Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/571/14-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2020
Номер судового провадження: 61-37855ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 червня 2020 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа № 562/571/14-ц
		провадження № 61-37855св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»,
		стягувач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
		боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року у складі судді Мички І. М. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шеремет А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «Українська факторингова компанія») звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні по справі за позовом Публічного акціонерного «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. 
		 
		Заяву обґрунтовувано тим, що 17 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу № 49, за умовами якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 18 лютого 2008 року № 113002380000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія», у тому числі і право вимоги за договором поруки. З урахуванням того, що стягнення за рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 липня 2014 року відбувається в примусовому порядку, відкрито виконавче провадження, у зв`язку з вибуттям однієї сторони, просило замінити стягувача у виконавчому провадженні.
		 
		Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 27 квітня 2018 року, заяву ТОВ «Українська факторингова компанія» задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 липня 2014 року у справі № 562/571/14-ц на ТОВ «Українська факторингова компанія» відповідно до договору факторингу від 17 листопада 2016 року № 49.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, з огляду на доведеність ТОВ «Українська факторингова компанія» набуття ним права вимоги первісного кредитора у тому числі за договором про надання споживчого кредиту від 18 лютого 2008 року № 113002380000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 квітня 2018 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким залишити заяву ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача у виконавчому провадження без розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено заміну сторони у виконавчому провадженні у разі вибуття кредитора у зобов`язанні на підставі відступлення права вимоги. ТОВ «Українська факторингова компанія» не є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», оскільки банк не було реорганізовано, він не припинив свою діяльність та не вибув з виконавчого провадження.
		 
		Крім того, у касаційній скарзі заявники зазначили, що ТОВ «Українська факторингова компанія» не надано суду належних та допустимих доказів того, що до нього перейшли права та обов`язки за кредитним договором від 18 лютого 2008 року. Заявниками до суду першої інстанції подано клопотання про витребування оригіналів доказів, яке задоволено ухвалою суду першої інстанції від 23 червня 2017 року. Проте оригіналів запитуваних доказів суду не надано. Зазначене, на думку заявників, є підставою для залишення заяви без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України.
		 
		Також касаційна скарга містить доводи про те, що договір факторингу укладено після спливу строку дії договору кредиту, а чинним законодавством не передбачено передачу прав за договором, який припинив свою дію.
		 
		У касаційній скарзі заявники виклали клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень на строк розгляду касаційної скарги.
		 
		У березні 2019 року на адресу Верховного Суду від ПАТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 квітня 2018 року, в якому просить залишити її без задоволення.
		 
		Відзив ТОВ «Українська факторингова компанія» мотивувало тим, що позиція боржників щодо правонаступництва юридичної особи лише у випадку її реорганізації суперечить правовому висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 2-н-148/09. Відповідно до зазначеного висновку у випадку заміни кредитора у зобов`язанні відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал) за заявою заінтересованої особи. Заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
		 
		Крім того, ТОВ «Українська факторингова компанія» зазначило, що сплив строку дії кредитного договору, право вимоги за яким відступається, не перешкоджає укладенню договору факторингу, тому доводи касаційної скарги в цій частині є також необґрунтованими.  
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 25 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Карпенко С. О.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 квітня 2018 року; витребувано матеріали справи № 562/571/14-ц із суду першої інстанції; надано учасникам справи строк для подання відзиву; в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень відмовлено.
		 
		26 лютого 2019 року матеріали справи № 562/571/14-ц надійшли до Верховного Суду.
		 
		Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 1111/0/226-20 на підставі рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року касаційну скаргу та матеріали справи № 562/571/14-ц передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України               (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
		 
		Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460?ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами встановлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 липня 2014 року у справі № 562/571/14-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто солідарно заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 18 лютого 2008 року № 11300238000 в розмірі 122 796, 89 грн, а також 1 227,00 грн судового збору.
		 
		Після перегляду в апеляційному порядку рішення набрало законної сили.
		 
		Постановою державного виконавця від 12 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження № 45844820 з примусового виконання виконавчого листа № 562/571/14-ц виданого Здолбунівським районним судом 25 листопада 2014 року про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в сумі 122 796,89 грн та судового збору в сумі 1 227,97 грн.
		 
		17 листопада 2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено договір факторингу № 49, за умовами якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 18 лютого 2008 року № 113002380000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія», у тому числі враховуючи право вимоги за договором поруки.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
		 
		Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
		 
		Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
		 
		У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
		 
		Відповідно до статті 378 (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. 
		 
		Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
		 
		Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
		 
		Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що за змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України 2004 року та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», наявні підстави замінити первісного стягувача у виконавчому провадженні на його правонаступника.
		Доводи касаційної скарги про те, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено заміну сторони у виконавчому провадженні у разі вибуття кредитора у зобов`язанні на підставі відступлення права вимоги не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
		 
		По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
		 
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
		 
		Посилання в касаційній скарзі на те, що ТОВ «Українська факторингова компанія» не виконало вимоги ухвали суду першої інстанції від 23 червня 2017 року про витребування оригіналів доказів колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані.
		 
		Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 червня 2017 року витребувано у ТОВ «Українська факторингова компанія» оригінал договору факторингу від 17 листопада 2016 року № 49.
		 
		На виконання вищезазначеної ухвали суду ТОВ «Українська факторингова компанія» надіслало клопотання про долучення документів до матеріалів справи, у якому зазначило, що у зв`язку з неможливістю надання оригіналу витребуваного судом договору, просить долучити до матеріалів справи нотаріально завірені копії наступних документів: договір факторингу від 17 листопада 2016 року № 49, реєстр боржників від 13 грудня 2016 року № 2, акт від 13 грудня 2016 року № 3, акт приймання-передачі права вимоги.
		Статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).
		Статтею 64 ЦПК України 2004 року визначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
		Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України 2004 року у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.
		Згідно з пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів.
		У пункті 2, 3 Глави 7 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що при підготовці до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус зобов`язаний особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує.
		З указаного вбачається, що за відсутності об`єктивної можливості у сторони надати оригінал документа, нотаріальна посвідчена копія цього документа є належним доказом у справі.
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи               (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення а судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд                  у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 квітня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков       О. В. Ступак       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...