Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/18232/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2020. Зареєстровано: 04.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2020.
Дата набрання законної сили: 21.05.2020
Номер судового провадження: 22-ц/813/1908/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/1908/20 
		Номер справи місцевого суду: 523/18232/18
		Головуючий у першій інстанції Шепітко І.Г.
		Доповідач Заїкін А. П.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.05.2020 року                                                                 м. Одеса
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи: 523/18232/18
		 
		Номер провадження: 22-ц/813/1908/20
		 
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
		- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
		за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А.,
		 
		учасники справи: 
		- позивач -  ОСОБА_1 , 
		- відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про внесення змін до договору купівлі-продажу, за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду міста Одеси, постановлене у складі судді Шепітко І.Г. 25 січня 2019 року,
		 
		встановив:
		 
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) внести зміни до договору купівлі продажу №Р4906 від 09.11.2007 року, укладеного між продавцем ОСОБА_2  та покупцем ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , додавши до нього пункт: «Кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності»; 2) внести зміни до договору купівлі - продажу від 19.12.2007 року, котрий посвідчений приватним нотаріусом та відомості щодо якого внесено до реєстру за №4903, укладеного між продавцем ОСОБА_2  та покупцем ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , додавши до нього пункт: «Кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності».
		ОСОБА_1  обґрунтовує свої вимоги тим, що протягом останніх десяти років після укладення вищевказаного договору відповідач принижує його честь та гідність (а. с. 3 - 5).
		Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 25 січня 2019 року відмовлено у повному обсязі за спливом строку позовної давності.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір купівлі - продажу було укладено 09 листопада 2007 року. Про обізнаність  ОСОБА_1  щодо переходу у власність частини нежитлової будівлі та земельної ділянки не заперечується самим позивачем. Із зазначеним позовом до суду  ОСОБА_1  звернувся лише 27 грудня 2018 року, тобто зі спливом 11 років після укладеного договору купівлі-продажу.
		Позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження поважності причини пропущення строків позовної давності та з таким клопотанням він до суду не звертався (а. с. 30 - 32).
		Представник Одеської міської ради - Поповська І.П. в апеляційній скарзі просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2019 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог по суті, за їх безпідставності.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
		Апелянт в апеляційній скарзі посилається на безпідставність позовних вимог. Вказує на штучність вищевказаного позову.
		ОСОБА_2  у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що оскаржуваним рішенням не вирішено питання про права та обов`язки апелянта.   
		Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. 
		Від сторін по справі заяв та клопотань до апеляційного суду не надійшло.
		20.05.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника Одеської міської ради - Танасійчука І.М. про відкладення, призначеного на 21.05.2020 року, розгляду справи.
		Апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.
		Частинами першою - третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. 
		14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним. 
		Матеріалами справи, зокрема відомостями вищевказаної заяви про відкладення розгляду справи, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вказаній заяві про відкладення розгляду справи. Крім того відміткою на цій заяві про відкладення розгляду справи підтверджується відсутність електронного цифрового підпису зазначеного електронного документу.
		Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.
		Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).
		Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.
		Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.
		Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. 
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. 
		Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
		- договори купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки сторонами були укладені наприкінці 2007 року;
		- протягом останніх десяти років, після укладення з відповідачем договору купівлі-продажу, за яким позивач придбав в останньої земельну ділянку, вона свідомо принижує його честь та гідність, подаючи звернення та скарги, в яких називає його шахраєм;
		- про обізнаність  ОСОБА_1  щодо переходу у власність частини нежитлової будівлі та земельної ділянки не заперечується самим позивачем. Із зазначеним позовом до суду  ОСОБА_1  звернувся лише 27 грудня 2018 року, тобто зі спливом 11 років після укладеного договору купівлі-продажу;
		- за захистом своїх прав шляхом подання до суду позову про внесення відповідних змін у вищевказані доповнивши їх пунктом, що «Кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності» позивач звернувся через 11 років після того, як йому стало відомо про приниження відповідачем його честі і гідності у зв`язку з придбанням ним права на частку у нерухомості;
		- відповідач не спростовуючи обставини на які посилається позивач щодо приниження його честі і гідності відповідачем, просила застосувати до заявлених вимог позовну давність;
		- позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження поважності причини пропущення строків позовної давності.
		Такий висновок районного суду відповідає встановленим у справі обставинам.
		Судом встановлено, що:
		- згідно договору купівлі продажу №Р4906 від 09.11.2007 року, укладеним між продавцем ОСОБА_2  та покупцем ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , покупцем було отримано у власність 1/5 частки нежитлової будівлі. Договір посвідчений нотаріусом та внесений в єдиний реєстр прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 .
		- позивачем також було придбано земельну ділянку площею 0,0996 га., що підтверджується договором купівлі-продажу від 09.11.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом та відомості внесено до реєстру за №4903 та 26.02.2008 року, на підставі договору купівлі продажу земельної Ділянки, було отримано державний акт на вищезазначену земельну ділянку.
		- з приводу шахрайських дій позивача відповідач звертався 27.11.2018 року із заявою про притягнення його до кримінальної відповідальності, однак постановою слідчого кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю складу злочину із посиланням також на пропущення строків давності.
		Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням зачіпаються права Одеської міської ради тим, що договори, про внесення зміни про доповнення яких пунктом «кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності» заявлені відповідні позовні вимоги, пов`язані з землею, на повернення якої у комунальну власність претендує Одеська міська рада і щодо якої вже тривалий час існує і продовжується судовий спір. Представник апелянта зокрема зазначив, що на даний час не вирішений спір між Одеською міською радою та ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з тих підстав, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано. Але до скасування рішення суду, набувач земельної ділянки ОСОБА_2 встигла отримати правовстановлюючі документи на землю та відчужити її ОСОБА_1 . Враховуючи, що скасування судового рішення, на підставі якого земельна ділянка вибула з комунальної власності, було скасовано, дана обставина свідчить, що земельна ділянка вибула поза волею Одеської міської ради, як органу, що діє в інтересах територіальної громади міста Одеси. Оскільки земля була відчужена третій особі, Одеська міська рада не оспорюючи сам договір про відчуження, звернулася до останнього власника з вимогами про витребування земельної ділянки з підстави ст. 388 ЦПК України. Дане судове рішення, яким відмовлено у вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у зв`язку зі спливом позовної давності, впливає на права Одеської міської ради, як сторони не вирішеного спору щодо земельної ділянки, оскільки відмова у вимогах про внесення змін до договорів у зв`язку зі спливом строку позовної давності означає обґрунтованість заявлених вимог і можливість використати це рішення суду як доказ у невирішеному спорі про пропуск Одеської міської радою позовної давності при зверненні з вимогами про витребування земельної ділянки.
		Судова колегія виходячи з того, що предметом існуючого спору між Одеською міською радою та ОСОБА_1 , як співвласником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є земельна ділянка площею 0,0996 га. за цією ж адресою, і дана земельна ділянка є предметом та невід`ємною частиною договорів, про внесення змін до яких позивачем заявлені вимоги про внесення відповідних змін, вважає що в даному випадку оскаржуваним рішенням може зачіпатися інтерес Одеської міської ради, але виключно як сторони спору про витребування земельної ділянки, який на даний час не вирішений судом.
		При таких обставинах відсутні підстави для закриття апеляційного провадження згідно ч. 3 ст. 362 ЦПК України, у зв`язку з чим апеляційна скарга, подана Одеською міською радою підлягає вирішенню по суті.
		Як вже зазначалося, Одеська міська рада визначилася зі способом захисту своїх прав щодо спірної земельної ділянки, обравши на власний розсуд подання позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Визначальним для задоволення заявлених Одеською міською радою позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння в даному випадку є встановлення або доведення обставин, що майно дійсно вибуло від власника поза його волею.
		Враховуючи наведене задоволення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння не пов`язується з дійсністю відплатного договору, на підставі якого (яких) набувач придбав у власність спірну земельну ділянку, а також з добросовісністю самого набувача.
		Разом з тим у відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України сторони мають добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання якими не допускається.
		Ініціювання штучних спорів для ухвалення судових рішень виключно з метою використання їх, як доказової бази в невирішених спорах є зловживанням процесуальними правами.
		Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		В даному випадку сам факт конфлікту між сторонами договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 13.11.2007 року з питань честі і гідності підтверджується зверненням ОСОБА_2 до органів поліції зі звинуваченнями ОСОБА_1 у шахрайстві, за наслідками розгляду якого кримінальне провадження було закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
		Оскільки обставини, якими позивач обґрунтував заявлені вимоги про внесення змін до вищенаведених договорів, а саме у зв`язку приниження його честі і гідності у зв`язку з придбанням ним у відповідача нерухомого майна, відповідачем не спростовані, суд першої інстанції правильно виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
		Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Така заява про застосування позовної давності до суду першої інстанції до ухваленням ним рішення по суті спору була подана відповідачем.
		В свою чергу встановивши, що позивач знав про порушення своїх прав відповідачем в частині приниження честі і гідності, які почалися одразу після придбанням позивачем у відповідача нерухомого майна у 2007 році, і що позивач подав відповідний позов до суду через майже 11 років не обґрунтувавши поважності причин пропуску позовної давності, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності.
		Доводи апеляційної скарги про штучність заявленого позову через зловживання своїми процесуальними правами саме сторонами справи, Одеською міською радою не доведені. Посилання, що сторони вели себе узгоджено і що позивач не оскаржив рішення суду, яким йому відмовлено у позові і навпаки повідомив про нього Одеську міську раду, яка не виключає, що ОСОБА_1 буде використовувати судове рішення, як підставу для доведеності пропуску позовної давності Одеською міською радою не є достатньою підставою вважати, що подання позову відбулося через зловживання сторонами, зокрема позивачем, своїми процесуальними правами. Наведені представником Одеської міської ради доводи не засновані на допустимих і достатніх доказах і по суті є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися доказування.
		З урахуванням зазначеного вище, доводи апеляційної скарги є такими, які не мають наслідком її задоволення.
		За таких обставин апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.
		Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
		За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скаргиОдеської міської ради у суду апеляційної інстанції відсутні. 
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Одеської міської ради- залишити без задоволення.
		 
		Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 25 січня 2019 року- залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		 
		Повний текст постанови складена 02 червня 2020 року
		                                               
		Головуючий суддя: А.П. Заїкін
		 
		Судді: С. О. Погорєлова 
		 
		О. М. Таварткіладзе

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...