Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6915/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2020. Зареєстровано: 04.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2020.
Дата набрання законної сили: 24.05.2021
Результат оскарження 24.05.2021 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		27.05.2020Справа №  910/6915/19
		Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
		за позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії  (0160, Грузія, м. Тбілісі, пр-т. О.Казбегі,12) 
		до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"  (01001, м. Київ, пров. Шевченка,12) 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2) 
		про  стягнення 6 785 342,57 Євро, що еквівалентно 200 028      499,50 грн. 
		та зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 
		до Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії, 
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" 
		про визнання недійсної банківської гарантії 
		 
		за участю представників:
		від позивача за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним):  Дусановський С.К., Головацький О.С., Бялий Г.А. 
		від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним):  не з`явився 
		від третьої особи за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним):  не з`явився
		 
		У судовому засіданні 27.05.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		          
		ВСТАНОВИВ:
		Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 6 785 342,57 Євро, що еквівалентно 200 028 499,50 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок припинення Контракту №EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія-Гріголеті Лот 1-км. 0+000-км. 11+500, який був укладений між Департаментом автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" 12.12.2013, у позивача виникло право на звернення до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з вимогою сплатити суму банківської гарантії згідно Гарантії від 11.12.2013, якою забезпечувалось виконання зобов`язань за вищевказаним Контрактом. 
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/6915/19, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 02.07.2019 та залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		26.06.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. Статтею 2017 ЦК України встановлені вимоги до письмової форми правочину, що є нормами імперативної дії, а тому Правила №728, які допускають проставлення факсимільного підпису на документі, в тому числі на вимозі платежу, в цій частині не застосовуються, як такі, що суперечать акту цивільного законодавства. Крім того, відповідач зауважує, що відхиляючи повторні вимоги платежу, які містили розбіжності з умовами Гарантії виконання, банк діяв правомірно, у повній відповідності до законодавства України, яким регулюється гарантія виконання, та Правил №758.
		01.07.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника відповідача.
		02.07.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що лист-вимога за банківською гарантією не є правочином в розумінні норм ЦК України, оскільки така вимога спрямована на виконання вже існуючого одностороннього правочину, а саме банківської гарантії, відтак, посилання відповідача на ст. 207 ЦК України в частині неможливість застосування факсимільного відтворення підпису на вимозі щодо виконання банківської гарантіє є хибними. Позивач звертає увагу, що при видачі банківської гарантії відповідач прямо зазначив, що вказана гарантія регулюється Правилами №758, а отже, є обов`язковими для виконання сторонами. 
		У судовому засіданні 02.07.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання на 24.07.2019.
		24.07.2019 до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"  до Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про визнання недійсної Банківської гарантії від 11.12.2013, виданої Банком на користь Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (бенефіціару).
		24.07.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 07.08.2019 у зв`язку з надходженням до суду зустрічної позовної заяви. 
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від  25.07.2019 повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
		05.08.2019 через відділ діловодства суду подано апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі №910/6915/19.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 на підставі пункту 17.12  розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України зупинено провадження у справі №910/6915/19 до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі № 910/6915/19.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі №910/6915/19 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі №910/6915/19 залишено без змін.
		01.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6915/19 з Північного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 поновлено провадження у справі №910/6915/19, підготовче засідання призначено на 06.11.2019.
		07.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов запит про направлення матеріалів справи № 910/6915/19 до Північного апеляційного господарського суду для подальшого скерування разом з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 на підставі пункту 17.12  розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України зупинено провадження у справі №910/6915/19 до перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 в порядку касаційного провадження.
		Постановою Верховного Суду від 02.12.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 року у справі №      910/6915/19 скасовано, справу № 910/6915/19 направлено на розгляд до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання для вирішення питання про можливість прийняття до розгляду зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".   
		18.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6915/19 з Верховного Суду.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 суд поновив провадження у справі №910/6915/19, прийняв зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/6915/19. Вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом та призначив підготовче засідання на 29.01.2020. 
		10.01.2020 відповідач-1 за зустрічним позовом подав відзив на зустрічний позов, відповідно до якого проти зустрічних вимог заперечував з посиланням на положення ст.ст. 546, 560, 561, 562 ЦК України, ст. 200 ГК України та Уніфікованих правил для гарантії за вимогою (УПГВ) у редакції 2010.
		Також 10.01.2020 відповідачем-1 за зустрічним позовом подано заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої відповідач-1 зазначає, банківська гарантія була видана позивачем за зустрічним позовом 11.12.2013 року, а відтак останнім днем строку позовної давності  для банку є 11.12.2016. Однак, банк звернувся до суду з позовом про визнання банківської гарантії недійсною лише в липня 2019 року, а відтак сплив строку позовної давності  є підставою для відмови в позові.
		03.02.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, у який відповідач-1 за зустрічним позовом зазначає, що Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії володіє достатніми повноваженнями, щоб самостійно звертатися до судових органів з позовами та здійснювати представництво у судових органах, та, відповідно, здійснювати таке представництво через уповноважених представників, в тому числі, на підставі договорів про надання правової допомоги. Так, на підставі договорів про надання правової допомоги від 04.01.2019 та 27.12.2019, укладених між Департаментом та White & Case LLP, а також довіреностей від 13.01.2019 та 30.12.2019 Департамент уповноважив останніх на здійснення представництва прав та інтересів у судових інстанціях України. Відповідно до договору про надання правової допомоги №б/н від 04.01.2019, укладеного між White & Case LLP та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Астерс", останнє володіє достатніми повноваженнями, щоб самостійно звертатися в інтересах Департаменту до судових органів з позовами та здійснювати представництво у судових органах. 
		04.02.2020 надійшло клопотання Банку про залишення первісного позову без розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення Департаментом державної закупівлі юридичних послуг щодо представництва інтересів Департаменту в спорі з ПАТ «Промінвестбанк» в порядку, передбаченому законодавством Грузії. 
		У судовому засіданні 05.02.2020 представник Банку подав письмове клопотання про звернення до Міністерства юстиції Грузії за офіційним роз`ясненням норм законодавства Грузії, які регулюють правовий статус Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії.
		У судовому засіданні, призначеному на 05.02.2020, суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 19.02.2020 у зв`язку з наданням часу позивачу за первісним позовом подати належні докази по справі та ознайомлення відповідача за первісним позовом з матеріалами справи. 
		12.02.2020 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення позивача за первісним позовом, у яких останній просить суд долучити додаткові докази по справі та відмовити Банку у задоволені клопотань про залишення позову без розгляду та про звернення до компетентного органу іноземної держави про тлумачення норм. 
		19.02.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання Банку про витребування у Департаменту та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" додаткових доказів по справі та заява про зміну (уточнення) підстав зустрічного позову, у якій Банк зазначає, що банківська гарантія була видана без існування основного зобов`язання та не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, відсутні у гарантії певні реквізити, що передбачені постановою НБУ №639 від 15.12.2004. 
		У судовому засіданні 19.02.2020 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, оскільки відповідачем не доведено наявності підстав для залишення позову без розгляду, враховуючи надання позивачем доказів на підтвердження повноважень адвокатів представляти інтереси позивача, та відкласти підготовче засідання на 04.03.2020 у зв`язку з наданням часу позивачу за первісним позовом ознайомитись з клопотанням про  витребування доказів та заявою про заміну підстав зустрічного позову.
		28.02.2020 до господарського суду надійшли письмові пояснення позивача за первісним позовом, у яких останній просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази та відмовити у задоволені клопотання про витребування доказів та заяви про зміну (уточнення) підстав зустрічного позову.  Крім того, у поясненнях відповідач-1 за зустрічним позовом зазначає, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збережені в ньому первісних обставин та зміни посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові №916/1764/17 від 13.03.2018. 
		У судовому засіданні 04.03.2020, дослідивши заяву позивача за зустрічним позовом, суд встановив, що остання не є зміною підстав позову та приймається до розгляду як  доповнення до зустрічних позовних вимог. Суд також на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання про витребування доказів, закрити підготовче провадження у даній справі та призначити справу до розгляду по суті на 18.03.2020.
		18.03.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням в Україні карантинних заходів. 
		У судовому засіданні 18.03.2020 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача за первісним позовом та відкласти розгляд справи на 08.04.2020. 
		07.04.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням дії карантину до 24.04.2020. 
		У судовому засіданні 08.04.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 13.05.2020. 
		12.05.2020 через загальний відділ діловодства суду знову надійшло клопотання ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням дії карантину.
		У судовому засіданні 13.05.2020 представник позивача за первісним позовом  заперечував щодо поданого відповідачем за первісним позовом клопотанням та зазначив, що під час дії карантину ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" забезпечувало явку своїх уповноважених представників, зокрема Суденко Р.В., який подав клопотання про відкладення та який є представником банку у даній справі,  у інші судові засідання, які проводились у Господарському суді міста Києва. Таким чином, на думку Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії, відповідач за первісним позовом зловживає своїми процесуальними правами та свідомо затягує розгляд даної справи. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 суд відмовив Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необґрунтованості, викликав останнього та третю особу в судове засідання, призначене на 27.05.2020, та звернув увагу учасників справи, що у випадку неможливості забезпечити явку уповноважених представників в судове засідання, сторони та третя особа мають право на звернення до суду з заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду за допомогою системи EasyCon, Skype або Zoom. 
		У судове засідання, призначене на 27.05.2020, з`явились представники позивача за первісним позовом, які  надали пояснення по суті спору, підтримали первісні позовні вимоги та просили відмовити в задоволені зустрічних. 
		Представники ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"  та третьої особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
		Крім того, у судовому засіданні 27.05.2020 секретарем судового засідання було повідомлено, що станом на 14 год. 07 хв.  жодних заяв та клопотань від відповідача за первісним позовом та третьої особи в базі даних діловодства господарського суду не зареєстровано. 
		Згідно з ч. 1, 3    ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
		Зважаючи на те, що неявка представників відповідача за первісним позовом та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
		12 грудня 2013 року між Департаментом автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (надалі - замовник, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (надалі - підрядник, третя особа) укладено Контракт № EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000-км.11+500 (надалі- Контракт).
		Відповідно до п. 4.2. Контракту підрядник отримує (за свій рахунок) забезпечення виконання Контракту для належного виконання зобов`язань на суму, зазначену у Відомостях про Контракт, та у валюті(-ах) Контракту або у вільно конвертованій валюті, прийнятій для  Замовника. Якщо сума не вказана у Відомостях про Контракт, цей пункт не застосовується.
		Підрядник надає забезпечення виконання Контракту Замовнику протягом 28 днів після отримання листа про прийняття і надсилає копію Інженеру. Забезпечення виконання Контракту видається банком або фінансовою установою, що мають високу репутацію, обраними Підрядником, і складається за формою, до додається до Спеціальних умов, як передбачено Замовником у Відомостях про Контракт, або в іншій форм, затвердженій Замовником. 
		11 грудня 2013 року ПАТ "Акціонерний Комерційний Промислово-Інвестиційний банк" (надалі- гарант, відповідач, Банк) видав банківську гарантію за вимогою № GА/13/2103/SS на забезпечення виконання підрядником зобов`язань за Контрактом (далі - банківська гарантія).
		Відповідно до умов банківської гарантії Гарант безвідклично зобов`язується виплатити Бенефіціару у Євро будь-яку суму або суми, що не перевищують 6 785 342,57 Євро (словами: шість мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч триста сорок два Євро 57 центів), (3 392 671,29 Євро (словами: три мільйони триста дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят один Євро 29 центів) та євро-еквівалент 7 674 900, 98 Ларі (словами: сім мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі дев`ятсот Ларі 98 тетрі).
		Додатком № 1 від 17.03.2017 строк дії банківської гарантії був продовжений до 24.07.2019.
		06 грудня 2017 року у зв`язку із припиненням Контракту Бенефіціар звернувся до Гаранта з вимогою щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 6 785 342, 57 Євро.
		14 грудня 2017 року Банк направив Бенефіціару повідомлення про відмову у виконанні банківської гарантії, посилаючись на використання Бенефіціаром факсимільного відтворення підпису при оформленні вимоги щодо виконання Банківської гарантії.
		27 грудня 2017 року Бенефіціар повторно направив до Банку вимогу щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 6 785 342, 57 Євро із використанням власноручного підпису уповноваженої особи Бенефіціара, у задоволенні якої 09.01.2018 було відмовлено з посиланням на відсутність доказів повноважень особи, яка підписала вимогу.
		09 січня 2018 року Банк повторно відмовив у виконанні Банківської гарантії, посилаючись на відсутність доказів повноважень особи, яка підписала вимогу.
		02 лютого 2018 року Бенефіціаром була направлена наступна вимога щодо виконання Банківської гарантії, яка супроводжувалась документами, що підтверджували повноваження особи, яка її підписала, представництво Бенефіціара та автентичність підпису. 
		12 лютого 2018 року Банком було відмовлено у виконанні Банківської гарантії, аргументуючи це тим, що загальна сума Банківської гарантії визначається як сума 3 392 671,29 Євро та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі, розрахованої за курсом Ларі/Євро на відповідну дату та (іі) якщо у результаті таких розрахунків перевищено суму 6 785 342,57 Євро, то максимальна сума, що виплачується за Банківською гарантією, становитиме 6 785 342,57 Євро. З огляду на вищевказане,  за доводами Банку, сума, яку вимагає Бенефіціар у розмірі 6 785 342,57 Євро, не відповідає сумі, що може вимагатися за Банківською гарантією. 
		З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2018 року позивач за первісним позовом направив відповідачу нову вимогу з відкорегованим текстом у зв`язку з попередньою відповіддю Банку. У вимозі позивач за первісним позовом  вимагав виконати Банківську гарантію на суму 3 392 671,29 Євро (три мільйони триста дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят один Євро 29 центів) та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі (сім мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі дев`ятсот Ларі 98 тетрі) та просив розрахувати вказану суму відповідно до прийнятного курсу згідно з Банківською гарантією та Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою у редакції 2010, Публікація МТП № 758 (далі - Правила №758). Дана вимога була належним чином підписана власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені Департаменту, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти позивача.
		01 березня 2018 року відповідач за первісним позовом відмовив позивачу у виконанні Банківської гарантії, посилаючись на те, що сума Банківської гарантії сплачується у Євро, а сума у Євро, яку вказував позивач, а саме 3 392 671,29 Євро, не відповідає сумі, що може вимагатися за Банківською гарантією. 
		15 березня 2018 року позивач за первісним позовом повторно направив відповідачу вимогу щодо виконання Банківської гарантії на суму 3 392 671,29 Євро (три мільйони триста дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят один Євро 29 центів) та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі (сім мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі дев`ятсот Ларі 98 тетрі) із проханням розрахувати вказану суму відповідно до прийнятного курсу згідно з Банківською гарантією та Правилами №758. 
		27 березня 2018 року відповідач за первісним позовом вкотре відмовив позивачу у виконанні Банківської гарантії, з посиланням на нездатність визначити загальну суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою, оскільки умовами Банківської гарантії не передбачено застосовний курс для визначення євро-еквіваленту суми 7 674 900,98 Ларі. В той же час Відповідач зазначив, що Банківською гарантією встановлено, що максимальна сума, яка виплачується за Банківською гарантією, становить 6 785 342,57 Євро (у разі, якщо у результаті розрахунків має місце перевищення такої максимальної суми у Євро).
		11 червня 2018 року позивач за первісним позовом направив відповідачу вимогу щодо виконання Банківської гарантії на суму 3 392 671,29 Євро (три мільйони триста дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят один Євро 29 центів) та євро-еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі (сім мільйонів шістсот сімдесят «гари тисячі дев`ятсот Ларі 98 тетрі). У вимозі позивач вказав на положення Банківської гарантії щодо розрахунку євро-еквіваленту суми у Ларі, а саме "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту". Відповідно до положень Контракту курс Ларі/Євро становить 2,2622. Таким чином, Позивач застосував курс 2,2622 для визначення євро-еквіваленту суми 7 674 900,98 Ларі. Крім того, посилаючись на зазначений курс 2,2622, позивач звернув увагу, що, даний курс використовувався, окрім розрахунків за Контрактом, також і для розрахування відповідачем суми за Банківською гарантією. 
		20 червня 2018 відповідач за первісним позовом відмовляючи позивачу в задоволені вимоги зазначає, що "види валют та пропорції валют" та "встановлені курси валют" є різними поняттями. Зважаючи на те, що положення Банківської гарантії щодо розрахунку "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту" не вказує на застосовний курс валют, відповідач аргументував свою відмову нездатністю визначити суму, що підлягає сплаті за Банківською гарантією та вимогою позивача.
		26 лютого 2019 року позивач за первісним позовом знову направив відповідачу вимогу щодо виконання Банківської гарантії, вимагаючи сплатити повну суму за Банківською гарантією, а саме 6 785 342,57 Євро (шість мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч триста сорок два Євро 57 центів). Зважаючи на нездатність відповідача визначити суму, що підлягає сплаті за Банківською гарантією та вимогою позивача, на яку неодноразово посилався відповідач у своїх попередніх відмовах, Департамент просив застосувати для розрахунку євро-еквіваленту суми 7 674 900,98 Ларі курс, що застосовувався як для цілей Контракту, так і для розрахунків сум для самої Банківської гарантії, тобто 2,2622. Крім того, позивач посилався на положення Банківської гарантії, відповідно до якого позивач не зобов`язаний наводити обґрунтування самої вимоги та зазначених у ній сум. 
		07 березня 2019 року відповідач за первісним позовом знову відмовив позивачу, вказуючи на нездатність розрахувати євро- еквівалент суми 7 674 900,98 Ларі. Відповідач посилався на те, що положення Банківської гарантії щодо розрахунку "у видах валют та пропорціях валют, у яких сплачується Ціна Контракту" не вказує на застосовний курс валют.
		Звертаючись з позовом до суду позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом систематично та безпідставно вживаються дії щодо невиконання Банківської гарантії, що в свою чергу порушує права та законні інтереси Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії, у зв`язку з чим останній просить суд стягнути суму за Банківською гарантією у розмірі 6  785    342 (шість мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч триста сорок два) Євро 57 євроцентів в судовому порядку. 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
		Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Як встановлено судом, на виконання умов Контракту № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013, що був укладений між Департаментом автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", ПАТ  "Акціонерний Комерційний Промислово-Інвестиційний банк" було видано банківську гарантію від 11.12.2013 за вимогою № GА/13/2103/SS на забезпечення виконання підрядником зобов`язань за Контрактом.
		Згідно з положеннями статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
		Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.
		При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).
		Так, за змістом статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Крім загальних норм цивільного законодавства, що регулюють питання банківської гарантії, такий вид забезпечення виконання зобов`язань також регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 (далі- Положення №639)
		Зі змісту банківської гарантії також вбачається, що остання регулюється Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою (УПГВ) у редакції 2010, Публікація МТП №758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії. 
		Відповідно до розділу І Положення №639 (в редакції, яка була чинна станом на дату надання гарантії) гарантія - це  спосіб  забезпечення  виконання  зобов`язань, відповідно  до  якого банк-гарант приймає   на   себе   грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі  повідомлення)  сплатити  кошти   за   принципала   в   разі   невиконання  останнім  своїх  зобов`язань  у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.  Зобов`язання банку-гаранта перед  бенефіціаром  не  залежить   від   основного   зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.
		Безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом.
		Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту.
		Наведені вище норми Положення № 639, які є спеціальними по відношенню до норм ЦК України щодо питання надання та виконання банківських гарантій, надають бенефіціару право складати вимоги у довільній формі, якщо умовами гарантії не встановлено інше.
		Статтею 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
		З матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення третьою особою зобов`язання за Контрактом, на підставі чого Контракт № EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013 було припинено замовником, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з вимогою щодо виконання Банківської гарантії на загальну суму 6 785 342, 57 Євро.
		Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено статтею 565 ЦК України, згідно з частиною 1 якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
		Водночас у силу статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Навпаки, відповідно до частини 3 статті 565 ЦК України, якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини 1 статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
		Отже, з умов гарантії та вищевказаних норм слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги у встановлений цією гарантією строк. 
		Судом встановлено, що Додатком № 1 від 17.03.2017 гарантом було продовжено строк дії Банківської гарантії до 24.07.2019. 
		Приймаючи до уваги, що позивач за первісним позовом вперше звернувся з вимогою про виконання Банківської гарантії 06.12.2017, тобто за півтора року до закінчення строку її дії, підстави для відмови у задоволені вимоги у зв`язку з закінчення строку дії гарантії у Банку були відсутні. 
		При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на вищевказану вимогу Бенефіціара  Банк повідомив про відмову виконати банківську гарантію, посилаючись на використання  факсимільного відтворення підпису при оформленні вимоги щодо виконання Банківської гарантії.
		Відповідно до ст. 24 (а) Правил № 758 якщо гарант встановить, що вимога за гарантією не є належною, він має право відхилити таку вимогу або, діючи виключно на власний розсуд, звернутися до особи, яка надає доручення, або, в разі контр-гарантії, до контр-гаранта за отриманням згоди прийняти вимогу з розбіжностями.
		В свою чергу, ст. 24 (d) Правил № 758 встановлено, що якщо гарант відхиляє вимогу, він зобов`язаний направити особі, яка представила вимогу, одне єдине повідомлення. У повідомленні має бути зазначено: 
		і. що гарант відхиляє вимогу, і 
		іі. кожну розбіжність, на підставі якої гарант відхиляє вимогу.
		Отже, враховуючи обов`язковість положень Правил № 758 для всіх сторін гарантії, вказаними положеннями на відповідача за первісним позовом, у разі відхилення вимоги за Банківською гарантією, покладено імперативний обов`язок направити позивачу одне єдине повідомлення, із зазначенням кожної розбіжності, на підставі якої відповідач відхиляє вимогу позивача.
		В той час, з матеріалів справи вбачається, що послідуючі вимоги позивача за первісним позовом щодо виконання Банківської гарантії, які були належним чином підписані власноручним підписом особи, уповноваженої діяти від імені Бенефіціара, та супроводжувалась документами, що підтверджують автентичність підпису та повноваження даної особи представляти позивача, в період з 09.01.2018 по 07.03.2019 шість разів відхилялись Гарантом, з зазначенням щоразу нових підстав та розбіжностей на підставі яких він відхиляє вимоги Бенефіціара, зокрема, з посиланням на невідповідність суми, що може вимагатися за Банківською гарантією та на нездатність визначити загальну суму, що підлягає сплаті за пред`явленою вимогою.
		Відповідно до ст. 24 (f) Правил № 758 встановлено, що при недотриманні Гарантом положень пунктів (d) і (е) цієї статті він позбавляється права посилатися на те, що вимога і будь-які пов`язані з нею документи не є належною вимогою.
		Отже, виходячи із положень Правил № 758, відповідач за первісним позовом був зобов`язаний у першій відмові від виконання Банківської гарантії від 14.12.2017 вказати всі розбіжності та підстави для відхилення такої вимоги.
		Оскільки відповідач за первісним позовом у першій відмові від виконання Банківської гарантії від 14.12.2017 не вказав всі розбіжності та підстави для відхилення такої вимоги, то останній, в силу положень ст. 24 (f) Правил № 758, був позбавлений права в майбутньому робити посилання, що вимога Бенефіріара не є належною вимогою та не підлягає виконанню.
		При цьому, заперечення відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві на позовну заяву, в яких останній обґрунтовує правомірність повторних відмов у задоволенні вимог за банківською гарантією, з посиланням на відсутність підстав для застосування у даній ситуації Правил №758, які є звичаєм ділового обороту та суперечать актам цивільного законодавства, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.
		Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до наведених вище норм ЦК України, Банківська гарантія є правочином, який є підставою виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку виконання перед позивачем зобов`язань третьої особи за Контрактом.
		Відповідно до ст. 1 (а) Правил № 758 Уніфіковані правила для гарантій за вимогою («УПГВ») застосовуються до будь-якої гарантії за вимогою або контр-гарантії, в якій прямо вказується, що вона їм підпорядкована. Вони є обов`язковими для всіх сторін по гарантії за вимогою або контр-гарантії, за винятком тих випадків і в той мірі, в якій вони змінені або виключені гарантією на вимогу або контр-гарантією.
		Відповідно до останнього абзацу тексту Банківської гарантії зазначається, що ця гарантія регулюється Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою (УПГВ) у редакції 2010, Публікація МТП № 758, окрім того, що підтверджуюча заява на підставі Статті 15 (а) виключається з тексту цієї гарантії.
		Отже, визначальним для застосування Правил № 758 до гарантії за вимогою у відносинах мім Гарантом і Бенефіціаром є пряме визначення у тексті Гарантії її регулювання Правилами №758.
		Відповідач за первісним позовом, при видачі Банківської гарантії на користь Позивача, прямо зазначив, що вказана гарантія регулюється Правилами № 758, а отже, останні є обов`язковими для виконання відповідачем.
		Таким чином, посилання Відповідача за первісним позовом на той факт, що Правила № 758 не мають застосовуватись, оскільки є звичаєм, який суперечить актам цивільного законодавства, є необгрунтованими та такими, що не відповідають положенням ЦК України.
		Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У відповідності до норм частини 1 статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи на зміст банківської гарантії від 11.12.2013 та вимог позивача за первісним позовом, які неодноразово направлялись Гаранту в період з 06.12.2017 по 26.02.2019, суд дійшов висновку про неправомірність відмови Банку у виплаті Бенефіціару грошових коштів за банківською гарантією, оскільки пред`явлені вимоги Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії відповідали умовам гарантії та були пред`явлені позивачем своєчасно. 
		Таким чином, враховуючи, що Банківська гарантія підлягає безумовному виконанню на суму 6 785 342 (шість мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч триста сорок два) Євро 57 євроцентів, та станом на момент розгляду справи по суті Банк не надав доказів, які б свідчили про сплату вищевказаної суми на користь позивача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії, у зв`язку з чим первісний позов підлягає задоволенню.
		Що стосується зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсної Банківської гарантії,  суд зазначає наступне. 
		Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України. Одним із способів, захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
		В обґрунтування зустрічних позовних вимог Банк зазначає, що оскільки Гарантія була видана Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії 11.12.2013, а Контракт між Департаментом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" укладено 12.12.2013, то остання видавалась без існування основного зобов`язання, що є підставою для визнання її недійсною.
		Крім того позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що Гарантія не містить обов`язкових реквізитів (місце видачі гарантії, дата договору, назва принципала, назва банку бенефіціара та умови, за яких можна вносити зміни до тексту гарантії), визначених постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 639 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", а тому не відповідає вимогам актів цивільного законодавства, що є також підставою для визнання її недійсною.
		Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України      встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
		- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
		- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
		- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
		- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
		- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
		- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до    ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.            
		В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. 
		За приписом   статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою      статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		За змістом ч.ч. 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
		Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2    ст. 200 ГК України).
		Згідно ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.
		Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.
		Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.
		Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, та в даному випадку застосовуються судом в редакції, чинній на час укладення.
		Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого   постановою НБУ 15.12.2004 № 639      гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. 
		За приписами ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
		Відповідно до пункту 27 Положення гарантія є чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії є день надсилання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення з текстом гарантії чи дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надсилання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її бенефіціару чи принципалу для подальшого передавання її бенефіціару.
		Згідно з п. 3 глави 2 Положення гарантія має містити, зокрема, такі реквізити: термін дії або строк дії гарантії чи обставини, за яких строк дії гарантії вважається закінченим.
		Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. 
		Статтею 252 ЦК України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" видаючи безвідкличну гарантію за вимогою було повідомлено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (Принципал) планує укласти Контракт №EWHG/CW/ICB-01 з Бенефіціаром на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000- км. 11-500 (надалі "Контракт").
		Крім вищенаведеного, у банківській гарантії було також зазначено про те, що Гарант розуміє, що відповідно до умов Контракту, вимагається гарантія виконання зобов`язання.
		При цьому зобов`язання Гаранта перед Бенефіціаром, пов`язані з укладенням основного зобов`язання, виникають лише з моменту виникнення основного зобов`язання, яке було укладено 12.12.2013, та лише у випадку порушення основного зобов`язання Принципалом.
		Судом також прийнято до уваги Додаток №1 до Гарантії за вимогою на забезпечення виконання зобов`язань, який був складений Гарантом 17.03.2017 та відповідно до якого останній продовжив свої зобов`язання за Гарантією на 18 місяців. Тобто, даним Додатком №1 вносились зміни до первісної Гарантії, після укладення Контракту №EWHG/CW/ICB-01 від 12.12.2013. 
		Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що законодавство не забороняло вказаний порядок видачі Гарантії до існування основного зобов`язання, суд не вбачає підстав для визнання її недійсною. 
		Що стосується посилання позивача за зустрічним позовом про відсутність у гарантії таких реквізитів як місце складання гарантії, дата договору, назви принципала згідно з карткою із зразком підпису, його місце знаходження, назви банку бенефіціара та умов, за яких можна вносити зміни до тексту гарантії, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до п. 3 глави 2 розділу 2 Постанови № 639 на яку посилається Банк, гарантія має містити такі реквізити:
		назву документа - "Гарантія"; номер, дату та місце складання;
		повну або скорочену назву принципала, що збігається з назвою, яка зазначена ним у картці із зразками підписів і відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, місце проживання)], його місцезнаходження;
		назву валюти, в якій надається гарантія, словами та цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора;
		суму гарантії цифрами та словами і валюту платежу;
		дату, номер і назву (у разі наявності таких реквізитів) договору або іншого документа, який згідно із законодавством України має силу договору (за наявності), або посилання на тендерну документацію про проведення тендера, в яких передбачена вимога щодо надання гарантії;
		назву бенефіціара (для бенефіціара фізичної особи - прізвище, ім`я, по батькові), його місцезнаходження або місце проживання (за наявності такої інформації);
		назву банку бенефіціара - його назву та адресу, SWIFT-код (ВІС kod) або номер телекса (зазначається за потребою); назву банку-гаранта;
		термін дії або строк дії гарантії чи обставини, за яких строк дії гарантії вважається закінченим;
		умови, за яких надається право вимагати платіж;
		умови щодо зменшення/збільшення суми гарантії (у разі потреби);
		умови, за яких можна вносити зміни до тексту гарантії принципалом, бенефіціаром, банком- гарантом;
		підпис і відбиток печатки банку-гаранта (у разі оформлення та надання гарантії на паперовому носії) або електронні цифрові підписи (у разі надання гарантії за допомогою систем "клієнт - банк ", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг"; інші умови.
		Судом встановлено, при видачі Гарантії на користь Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії, Банк прямо зазначив, що вказана Гарантія регулюється Правилами № 758, а отже останні є обов`язковими для виконання Банком.
		Так, відповідно до ст. 8 Правил 758, всі інструкції на видачу гарантій і самі гарантії мають бути чіткими і ясними, і не мають включати надлишкові деталі. В усіх гарантіях рекомендується зазначати, зокрема, принципала та номер чи іншу інформацію, яка ідентифікує основне зобов`язання.
		Таким чином, за вищевказаними Правилами № 758 реквізити гарантії є рекомендаційними та не визначають обов`язкових реквізитів щодо її місця складання, дати договору, назви Принципала та інших відомостей, про які зазначає позивач за зустрічним позовом. 
		При цьому, дослідивши зміст Гарантії суд встановив, що остання містить інформацію щодо місця складання: Україна, місто Донецьк, пл. Радянська, 1; назви Принципала - Limited Lability Company "Road building "Altcom" Ltd., Code 32794511, що відповідно до наданого перекладу на українську мову означає - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", код 32794511, що і міститься в картці зі зразками підписів, на яку посилається Банк; а також номер та інформацію щодо основного зобов`язання: Контракт №EWHG/CW/ICB-01 на виконання робіт з будівництва ділянки дороги Самтредія - Гріголеті Лот 1 - км. 0+000- км. 11-500.
		Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання банківської гарантії недійсної.
		Стосовно заявленої представником відповідача-1 за зустрічним позовом заяви про застосування строку позовної давності, сук зазначає таке.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст..256 Цивільного кодексу України). Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).
		Пунктами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004    (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом, про захист яких він просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом у позові по суті в зв`язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
		Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії та про відмову в задоволені зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
		При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом. Судові витрати позивача за зустрічним позовом  покладаються на останнього, з огляду на відмову в зустрічному позові. 
		Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Первісний позов задовольнити.
		2.  Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка,12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії (0160, Грузія, м. Тбілісі, пр-т. О.Казбегі,12, ідентифікаційний код 211343982) 6  785  342 (шість мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч триста сорок два) Євро 57 євроцентів та судовий збір у розмірі 22      554 (двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) Євро 94 євроценти.
		3. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. 
		4.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст рішення складено 04.06.2020   
		         
		               
		Суддя                                                                                                         Л. Г. Пукшин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...