Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/1204/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2020
Номер судового провадження: 61-14725ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                          
		 
		03 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 295/1204/17
		провадження № 61-14725св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,   
		відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 грудня 2017 року у складі судді Гумен Н. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Галацевич О. М., Коломієць О. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») про припинення іпотечного договору.
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 18 квітня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», укладений кредитний договір 
		№ 0501/0408/71-073. 18 квітня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та банком укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира 
		АДРЕСА_1 . 28 листопада 2012 року між банком ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були укладені договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги за укладеними з ним договорами. 30 вересня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобєлєва А. М. здійснила реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за № 13590439 на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 та внесла відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 11410086. Проте, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року, у справі № 806/55/16 за його адміністративним позовом визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої А. М. від 30 вересня 2015 року № 24921242 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Вектор Плюс». 
		 
		Посилаючись на те, що здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор плюс» є підставою для припинення іпотечного договору, а подальше скасування рішення про державну реєстрацію цього права не поновлює попередньо існуючі правовідносини пов`язані з договором іпотеки, позивач просив визнати припиненим іпотечний договір 
		від 18 квітня 2008 року, укладений між ним та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк».
		 
		Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій  
		 
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності, визначених частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку», підстав для припинення іпотечного договору, що є підставою для відмови в задоволенні позову.  
		 
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. 
		 
		Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
		 
		У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Богунського районного суду 
		м. Житомира від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2018 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи та неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, положення статей 1, 3, 17, 33 Закону України «Про іпотеку» та частини першої статті 598 ЦК України, а також проігнорували постанову Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2013 року, якою передбачена можливість припинення договору іпотеки у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За змістом статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості відновлення вже припиненої у встановленому законом порядку іпотеки. Отже скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Вектор плюс» на квартиру, яка є предметом іпотеки, не має наслідком автоматичного поновлення попередньо існуючих правовідносин за договором іпотеки, а тому висновки судів про відсутність підстав для задоволення його позову є помилковими. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу подано не було. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду 16 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду. 
		 
		Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 11 лютого 2019 року. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 квітня 2008 року між 
		ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», укладений кредитний договір № 0501/0408/71-073. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» 
		18 квітня 2008 року укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира 
		АДРЕСА_1 . 
		 
		28 листопада 2012 року на підставі договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав, ВАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги за укладеними із ОСОБА_1 кредитним та іпотечним договорами. 
		 
		30 вересня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобєлєва А. М. здійснила реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за № 13590439 на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та внесла відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за 
		№ 11410086. 
		 
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2017 року, у справі № 806/55/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої А. М. від 30 вересня 2015 року № 24921242 про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . 
		 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру 
		АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 . 
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування 
		 
		Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Правовою підставою припинення іпотечного договору, ОСОБА_1 зазначав набуття іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») права власності на предмет іпотеки. 
		 
		За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. 
		 
		Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).
		 
		У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.
		 
		Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		 
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
		 
		Підстави припинення іпотеки окремо визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», за змістом якої припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
		 
		Так, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
		 
		З урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що припинення зобов`язання за договором іпотеки можливе лише за умови належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором та набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. 
		 
		Посилання заявника про те, що іпотека є припиненою, оскільки ТОВ «ФК «Вектор плюс» набуло право власності на предмет іпотеки, а скасування у подальшому рішення щодо реєстрації права власності за іпотекодержателем, не поновлює правовідносин за договором іпотеки, є необгрунтованими, з огляду на таке.
		 
		Судами встановлено, що 30 вересня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобєлєва А. М. здійснила реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за № 13590439 на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 та внесла відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 11410086. Проте, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 
		2017 року, у справі № 806/55/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої А. М. від 30 вересня 2015 року № 24921242 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
		 
		Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав (частина друга статті 2 Закону «України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності)).
		Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		 
		За змістом частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про скасування рішення державного реєстратора) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		 
		Отже, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правовою підставою для скасування запису у Державному реєстрі прав. 
		 
		Внесення записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5. 
		 
		Аналіз наведених вище положень закону дає підстави для висновку, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та внесення про це відповідного запису призводить до відновлення становища, яке існувало до проведення державної реєстрації прав, яке скасовано.
		 
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, убачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру 
		АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , що свідчить про те, що іпотекодержатель не набув право власності на предмет іпотеки, що було б правовою підставою для припинення іпотеки, а тому, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . 
		 
		Установивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності, визначених частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку», підстав для припинення іпотечного договору, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновкупро відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .  
		 
		Викладені у касаційній скарзі аргументи є ідентичними доводам, викладеним заявником у його позовній заяві та апеляційній скарзі, і не спростовують законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		 
		Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 01 лютого 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             Г. І. Усик
		І. Ю. Гулейков
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...