Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/5208/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2020. Зареєстровано: 10.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/537/19/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170110002049

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 1-кп/537/19/2020 
		Справа № 537/5208/18 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   09.06.2020 в м. Кременчуці Полтавської області Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017170220002049 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчука Полтавської області, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, непрацюючої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 , захисника потерпілої ОСОБА_12 , обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника обвинуваченої ОСОБА_13 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_5 спричинила потерпілій ОСОБА_11 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої, за наступних обставин.
		22 грудня 2017 року приблизно о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи поряд з магазином «Економ клас» на вулиці Халаменюка, 14А в м. Кременчуці Полтавської області, в ході сварки з ОСОБА_11 , що виникла на грунті особистих неприязних відносин, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотиву особистої неприязні нанесла правою та лівою руками, зігнутими в кулак, близько 10 ударів ОСОБА_11 по голові, в тому числі, по обличчю. Такими діями ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рваної рани на нижній повіці лівого ока, саден на лівій щоці, правому крилі носа з переходом на нижню повіку правого ока, параорбітальної гематоми, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину не визнала, проти задоволення цивільного позову заперечувала. Пояснила, що 22 грудня 2017 року, зранку, біля 9 години, коли вона перебувала в магазині економкласу, що знаходиться в БК «КРАЗ», в неї виник особистий конфлікт зі ОСОБА_11 , яка почала забирати у неї речі та ображати. Приблизно о 10 годині вона, ОСОБА_5 , приїхала в інший магазин економ класу, що знаходиться в районі залізничного вокзалу м. Кременчука, а саме на вул.. Халаменюка, 14А. Коли зайшла в середину магазину, до неї підійшла подруга ОСОБА_11 - ОСОБА_14 , та запропонувала вийти на вулицю, щоб поговорити про конфлікт, що стався. Вони вийшли та почали спокійно розмовляти, раптово ззаду підійшли ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . ОСОБА_11 обійшла її та стала попереду, запитала: «Что ты здесь с этой ненормальной разговариваешь?» і вдарила її лівою рукою у праву сторону обличчя, зірвавши сережку з носа, потім ще два-три рази вдарила у обличчя. Вона, ОСОБА_5 , почала захищатися, відштовхувати, щоб її не чіпали, при цьому ОСОБА_15 та ОСОБА_14 тримали її за руки, а ОСОБА_11 наносила удари ногами в її ноги та живіт. У неї, ОСОБА_5 йшла кров з носа, вона плакала та кричала. Зазначила, що конфлікт намагалася припинити знайома жінка на ім.»я ОСОБА_16 , але в неї не вийшло. В цей час з боку району Молодіжного під`їхала машина та з неї вийшло двоє чи троє чоловіків. Один з них підійшов до них зі словами : «Остановитесь, что вы делаете? Что вы девченку бьете?». Після цього її відпустили, вона та чоловік відійшли вбік, а чоловік, як пізніше виявилося, ОСОБА_17 , запитав чи потрібна їй допомога та дав їй свій номер телефону. Раніше цього чоловіка вона не знала. Вона відразу зайшла у магазин, попросила дати їй перекис водню, їй дали перекис водню і салфетку, витерла кров, що бачили продавці магазину. Після допиту судом свідка ОСОБА_17 зазначила, що вона дійсно не відразу зайшла до магазину, а чекала на вулиці, поки ОСОБА_17 ходив до своєї машини та записував телефон. Коли вона вийшла з магазину, то побачила, що приїхала поліція. Поліції ОСОБА_15 повідомила інше, не її, ОСОБА_5 , прізвище, тоді вона надала своє водійське посвідчення на підтвердження особи. Пояснення поліції вона відмовилася надавати, оскільки вдома на неї чекала дитина та у важкому стані була її тітка, яка померла 23 листопада, тобто наступного дня. Вона, ОСОБА_5 тілесних ушкоджень нікому не завдавала, а лише відштовхувалася та захищалась від нападу, який вчинили потерпіла ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , можливості відійти у неї не було. Потерпіла під час бійки заподіяла їй тілесні ушкодження у виді саден на правій щоці, рваної рани на носі, синців на ногах та тулубі, також у неї болів живіт. В ході подальшого допиту не підтверджувала наявність рваної рани на носі, та вказала, що з видимих тілесних ушкоджень у неї на обличчі були від нігтів потерпілої чи то дві глибокі подряпини, чи то одна, місце розташування яких вказувала по різному протягом допиту. Зазначила, що у потерпілої жодних ушкоджень не було. Одразу після бійки обвинувачена за медичною допомогою не зверталась. Працівники поліції, які прибули на виклик, слідів крові у неї на обличчі не бачили, оскільки вона витерла обличчя у магазині. Коли приїхала додому, кров знову почала йти, а тому вона себе сфотографувала. Через головні болі звернулась до лікаря невролога у березні 2018 року. Вважає ініціатором конфлікту ОСОБА_11 , а свої дії необхідною обороною, що є обставиною, яка виключає злочинність діяння. З клопотанням про допит на досудовому слідстві в якості свідків працівників магазину, жінки на ім.»я ОСОБА_19 вона не зверталася, бо пройшло багато часу, магазин закритий.
		Всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 спричинила потерпілій ОСОБА_11 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої, а тому дії обвинуваченої кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, виходячи з наступних доказів.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 суду показала, що 22 листопада 2017 року вона приблизно о 9 годині 00 хвилин знаходилась в магазині «Економ-клас», де побачила, як обвинувачена ображала та вдарила декілька разів ногами ОСОБА_18 по ногам, щоб завадити їй обрати певні товари в магазині. Потерпіла підійшла до обвинуваченої та попросила її не ображати ОСОБА_18 , після чого ОСОБА_5 вдарила правою ногою по ногам вже її, потерпілу. З метою уникнення розгортання конфлікту вона та ОСОБА_18 вийшли з магазину та поїхали до іншого магазину «Економ клас» на вулиці Халаменюка, 14А в м. Кременчуці. В магазині вона зустріла матір ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , з якою вони також були знайомі. Побачивши, що ОСОБА_14 вийшла з магазину, вона, ОСОБА_11 , пішла за нею для того, щоб разом поїхати додому. На вулиці потерпіла побачила, що ОСОБА_14 розмовляє з ОСОБА_5 та підійшла до них. За нею, ОСОБА_11 , з магазину вийшла і ОСОБА_18 . Між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 розпочалась сварка, ОСОБА_5 почала словесно ображати дітей ОСОБА_14 . Коли вона, ОСОБА_11 , підійшла, ОСОБА_5 почала лаятись нецензурними словами вже на її адресу та її дітей, після чого почала бити її, ОСОБА_11 , руками, кулаками та розмахувала ногами. ОСОБА_18 та ОСОБА_14 намагались втримати ОСОБА_5 за руки з обох боків, щоб припинити нанесення нею ударів, однак їм не вдавалось це зробити і обвинувачена продовжувала свої дії. Обвинувачена нанесла їй руками близько 10 ударів в голову, обличчя, в тому числі в око та ніс. Вона, потерпіла, намагалась відступати, але обвинувачена її наздоганяла і продовжувала наносити удари. Вона ж (потерпіла) махала руками з метою самозахисту, але ударів обвинуваченій не наносила, оскільки не доставала. Коли ОСОБА_5 побачила, що її удари викликали кровотечу на обличчі потерпілої, то пішла до магазину «Економ-клас». ОСОБА_5 мала можливість в будь-який момент припинити сварку та покинути місце події, але зробила це тільки тоді, коли побачила кров на її обличчі. Вона, ОСОБА_11 , попрохала охоронця не відпускати з місця події ОСОБА_5 до приїзду на місце події працівників правоохоронних органів та викликала поліцію, яку залишилася чекати на вулиці. Після вказаного конфлікту ніяких тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не було, що бачили крім свідків працівники патрульної поліції, які приїхали на місце події. ОСОБА_5 не хотіла повідомляти поліції свої прізвище та відмовилась надавати пояснення. Її, потерпілу, відвезли до травмотологічного пункту, де надали першу допомогу. Після отримання тілесних ушкоджень вона дуже погано себе почувала, але проходити стаціонарне лікування не могла у зв`язку з перебуванням на її утриманні літньої матері та відсутністю коштів для перебування у стаціонарі, тому лікувалась амбулаторно та час від часу продовжує амбулаторне лікування у зв`язку з поганим самопочуттям.
		Винуватість ОСОБА_5 також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 , безпосередньо наданими під час судового розгляду, про те, що 22 листопада 2017 року зранку вона прийшла в магазин «Економ клас», розташований біля залізничного вокзалу. Через деякий час до магазину приїхала її донька, ОСОБА_18 , і розповіла, що в іншому магазині «Економ клас» її по ногам била ОСОБА_5 . Приблизно о 10 годині 00 хвилин до цього ж магазину приїхала ОСОБА_5 . ОСОБА_14 підійшла до неї та запитала навіщо вона ображає доньку. Оскільки в магазині було шумно, вони вдвох вийшли на вулицю, де почали розмовляти. Вона намагалась роз`яснити обвинуваченій, що так не можна поводитись в магазині. Хвилин через п`ять з магазину вийшла ОСОБА_11 та підійшла до них. Обвинувачена почала ображати дітей потерпілої, ОСОБА_11 щось відповіла, між ними почалась словесна сварка. З магазину вийшла ОСОБА_18 , а потім ОСОБА_5 раптово накинулась на потерпілу та почала її бити. Вона, ОСОБА_14 , не очікувала, що ОСОБА_20 може почати наносити удари потерпілій, все відбулось дуже швидко. ОСОБА_18 і вона разом загородили собою ОСОБА_11 , щоб захистити останню від ОСОБА_5 . Свідок кричала, щоб обвинувачена заспокоїлась, але вона продовжувала наносити удари обома руками по голові та обличчю, ногами по ногам потерпілої. Руками ОСОБА_5 нанесла ОСОБА_11 близько 10 ударів в область голови, дуже швидко. Потерпіла не наносила удари у відповідь обвинуваченій, тільки захищалася. Куртка ОСОБА_5 була застебнута. Коли обвинувачена побачила кров, вона покинула потерпілу та пішла в магазин. Хтось викликав поліцію. Обличчя потерпілої було все у крові, під оком був вирваний шматок шкіри. Після приїзду поліції ОСОБА_5 вийшла з магазину, але відмовилась надати пояснення та навіть повідомити поліції своє прізвище. Лише після приїзду другого наряду патрульної поліції ОСОБА_5 повідомила своє прізвище, але пояснень так і не надала. Під час бійки обвинувачена також вдарила жінку на ім.»я ОСОБА_21 . Інші особи не підходили до них ні під час конфлікту, ні відразу після, ОСОБА_5 припинила наносити удари, коли на обличчі потерпілої з`явилася кров. Обвинувачена могла вільно покинути місце сварки в будь-який момент, ніяких перепон для цього не було. Слідів крові чи подряпин на обличчі та одежі ОСОБА_5 після бійки не було. На наступний день обвинувачена прийшла в магазин і на ній не було видно тілесних ушкоджень та вона хвалилась, що побила потерпілу. Потерпілу вона, свідок, після конфлікту не бачила близько місяця. ОСОБА_11 , як і обвинувачену, вона знає вже деякий час, оскільки зустрічається з ними у магазинах економ класу, ОСОБА_11 вони інколи підвозять на автомобілі. ОСОБА_5 часто провокує конфлікти з відвідувачами магазинів економ класу, в тому числі і до неї застосовувала фізичну силу, про що вона, ОСОБА_14 , повідомляла поліцію.
		Свідок ОСОБА_18 , безпосередньо допитана судом під час судового засідання, показала, що 22 листопада 2017 року вона вранці завітала до магазину «Економ клас» в районі транспортної зупинки «КрАЗ». В магазині було багато людей, в тому числі і ОСОБА_5 . Остання, проходячи повз неї, вдарила її ногою по нозі без будь-яких причин. Заподіяння удару побачила ОСОБА_11 та зробила зауваження ОСОБА_5 . Після цього вона, ОСОБА_18 , та ОСОБА_11 разом поїхали до магазину «Економ клас» на вулиці Халаменюка в м. Кременчуці, де вона зустріла свою матір - ОСОБА_14 та розповіла про вчинок ОСОБА_5 . Через деякий час вона, ОСОБА_18 , майже одночасно з ОСОБА_11 вийшли з магазину на вулицю, щоб їхати додому, де вона побачила, що ОСОБА_14 розмовляла з обвинуваченою. Коли вона з ОСОБА_11 підійшли, між потерпілою та обвинуваченою почалась словесна сварка та взаємні образи, потім ОСОБА_5 почала бити ОСОБА_11 . Вона, ОСОБА_18 , разом з ОСОБА_14 почали відгороджувати потерпілу від обвинуваченої, щоб завадити останній наносити удари. Обвинувачена нанесла ОСОБА_11 близько десяти ударів руками по голові, удари наносила хаотично, також нанесла декілька ударів ногами. ОСОБА_5 , побачивши кров на обличчі потерпілої, пішла до магазину. Обвинувачена могла в будь-який момент залишити місце події, ніяких перешкод для цього не існувало. Внаслідок нанесення ударів у ОСОБА_11 було розбите все обличчя, крововиливи під очима, під одним оком вирваний шматок шкіри. Після конфлікту приїхала поліція та відібрала пояснення у потерпілої. Обвинувачена надавати пояснення поліції відмовилась, назвалася спочатку поліції іншим прізвищем, будь-яких претензій поліції вона не виказувала. ОСОБА_5 була у застебнутій куртці та шапці, тілесних ушкоджень після конфлікту у неї не було. ОСОБА_11 не наносила ударів обвинуваченій. На наступний день після конфлікту вона, ОСОБА_18 , зустрічала ОСОБА_5 в магазині та не бачила на її обличчі жодних тілесних ушкоджень. 
		Оцінюючи показання потерпілої та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 суд виходить з того, що вони узгоджуються між собою, з іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, в тому числі з висновками експертиз. Свідками та потерпілою детально описані обставини заподіяння тілесних ушкоджень, місцезнаходження учасників конфлікту по відношенню один до одного та до сталих предметів, видимі заподіяні тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_11 та їх локалізацію, поведінка потерпілої та обвинуваченої і ці показання узгоджуються між собою та не містять суттєвих розбіжностей. Суд вважає такі показання належними, допустимим та достовірними.
		Допитаний в судовому засіданні за клопотанням захисту свідок ОСОБА_17 , присутність якого на місці конфлікту заперечується потерпілою, свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , повідомив суду, що в листопаді 2017 року він з двома товаришами, назвати яких не може, заїхав до магазину «Економ клас», що навпроти залізничного вокзалу в м. Кременчуці, щоб скупитися. Його товариші відразу пішли, а він побачив, що біля магазину стоїть обвинувачена та три жінки, одна з яких тримала ОСОБА_5 за руку, жінки кричали, але не билися. Описати жінку, яка тримала ОСОБА_5 , він не може. У обвинуваченої були подряпини на носі, вона не кричала. ОСОБА_17 сказав, щоб жінка відпустила руку обвинуваченої, спитав у ОСОБА_5 чи потрібна їй допомога. Після цього він повернувся до машини, взяв папір та записав свій номер телефону і ім`я, папірець віддав ОСОБА_5 на випадок, якщо їй знадобиться допомога, після чого поїхав. Не вказував, що давав обвинуваченій візитну картку, як це стверджувала ОСОБА_5 .
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_17 , суд враховує, що він плутається в показаннях, не може відповісти на чіткі запитання щодо розташування учасників конфлікту та локалізації тілесних ушкоджень, які він, з його слів, бачив у ОСОБА_5 , не може відповісти точно, де він зупинив свій транспортний засіб, не пам`ятає інших учасників конфлікту, крім обвинуваченої, та не може їх описати. На початку допиту заперечував, що коли-небудь бачив обвинувачену до конфлікту, пізніше, в ході детального дапиту визнав, що проживає у сусідньому будинку з ОСОБА_5 , знав ОСОБА_22 , яка є матір`ю обвинуваченої, раніше близько десяти років, оскільки вона співмешкала з його знайомим, ОСОБА_5 бачив раніше, але особисто не знав. Вказав, що ОСОБА_5 сама зателефонувала йому приблизно через рік після події та попросила дати свідчення. Зі слів свідка безпосередньо обставин конфлікту він не бачив. Повідомив, що товариші, які були з ним, також бачили конфлікт, але він їх назвати не може, бо вони виїхали на заробітки за кордон. В подальшому судом було задоволено клопотання представника потерпілої про одночасний допит свідка ОСОБА_17 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , проте свідок ОСОБА_17 до суду на неодноразові виклики не з`являвся. Ухвалою суду від 24.05.2019 надано судове доручення на встановлення місцезнаходження ОСОБА_17 , однак ухвала суду виконана не була, про що суду надано рапорт. На підставі викладеного суд вважає покази свідка ОСОБА_17 щодо перебування його під час конфлікту на місці події недостовірними та такими, що направлені на уникнення від відповідальності ОСОБА_5 .
		Свідок ОСОБА_22 , допитана безпосередньо судом під час судового засідання, повідомила, що 22 листопада 2017 року вона перебувала вдома з онуком. Приблизно о 12 годині 00 хвилин додому приїхала її донька, ОСОБА_5 з подряпаним обличчям та кровотечею з носа, її чорна футболка була у крові. Обвинувачена повідомила ОСОБА_22 про те, що біля магазину у неї був конфлікт з трьома жінками. До лікаря ОСОБА_5 не звернулась, бо ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка, і вона допомагала з організацією похорон. Після конфлікту зі ОСОБА_11 у обвинуваченої були головні болі. В березні 2018 року обвинувачена відвідувала лікаря-невролога. Вказала, що свідка ОСОБА_17 вона знала раніше, від нього ж, а не від доньки, і дізналася, що він бачив конфлікт між її донькою та жінками. 
		В ході судового розгляду прокурором було заявлено клопотання про надання судом доручення органу досудового розслідування на встановлення та допиту у якості свідків осіб, які є знайомими свідка ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_22 на предмет наявності між свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_22 будь-яких стосунків. Клопотання обґрунтовано тим, що в ході виконання судового доручення про встановлення місця знаходження свідка ОСОБА_17 стало відомо про сумісне проживання ОСОБА_17 та жінки на ім.»я ОСОБА_23 , яка за описом схожа на свідка ОСОБА_22 та проживає у тому ж будинку. Судом клопотання прокурора було задоволене та ухвалою від 18.07.2019 надавалося судове доручення на встановлення та допит у якості свідків осіб, які є знайомими свідка ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_22 на предмет наявності між свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_22 будь-яких стосунків, проте ухвала суду виконана не була, про що суду надіслано рапорт. 
		Надаючи оцінку показанням обвинуваченої у взаємозв`язку із показаннями свідка ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_22 , суд зазначає, що вони містять суттєві розбіжності та викликають сумнів щодо достовірності. Суд вважає захисну версію щодо наявності стану необхідної оборони у обвинуваченої такою, що не підтверджена жодними доказами. Так, відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна. У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 26 квітня 2002 року зазначено, що слід мати на увазі, що стан необхідної оборони не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При необхідності з`ясування такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		Висуваючи захисну версію щодо стану необхідної оборони ОСОБА_5 посилалися на те, що ініціатором конфлікту була саме потерпіла ОСОБА_11 , а вона фізично не могла нанести потерпілій жодного удару, оскільки її тримали за руки ОСОБА_14 та ОСОБА_18 . При цьому стан необхідної оборони передбачає саме вчинення захисних дій шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Обвинувачена ж ОСОБА_5 категорично заперечувала факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілій під час конфлікту.
		Наявність у обвинуваченої будь-яких тілесних ушкоджень, окрім її показань у судовому засіданні та показань свідка ОСОБА_17 , які не узгоджуються між собою в тому числі щодо видів, кількості та локалізації ушкоджень, не підтверджуються будь-якими іншими доказами. Сумнівними видаються і покази обвинуваченої щодо фізичної можливості нанесення їй потерпілою у стоячому положенні ударів ногами у область живота, зважаючи на вік потерпілої. Судом за клопотанням захисту ухвалою від 28.10.2019 призначалася в справі судово-медична експертиза обвинуваченої ОСОБА_5 , при цьому судом було також встановлено, що 06.11.2018, тобто майже через рік після події, обвинувачена ОСОБА_5 зверталася з клопотанням про проведення її судово-медичної експертизи, але у задоволенні клопотання слідчим було відмовлено. Згідно висновку експерта № 1047 (початок експертизи  13.11.2019, закінчення  13.02.2020) будь-яких об`єктивних судово-медичних даних про те, що в ході події, 22.11.2017, ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, немає; згідно наданої медичної документації (довідка № 1509 від 21.03.2018) встановлений ОСОБА_5 діагноз є захворюванням, а не тілесним ушкодженням, та не може бути оцінений за ступенем тяжкості.
		В силу ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст..85 КПК України). Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч.1 ст.86 КПК). В силу п. 12 ст. 290 КПК якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості. що в них містяться, як докази.
		Надані стороною захисту в якості доказу отримання тілесних ушкоджень під час події обвинуваченою ОСОБА_5 фотокартки, зроблені за твердженням обвинуваченої нею відразу після події, не можуть бути визнані судом належним доказом, як не може бути визнаний судом належним доказом і протокол огляду жіночої футболки чорного кольору з написом та зображенням на передній частині та слідами бурого кольору. Так, фотокартки із зображенням ОСОБА_5 не були відкриті стороні обвинувачення на досудовому слідстві, хоча перебували у володінні сторони захисту, та не підтверджують отримання нею тілесних ушкоджень саме 22.11.2017. Окрім показів самої обвинуваченої відсутні будь-які докази того, що вона 22.11.2017 під час конфлікту була одягнена саме у цю футболку, навпаки, свідки та потерпіла вказують на те, що всі учасники конфлікту були вдягнені у застібнений верхній одяг, оскільки стояла холодна погода. Відсутні будь-які підтвердження і того, що на футболці мається кров, яка належить обвинуваченій.
		З показань потерпілої, а також свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_18 вбачається, що потерпіла до початку нанесення ударів обвинуваченою висловлювалась негативно щодо її поведінки та вживала образи, але не вчиняла будь-яких суспільно-небезпечних дій, спрямованих на заподіяння фізичної шкоди обвинуваченій, не існувало реальної загрози вчинення потерпілою такого посягання. Показами потерпілої, свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_18 підтверджується, що обвинувачена раптово почала наносити удари потерпілій та продовжувала нанесення ударів і після того, як потерпіла закривалась від ударів та намагалась відійти від обвинуваченої, при цьому сама обвинувачена мала можливість в будь-який момент покинути місце конфлікту. Тобто, було відсутнє суспільно небезпечне посягання зі сторони потерпілої, яке б потребувало захисних дій обвинуваченої. На підставі викладеного суд розцінює покази обвинуваченої ОСОБА_5 як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину.
		Окрім показів потерпілої, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується сукупністю належних доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, що безпосередньо досліджені судом. 
		Так, згідно висновку експерта № 229 від 15.03.2018 при судово-медичній експертизі з урахуванням даних медичної документації у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, рваної рани на нижній повіці правого ока, саден на лівій щоці, правому крилі носа з переходом на нижню повіку правого ока, параорбітальної гематоми зліва, які утворилися від неодноразової ударної дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контактування і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_11 , не характерні для їх утворення при падінні з висоти власного зросту при наданні тілу прискорення. Тілесних ушкоджень, характерних для виникнення їх в результаті самозахисту, при судово-медичній експертизі ОСОБА_11 не виявлено. 
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 27.07.2018 за участі потерпілої ОСОБА_11 , протоколом проведення слідчого експерименту від 19.10.2018 з участю свідка ОСОБА_14 та протоколом проведення слідчого експерименту від 19.10.2018 з участю свідка ОСОБА_18 підтверджено напрямок та локалізацію ударів, нанесених ОСОБА_5 у область голови потерпілої.
		Висновком експерта № 677 від 16.08.2018 підтверджено, що об`єктивні судово-медичні дані, отримані при судово-медичній експертизі ОСОБА_11 не суперечать показам потерпілої ОСОБА_11 , даними нею під час проведення слідчого експерименту.
		Висновком експерта № 824 від 23.10.2018 та висновком експерта № 825 від 23.10.2018 підтверджено, що об`єктивні судово-медичні дані, отримані при судово-медичній експертизі ОСОБА_11 не суперечать показам свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , даними ними під час проведення слідчого експерименту.
		Висновки проведених експертиз є належно мотивованими, науково обґрунтованими, повними та вичерпними, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз`яснення. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні є належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченої та визнання її винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Інші докази, надані стороною обвинувачення та дослідженні судом, не спростовують висновків суду про винність ОСОБА_5 . 
		Що стосується наданих представником потерпілої в якості доказів копій фотознімків із соціальних мереж ОСОБА_5 , на яких вона зображена під час зайняття спортом у боксерських рукавицях та з боксерською грушею, суд вважає, що вони не доводять факту, що ОСОБА_5 мала навички з боротьби, що не спростовє висновків суду.
		Таким чином, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд визнає ОСОБА_5 винною у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, оскільки вона спричинила умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої ОСОБА_11 .
		Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Призначаючи покарання суд, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, а також особу винної, яка раніше несудима, має постійне місце проживання, неодружена, має на утриманні неповнолітню дитину, не займається суспільно-корисною працею, на обліку в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, а також суд враховує ставлення обвинуваченої до вчиненого нею діяння, відсутність каяття, невідшкодування шкоди.
		Судом не встановлені обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої. Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно ст. 67 КК України суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку. При цьому судом береться до уваги, що обвинувачена була знайома з потерпілою, яка є пенсіонером за віком, задовго до події, була обізнана щодо її віку. 
		З цих підстав та з метою виправлення засудженої та запобігання вчинення нею нових злочинів, суд приходить до висновку про можливість застосування до обвинуваченої покарання у виді громадських робіт, що узгоджується з досудовою доповіддю органу пробації. Суд вважає недоцільним застосовувати покарання у виді штрафу з огляду на відсутність у обвинуваченої роботи та перебування на її утриманні малолітньої дитини.
		Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала. В силу ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. 
		Судом встановлено, що внаслідок заподіяння обвинуваченою шкоди здоров`ю потерпілої, остання була вимушена лікуватись амбулаторно. На лікування потерпілою було витрачено 1965 гривень, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого із переліком призначених та використаних ліків від 02.01.2018 року, довідкою КФ ПОКП «Полтавафарм» про вартість ліків. 
		Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у сумі 10 000 гривень. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, та з урахуванням інших обставин. При цьому суд керується принципами розумності та справедливості та вважає, що така сума відповідає понесеним потерпілою моральним стражданням з урахуванням того, що ОСОБА_11 перенесла фізичний біль внаслідок легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а також душевні страждання через застосування до неї фізичної сили обвинуваченою, певний час була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, змушена була лікуватися протягом півтора місяці, відчувала приниження через застосування до неї фізичної сили у присутності інших людей. 
		Керуючись ст. 368, 370, 374-376, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_24 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити покарання у вигляді громадських робіт на строк сто п`ядесят годин.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_11 1965 гривень в рахунок матеріальної шкоди, завданої злочином, та 10000 грн. в рахунок моральної шкоди.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги вирок,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяприйняття рішеннясудом апеляційноїінстанції.Учасники судовогопровадження маютьправо отриматив суді копію вироку.
		Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		Роз`яснити засудженому право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...