов договору, як-то строк оренди землі.
		Також, відповідачем суду не надано доказів направлення заперечення у поновленні договору оренди землі протягом строку, встановленого ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі.
		Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
		Доводи апеляційної скарги Маріупольської міської ради щодо відсутності повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою судова колегія відхиляє, з огляду на таке.
		Відповідно до постанови Верховної ради України Про зміни встановлення меж міста Маріуполь, Володарського, Новоазовського і Першотравневого районів Донецької області №4179-VI від 20.12.2011 змінені межі міста Маріуполя та відповідні межі Володарського, Новоазовського і Першотравневого районів Донецької області.
		Згідно з планом зовнішньої межі міста Маріуполь Донецької області територія колишнього КСП Зірка, яка була надана відповідачу в оренду та яка використовується останнім на час розгляду справи, не відноситься до території міста Маріуполь, а планується до включення у межі селища Старий Крим.
		Реалізація вказаних повноважень Верховної ради України щодо зміни меж районів і міст, закріплена у статті 6 Земельного кодексу України.
		Приписи статті 117 Земельного кодексу України щодо порядку передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність, не застосовуються, оскільки, правові наслідки реалізації повноважень ВР України, щодо зміни меж районів та міст, передбачають зміну розпорядника землею, та відповідно й орендодавця за договором, в силу Закону.
		Як слід, прийняття будь-якого додаткового рішення суб`єкта владних повноважень з передачі земельної ділянки, не потребується.
		Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.03.2019, містом розташування спірної земельної ділянки (адміністративно-територіальної одиниці) визначено Донецька область, м. Маріуполь, територія колишнього КСП Зірка (т.1, а.с. 54).
		В матеріалах справи також наявний лист Відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 1466/105-19 від 25.06.2019 (т. 1, а.с. 57), згідно якого на виконання рішення Маріупольської міської ради від 27.10.2009 № 5/36-5992 Про затвердження індексної кадастрової карти м. Маріуполь, сел. Сартана, сел. Старий Крим, сел. Талаківка кадастровий номер земельної ділянки 1412300000:03:025:0022 змінено на кадастровий номер 1412336600:01:025:0022 згідно з новим кадастровим зонуванням. Також зазначено, що в період з 25.03.2003 по 25.03.2013 земельна ділянка з кадастровим номером 1412300000:03:025:0022 площею 26,00 га на підставі рішення Маріупольської міської ради від 25.03.2003 № 351 перебувала в оренді сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро. Право оренди посвідчено договором оренди земельної ділянки від 15.03.2006, який 20.03.2006 зареєстрований у Маріупольському міському відділі ДРФ ДП Центр Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 04.00.162.00033 та відноситься до земель комунальної власності. Відомості щодо входження земельної ділянки в межі певної територіальної громади відсутні.
		Відповідно до ст. 20 Закону України Про державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.
		Згідно даних Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/?cc=4165994.8021700154,5972290.160862685&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all) спірна земельна ділянка є комунальною власністю та знаходиться у межах міста Маріуполь.
		Таким чином, відповідачем під час розгляду даної справи не доведено місцезнаходження спірної земельної ділянки за межами міста Маріуполь.
		Наведені обставини, за висновками колегії суддів, свідчать про наявність саме у Маріупольської міської ради повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою та спростовують доводи апеляційної скарги відповідача.
		Як вже зазначалося, частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
		При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.
		Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" наведена Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі №920/739/17 та від 29.11.2018 у справах №920/752/17, №920/737/17, №920/747/17, №920/751/17, №920/746/17, №920/744/17, №920/748/17, №920/749/17.
		Судами встановлено, що позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006 та сплачувати орендну плату, про що свідчать наявні в матеріалах справи податкові декларації з плати за землю ( т. 1, а.с. 61-95), що свідчить про прийняття Маріупольською міською радою орендної плати за користування спірною земельною ділянкою. В матеріалах справи також наявні пояснення Старо-кримської селищної ради (т.1, а.с. 204-205), відповідно до яких до її бюджету не надходять податки за користування землями колишнього радгоспу Зірка-2, які були передані Старо-Кримській селищній раді на підставі Постанови Верховної Ради України від 20.12.2011 № 4179-VI. 
		З наведеного вбачається, що дії відповідача свідчать про те, що у позивача не було жодних сумнівів щодо необхідності звернення до інших суб`єктів із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки, та, відповідно, наявності іншого розпорядника спірною земельною ділянкою.
		Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".
		При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. 
		Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
		У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
		Суд зазначає, що жодна норма не містить як імперативного припису щодо необхідності подання орендарем саме під час первісного звернення з повідомленням про намір продовжити договір оренди, так і права орендодавця відмовити у законних вимогах орендаря з огляду на не надання тих чи інших доказів разом з першим зверненням. 
		Положеннями Закону України Про оренду землі навпаки врегульовано порядок узгодження розбіжностей, що виникли між сторонами чинного договору оренди стосовно майбутнього продовження відповідних правовідносин, та надає їм можливість до моменту закінчення строку дії договору врахувати та врегулювати всі зауваження, шляхом надсилання відповідних пропозицій один одному.
		Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України Про місцеве самоврядування в Україні (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
		За приписами п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема, відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		У відповідності до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		В силу положень ст.12 Земельного кодексу України, ст.140 Конституції України Маріупольська міська рада Донецької області як орган місцевого самоврядування розпоряджається земельними ділянками комунальної власності. В той же час, таке розпорядження землями комунальної власності не є безумовним та повинно здійснюватися із дотриманням вимог діючого законодавства.
		За приписами ст.152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Згідно зі ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.
		Відповідно до ч.3 ст.110 Земельного кодексу України поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
		Згідно з ст.15 Закону України Про оренду землі договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).
		Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі № 910/16914/17 ...відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Оскільки Маріупольська міська рада не виконала свій обов`язок щодо приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності позивач на підставі ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України Про оренду землі реалізував своє право на внесення змін до договору шляхом звернення з даним позовом.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Крім того, колегія звертає увагу на те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений законодавством спосіб. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.05.2019 по справі №367/2022/15-ц.
		Відтак, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до Договору в редакції, наведеній в позовні заяві, є правомірними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. 
		З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що прийняте Маріупольської міської ради Донецької області рішення № 7/28-2518 від 28.02.2018 Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки в Кальміуському районі міста сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Деметра-Агро порушує приписи ст.33 Закону України Про оренду землі, оскільки було прийнято після встановленого чинним законодавством місячного строку для розгляду звернення позивача з пропозицією поновлення договору оренди. 
		У частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України зазначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, а положення Глави 23 Загальні положення про власність і Глави 29 Захист права власності передбачають поняття та правові механізми захисту права власності на майно у наведеному значенні.
		Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і майном. До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54). 
		Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З аналізу вказаних положень вбачається, що майном є, в тому числі, і майнові права (наприклад, право користування майном - оренда), а відтак, від неправомірних посягань національним законодавством охороняється право власності не лише на саму річ, як об`єкт матеріального світу, а й на майнові права, які полягають, зокрема, у володінні та користуванні даною річчю.
		Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, встановив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі, добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.
		З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що оскаржуваним рішенням Маріупольської міської ради, яким було відмовлено позивачу у поновленні строку оренди земельної ділянки, відповідач порушив майнові права позивача, і ці права підлягають захисту в порядку ст.1 Першого протоколу до Конвенції та ст.16 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
		Поновлення договору оренди землі у судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що власне, і може бути предметом розгляду в суді.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17. 
		Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. 
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. 
		Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку.
		Колегія суддів дійшла висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача, установивши належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі протягом місяця після закінчення строку дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем.
		На підставі того, що позивач після спливу строку дії договору оренди землі продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, сплачував орендну плату, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не звертався до позивача з листом-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" колегія суддів зазначає, що договір оренди земельної ділянки б/н від 15.03.2006, що зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру від 20.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Скоробогатько О.В. 15.03.2006 за №619, вважається поновленим на той самий строк та тих самих умовах, вважаючи укладеною додаткову угоду, у зазначеній позивачем редакції.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та висновками суду, викладеними в рішенні. Фактично, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
		Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
		Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2020 у справі №905/1435/19 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 02.06.2020.
		 
		Головуючий суддя П.В. Тихий
		 
		Суддя В.В. Россолов 
		 
		Суддя І.А. Шутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...