Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15801/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2020. Зареєстровано: 05.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		04.06.2020Справа №  910/15801/19
		Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження 
		 
		справу № 910/15801/19
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп"
		до 1)      Головного управління Національної поліції у м. Києві;
		               2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача      1   - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт ВП"
		про   відшкодування шкоди                              
		                                            
		за участю представників сторін:
		від позивача:   Глущенко М.М., ордер ВІ № 1000797 від 16.01.2020;
		від відповідачів:   не з`явились;
		від третьої особи:   не з`явився.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1)      Головного управління Національної поліції у м. Києві; 2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування шкоди.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на завдання йому майнової шкоди в сумі 201 990,00 грн. та моральної шкоди - 100 000,00 грн., незаконними діями органами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100000000740, внаслідок яких у позивача було вилучено майно, яке до теперішнього часу залишається не повернутим, незважаючи на закриття кримінального провадження на підставі п 2 ч.1   ст. 284 КПК України   та скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у справі № 755/12358/16-1.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю      "Київ Інвест Груп" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
		09.12.2019 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами її направлення на адресу відповідачів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.01.2020.
		16.01.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли пояснення по суті спору та клопотання про залучення третьої особи. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач-1 зазначив, що позивачем не доведено наявності такого елементу складу правопорушення як неправомірність поведінки органів досудового розслідування. Також відповідач-1 вважає, що оскільки вилучене під час кримінального провадження майно було передано на відповідальне зберігання, а тому обов`язок з повернення майна виник саме у ТОВ «Консалт ЛТД».
		Присутній у підготовчому засіданні 16.01.2020 представник позивача позов підтримав.
		Представник відповідача-1 проти позову заперечив та просив залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Консалт ВП», якому було передано на відповідальне зберігання майно позивача.
		Представник позивача щодо залучення третьої особи не заперечував.
		Представник відповідача-2 в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 підготовче засідання відкладено на   13.02.2020. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 -   Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт ВП».
		29.01.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач-2 зазначив, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною позивачу шкодою та діями працівників поліції. А також зазначив, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.
		12.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
		В судовому засіданні 13.02.2020 оголошено відкладення на 27.02.2020. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від  27.02.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/15801/19 та призначити справу до судового розгляду по суті. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на      26.03.2020.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.03.2020 повідомлено сторін про перенесення судового засідання на 14.05.2020 у зв`язку з виконанням постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.
		Присутній в судовому засіданні 14.05.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з посилання на обставини, наведені у позовній заяві.
		Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з карантином.
		Представники третьої особи та відповідача-2 у судове засідання також не з`явилися, про час та місце судового зсідання повідомлені належним чином.
		З метою дотримання прав учасників судового процесу, суд ухвалою від 14.05.2020 відклав розгляд справи на 04.06.2020.
		Присутній в судовому засіданні 04.06.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з посилання на обставини, наведені у позовній заяві.
		Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явились.
		На електронну пошту суду від відповідача-1 повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, проте дане клопотання судом залишено без розгляду, оскільки воно належним чином не підписано електронним цифровим підписом особи, яка його подала.
		З огляду на принципи господарського судочинства: диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед   законом   та судом, враховуючи те, що учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, а також, що розгляд справи №910/15801/19 неодноразово відкладався, у зв`язку за клопотаннями відповідача-1, з метою забезпечення необхідного балансу між правами учасників справи щодо розгляду справи за їх участі та дотриманням розумних строків розгляду справи, як складової доступу до правосуддя, зважаючи, що право на захист не порушено, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи.
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		УСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.03.2017 по справі 0755/12358/16-к, 1-кс/755/1500/17 у кримінальному провадженні №12014100000000740 на майно ТОВ «Київ Інвест Груп», вилучене під час проведення обшуку слідчими Дніпровського управління поліції в м. Києві 21.03.2018 за адресою здійснення законної господарської діяльності позивача по проспекту Генерала Ватутіна. 14в, літера А (за місцезнаходження автомобільного газозаправного пункту модульного типу - далі АГЗПМТ), в м. Києві - накладено арешт, а саме на газ скраплений вуглеводневий у приблизній кількості 4383 літрів та ємності для зберігання газу скрапленого вуглеводневого з заводським номером №64704 та №64707 та паливно-роздавальну колонку №888/16.
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2018 року по справі №755/12358/16-к, 1-кс/755/1275/18 арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.03.2017 - скасовано. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження о 12014100000000740 від 30 квітня 2014 року - задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у справі N 755/12358/16-к, 1-кс/755/1500/17 у кримінальному провадженні №12014100000000740, а саме на модуль автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), який було виявлено в ході проведення огляду місця події 21.03.2016 за адресою: м. Київ, пр-т Ватутіна, 16 а саме: модуль автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) в складі двох металевих резервуарів для зберігання вуглеводного скрапленого газу білого кольору об`ємом 4383 літрів, кожний, заводський номер 64704, 64707, колонки заправної марки "ADAST" N 888/16 та скрапленого газу в кількості 4383 літрів, шляхом заборони розпорядження та користування зазначеним майном.
		19.03.2018 Дніпровським районним судом м. Києва скеровано ухвалу від 15.03.2018 №755/12358/16-к, 1-кс/755/1275/18 заявнику та старшому слідчому Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Сливі Т.І., про що зроблено відмітку про отримання в матеріалах вказаної справи.
		19.09.2018 винесена Постанова ГУ НП у м. Києві Дніпровського управління поліції про повернення тимчасово вилученого майна. Відповідно до умов якої модулі АГЗП в складі металевих резервуарів для зберігання вуглеводневого скрапленого газу білого кольору №64707 та № 42378 , колонку заправну марки "Adast" №888/16 та скраплений газ в кількості 4383 літри повернути ТОВ «Київ Інвест груп».
		21.09.2018 за результатами досудового розслідування кримінальне провадження №12014100000000740 закрито на підставі п.2 ч.1.ст. 284 КПК України, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
		У зв`язку з бездіяльністю Дніпровського управління поліції з повернення вилученого майна 09.08.2019 ТОВ «Київ Інвест Груп» подано відповідну скаргу за №52КІГ щодо неповернення майна до Дніпровського управління поліції.
		11.09.2019 року за № ЄO 58490/125/50-2019 Дніпровським УП ГУНП у м. Києві надано відповідь, в якій зазначено, що винесена постанова про повернення тимчасово вилученого майна, була направлена ТОВ «Консалт ВП», яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Беретті, 5, у зв`язку з чим запропоновано звернутися саме до ТОВ «Консалт ВП».
		Позивач стверджує, що неповерненням вилученого майна, незважаючи на закриття кримінального провадження на підставі п 2 ч.1 ст. 284 КПК України та скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у справі № 755/12358/16-1, йому завдано майнову шкоду на суму 201 990,00 грн. та моральну шкоду на суму 100 000,00 грн.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		В ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).
		Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання недоговірної шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв`язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.
		Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст. 1172 ЦК України)
		Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
		Згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		Порядок проведення такої слідчої дії як огляд врегульовано ст. 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відповідно до ч. 1 якої огляд місцевості, приміщення, речей та документів слідчий, прокурор проводять з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування (ч. 5 ст. 237 КПК України). Частиною 7 даної статті встановлено, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
		Частиною 2 статті 167 КПК України встановлено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
		1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
		2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
		3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
		4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
		Тимчасове вилучення майна також може здійснюватись під час огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
		Так, в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 22.03.2017 по справі №755/12358/16-к, 1-кс/755/1500/17 у кримінальному провадженні №12014100000000740 встановлено, що 21.03.2017 в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, пр-т Ватутіна, 16 ТОВ «Інвест Груп» було виявлено та вилучено обладнання АГЗГІ, яке було використано як знаряддя вчинення злочину, а саме: модуль автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) в складі двох металевих резервуарів зберігання вуглеводного скрапленого газу білого кольору об`ємом 4850 літрів, кожний, заводський номер 4704, 64707, колонки заправної марки «AOA8T» 0888/16 та скрапленого газу в кількості 4383 літрів.
		Отже, вилучене відповідачем-1 під час оглядів 21.03.2017 майно є тимчасово вилученим. Дане майно на момент вилучення належало позивачу, що підтверджується договором купівлі-продажу майна №04/01/2015-01 від 04.01.2016, видатковими накладними №32 від 10.03.2016, платіжним дорученням №427 від 12.05.2016, договором господарського відання №01-В/В-14в від 23.05.2016, актом приймання-передачі від 01.03.2017, договором купівлі-продажу скрапленого газу №С/18-05-16/05 від 18.05.2016, платіжним дорученням №441 від 10.03.2017, видатковою накладною №642 від 13.03.2017.
		Виходячи з приписів частини 5 статті 171 КПК України слідчий, прокурор не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна повинен був подати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, інакше майно негайно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено. Не звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна має наслідком припинення тимчасового вилученого майна та повернення його особі, у якої воно було вилучено (п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України).
		При цьому закон (ч. 4 ст. 168 КПК  України) покладає на уповноважену службову особу, якою в даному випадку є працівник відповідача, який здійснив вилучення майна, забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна, порядок якого врегульовано Кабінетом Міністрів України.  
		Виходячи з визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012,  № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17 - 26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
		1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
		2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
		3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
		4) у разі скасування арешту.
		Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копія надсилається таким особам не пізніше наступного робочого дня.
		Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
		Як встановлено судом, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2018 року по справі №755/12358/16-к, 1-кс/755/1275/18 арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.03.2017 - скасовано. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження № 12014100000000740 від 30 квітня 2014 року - задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у справі N 755/12358/16-к, 1-кс/755/1500/17 у кримінальному провадженні №12014100000000740, а саме на модуль автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), який було виявлено в ході проведення огляду місця події 21.03.2016 за адресою: м. Київ, пр-т Ватутіна, 16 а саме: модуль автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) в складі двох металевих резервуарів для зберігання вуглеводного скрапленого газу білого кольору об`ємом 4383 літрів, кожний, заводський номер 64704, 64707, колонки заправної марки "ADAST" N 888/16 та скрапленого газу в кількості 4383 літрів, шляхом заборони розпорядження та користування зазначеним майном.
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повернення позивачу майна, вилученого відповідачем-1 під час оглядів 21.03.2017, що є порушенням ст. 169 КПК України
		Вказана неправомірна поведінка відповідача-1 призвела до завдання позивачу збитків у вигляді вартості неповернутого майна.
		Також суд зазначає, що ст. 169 КПК України обов`язок з повернення тимчасово вилученого майна покладено саме на слідчого та прокурора, а не на особу, яка здійснює відповідальне зберігання вказаного майна. 
		Норми статті 1192 ЦК України надають потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов`язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.
		Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне  списання коштів з рахунків,  на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих  бюджетів,  за  рішенням,  яке  було  прийняте державним  органом,  що  відповідно  до  закону  має право на його застосування.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.  Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.  Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Суд погоджується з доводами позивача щодо порядку визначення розміру майнової шкоди як вартості вилученого майна, яка підтверджується договором купівлі-продажу майна №04/01/2015-01 від 04.01.2016, видатковими накладними №32 від 10.03.2016, платіжним дорученням №427 від 12.05.2016, договором господарського відання №01-В/В-14в від 23.05.2016, актом приймання-передачі від 01.03.2017, договором купівлі-продажу скрапленого газу №С/18-05-16/05 від 18.05.2016, платіжним дорученням №441 від 10.03.2017, видатковою накладною №642 від 13.03.2017.
		Таким чином, 21.03.2017 було фактично вилучено у ТОВ «Київ Інвест Груп» майно на суму 201 990,00 грн, а саме:
		- вартість вилученого модуля автомобільного газозаправного пункту, згідно договору купівлі-продажу майна від 04.01.2016 №04/01/2015-01, видаткової накладної та платіжного доручення до нього становить 140 628 грн 14 коп.;
		- вартість вилученого палива у кількості 4383 літра по закупівельній ціні відповідно договору купівлі-продажу скрапленого газу СЛ8-05-16/05 від 18.03.2010, платіжного доручення та видаткових накладних складає 61 362 грн.
		Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.
		Крім того, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.
		Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст.1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.    
		Отже, позивачем належним чином доведене порушення його прав з боку відповідача-1, тому позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України майнової шкоди в сумі 201 990,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		З приводу заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Суд зазначає, що відповідно до   ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З аналізу наведеної норми вбачається, що заподіяння моральної шкоди юридичній особі проявляється у приниженні ділової репутації юридичної особи.
		Поняття «моральна шкода» визначено у   постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995. Тож моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому під немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням ділової репутації, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності.
		У ч. 2 п. 5   Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» № 01-8/184 від 28 березня 2007 р. Вищий господарський суд України роз`яснив, що діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг. Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб`єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами ст.   1166,   1167 ЦК. Положення цих норм щодо категорій поширювачів такої інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах.
		Відповідно до ч.1   ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача відповідачем або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у вказаній частині суд відмовляє.
		Згідно статей  73,  74,  77,  79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" є обґрунтованими в частині стягнення майнової шкоди та такими, що підлягають задоволенню частково.
		Керуючись ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби (код ЄДРПОУ 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, офіс 147; ідентифікаційний код 38744775) 201   990,00 грн майнової шкоди, завданої  Головним управлінням Національної поліції у м. Києві. 
		3. В іншій частині позову відмовити повністю.
		4.   Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано: 05.06.2020.
		 
		Суддя                                                                                      А.І. Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...