Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/3547/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2020. Зареєстровано: 05.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2020.

Номер судового провадження: 2/465/2012/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/3547/18
		                                                2/465/2012/20
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		(заочне)
		25.05.2020 року                                                                         м.Львів
		Франківський районний суд м. Львова у складі:
		       головуючого судді                        Мартьянової С.М.
		       за участю секретаря                      Турчак М.І.
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,-
		ВСТАНОВИВ:
		позивач ОСОБА_1 12.06.2018 року звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 .
		Позовні вимоги мотивує тим, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 04.05.1999 року №216512 вона є співвласником даної квартири. Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої 07.06.2018 року №1937 ЛКП «Навколо базару» у даній квартирі зареєстровано семеро осіб: позивач, її батько - ОСОБА_3 , мати позивача - ОСОБА_4 , брат позивача - ОСОБА_5 , доньки позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та колишній чоловік позивача - відповідач - ОСОБА_2 . 
		Однак відповідач фактично з 2011 року та по даний час в зазначеній квартирі не проживає без поважних причин, не з`являється, участі в утриманні житла не приймає, за житлово - комунальні послуги не платить, житлом не цікавиться. Вказані обставини підтверджуються актом ЛКП «Навколо базару» від 29.05.2018 року. Крім того, позивач зазначає, що шлюб укладений між нею та відповідачем було розірвано відповідно до рішення Франківського районного суду м.Львова від 02.11.2016 року. Просить позовні вимоги задоволити.
		Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.07.2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 22.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 
		Позивач в судове засідання подала до суду заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. Щодо заочного розгляду справи не заперечує.
		Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.
		Як передбачено ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; відповідачі не з`явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причини; відповідачі не подали відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
		Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
		Відповідно до змісту норм ст. ст. 1,6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності.
		Згідно з ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
		Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. В разі відсутності особи понад встановлений строк, жиле приміщення не зберігається і особи можуть бути визнанні такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
		Згідно п.10 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
		Судом встановлено, що згідно довідки про місце проживання та склад сім`ї і прописки виданої ЛКП «Навколо базару» №1937 від 07.06.2018 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано семеро осіб: позивач, її батько - ОСОБА_3 (власник), мати позивача - ОСОБА_8 , брат позивача - ОСОБА_9 , доньки позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та колишній чоловік позивача - відповідач - ОСОБА_2 .
		Судом також встановлено, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 02.11.2016 року у цивільній справі №465/4841/16-ц (провадження №2/465/2606/16) розірвано шлюб, укладений 05.11.2005 року у відділі ЗАЦС Кобринського райвиконкому Республіки Білорусії між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис №410.
		З актів від 08.05.2015 року, 17.12.2018 року, 18.03.2019 року виданих ЛКП «Навколо базару» підтверджується, що відповідач не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суд приходить до висновку, що відповідач позбавився права користування спірною квартирою, добровільно залишив жиле приміщення та здійснив дії, направлені на припинення права користування цією квартирою.
		Згідно ст.ст. 368, 369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
		В договорі дарування ѕ часток квартири від 03.10.2019 року зазначено, що ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 дарують 3/4( три четвертих) частки квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .
		Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.10.2019 року стверджується, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності володіє ѕ частками квартири АДРЕСА_1 .
		Згідно заяви ОСОБА_2 від 11.04.2019 року, яка нотаріально посвідчена Заріцькою С.О., нотаріусом Брестського нотаріального округу (свідоцтво на здійснення нотаріальної діяльності №69, видане Міністерством юстиції Республіки Білорусь 08.04.2014 року), про що свідчить запис в реєстрі №6-356, відповідач просить надати дозвіл від імені малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укласти договір про визначення часток у квартирі АДРЕСА_1 , з подальшим укладенням договору дарування (1/4 (однієї четвертої) частки) квартири АДРЕСА_1 , ј частка якої дарується на ім`я ОСОБА_1 .
		Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 .
		Таким чином, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 156 ЦК України, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.
		В силу ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Згідно статті 7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
		Отже, визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням здійснюється на підставі судового рішення.
		Як достовірно встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірному житловому приміщенні, не здійснює оплату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового будинку та не приймає участі в спільному побуті, а тим самим такі дії відповідача свідчать про втрату інтересу до вказаного житла.
		Таким чином, оцінивши доводи у їх сукупності, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, ураховуючи непорушність права приватної власності позивача на його житло, наявність перешкод у використанні цього права, а також факт не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні.
		У зв`язку із цим, суд вважає, що заявлений позов слід задовольнити частково, визнавши відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
		Позовна вимога щодо зняття з реєстраційного обліку відповідача не може бути задоволена, оскільки правовим наслідком визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є зняття її з реєстраційного обліку у вказаному житловому приміщенні відповідними державними органами.
		 
		Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-80, 89, 259, 263-265, 268, 280, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 168, 316, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72, 91, 92, 98, 99, 150, 156, 168 ЖК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		позов задовольнити частково.
		Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
		В задоволенні решти вимог - відмовити.
		 
		Сторони:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 
		 
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Львівського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
		Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
		Повний текст рішення виготовлено 03.06.2020 року.
		 
		 
		 
		Суддя:                                              Мартьянова С.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...