Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/7549/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2020. Зареєстровано: 03.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2020.
Дата набрання законної сили: 29.05.2020
Номер судового провадження: 33/813/217/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/217/20
		Номер справи місцевого суду: 521/7549/18 
		Головуючий у першій інстанції Кузьменко Н. Л. 
		Доповідач Ващенко  Л. Г.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29.05.2020 року                                                                 м. Одеса
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г., одноособово, за участі секретаря Дубрянської Н.О., з участю представників Мирончук Н.В., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року (одноособово суддя Кузьменко Н.Л.) 
		у справі про притягнення ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживає в АДРЕСА_1 ,
		до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		02.05.2018 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №072867 про те, що 21.04.2018 року о 09 годині 30 хвилин в м. Одесі, на нерівнозначному перехресті провулок Шампанський - Французький бульвар, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем KIA Sportage № НОМЕР_1 , у порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, здійснюючи виїзд з другорядної дороги на головну, не надав дорогу автомобілю Toyota C-HR № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого сталося зіткнення, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
		Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.03.2019 року, на підставі п.7 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), закрито провадження у справі щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		ОСОБА_2 , протягом березня 2019 року - грудня 2019 року, у встановленому законом порядку, постанову суду від 18.03.2019 року не оскаржив.
		Потерпіла ОСОБА_3 не погодилась із постановою суду від 18.03.2019 року, і, 09.07.2019 року, в особі представника, подала апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення процесуального строку.
		Постановою Одеського апеляційного суду від 11.11.2019 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково, постанову суду від 18.03.2019 року змінено з виключенням із мотивувальної частини постанови посилання на недоведеність вини ОСОБА_2 , в іншій частині постанову суду від 18.03.2019 року залишено без змін.
		13.12.2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на постанову суду від 18.03.2019 року і заяву про поновлення процесуального строку.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.12.2019 року ОСОБА_4 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 18.03.2019 року.
		13.12.2019 року, власник автомобіля KIA Sportage № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 18.03.2019 року разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		27.01.2020 року ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду від 18.03.2019 року - без змін.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 18.03.2019 року скасувати і прийняти нову постанову про закриття адміністративного провадження у справі за ст.124 КУпАП з підстав п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення, а за ст. 122-4 КУпАП - з підстав п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.05.2020 року, ОСОБА_1 допущено до суду для оскарження постанови суду першої інстанції від 18.03.2019 року з метою з`сування питань, означених в апеляційній скарзі в контексті правової визначеності і остаточності судових рішень та процедури, встановленої національним законом.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Питання щодо строків давності притягнення до адміністративної відповідальності і встановлення вини за спливом строку давності в контексті національних і міжнародних норм права та практики Європейського Суду з прав людини 
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи судом …, який … становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…». 
		Поняття «кримінальне обвинувачення» має «автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (справа «Блохін проти Росії», рішення від 23.03.2016 року, п. 179; Адольф проти Австрії, п. 30).   
		До кримінально-процесуального аспекту статті 6 Конвенції належать адміністративні правопорушення правил, які караються  штрафами, обмеженням водійських прав, такими, як зняття балів, або призупинення чи скасування водійських прав (справи Луц проти Німеччини, п. 182, Шмауцер проти Австрії, Ігор Паскарі проти Республіки Молдова, п. п. 20-23).
		Тому стаття 124 КУпАП , якою передбачено, що за порушення дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, на особу може бути накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року, в контексті статті 6 Конвенції належить до кримінально-процесуального аспекту.
		Стаття 6 пункт 1 Конвенції застосовується протягом усього провадження, метою якого є встановлення обґрунтованості «кримінального обвинувачення» включно зі стадією проголошення судового рішення.
		Європейський Суд  з прав людини  у своїй прецедентній   практиці (справи «Стаббінгс  та інші проти Сполученого Королівства» та ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»), визначив строк давності, як передбачене законом право порушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення. Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасниць, відповідають кільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушень прав обвинувачених, які могли б бути зменшені, якби судам доводилося розглядати їхні справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу (ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» рішення від 20.09.2011 року, п. 570 та " Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ", рішення від 22.10.1996 року, п.51).
		За національною класифікацією, адміністративне переслідування і призначення винним справедливого покарання відповідає цілям адміністративного судочинства, так як і відмова від адміністративного переслідування невинних. 
		Визначивши межі публічного переслідування, законодавець поряд із судовим захистом забезпечує процесуальну економію, оперативність при розгляді справ та профілактику правопорушень. 
		Цим, зокрема, обумовлено встановлення в КУпАП в якості підстави закриття провадження у справі за спливом строків давності. 
		Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Стаття 6 пункт 2 Конвенції забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку».
		Мета та наміри Конвенції, як інструменту захисту людини, вимагає, щоб її положення тлумачилися та застосовувалися таким чином, щоб її гарантії були практичними та ефективними (див. справа «Soering проти Сполученого Королівства», рішення від 07.07.1989 року, п. 87).
		Суд в своїх прецедентних рішеннях зазначає, що практичність та ефективність гарантій при тлумаченні та застосуванні положень Конвенції стосується і права, закріпленого в статті 6 пункту 2 Конвенції: презумпції невинуватості (див. справи «Allen проти Сполученого Королівства», рішення від 12.07. 2013 року п.п.92-93, «Allenet de Ribemont проти Франції», рішення від 10.02.1995 року, п. 35).
		Презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія, в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги щодо, зокрема, тягаря доведення, правових презумпцій факту і права.
		Визначивши строк давності в національному законодавстві, законодавець надав право порушнику уникнути від переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення.
		За змістом частини 2 статті 38 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення, що відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, може бути накладено не пізніше, як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
		Пункт 7 статті 247 КУпАП містить правило, згідно із яким, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
		В силу презумпції невинуватості за міжнародними та національними нормами права особа, відносно якої справа про адміністративне правопорушення закрита у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, не може вважатися винною.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2018 року о 09 годині 30 хвилин у м. Одесі на нерівнозначному перехресті провулок Шампанський - Французький бульвар відбулось зіткнення джерел підвищеної небезпеки двох транспортних засобів під керуванням ОСОБА_2 (водія автомобіля KIA Sportage, № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (водія автомобіля TOYOTA C-HR, № НОМЕР_2 ).
		02.05.2018 року Департаментом патрульної поліції в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення (серія БД № 072867), про порушення ОСОБА_2 21.04.2018 року пункту 16.11 Правил дорожнього руху, а саме: здійснення виїзду з другорядної дороги на головну і ненадання дороги автомобілю, яким керувала ОСОБА_3 ; в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 
		За порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, передбачена відповідальність відповідно до ст. 124 КУпАП.
		В той же день, 02.05.2018 року, відносно ОСОБА_2 складено протокол (серія БД № 072868) про порушення водієм ОСОБА_2 п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, а саме: залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП (а.с. 1-20).
		18.03.2019 року Малиновський районний суд м. Одеси закрив провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності з підстав ст. 38 КУпАП, поклавши в основу висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизивід 28.12.2018 року №18-2995/2996 щодо обставин зіткнення автомобілівKIA Sportage, № НОМЕР_1 та TOYOTA C-HR № НОМЕР_2 (а.с.55-67).
		З постановою суду першої інстанції від 18.03.2019 року про закриття провадження у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 погодився і постанову суду від 18.03.2019 року не оскаржив (а. с.136).
		Перевірка законності постанови суду від 18.03.2019 року судом апеляційної інстанції здійсненна за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка надала до суду апеляційної інстанції інший висновок експертного автомеханічного дослідження від 23.09.2019 року щодо обставин зіткнення автомобілів KIA Sportage р/н НОМЕР_1 і TOYOTA C-HR № НОМЕР_2 (а.с. 124-126).        
		       Розглянувши питання щодо порушення правил дорожнього руху, які передбачають відповідальність за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, суд апеляційної інстанції, застосувавши стандарт доведення «поза розумним сумнівом», дослідив презумпції факту і права, та, проаналізувавши висновки експертів від 28.12.2018 року і 23.09.2019 року, які стосувались дій учасників дорожньо-транспортної події, що відбулась 21.04.2018 року, дійшов висновку, що встановлення вини ОСОБА_2 за спливом визначеного національним законом строку - ч.2 ст. 38 КУпАП, буде порушенням презумпції невинуватості. Тому суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_3 про необхідність встановлення вини ОСОБА_2 під час закриття провадження у справі за п.7 ст. 247 КУпАП - закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 131-136).        
		        Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , власника автомобіля KIA Sportage, про скасування постанови суду від 18.03.2019 року та прийняття судом апеляційної інстанції нової постанови про закриття відносно ОСОБА_2 провадження за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП з підстав п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а за ст.122-4 КУпАП з підстав п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.        
		       В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка розглянута судом апеляційної інстанції 11.11.2019 року, адвокат Толмаченко Т.О., представник ОСОБА_2 , зазначила: суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови від 18.03.2019 року вказав, що в діях ОСОБА_2 не вбачається сукупності обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наявності причинного зв`язку між його діями і наслідками, що настали, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягало закриттю; проте, не зважаючи на викладене в мотивувальні частині постанови, судом в резолютивній частині допущено описку і вказано про закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП (а. с. 112-116, 116).        
		        Вказані доводи, під час прийняття постанови від 11.11.2019 року, досліджені судом апеляційної інстанції в контексті фактичних обставин справи і експертних висновків від 28.12.2018 року та 23.09.2019 року з цього питання.         
		         ОСОБА_2  погодився з висновком суду і постанову суду першої інстанції від 18.03.2019 року про закриття провадження у справі за п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, у встановлені законом строки, не оскаржив.
		        Тому, новий розгляд питання, яке було предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, знаходиться за межами процедури, встановленої національним законом, правової визначеності і остаточності судових рішень - res judicata.
		Наслідком цього є закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .        
		        Висновки суду апеляційної інстанції
		Проаналізувавши норми національного закону та, враховуючи конвенційні положення стосовно строків давності, суд апеляційної інстанції, використовуючи право, надане судам загальної юрисдикції тлумачити зазначені норми для цілей подолання суперечної правозастосовної практики, яка послабляє гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу, дійшов до наступного висновку.
		Строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку, притягнення до адміністративної відповідальності за закінченням строку давності, який передбачений національним законом - ч. 2 ст. 38 КУпАП.
		 Висновок у постанові суду про наявність вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції.
		Разом з тим, відмова від адміністративного переслідування через сплив строків давності притягнення до адміністративної відповідальності не може перешкоджати реалізації права на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій, у конкретному випадку, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Тому закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП з підстав п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП - за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, не є перешкодою для встановлення в інших процедурах винуватості особи в якості підстави або її невинуватості з метою притягнення до цивільної відповідальності.
		Спори про відшкодування майнової шкоди та компенсації моральної шкоди на користь потерпілих внаслідок адміністративного правопорушення підлягають вирішенню судом у порядку цивільного судочинства.
		Особи, які були учасниками в адміністративному провадженні, приймають участь в таких спорах, як суб`єкти приватно-правового права і можуть доводити свою невинуватість та заподіяну шкоду у процедурі цивільного судочинства.
		Інше перешкоджало б судовому захисту прав осіб, зробивши ілюзорним механізм компенсації шкоди. 
		Приймаючи до уваги, що постанови суду першої інстанції від 18.03.2019 року та апеляційної інстанції від 11.11.2019 року набули статусу остаточних судових рішень - res judicata, новий розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції від 18.03.2019 року знаходиться за межами процедури, встановленої національним законом, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		Керуючись ст. ст. 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
		                                ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Закрити провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
		Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 02.06.2020 року.
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...