Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 550/1114/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2020
Номер судового провадження: 61-44521ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		03 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 550/1114/17
		 
		провадження № 61-44521 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2018 року                      у складі судді Антонова А. А. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л.,              Хіль Л. М., Абрамова П.С., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.                 Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до             ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
		Позовна заява мотивована тим, що з грудня 2002 року він перебував                                         у зареєстрованому шлюбі з  ОСОБА_2 , який рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2017 року було розірвано.
		23 липня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу він придбав                квартиру АДРЕСА_1 за 149 000 грн. 
		Вищевказана квартира була куплена ним хоч і за час зареєстрованого шлюбу    з відповідачкою, проте за його особисті кошти, які він отримав у дар від своїх батьків. Таким чином, вищевказана квартира є його особистою приватною власністю. 
		З урахуванням викладеного ОСОБА_1  просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 24 квітня              2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанціїмотивовано тим, що відповідно до абзаців 2,               3 пункту 1 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної квартири від 23 липня 2015 року  ОСОБА_1 , як покупець, підтверджує, що на момент підписання цього договору перебуває у зареєстрованому шлюбі з                     ОСОБА_2 , квартиру, яка є предметом цього договору, купує за спільні                   з нею кошти, за згодою дружини, яка підтверджується заявою останньої, квартира буде їх спільною власністю. Таким чином, позивачем придбано спірну квартиру за час зареєстрованого шлюбу, за кошти отримані від батьків, які використані в інтересах сім`ї. ОСОБА_1 презумпцію спільності майна подружжя не спростовано. 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2018 рокуапеляційна скарга  ОСОБА_1 залишена беззадоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що хоча позивач і отримав              від батьків грошові кошти на придбання квартири, але вони були використані ним в інтересах сім`ї, оскільки  ОСОБА_1 з відповідачкою разом з дітьми проживали у спірній квартирі, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була зареєстрована у зазначеній квартирі. При цьому батьки договір дарування грошових коштів з  ОСОБА_1 не укладали, а їх показання, як батьків позивача, носять суб`єктивний характер. Крім того, у договорі купівлі-продажу спірної квартири вказано, що  ОСОБА_1 , квартиру, яка є предметом цього договору, купує за спільні з ОСОБА_2 кошти, за згодою дружини, квартира буде їх спільною власністю. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		У касаційній скарзі    ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем придбано спірну квартиру          за його особисті кошти, які він отримав у подарунок від батьків.                      ОСОБА_1 належними доказами підтверджено, що ним придбано спірну квартиру не в інтересах сім`ї, а для задоволення своїх особистих потреб. Таким чином, ця квартира є його особистою приватною власністю. Посилався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.  
		Доводи особи, яка подала відзив 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_2  подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя, так як придбана за час зареєстрованого шлюбу між сторонами,            а позивачем не доведено, що кошти отримані від батьків ним використані                 не в інтересах сім`ї.  
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                    від 04 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 550/1114/17 з Чутівського районного суду Полтавської області. 
		У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями                 від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві. 
		2.                 Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права,                      а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
		Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
		Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
		Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт,                у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843 цс 17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325 цс 18).
		Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить            правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що згідно з абзацами 2, 3 пункту 1 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірної квартири                      від 23 липня 2015 року ОСОБА_1 , як покупець, підтвердив, що на момент підписання цього договору перебуває у зареєстрованому шлюбі з                     ОСОБА_2 , квартиру, яка є предметом цього договору, купує за спільні                   з нею кошти, за згодою дружини, яка підтверджується заявою останньої, квартира буде їх спільною власністю. 
		Зазначений договір позивачем не оспорено, а згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. 
		Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо права позивача обирати спосіб судового захисту. Тому, не обравши спосіб судового захисту шляхом оспорення договору купівлі-продажу спірної квартири, позивач свої позовні вимоги не довів. 
		Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про те, що позивачем презумпцію спільності майна подружжя не спростовано, оскільки не доведено, що отримані ним від батьків кошти використано не в інтересах сім`ї. Подружжя проживали у спірній квартирі разом зі своїми дітьми, 11 вересня 2015 року ОСОБА_2 була зареєстрована у цій квартирі, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що квартира ним купувалась для особистих потреб. 
		Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 24 квітня                  2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                                        Р. А. Лідовець
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...