Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/3106/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 761/3106/20
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7210/2020
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		 03 червня 2020 року                                                                                     м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		судді - доповідача Слюсар Т.А.,
		суддів: Волошиної В.М., Кирилюк Г.М.,
		за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення  Шевченківського районного суду м. Києва від  26 лютого 2020 року у складі судді Притула  Н.Г.,
		у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський районний  у м. Києві  відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві  про встановлення факту смерті, - 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася у суд із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 ..
		В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк, помер її чоловік ОСОБА_3 .. 
		Вказано, що оскільки м. Донецьк є тимчасово окупованою територією, ОСОБА_4 позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть компетентних органів на території України, а тому звернулась до суду із даною заявою.
		 Встановлення данного факту їй необхідно для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від  26 лютого 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_2 відмовлено.  
		В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.
		Зазначала, що оскільки в чинному законодавстві відсутні положення, які б визначали якими документами має бути посвідчено факт смерті особи на тимчасово окупованій території, а судом не вжито заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, шляхом витребування необхідних доказів, за їх відсутності, внаслідок чого було винесено незаконне та необґрунтоване рішення.
		В судове засідання  представник Шевченківського районного  у м. Києві  відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві не з`явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
		Вислухавши пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як убачається з матеріалів справи,  ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з померлим  ОСОБА_3 (а.с.14).
		Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території. На підтвердження вказаних обставин  до справи долучено довідку та лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 від 26 листопада 2019 року №4591, видані Республіканським бюро судово-медичної експертизи ДНР, а також  свідоцтво про смерть ОСОБА_3 від 26 листопада 2019 року, серія НОМЕР_1 видане Куйбишевським відділом РАГС Донецького міського управління  МЮ ДНР (а.с.15-17).
		Шевченківським районним у м. Києві  відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві  20 січня 2020 року було відмовлено   в реєстрації смерті ОСОБА_3 , оскільки надані заявницею документи видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що, що долучені до справи документи  видані не уповноваженими суб`єктами на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження,  а тому не можуть  бути визнані належними доказами по справі.   
		Між тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо.
		Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону  рішення районного суду у повній мірі не відповідає.
		Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу Українипередбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
		Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.
		Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України № 545 від 08 серпня 2006 року.
		Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
		Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;   е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
		Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), видані органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійним і не створює правових наслідків
		Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
		У відповідності до статті 5 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення.
		Частиною першою статті 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
		Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України. 
		 Окрім цього, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно враховувати  практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.
		 Так,  у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
		Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
		У той же час у відповідності до статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
		Враховуючи вищезазначені положення, оскаржуване рішення не може вважатись обґрунтованим, оскільки районний суд належним чином не дослідив надані заявником докази, не надав оцінки доводам заявника та можливість надання  інших доказів на підтвердження факту смерті чоловіка заявника.
		Так, відповідно до наданої заявником довідки та лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 26 листопада 2019 року №4591, видані Республіканським бюро судово-медичної експертизи ДНР, який є медичною установою,  фактично діючої на тимчасово окупованій території, засвідчено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . Причиною смерті зазначено гострий геморагічний панкреатит.
		На підставі даних про смерть   ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Куйбишевським відділом РАГС Донецького міського управління  МЮ ДНР  було видано свідоцтво  про смерть від 26 листопада 2019 року серії НОМЕР_1 .
		 Районний  суд  у рішенні враховував інформацію, викладену у вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2018року про засудження ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286, 75  КК України до п`яти років позбавлення волі з випробувальним терміном на два роки, у якому зазначено місце реєстрації покійного у АДРЕСА_1 , проте фактичне проживання у АДРЕСА_2 .
		Разом з тим, указані обставини не спростовують долучені до справи докази, якими доведено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 .
		 До апеляційної скарги заявник  долучила фотографії, якими засвідчено  місце поховання  ОСОБА_3 та зведений на його могилі пам`ятник (а.с. 75-77, 80).
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції  ОСОБА_2   до справи долучено  відомості з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до  яких  будинок АДРЕСА_1   належить на праві власності  ОСОБА_2 (а.с. 98).
		  Враховуючи викладене, колегія суддів  вважає такою, що ґрунтується на законі та підтверджена доказами, заява ОСОБА_2   про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Донецьку, а тому підлягає задоволенню.
		За таких обставин, рішення районного суду , як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а по справі слід постановити нове судове  рішення про  задоволення заяви   ОСОБА_2 .  
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 367, 382 ЦПК України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від  26 лютого 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Шевченківський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві  про встановлення факту смерті, задовольнити.
		Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ перехідних положень ЦПК України.
		 
		 
		Повне судове рішення складено 09 червня 2020 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач:   
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...