Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 576/650/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров’я населення; Порушення правил щодо карантину людей.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2020. Зареєстровано: 03.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2020.
Дата набрання законної сили: 02.06.2020
Номер судового провадження: 3/576/486/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 576/650/20
		Провадження № 3/576/486/20
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 червня 2020 року       м. Глухів
		Глухівський міскрайоннийсуд Сумськоїобласті в складі: 
		головуючого суддіУсенко Л.М.
		при секретарі Бірюк О.І.
		за участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Глухові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 не працює,
		- за ст. 44-3 КУпАП
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12.04.2020 року серії ГР № 051839 12.04.2020 року біля 06-00 год. під час здійснення прикордонного контролю в пункті пропуску «Бачівськ» на виїзд з України був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який, будучи особою, що підписала інформовану згоду на самоізоляцію залишив місце проживання, вказане у згоді, чим порушив вимоги постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2020 року № 211 та Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
		В судовому засіданні 21 травня 2020 року ОСОБА_1 своєї провини не визнав. Пояснив, що на територію України заїхав 29 березня 2020 року і в цей же день підписав згоду на самоізоляцію. Однак, дату на згоді ставив не він. Вважав, що станом на 12 квітня 2019 року строк самоізоляції закінчився. 
		В судове засідання 02 червня 2020 року, призначене в режимі відеоконференції з приміщення Вижницького районного суду Чернівецької області, ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, про відкладення розгляду справи не клопотав. Тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
		Згідно із вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАПпід час провадження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи.
		Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно положень ст. 254 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Статтею 44-3 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
		Диспозиціяст. 44-3 КУпАПє бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до конкретних правил і норм, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами.
		Відповідно дост. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі  Закон) карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а санітарно-протиепідемічні правила і норми - нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
		Згідно зі ст. 29 вказаного Законукарантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
		У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
		Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
		Самоізоляція - перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов`язання особи (ст. 1 Закону).
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у провину невиконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11 березня 2020 року та Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
		Так, 31 березня 2020 року ОСОБА_1 підписав інформовану згоду на самоізоляцію та зобов`язався протягом 14 днів перебувати за місцем свого мешкання АДРЕСА_1 . 
		При цьому суд критично відноситься до твердження ОСОБА_1 щодо дати підписання такої згоди, оскільки в судовому засіданні останній підтвердив власноручний підпис на вказаному документі. 
		На день підписання згоди про самоізоляцію 31 березня 2020 року діялаПостанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11 березня 2020 року (далі  Постанова) у редакції станом на 29.03.2020 року.
		Відповідно до п. 3-2 Постанови особи, що відвідували країни/регіони із місцевою передачею вірусу в громаді (крім водіїв та обслуговуючого персоналу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті з особою, хворою на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2), вважаються такими, що мали контакт з хворим на зазначену хворобу, і підлягають обов`язковій обсервації (ізоляції) протягом 14 днів після перетину державного кордону у спеціалізованих закладах, які визначаються Київською міською, обласними державними адміністраціями.
		Станом на 31 березня 2020 року самоізоляція не була передбачена Постановою. При цьому з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано обсервацію у відповідності до п. 3-2 Постанови.
		Редакція Постанови станом на день складення протоколу про адміністративне правопорушення також не передбачала обов`язкової самоізоляції для осіб, які відвідували країни/регіони із місцевою передачею вірусу в громаді. Натомість відповідно до абз. 5 п. 5 Постанови такі особи підлягали обов`язковій обсервації. 
		Таким чином, ОСОБА_1 ,хоча іпідписав добровільнузгоду насамоізоляцію замісцем проживання,однак,жодним нормативнимактом врозумінні ст.44-3КУпАП такийобов`язоквизначений небув. 
		Даних про те, що ОСОБА_1 є особою, яка потребує самоізоляції, у розумінні вищезазначеної Постанови, чинної на момент в`їзду на територію України та на день складення протоколу, а саме, що він мав контакт з хворим на COVID-19, чи щодо нього є підозра на інфікування, або він є особою, яка хворіє на COVID-19 та не потребує госпіталізації, чи є особою, яка досягла 60-річного віку, суду не надано.
		Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Згідно з приписамист. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
		Відповідно дост. 251 КУпАПобов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
		В рішенніЄСПЛ «Карелінпроти РосійськоїФедерації» (KARELINv.RUSSIA),заява №926/08,остаточне від06.03.2017,суд дійшоввисновку,що суддяне можесамостійно відшукуватидокази винуватостіособи,адже цестановитиме порушенняч.1ст.6Конвенції вчастині дотриманняпринципу рівностісторін івимог змагального процесу (за цих умов особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
		Згідно зіст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		З огляду на те, що суду не надано жодного належного та допустимого доказу на доведеність вини ОСОБА_1 , суд не вбачає в його діях об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченогост. 44-3 КУпАП.
		Враховуючи вищезазначене, аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
		На підставі вищенаведеного, керуючисьст. 44-3, п. 1 ст.247, ст.ст.251, 252, 256, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченест. 44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області.
		 
		Суддя                                        Л.М. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...