Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0540/6561/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2020. Зареєстровано: 04.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/12718/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 червня 2020 року 
		Київ
		справа №0540/6561/18-а
		адміністративне провадження №К/9901/12718/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Уханенка С.А.,
		суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
		за участю:
		секретаря судового засідання - Семопядного О.В., 
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідача - Кіцнака П.О.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору, на стороні відповідача - прокурора Донецької області Бондаренка Євгена Вікторовича , про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (головуючий суддя Грищенко Є.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя Міронова Г.М., судді Арабей Т.Г., Казначеєв Е.Г.),
		У С Т А Н О В И В:
		I. Суть спору
		1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Прокуратури Донецької області та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання незаконним і скасування наказу прокурора Донецької області від 09.07.2018 №552-к про її звільнення з посади заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області, поновлення на займаній посаді, стягнення з Прокуратури Донецької області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за два дні затримки розрахунку при звільненні. 
		2. Позов обґрунтувала тим, що її незаконно звільнено з органів прокуратури у зв?язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"), оскільки заяву про звільнення від 19.02.2018 вона написала під тиском, в умовах нестабільного емоційного стану, а пізніше, на особистому прийомі у прокурора області Бондаренка Є.В. , останній запевнив її, що заява розглядатися не буде. Однак через чотири з половиною місяці після написання заяви, тобто з порушенням двотижневого строку, встановленого статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), відповідач видав наказ про звільнення, хоча її поведінка протягом зазначеного періоду та в момент ознайомлення з наказом про звільнення свідчила про відсутність волевиявлення на припинення трудових правовідносин.
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову.
		4. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність звільнення ОСОБА_1 на підставі поданого нею рапорту про звільнення за власним бажанням, оскільки позивач не довела факту тиску на неї під час прийняття такого рішення та не відкликала свій рапорт, маючи на це достатньо часу. Водночас відповідачем дотримано вимоги статті 38 КЗпП та звільнено ОСОБА_1 в межах двотижневого строку з часу подання рапорту, не враховуючи періоду здійснення відносно неї дисциплінарного провадження.
		III. Провадження в суді касаційної інстанції
		5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позову.
		6. За доводами позивача, суди не дали належної правової оцінки наступним її аргументам: 
		- чинним законодавством не передбачено, що встановлений статтею 38 КЗпП двотижневий строк попередження про звільнення може бути перерахований з тижнів у календарні дні, підлягає додаванню, зупиненню, перериванню чи поновленню;
		- законодавством передбачено пряму заборону на звільнення працівника з посади прокурора під час дисциплінарного провадження, тоді як на звільнення прокурора з адміністративної посади до завершення дисциплінарного провадження такої заборони не встановлено;
		- лише з 06.03.2018 - дати отримання Прокуратурою Донецької області рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП) від 28.02.2018 №331дс-18 відповідачу стало офіційно відомо про відкриття дисциплінарного провадження;
		- заяві про звільнення за власним бажанням від 19.02.2018 не було надано ознак офіційного документу, вона не була зареєстрована відповідачем та керівництвом не розглядалася;
		- розрахунковий документ від 10.07.2018 надано прокуратурою до органів казначейства наступного дня після видання наказу про звільнення та оплачено 11.07.2018.
		7. Відповідачами не подано відзиву на касаційну скаргу.
		8. У судовому засіданні позивач підтримала доводи і вимоги касаційної скарги, представник відповідачів просив відмовити в її задоволенні.
		9. Вислухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
		10. ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з жовтня 2002 року, з грудня 2015 року - на посаді заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури.
		11. У січні 2018 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком, пересуваючись на службовому автомобілі місцевої прокуратури, потрапили у дорожньо-транспортну пригоду.
		12. 19 лютого 2018 року позивач подала рапорт на ім?я прокурора Донецької області Бондаренка Є.В. про звільнення із займаної посади та органів прокуратури області за власним бажанням.
		13. 21 лютого 2018 року виконуючим обов?язки прокурора Донецької області             Ромаськом В.О. подано дисциплінарну скаргу про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, за якою рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 28.02.2018 № 331-дс відкрито дисциплінарне провадження.
		14. Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.07.2018 №298дп-18 заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області           ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
		15. Згідно з довідкою в.о. начальника відділу документального забезпечення прокуратури області, за даними системи електронного документообігу ЄССА, у період з 19.02.2018 по 09.07.2018 заяв і повідомлень від ОСОБА_1 щодо відкликання рапорту про звільнення не надходило.
		16. 09 липня 2018 року наказом прокурора Донецької області №522-к радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури та органів Прокуратури Донецької області у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру").
		17. З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлена 09 липня 2018 року.
		V. Позиція Верховного Суду
		18. Відповідно до статті 4 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
		19. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
		20. Порядок звільнення прокурора з цієї підстави визначений у статті 58 Закону №1697-VII та передбачає, що прокурор незалежно від мотивів має право подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді. Заява про звільнення з посади за власним бажанням подається особі, уповноваженій цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора. Прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
		21. В абзаці першому пункту 9 розділу V Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 18.12.2017 №351 (далі - Положення), закріплено правило про те, що в разі подання прокурором заяви про звільнення з посади за власним бажанням звільнення проводиться уповноваженим Законом керівником прокуратури з дати, зазначеної в заяві. Заява про звільнення подається не пізніше ніж за три дні до вказаної у ній дати. Прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
		22. При цьому відповідно до частини дев?ятої статті 46 Закону №1697-VII і абзацу третього пункту 9 розділу V Положення до завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням.
		23. Отже, спеціальним законодавством, яке визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, не регламентовано, в який строк проводиться звільнення прокурора згідно з пунктом 7 частини першої статті 51 Закону №1697-VII в разі, якщо у поданій ним заяві про звільнення не вказано бажаної дати звільнення.
		24. Водночас статтею 38 КЗпП, яка регулює порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		25. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		26. Оскільки спірні правовідносини щодо порядку звільнення прокурора з посади за власним бажанням не повністю врегульовані спеціальним законодавством, то обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування норм трудового законодавства при вирішенні цього спору.
		27. Пленум Верховного Суду України у пункті 12 постанови від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз?яснив, що у справах про звільнення за статтею 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого статтею 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення. Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.
		28. Таким чином, з урахуванням встановлених законодавством про працю гарантій, звільнення прокурора з посади за власним бажанням проводиться після закінчення двотижневого строку попередження за умови, що сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. Водночас прокурор не підлягає звільненню за поданою раніше заявою, якщо до закінчення строку попередження він відкликав свою заяву або не залишив роботи і не наполягає на звільненні після закінчення цього строку.
		29. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 не довела своїх доводів про примушування її до написання заяви про звільнення, а також не відкликала свою заяву до часу видання наказу про звільнення, прийнятого після завершення дисциплінарного провадження відносно неї.
		30. Разом з тим, суди не перевірили, чи було у ОСОБА_1 волевиявлення на звільнення з посади в момент прийняття наказу про звільнення та якими фактичними діями позивача це підтверджувалось.
		31. Зокрема суди не з?ясували, до якої дати позивач продовжувала виконувати службові обов?язки та чи вимагала вона розірвання трудових відносин після закінчення дисциплінарного провадження і строку попередження про звільнення.
		32. Встановлення вказаних обставин має вагоме значення для вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_1 бажання на звільнення з посади як визначальної умови для звільнення за пунктом 7 частини першої статті 51 Закону №1697-VII та правомірності її звільнення оскаржуваним наказом від 09.07.2018 на підставі рапорту від 19.02.2018.
		33. Посилання суду апеляційної інстанції на той факт, що ОСОБА_1 не висловила своїх заперечень під час ознайомлення з наказом про звільнення, не вказує на згоду позивача зі звільненням, адже 09 липня 2018 року відповідач поставив її перед фактом звільнення, надавши наказ для ознайомлення. Натомість зазначений наказ оскаржений ОСОБА_1 в судовому порядку.
		34. Не спростовано судами і аргументів позивача з приводу відсутності реєстрації, а відтак - підстав для розгляду складеного нею рапорту від 19.02.2018, який вона особисто до Прокуратури Донецької області не подавала і не надсилала поштою чи іншими засобами зв?язку.
		35. Зазначивши про відсутність визначених чинним законодавством вимог до заяви про звільнення, суди водночас установили обставини не подання позивачем заяв (рапортів) про відкликання заяви про звільнення на підставі довідки в.о. начальника відділу документального забезпечення прокуратури області з даними системи електронного документообігу ЄССА, не з?ясувавши, чи був зареєстрований у цій системі та за яку дату рапорт ОСОБА_1 про звільнення.
		36. Крім того, суди не перевірили дотримання кадровим підрозділом Прокуратури Донецької області обов?язку, передбаченого пунктом 3 розділу XVI Положення, щодо своєчасного внесення відповідної інформації до автоматизованої інформаційно-аналітичної системи «Кадри».
		37. Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції послався на розрахункову відомість на виплату грошей ОСОБА_1 у зв?язку із звільненням. Проте така відомість не є документом, на підставі якого банк здійснює розрахункові операції. Таким документом є платіжне доручення (а.с. 117), датоване 10.07.2018, яким відповідачем і надано доручення банку перерахувати позивачу визначену у платіжній відомості суму.
		38. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то за приписами частин другої і четвертої статті 353 КАС України прийняті судами рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		39. При новому розгляді судам слід врахувати наведене, більш повно і всебічно встановити обставини справи та в залежності від встановленого вирішити спір.
		Керуючись статтями 344, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
		3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
		Головуючий:                                                                                 С.А. Уханенко
		Судді:                                                                                           О.В. Кашпур
		                                                                                          О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...