Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 174/263/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця.
Надіслано судом: 10.06.2020. Зареєстровано: 11.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Номер судового провадження: 3/174/92/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		                             
		    ЄУН 174/263/20
		                                       н/п 3/174/92/2020 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		                           І ме не м   Ук ра їн и         
		05 червня 2020 року м.Вільногірськ
		 
		   Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: 
		                       головуючого - судді Борцової А.А.,
		з участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,
		                    захисника - Левітіна О.Ю.,
		                       особи, яка притягається до адміністративної                            відповідальності - ОСОБА_1 ,    
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.44-3, 185 КУпАП відносно: 
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Вільногірську Дніпропетровської області, громадянина України, працює охоронцем ТОВ «Скляний Альянс», зареєстрований по АДРЕСА_1 , -
		якому згідно ст.268 КУпАП роз`яснені його права та обов`язки,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Згідно з протоколами про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , 09.04.2020 року, о 10 годині 55 хвилин, знаходився у громадському місці у п`яному вигляді по пров. Соборний,2, м.Вільногірська, біля магазину АТБ та перебував без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратору або захисної маски, у тому числі, виготовленої самостійно, чим порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. зі змінами від 02.04.2020 р. №255, а також в порушення Постанови КМУ від 11.03.2020 р. зі змінами від 02.04.2020 р. №255, відмовився надати документи, які посвідчують його особу та одягнути маску, тим самим здійснив злісну непокору законній вимозі працівників поліції. 
		В судовому засіданні особа,яка притягуєтьсядо відповідальності ОСОБА_1  вину не визнав і пояснив, що 09.04.2020 р., приблизно о 10 год., вийшов з дому в аптеку за маскою, в аптеках масок не було, тому повернувся додому. Вдома вжив спиртні напої та згадав, що треба купити продукти харчування. Пішов в магазин «АТБ», але у приміщення магазину його охоронці не впустили, мотивуючи відсутністю у нього маски. Казав їм, що масок немає у продажу і вимагав пропустити його до торгового залу, однак його так і не пропустили, тому викликав поліцію. Коли приїхали поліцейські, вимагали, щоб він одягнув маску, але він цього зробити не міг, бо сам зробити маску не міг, оскільки не має таких навичок, а в продажі їх не було. Його затримали, паспорт, який мав при собі, працівникам поліції не дав, бо вони не захотіли складати протокол про його затримання на місці і вимагали поїхати у відділ, а надзвичайний стан у країні не оголошувався. Ані працівники поліції, ані працівники магазину, маску йому не пропонували. Від працівників поліції вимагав, щоб вони дали йому маску, але вони його затримали і повезли у відділ, де склали протоколи. Факт вживання алкоголю не заперечує. Вів себе адекватно, почувався нормально. 
		Свідок  ОСОБА_2 показав, що 09.04.2020 р. його та його знайомого ОСОБА_3 затримали працівники поліції за те, що вони знаходилися на території шкільного закладу без маски. Перебував у приміщенні чергової частини, в цей час до цього приміщення завели ОСОБА_1 та працівник поліції сказав, що треба двоє понятих, запропонував йому та ОСОБА_3 бути понятими та подивитися, що з ОСОБА_1 все гаразд. В його присутності склали відносно останнього протокол, ОСОБА_1 розписуватися відмовився, а він розписався. За що саме був затриманий ОСОБА_1 , йому не відомо. Після цього працівники поліції попередили його про необхідність носити маску та відпустили. 
		Свідок ОСОБА_3 дав аналогічні свідчення. 
		Вислухавши ОСОБА_1 , свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю по наступним підставам.
		Так, відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Як і в Конституції, так і в міжнародних актах (Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини та основних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), йдеться про застосування принципу презумпції невинуватості у справах про притягнення до відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		 Таким чином, адміністративне правопорушення та кримінальне правопорушення мають аналогічний склад, а їх відмежування один від одного проводиться за ступенем суспільної небезпеки, тому з урахуванням принципу верховенства права, презумпція невинуватості діє у всіх випадках звинувачення людини (суб`єкта приватного права) державою, в тому числі, і в разі притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення.
		Крім того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
		Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
		Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
		Аналогічний висновокщодо застосуваннянорм матеріальногоправа міститься,зокрема,у постановіВерховного СудуУкраїни від10вересня 2013року (справа№ 21-183а13),також аналогічнаправова позиціявикладена упостанові ВерховногоСуду Українивід 25листопада 2014року усправі №21-519а14. 
		Відповідно до п.п.1 п.2 Постанови КМУ № 255 від 11.03.2020 р. (зі змінами від 02.04.2020 р. « про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS  CoV-2, заборонено з 06 квітня 2020 р. перебування у громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не мав захисної маски, оскільки не міг її придбати в зв`язку з відсутністю у продажі в аптечних закладах та не міг виготовити її самостійно, оскільки не має відповідних навичок, а працівники магазину чи працівники поліції не надавали йому цей засіб індивідуального захисту, і доказів на спростування цих тверджень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять.
		Також, судом за клопотанням захисника були викликані в судове засідання для допиту ОСОБА_4 , який був безпосереднім очевидцем події правопорушення та працівника поліції ОСОБА_5 , останні були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи судом, однак в судове засідання не з`явилися і про причини неявки суд не повідомили, заходи процесуального примусу до свідків чинним КУпАП не передбачені, тому можливості допиту вказаних осіб судом вичерпані.
		Крім того, згідно з матеріалами справи, працівниками поліції здійснювалася відеофіксація події правопорушення за допомогою нагрудних камер, однак відповідний відеозапис до матеріалів справи не долучено. 
		Разом з тим, виходячи здиспозиції ст.44-3КУпАП,дане правопорушення передбачає умиснуформу вини,а наданимидоказами посправі недоведено,що ОСОБА_1  начас події правопорушення,знаходячись без маски поручз приміщенняммагазину,діяв самеумисно,тобто маючиреальну можливістьзастосувати засобиіндивідуального захисту, цьогоне зробив.
		Крім того, за змістом ст.185 КУпАП, злісною непокорою законному розпорядженню або вимозі поліцейського є відмова особи від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
		Таким чином, диспозицією вказаної норми передбачено, що вимоги працівника поліції повинні бути пред`явлені ним під час охорони громадського порядку,про перебування його при виконанні службових обов`язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред`явлене відповідне посвідчення, вимоги поліцейського та його розпорядження - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, і мають бути законодавчо обґрунтовані. 
		Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, непокора ОСОБА_1 законним вимогам працівників поліції полягала у тому, що він відмовився надати документи, які посвідчують його особу та вдягнути маску, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп`яніння. 
		Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 стверджує, що не мав можливості застосувати засоби індивідуального захисту по вищенаведеним обставинам, працівниками поліції або торговельного закладу ці засоби йому також не пропонували, що не спростовано наданими по справі доказами, тому при таких обставинах, вимоги працівників поліції до ОСОБА_1 одягнути маску, якої він не мав і не мав можливості придбати того дня у торговельній чи аптечній мережі, були завідомо неможливими для виконання останнім, що ставить під сумнів законність вказаних вимог працівників поліції.
		   Крім того, згідно ст.32 Закону України «Про Національну поліцію»,поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадках, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення та якщо зовнішні ознаки особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.
		Разом з тим, як слідує з рапорту помічника чергового Вільногірського ВП Сулімова С.А. від 09.04.2020 р. (а.с.11 т.2), підставою для виїзду поліцейського патруля було надходження від ОСОБА_1 повідомлення про те, що його не впускають до приміщення магазину, що останній підтвердив в судовому засіданні, по результатам відпрацювання цього повідомлення, як слідує з вказаного рапорту, було складено протоколи відносно ОСОБА_1 по ст.ст.185, 44-3 КУпАП. 
		При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не зрозуміло, в зв`язку з вчиненням або причетністю до вчинення якого саме правопорушення працівники поліції вимагали від ОСОБА_1 надання документів, які посвідчують його особу.
		Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, ОСОБА_1 знаходився у нетверезому стані у громадському місці, однак цей факт, який не заперечується останнім, сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, якщо вигляд ОСОБА_1 не ображав людську гідність і громадську мораль (ст.178 КУпАП), а згідно з рапортами працівників поліції Пробийголови О. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - Артамонов О.Ю. «здійснював торгівлю продуктами харчування у не відведеному для цього місці без засобів індивідуального захисту та курив тютюнові вироби у невстановленому для цього місці», однак дані про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст.ст.160, 175-1, 178 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
		До того ж, посадовою особою не зазначено яку саме норму Постанови Кабінету Міністрів України № 255 від 11.03.2020 р. (зі змінами від 02.04.2020 р.), на яку він посилається при складенні протоколу по ст.185 КК України, порушив ОСОБА_1 , не надавши вказані документи, тобто об`єктивна сторона вказаного правопорушення в діях ОСОБА_1 в протоколі в цій частині не конкретизована, а межі судового розгляду визначаються саме межами складеного протоколу і суд не може самостійно уточнювати чи редагувати обставини, викладені у протоколі. 
		Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд зазначив, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до п.1ст.247 КУпАП,провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністюподіїіскладуадміністративного правопорушення.
		Таким чином, оскільки достатніх, допустимих та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст.ст.44-3, 185 КУпАП при обставинах, зазначених у протоколах, якими визначаються межі даного судового розгляду, суду не надано, то його винуватість у вчиненні вказаних правопорушень поза розумним сумнівом не доведена, а усі сумніви щодо доведеності вини, суд тлумачить на користь особи, яка притягується до відповідальності, тому склад правопорушень, передбачених ст.ст.44-3, 185 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній, а провадження по справі підлягає закриттю. 
		Оскільки будь-яке стягнення на ОСОБА_1 не накладається, то судовий збір з нього стягненню не підлягає. 
		   Керуючись ст.ст. 40-1, 44-3, 185, п.1 ст.247, ст.284 КУпАП,-
		 
		       П О С Т А Н О В И В :
		 
		Провадження по справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 по ст.ст.44-3, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
		Судовий збір віднести на рахунок держави. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		   Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
		   
		Суддя: підпис А.А.Борцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...