Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/276/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2020. Зареєстровано: 05.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: 2/487/1064/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 487/276/20 
		Провадження № 2/487/1064/20 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(ЗАОЧНЕ)
		 
		02.06.2020 року                                                        м. Миколаїв
		 
		Заводський районний суд м.Миколаєва в складі: 
		головуючого судді Павлової Ж.П.,
		за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні, стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		17.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні, стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.
		У своєму позові позивач зазначила, що вона з 23.02.1999 року працювала в філії «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на різних посадах, а з 01.06.2013 року по день звільнення на посаді завідувача складом. Наказом №27 від 18.04.2019 року припинено (реорганізовано) філію Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» шляхом приєднання її до філії «Миколаївська дорожня експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». На підставі п.1 ст.43 КЗпП України її було звільнено з роботи у зв`язку з припиненням (реорганізацією) філії та закінченням терміну роботи ліквідаційної комісії. Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, останнім їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата за квітень, травень, червень 2019 року. На день звільнення, станом на 19.06.2019 року, відповідач не провів повний розрахунок по зарплаті з нею. Станом на час звернення до суду заборгованість по заробітній платі складає 20102,96 грн.
		Посилаючись на вищезазначене просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 20 102,96 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. 
		Ухвалою судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 10.02.2020 року відкрито провадження по справі.
		У судове засідання позивач не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує. 
		Відповідач до судового засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
		Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
		Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.02.1999 року по 01.06.2013 року працювала на різних посадах в філії «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на різних посадах, а з 01.06.2013 року по 19.06.2019 рік працювала на посаді завідувача складу.
		Відповідно до наказу № 20-вк від 19.06.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача складу у зв`язку з припиненням (реорганізацією) філії на підставі п.1 ч.40 КЗпП України. 
		Відповідно до довідки №100 від 31.07.2019 року наданої філією «Варварівська ДЕД», заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 по заробітній платі складає 20 102,96 грн. з яких за квітень 2019 року - 398 грн., за травень 2019 року - 3004 грн., за червень 2019 року - 16 700,96 грн.
		Отже, при звільненні позивача ОСОБА_1 , підприємство не виплатило останній заробітну плату на загальну суму 20 102,96 грн.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до положень ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Відповідно до положень ст.1 Конвенції про захист заробітної плати №95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін "заробітна плата", який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
		Відповідно до положень ч.1 ст.2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.
		Заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст.12 Конвенції про захист заробітної плати).
		Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
		Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.
		В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
		Таким чином, нормою статті 117 КЗпП України встановлено обов`язок для роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
		Відповідно до п.3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи , що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
		Так, відповідно до довідки філії «Варварівська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 31.07.2019 року середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 6249,80 грн. (березень - 9 робочих днів - 2498,29 грн.; травень - 15 робочих днів - 3751,51 грн. ).
		Отже середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 склала 260,41 грн.
		Виходячи з того, що відповідач своєчасно не провів із звільненим працівником, а саме із ОСОБА_1 кінцевий розрахунок, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку на користь останньої.
		Так, на день пред`явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача за час затримки розрахунку за період з 20.06.2019 року по 28.12.2019 рік складає 35 155,35 грн. з розрахунку (розмір середньоденної заробітної плати - 260,41 грн. х кількість днів затримки - 135 робочих днів).
		Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 20 102,96 грн. та стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 35 155,35 грн., а всього 55 258,31 грн.
		Відповідно до положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).
		Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
		Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
		Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Позивачем надано договір про надання професійних (правничих) послуг від 23.12.2019 року; додаток до договору про надання професійних (правничих) послуг від 23.12.2019 року, яким визначено надані послуги та розмір їх оплати в розмірі 2000 грн.; акт виконаних робіт з надання професійних (правничих) послуг від 27.12.2019 року.
		За таких обставин, сплачена позивачем адвокату сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню в розмірі 2000,00 грн.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати, а тому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн. за відповідну позовну вимогу.
		За позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 768,40 грн., а тому відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений останньою судовий збір підлягає стягненню з відповідача на її користь.
		Керуючись ст.ст. 4, 76, 81, 89, 206, 247, 264, 265, 280-289, 352-354 ЦПК України,суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ) до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (місце знаходження м.Миколаїв вул. Галини Петрової,2-а, ЄДРПОУ 31159920) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні, стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, задовольнити.
		Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 20 102,96 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 35 155,35 грн., а всього 55 258,31 грн.
		Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 768,40 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 2768,40 грн.
		Стягнути з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
		 
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. 
		 
		 
		 
		       СУДДЯ:                   Ж.П.ПАВЛОВА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...