Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 911/1603/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано судом: 03.06.2020. Зареєстровано: 03.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2020.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Номер судового провадження: не визначено

align="justify">З огляду на викладені норми законодавства про розмежування майна між державною та комунальною власністю та про передачу майна з державної власності у комунальну власність (конкретної адміністративно-територіальної одиниці чи у спільну власність територіальних громад), висновок судів попередніх інстанцій про те, що будівля Міжшкільного навчально-виробничого комбінату після розмежування майна між власністю областей та міст обласного підпорядкування є такою, що передана до комунальної власності Бучанської селищної ради є передчасним, зробленим без дослідження доказів щодо дотримання порядку передачі спірної громадської будівлі у власність адміністративно-територіальної одиниці та щодо наявності у Ірпінської міської ради документів (рішень), які свідчать про передачу Міжшкільного навчально-виробничого комбінату до комунальної власності адміністративно-територіальної одиниці і якої саме (м. Ірпеня чи м. Бучі, чи передачу спірного громадського будинку у спільну власність громад Ірпінського регіону і м.Бучі).
		 
		Ураховуючи наведене правове регулювання спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій у порушення ст. 73, 86 ГПК України не надали оцінки наявним у матеріалах справи документам, зокрема:
		 
		висновкам та рекомендаціям 2006 року постійної комісії з питань регламенту, депутатської етики, додержання законності та правопорядку та виконання рішень Ірпінської міської ради п`ятого скликання, викладеним за результатами розгляду звернення Бучанської селищної ради з приводу питання про передання ряду об`єктів права комунальної власності громади м. Ірпеня громаді смт Буча, у т. ч. Міжшкільного навчально-виробничого комбінату, в якому комісія зазначила, що Міжшкільний навчально-виробничий комбінат перебуває у спільному користуванні громади м. Ірпеня та селищ, що входять до його складу, у т. ч. смт Буча, та дійшла висновку про недоцільність вилучення цього об`єкта права комунальної власності, що знаходиться у спільному користуванні, оскільки це суперечить інтересам громади м. Ірпеня та чинному законодавству;
		 
		рішенню Ірпінської міської ради від 27.07.2006  № 23-2-к, прийнятого за результатами розгляду рішень Бучанської селищної ради від 18.05.2006 № 30-3-V та від 25.05.2006 № 83-4-V про передачу об`єктів із спільної власності Відділу охорони здоров`я та Відділу освіти, розташованих на території м. Буча у комунальну власність м. Буча, яким вирішено залишити Міжшкільний навчально-виробничий комбінат у спільній власності громад Ірпінського регіону і м. Буча;
		 
		інвентаризаційній справі 2008 року № (3498) 2732, складеної Ірпінським бюро технічної інвентаризації, у якій власником спірного громадського будинку зазначено Відділ освіти Ірпінської міської ради;
		 
		звіту від 09.04.2019 № 2-028/2019 про оцінку майна об`єкта комунальної власності - Міжшкільний навчально-виробничий комбінат м. Ірпеня, виконаного на замовлення Ірпінської міської ради, де значиться, що об`єкт оцінки є власністю територіальної громади м. Ірпеня;
		 
		листам Бучанської міської ради від 04.03.2015 № 04-09/210 та від 03.06.2015 №04-08/1020, у яких Бучанська міська рада просила Ірпінську міську раду розглянути на сесії міської ради питання щодо передачі приміщення за адресою: м. Буча, вул. Яблунська, 129 до комунальної власності територіальної громади м. Буча;
		 
		положенням Статуту «Міжшкільного навчально-виробничого комбінату м. Ірпеня» (у новій редакції), затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 17.11.2016 №1561-24-VII, згідно з якими комбінат знаходиться у комунальній власності. Засновником комбінату є Ірпінська міська рада, яка через Управління освіти і науки Ірпінської міської ради здійснює фінансування, утримання комбінату та управління ним (п. 1.3, 4.1).
		 
		Допустивши порушення норм процесуального права щодо оцінки та дослідження наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, суди попередніх інстанцій не встановили, на якій підставі у вказаних документах визначено власником спірного громадського будинку територіальну громаду м. Ірпеня, в результаті чого не усунули суперечності між даними у документах та висновками судів про недоведеність Ірпінською міською радою права комунальної власності на спірний громадський будинок.
		 
		Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Ірпінської міської ради з посиланням на відсутність у позивача правовстановлюючих документів на будівлю Міжшкільного навчально-виробничого комбінату, суди не звернули уваги на те, що позивач заявив позовну вимогу про визнання за Ірпінською міською радою права власності на цю будівлю на підставі ст. 392 ЦК України.
		 
		Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		 
		Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		З огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.
		 
		Передумовою для звернення з позовом про визнання права власності на майно на підставі ст. 392 ЦК України є сумніви у належності позивачеві цього майна, які виникають у інших осіб, неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втрата належних правовстановлюючих документів на майно, а передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
		 
		За змістом ст. 392 ЦК України судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
		 
		Оскаржувані судові рішення у справі не містять мотивів відмови у задоволенні вимоги Ірпінської міської ради про визнання права власності на громадський будинок «Міжшкільний навчально-виробничий комбінат» за Ірпінською міською радою, за захистом якого вона звернулася, не зазначено аргументів незастосування ст. 392 ЦК України до спірних правовідносин, на яку посилався позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі, чим порушено положення ст. 236 та ст. 238 ГПК України.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		 
		За положеннями ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними, зокрема, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
		 
		Враховуючи те, що спірний громадський будинок було збудовано у 1956 році, а його складові у 1980-1992 роках, речові права на таке майно виникли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і не підлягали обов`язковій реєстрації.
		 
		Таким чином, відсутність державної реєстрації не свідчить про відсутність права комунальної власності у Ірпінської міської ради на Міжшкільний навчально-виробничий комбінат або права спільної власності громад Ірпінського регіону і м.Бучі, чого суди попередніх інстанцій не врахували, посилаючись на відсутність у матеріалах справи доказів реєстрації права власності на спірний громадський будинок.
		 
		Окрім того, поза увагою судів залишилась встановлена господарськими судами у справі № 911/1902/19 обставина щодо прийняття виконавчим комітетом Київської обласної Ради народних депутатів рішення від 27.01.1992 № 11 «Про розмежування майна комунальної власності області».
		 
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		 
		Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень ч. 3 ст. 310 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції від 14.01.2020 та рішення суду першої інстанції від 07.10.2019 у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно врахувати викладене, дослідити зібрані у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Ірпінської міської ради задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2019 у справі № 911/1603/19 скасувати.
		 
		3. Справу № 911/1603/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  суддя          І. С. Берднік
		 
		 
		Судді:          І. С. Міщенко
		          
		 
		          В. Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...