Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6876/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2020. Зареєстровано: 09.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2020.
Дата набрання законної сили: 09.06.2020
Номер судового провадження: A/855/4945/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6876/15                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Кротюк  О.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		     09 червня 2020 року                                                                              м. Київ
		              Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		   Головуючого судді:                                                                      Коротких А.Ю.,
		   суддів:                                                                                            Єгорової Н.М.,
		                                                                                                           Сорочка Є.О.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_2  про визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2015 року № 220, -
		                                                          В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1  звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив суд: визнати такою, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і є нечинною з моменту прийняття)   постанову НКРЕКП № 220 від 26.02.2015 року «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»; визнати            незаконною і нечинною з моменту прийняття   постанову НКРЕКП       №            220            від       26.02.2015 року            «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»; задовольнити позовні вимоги частково; у разі задоволення позову - зобов`язати КМУ негайно (не пізніше ніж за 15 днів) після набрання постановою у справі законної сили опублікувати в газеті резолютивну частину постанови (за текстом позовної заяви).
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано   постанову Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 220 від 26.02.2015 року «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»   незаконною та нечинною з моменту її прийняття та зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснити невідкладне (від дня набрання цією   постановою   законної сили) опублікування резолютивної частини цього судового рішення у виданні, в якому було офіційно оприлюднене оскаржуване рішення. В іншій частині позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить      суд скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 207-212, том І).
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду (а.с. 87-92, том ІІ).
		Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції залишив невирішеним клопотання представника Антонової М.А. - Олійника Д.В. про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, чим припустився порушень норм процесуального права, що з урахуванням приписів пункту 4 частини 3 статті 193 КАС України, є обв`язкою підставою для скасування судового рішення.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року справу № 826/6876/15 прийнято до провадження судді-доповідача Коротких А.Ю.
		Сторони були належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду справи - 01 червня 2020 року об 16 год. 20 хв., проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики       та комунальних послуг, було прийнято   постанову   № 583 від 03.03.2015 року «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення»   (далі - постанова №583).
		Згідно з п. 1 постанови № 583 затверджено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, на період з 01 квітня 2015 року по 28 лютого 2017 року включно та      з 01 березня 2017 року.
		Відповідно до п. 2 вказаної постанови встановлено тарифи на електричну енергію, що відпускається для власних потреб дитячих центрів «Артек» і «Молода гвардія», на комунально-побутові потреби релігійних організацій, міському електричному транспорту на період      з 01 квітня 2015 року та з 01 березня 2017 року.
		Визнано такою, що втратила чинність,   постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 23 квітня 2012 року N 497 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2012 року за № 598/20911 (із змінами) (п. 3 постанови №583).
		Посилаючись на ту обставину, що вказана   постанова   винесена відповідачем за відсутності у нього таких повноважень, підписана неповноважною особою, а також прийнята без урахування рівня доходів населення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана   постанова   прийнята відповідачем без наявності відповідних повноважень.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначено   ст.ст. 264-265 КАС України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Частинами 4 та 5   статті 264 КАС України   передбачено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.
		Оголошення про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до розгляду було опубліковано в газеті «Офіційний вісник України» № 38 від 22.05.2015 року (а.с. 83а, том І).
		З огляду на викладене, всі зацікавлені особи вважаються повідомленими.
		Перевіряючи висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень на прийняття постанови № 220, колегією суддів встановлено наступне.
		Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначено   Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (далі - Закон № 575/97-ВР).
		Відповідно до ст. 11 цього Закону   (в редакції на час існування спірних правовідносин) органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
		Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб`єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб`єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.
		Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, визначається   Законом України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року №1682 (далі - Закон №1682), іншими законами та нормативно-правовими актами.
		Частиною 1   статті 4 Закону України «Про природні монополії», дія якого поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках, встановлено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у   статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього   Закону.
		До основних завдань національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики,   ст. 12 Закону № 575/97-ВР віднесено забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.
		Статтею 11 Закону №1682   передбачено, що      Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.
		Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
		Указами Президента України від 27.08.2014 року № 692   та   № 693   були ліквідовані Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, що діяли на підставі Положень, затверджених   Указами Президента України від 23.11.2011 року № 1059 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики»   та   № 1073 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулюванні у сфері комунальних послуг».
		В подальшому   Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014   на виконання   Закону України «Про природні монополії»,   Закону України «Про електроенергетику», Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»   затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення).
		Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями НКРЕКП є, зокрема, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, а також      забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики.
		Згідно з пп. 7 п. 4 Положення НКРЕКП установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.
		З огляду на викладене, затвердження тарифів на електричну енергію, яке є предметом оскаржуваної у даній справі   постанови НКРЕКП, відноситься до повноважень саме Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та      комунальних послуг.
		Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у НКРЕКП повноважень по зміні чи встановленню тарифів на електроенергію з посиланням на те, що   ст. 12 Закону України «Про електроенергетику»   наділяє такими функціями лише Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
		Наведена норма права не визначає власну назву органу, який має право встановлювати тарифи, а лише вказує на його родові ознаки і зазначає, що такими повноваженнями наділений орган, який створений у формі національної комісії, а не будь-якій іншій формі (міністерство, департамент, відомство, служба тощо) та вказує на сферу діяльності такого органу (сфера енергетики).
		Разом з тим,   Закон   не передбачає, що повноваження такого органу обмежуються виключно сферою енергетики та не можуть поширюватися й на інші сфери правовідносин, у тому числі, щодо комунальних послуг.
		Відповідно до Правил сучасного українського правопису, власні назви пишуться з великої літери, натомість у п.п. 7 ч. 3   ст. 4 Закону   словосполучення «національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» зазначене з малої літери.
		Крім того, згідно з правилами нормотворчої техніки, у законах України визначаються лише родові ознаки суб`єктів владних повноважень, порядок їх створення і сфера повноважень без зазначення власних назв. Власні назви таких суб`єктів владних повноважень визначаються у розпорядчих документах про їх створення.
		Таким документом є      Указ Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		При вирішенні справи колегія суддів враховує, що хоча формально НКРЕКП не визначена правонаступником НКРЕ, проте, виходячи з покладених на неї завдань та функцій, до неї перейшли всі повноваження НКРЕ, а тому НКРЕКП, з огляду на принцип безперервності здійснення державної влади та її стабільності, є функціональним правонаступником ліквідованої НКРЕ.
		З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи позивача про відсутність у НКРЕКП компетенції та повноважень на встановлення тарифів на електроенергію.
		Щодо доводів про те, що спірна   постанова   підписана неуповноваженою на те особою, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п.п.4 п.10 Положення рішення НКРЕКП підписує Голова.
		Спірна   постанова НКРЕКП   підписана виконуючим обов`язки Голови НКРЕКП Вовком Д.
		Указом Президента України від 30.12.2014 року №969/2014       «Про тимчасове виконання обов`язків Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Вовка Д. призначено виконуючим обов`язки Голови НКРЕКП.
		Діюче законодавство      не містить заборони щодо тимчасового призначення особи виконуючим обов`язки за посадою або обмежень повноважень посадовця при такому призначенні.
		Стосовно доводів позивача про порушення при прийнятті оскаржуваної   постанови   вимог п. 7 ч. 1   ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено, що державне регулювання цін/тарифів повинно здійснюватися з дотриманням принципу      гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, колегія суддів зазначає таке.
		05 квітня 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову      № 83 «Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги».
		Пунктом 2 цієї   постанови   передбачено, що      фінансування витрат, пов`язаних з наданням населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги (далі - компенсація), здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим   постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256   (Офіційний вісник України, 2002 р., N 10, ст. 482; 2003 р., N 44, ст. 2309).
		З огляду на викладене, доводи позивача про порушення при прийнятті спірної   постанови   гарантій соціального захисту населення не підтверджуються.
		Відповідно до частини 2   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Частиною 2   статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України   визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед   законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Колегією суддів не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		З огляду на викладене, підстави для задоволення позову відсутні.
		Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне подану до суду апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243,   250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328      КАС України, суд
		                                                        П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2015 року скасувати.
		Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_2  про визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2015 року № 220 - відмовити повністю.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
		 
		 
		  Головуючий суддя:                                                                             Коротких А.Ю.
		 
		         Судді:                                                                                                      Єгорова Н.М.
		 
		                                                                                                                          Сорочко Є.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...