Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/6511/17 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2020. Зареєстровано: 03.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2020.
Дата набрання законної сили: 26.05.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6511/17
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),
		суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.
		при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.
		 
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020р. про забезпечення позову (суддя Назаренко Н.Г., повний текст рішення складено 13.03.2020 року) у справі №904/6511/17
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС", м. Дніпро
		про стягнення заборгованості у розмірі 646 542 014,22 грн. за договором про надання кредиту у вигляді поновленої кредитної лінії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до господарського суд Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФІС» про розірвання кредитного договору та про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 646 542 014,22 грн.
		06.08.2019 позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій (з урахуванням уточнення до заяви про забезпечення позову від 11.03.2020р.) просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «Приватофіс» та заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» на праві приватної власності.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020р. у справі №904/6511/17 заяву ПАТ КБ "Приватбанк" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно, що належить ТОВ «ПРИВАТОФИС» на праві власності в межах суми 646542014,22грн. Заборонено Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна, що належить ТОВ «ПРИВАТОФИС» на праві приватної власності в межах суми 646542014,22грн., направлені на відчуження цього нерухомого майна. В частині накладення арешту на все рухоме майно, що належить ТОВ "Приватофис" відмовлено. 
		В обгрунтування прийнятого рішення суд послався на та, що предмет позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007, в розмірі 646 542 014,22 грн., з яких: 607 189 487,23 грн. - заборгованість за кредитом; 39 352 526,99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та немайнова вимога про розірвання кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", тому запропоновані заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та заборона іншим особам вчиняти певні дії щодо цього нерухомого майна, безпосередньо спрямовані на забезпечення справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки в разі здійснення реєстраційних дій щодо перереєстрації права власності на зазначене вище майно, наслідком яких буде зміна власника майна, це може призвести до зменшення кількості активів відповідача, та з огляду на розмір заборгованості (більш ніж півмільярда гривень), яка є предметом справи, ставить під загрозу можливість подальшого виконання рішення суду в даній справі.
		Крім того, господарський суд послався на те, що існує ймовірність відчуження майна відповідача, яке може бути використано для погашення перед позивачем кредитної заборгованості, про що свідчать зареєстровані під час розгляду справи (у грудні 2019 року) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи стосовно відчуження майна відповідача на користь ТОВ «Цукорпром», на підставі Договору про внесення додаткового
		вкладу третьою особою, серія та номер: 7553, виданий 02.12.2019, видавник приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондаренко Р.О.; Додаткові угоди до Договору про внесення додаткового вкладу третьою особою, та Акти приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис».
		Не погодившись з ухвалою господарського суду, "ПРИВАТОФИС" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. 
		Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
		- задовольняючи заяву банку про забезпечення позову судом першої інстанції враховано і наголошено, що розмір позовних вимог банку є значним та складає 646542014,22грн., але сам по собі розмір позовних вимог не є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову і законом не встановлено такого критерію як розмір позовних вимог в якості підстави для забезпечення позову;
		- складність даної справи не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову і посилання суду на тривалий розгляд справи не є підставою для забезпечення позову;
		- суд першої інстанції, яким ще нерозглянута по суті справа та не досліджено у порядку, встановленому ГПК України, докази кожної із сторін, виклав в оскаржуваній ухвалі висновки по суті позовних вимог, зазначивши, що відповідач має сплачувати кредит достроково;
		- господарський суд послався на те, що у грудні 2019 року відповідачем внесено частину нерухомого майна до статутного капіталу іншої юридичної особи  ТОВ «Цукорпром», при цьому судом не враховано, що ТОВ «Приватофис» є учасником ТОВ «Цукорпром» та майно, внесене до статутного капіталу ТОВ «Цукорпром» залишається у власності ТОВ «Цукорпром», у статутному капіталі якого ТОВ «Приватофис» має частку у 258 млн.грн.;
		- господарським судом не прийнято до уваги, що у власності відповідача перебуває значна кількість об?єктів нерухомості і відповідач, згідно напрямку господарської діяльності, здійснює операції з нерухомістю: купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного та орендованого майна. Станом на 31.12.2019р. вартість основних фондів не змінилася, що підтверджується балансом підприємства. Це свідчить про те, що відповідач не лише зробив внесок до статутного капіталу, а й придбав у власність інше нерухоме майно;
		- предметом позовних вимог у справі є стягнення грошових коштів, тож, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд першої інстанції не врахував, що у такому випадку немає зв`язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмету спору;
		- судом першої інстанції ототожнено поняття «заборона відчуження майна» та заборона вчинення реєстраційних дій», які є різними поняттями та мають різні правові наслідки, при цьому заборона реєстраційних дій не є обтяженням, разом з тим з така заборона зупиняє (блокує) розгляд усіх заяв про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, крім надання інформації з реєстру;
		- наслідком постановлення судом ухвали про заборону вчинення реєстраційних дій щодо майна відповідача, яке перебуває в іпотеці у Національного банку України є неможливість протягом дії такого заходу забезпечення позову для Національного банку України реалізувати свої переважні права як іпотекодержателя. 
		Просить ухвалу суду скасувати в частині задоволення заяви АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову в повному обсязі. 
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Приватофис».
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 17.03.2020р. відкрите апеляційне провадження у справі №904/6511/17. Розгляд справи призначено у судовому засіданні.
		Згідно з ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. 
		Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" заборгованість за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007, в розмірі 646 542 014,22 грн., з яких:
		- 607 189 487,23 грн. - заборгованість за кредитом;
		- 39 352 526,99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
		Крім того, позивач просить розірвати кредитний договір № 07/30/К від 17.04.2007 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк".
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги п. 2.2.1. договору, оскільки отримані грошові кошти використані не за призначенням.
		Крім того, в порушення вимог пункту 2.2.7 та 2.2.8 договору відповідачем не надано фінансову звітність ані до 20-го жовтня 2016 року, ані до 20-го січня 2017 року, а також не було проінформовано банк про цільове використання кредитних коштів, отриманих на підставі договору про внесення змін від 23.09.2016 до Кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007р.
		06.08.2019р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій (з урахуванням уточнення до заяви про забезпечення позову від 11.03.2020р.) просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «Приватофіс» та заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» на праві приватної власності.
		Вказану заяву позивач обгрунтував тим, що відповідачем порушено вимоги п. 2.2.1. договору, оскільки отримані грошові кошти використані не за призначенням.
		Крім того, в порушення вимог пункту 2.2.7 та 2.2.8 договору відповідачем не надано фінансову звітність ані до 20-го жовтня 2016 року, ані до 20-го січня 2017 року, а також не було проінформовано банк про цільове використання кредитних коштів, отриманих на підставі договору про внесення змін від 23.09.2016 до Кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007.
		Позивач вважаючи, що вказані порушення є суттєвими, оскільки позбавляють його можливості аналізувати кредитоспроможність ТОВ ПРИВАТОФИС, про що зазначено у п. 2.3.3. договору, а також свідчать про необхідність застосування заходів забезпечення позову задля уникнення будь-яких спроб відповідача унеможливити або ускладнити виконання судового рішення у даній справі.
		Позивач вважає, що дії відповідача, стосовно безоплатної передачі власного нерухомого майна ТОВ «Цукорпром», як внесок до статутного капіталу, є прямим свідченням вчинення відповідачем дій направлених на відчуження належного йому майна, які призводять до зменшення кількості активів відповідача та, з огляду на розмір заборгованості, яка є предметом стягування в межах даного спору ставлять під загрозу саму можливість подальшого виконання рішення суду в даній справі.
		За наслідками розгляду цієї заяви господарським судом Дніпропетровської області було винесено оскаржувану ухвалу.
		Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
		Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Згідно з п.п.1, 2, 4, 10 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать особі або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору, …, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову застосовується з метою забезпечення своєчасного і повного виконання рішення суду, а підставами для застосування є достатньо обґрунтовані та підтверджені належними доказами обставини які свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
		Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
		З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
		В даному випадку, господарським судом при розгляді заяви про забезпечення позову залишено поза увагою, що матеріалами справи підтверджується, що відповідно до п.А.5 Кредитного договору №07/30/К від 17.04.2007 (із змінами від 23.09.2016) зобов`язання позичальника забезпечуються договором застави корпоративних прав №09/01/K/DZ від 28.03.2016 (т.1, а.с. 183-186).
		П. 8 договору застави сторони визначили, що загальна вартість предмету застави складає суму 763 693 449,98грн.
		Тобто, вартість корпоративних прав ТОВ «Приватофис» перевищує суму заборгованості (646 542 014,22грн.), що є предметом спору у даній справі майже на 120 000 000 грн. 
		Даним договором застави банк вже забезпечив виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.
		Крім того, матеріалами справи підтверджується, що основним видом господарської діяльності відповідача є здача майна в оренду. У власності відповідача перебуває значна кількість нерухомого майна, яка здається в оренду, в тому числі орендарем є і позивач. Як вбачається з показників діяльності відповідача протягом 2019 року вартість основних засобів не змінилася, кількість необоротних активів на кінець 2019 року збільшилася на 280млн.грн.
		Відповідач здійснює активну господарську діяльність, має значний оборот і стабільний прибуток, на підтвердження чого останнім надано фінансову звітність за 9 місяців 2019 року, фінансову звітність за 12 місяців 2019 року, довідки про обіг грошових коштів на рахунках у 2019 році та у перші п`ять місяців 2020року. Так, у 2019 році на рахунки ТОВ «Приватофис» надійшло 122 884 394,58грн. та 2 754 915,00 доларів США, а у 2020 році на рахунки товариства надійшло 102 133 387,60грн. та 2 438 000,00 доларів США.
		Як вбачається з витребуваних апеляційним судом у відповідача та представлених останнім в матеріали справи доказів, на рахунках ТОВ «Приватофис» станом на 20.05.2020р. у АТ КБ «Приватбанк» наявні грошові кошти у сумі 2 938 72680 грн. та на рахунках в АТ «ОТП Банк» наявні грошові кошти в сумі 3 633 089,11 грн. та 500 000,00 доларів США, що підтверджується відповідними довідками АТ КБ «Приватбанк» від 22.05.2020р. та довідками АТ «ОТП Банк» від 25.05.2020р..
		Наведене свідчить про можливість товариства виконати рішення суду у разі задоволення позову, а тому підстави для застосування заходів забезпечення позову відсутні.
		Крім того колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії можуть застосовуватися лише щодо предмета спору. Так як нерухоме майно не є предметом спору то господарський суд, заборонивши Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб`єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна, що належить ТОВ «ПРИВАТОФИС» на праві приватної власності в межах суми 646542014,22грн., направлені на відчуження цього нерухомого майна, порушив ст.137 ГПК України. 
		З наведених підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи.
		Витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" задовольнити. 
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020р. №904/6511/17 скасувати.
		В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову відмовити.
		Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00грн. за розгляд справи апеляційною інстанцією.
		Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
		Повний текст складено 02.06.2020р.
		 
		Головуючий суддя С.Г. Антонік
		 
		СуддяО.В. Березкіна
		 
		Суддя М.О. Дармін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...