Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/9332/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2020.
Дата набрання законної сили: 03.06.2020
Номер судового провадження: 61-46146ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                       
		03 червня 2020 року
		м. Київ
		справа № 359/9332/17
		провадження № 61-46146св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - державне підприємство обслуговування повітряного руху України, 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:Національне агентство з питань запобігання корупції, первинна профспілкова організація управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українина рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Муранової-Лесів І. В., від 11 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Журби С. О., Сержанюка А. С., від 19 вересня 2018 року.
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП обслуговування повітряного руху України, Украерорух), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Національне агентство з питань запобігання корупції, первинна профспілкова організація управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Свої вимоги позивачмотивував тим, що з 2015 року він працював на посаді начальника служби безпеки ДП обслуговування повітряного руху України та з 06 листопада 2015 року був призначений уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції. 26 травня 2017 року ним було викрито корупційні дії заступника директора з питань авіаційної безпеки з питань охорони та режиму ДП обслуговування повітряного руху України та про виявлені грубі порушення ним було письмово проінформоване Національне агентство з питань запобігання корупції у встановленому законом порядку. Крім того, ним було письмово проінформований директор ДП обслуговування повітряного руху України, начальник управління запобігання корупції, внутрішніх розслідувань та державного фінансового моніторингу Міністерства інфраструктури України, державний секретар Міністерства інфраструктури України. Вказував, що відповідно до               статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» він є викривачем та не може бути звільнений чи примушений до звільнення. Незважаючи на це,                         ДП обслуговування повітряного руху України вдалося до прямого порушення статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» та протиправно звільнило його з роботи.
		Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, скасувати наказ від 27 жовтня 2017 № 799/о ДП обслуговування повітряного руху України в частині звільнення його з роботи з 30 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та поновити його на роботі на посаді начальника служби безпеки ДП обслуговування повітряного руху України, в іншому наказ від 27 жовтня 2017 року № 799/о ДП обслуговування повітряного руху України залишити без змін. Стягнути з ДП обслуговування повітряного руху України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 жовтня 2017 року по час фактичного поновлення на роботі у розмірі 228 949, 76 грн, станом на 05 травня           2018 року, однак, якщо фактичне поновлення на роботі відбудеться пізніше 05 травня 2018 року, збільшити суму, що підлягає стягненню з відповідача на його користь за вимушений прогул, на 1 788, 46 грн за кожний наступний робочий день вимушеного прогулу. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області                  від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Скасовано наказ від 27 жовтня 2017 року № 799/о ДП обслуговування повітряного руху України в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 30 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника служби безпеки ДП обслуговування повітряного руху України. В іншій частині наказ від 27 жовтня 2017 року № 799/о ДП обслуговування повітряного руху України залишено без змін.
		Стягнуто з ДП обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 жовтня 2017 року по 11 червня 2018 року включно у розмірі                  271 845, 92 грн з утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивача було звільнено з порушенням вимог трудового законодавства. Відповідачем не доведено, що позивач за своїм кваліфікаційним рівнем освіти не відповідав запропонованій посаді начальника служби безпеки ДП обслуговування повітряного руху України. Звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника служби безпеки здійснено відповідачем з порушенням вимог частини другої статті 40 КЗпП України та частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки за наявності вакантних посад на підприємстві та згоди позивача на переведення, відповідачем не було переведено позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки або, у разі відсутності у позивача відповідної кваліфікації для переведення на обрану ним посаду, не запропоновану іншу роботу на тому самому підприємстві.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ДП обслуговування повітряного руху України залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2018 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 40, 49-2, 235 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі ДП обслуговування повітряного руху України просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області                     від 11 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду                від 19 вересня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про відповідність позивача кваліфікаційним вимогам для зайняття посади начальника служби авіаційної безпеки ДП обслуговування повітряного руху України, оскільки він не має вищої освіти відповідного напряму підготовки у сфері авіаційної безпеки, а також не має стажу за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки. Позивач не мав бажання продовжувати працювати на підприємстві та не переслідував ціль переведення на іншу посаду. Посилання позивача на порушення відповідачем положень статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» не відповідає дійсності. При цьому зміна штатної структури підприємства не пов`язана з діями позивача щодо протидії корупції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 359/9332/17 розподілено судді-доповідачеві.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДП обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Національне агентство з питань запобігання корупції, первинна профспілкова організація управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Судами правильно встановлено обставини справи, яким надано належну оцінку. Станом на 30 жовтня 2017 року посада начальника служби авіаційної безпеки ДП обслуговування повітряного руху України була вакантною. На момент звільнення положення про службу авіаційної безпеки не було затверджено, кваліфікаційних вимог до кандидата не існувало. Вважає, що його звільнення відбулося із грубим порушенням вимог                        КЗпП України.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		З 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 працював в ДП обслуговування повітряного руху України, спочатку на посаді заступника начальника служби безпеки, а у подальшому - з 24 листопада 2014 року по 25 жовтня 2015 року включно - на посаді начальника відділу охорони та захисту активів                         ДП обслуговування повітряного руху України. З 26 жовтня 2015 року                      по 30 жовтня 2017 року (дата звільнення) включно - на посаді начальника служби безпеки, що підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_1 та відповідними наказами по особовому складу              ДП обслуговування повітряного руху України про прийняття на роботу та переведення.
		Наказом т. в. о. директора ДП обслуговування повітряного руху України           від 17 вересня 2015 року № 320 ОСОБА_1 було призначено уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції із внесенням відповідних змін до функціональних обов`язків.
		В подальшому у зв`язку з переведенням ОСОБА_1 на посаду начальника служби безпеки наказом т. в. о. директора ДП обслуговування повітряного руху України від 06 листопада 2015 року № 385 внесено відповідні зміни до наказу ДП обслуговування повітряного руху України          від 17 вересня 2015 року № 320 «Про призначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції» та викладено пункт 1 наказу в наступній редакції: «1. Призначити начальника служби безпеки                                   ОСОБА_1 уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції із внесення відповідних змін до функціональних обов`язків».
		Під час виконання обов`язків уповноваженої особи з питань запобігання корупції ОСОБА_1 . повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про можливе порушення Закону України «Про запобігання корупції», лист від 26 травня 2017 року № 1-328-19/о.
		Національне агентство з питань запобігання корупції направило лист                 від 01 вересня 2017 року № 30-20/30820/17 директору Украероруху ОСОБА_2. , в якому вказало на необхідність дотримання законодавства та недопущення порушення прав ОСОБА_1 , визначених Законом України «Про запобігання корупції».
		06 липня 2017 року директором ДП обслуговування повітряного руху України видано наказ № 236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу Украероруху», пунктом 1 якого передбачено: ввести в дію з 10 липня 2017 року оновлену організаційну структуру ДП обслуговування повітряного руху України (додаток).
		Пунктом 3.3 було також визначено здійснення комплексу відповідних заходів, передбачених КЗпП України, щодо працівників структурних підрозділів Украероруху, посади яких скорочуються або для яких змінюються істотні умови праці.
		Сторонами у справі не заперечувалося, що відповідно до оновленої організаційної структури ДП обслуговування повітряного руху України замість служби безпеки була створена служба авіаційної безпеки, яка за змістом вищевказаного наказу підпорядковувалась заступнику директора з авіаційної безпеки, режиму та охорони.
		На виконання наказу від 06 липня 2017 року № 236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу Украероруху» 14 серпня 2017 року був виданий наказ т. в. о. директора ДП обслуговування повітряного руху України ОСОБА_3 «Про введення в дію штатних розписів відповідно до оновленої організаційної структури Украероруху», за змістом пункту 4 якого вирішено: «Вважати такими, що втрачають чинність з 08 листопада 2017 року штатні розписи від 30 червня 2017 року № 10.2-11-14, зокрема апарату управління Украероруху».
		Згідно додатку № 2 до наказу ДП обслуговування повітряного руху України від 14 липня 2017 року № 247 «Перелік посад, які підлягають скороченню в структурних підрозділах», у службі безпеки підлягала скороченню посада начальника, яку займав позивач ОСОБА_1 .
		Відповідно до наказу директора ДП обслуговування повітряного руху України від 02 серпня 2017 року № 562/о «Про призначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції» було звільнено від виконання функцій уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції начальника служби безпеки ОСОБА_1 з 01 серпня           2017 року та призначено на вказану посаду з 02 серпня 2017 року інженера відділу режиму та охорони служби безпеки ОСОБА_4 .
		Відповідно до статті 49-2 КЗпП України та відповідно до наказу ДП обслуговування повітряного руху України від 06 липня 2017 року № 236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу Украероруху», а також наказу ДП обслуговування повітряного руху України від 14 липня 2017 року «Про заходи щодо реорганізації та оптимізації чисельності працівників Украероруху» 28 серпня 2017 року начальнику служби безпеки ОСОБА_1. було вручено попередження про наступне вивільнення із зазначенням про те, що посада начальника служби безпеки буде скорочена 27 жовтня 2017 року.
		Одночасно ОСОБА_1 був наданий перелік вакантних посад в цілому по підприємству (згідно зі змістом попередження на 11 аркушах).             В попередженні зазначено, що при відсутності відповідних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню ОСОБА_1 , або у разі відмови від запропонованих посад, трудовий договір з ним буде розірвано на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги.
		Сторонами визнано, що 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 була подана та зареєстрована за № 2.2.1-48-536 заява з проханням про його переведення на посаду начальника служби авіаційної безпеки Украероруху.
		Згідно переліку вакантних посад, станом на 28 серпня 2017 року зазначена ОСОБА_1 у заяві про переведення посада начальника авіаційної безпеки була вакантною. Крім того, як визнано представниками відповідача, вказана посада залишалась вакантною на дату звільнення позивача та залишалася вакантною на час розгляду справи у суді першої інстанції.
		Відповідачем також було визнано, що рішення щодо переведення позивача на вказану ним посаду, а також пропозицій щодо переведення на іншу вакантну посаду з моменту подання позивачем вищевказаної заяви про переведення від 30 серпня 2017 року відповідачем не приймалось.
		Відповідач стверджував, що позивач не відповідав визначеній ним посаді по кваліфікаційних вимогах.
		Згідно витягу з Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Авіаційний транспорт. Випуск 68. Керівники начальник служби авіаційної безпеки), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 липня 2002 року № 488, зазначений довідник передбачає кваліфікаційні вимоги щодо посади директора з авіаційної безпеки, у тому числі зазначені відповідачем кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); післядипломна освіта у галузі управління і забезпечення авіаційної безпеки та системи управління якістю; стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки не менше 3 років.
		Встановлено, що ОСОБА_1 має вищу освіту - диплом спеціаліста про закінчення Академії Служби безпеки України за спеціальністю правознавство, має кваліфікацію спеціаліста юриста. Отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації щодо «Організації та управління фінансово-економічною безпекою на підприємствах України», свідоцтво № 843 ВСП «Центр авіаційної підготовки та сертифікації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України» щодо «Первинної підготовкиз основ авіаційної безпеки», сертифікат про навчання на семінарі «Антикорупційний менеджмент на підприємстві: забезпечення вимог законодавства», сертифікат про навчання на семінарі «Антикорупційний менеджмент підприємства: оцінка ефективності. Практичні питання», сертифікат про навчання на семінарі «Як забезпечити комплексну безпеку фірми і антитерористичну захищеність її інфраструктури», а також має стаж роботи на керівних посадах в службі безпеки Украероруху з серпня 2014 року.
		З 28 серпня 2014 року до моменту звільнення з підприємства 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 був членом Первинної профспілкової організації апарату управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, що підтверджується довідкою голови профспілкового комітету ОСОБА_6
		Згідно протоколу засідання профкому Первинної профспілкової організації апарату управління від 27 жовтня 2018 року № 21-10 було вирішено надати згоду на звільнення ОСОБА_1 начальника служби безпеки Украероруху з роботи відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. У протоколі зазначено, що розгляд проводився за участі чотирьох членів профкому та за відсутності представника адміністрації і   ОСОБА_1 .
		У відповідності до пояснень голови профкому ОСОБА_6 ,               ОСОБА_1 надав згоду на своє звільнення у зв`язку із змінами в організаційній структурі Украероруху відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗП України. 
		В суді апеляційної інстанції позивач стверджував, що він ніколи не надавав згоди на своє звільнення.
		Наказом т. в. о. директора ДП обслуговування повітряного руху України           від 27 жовтня 2017 року № 799/о «З особового складу» ОСОБА_1 , начальника служби безпеки Украероруху, звільнено з роботи 30 жовтня  2017 року за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (пункт 1 наказу).
		Вирішено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 108 277, 78 грн на підставі пункту 5.65.3 колективного договору, вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі статті 44 КЗпП України, компенсацію за 23 календарних дні невикористаної щорічної відпустки.
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня                                2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		У відповідності до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Згідно частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
		Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частинами першою-другою статті89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивача було звільнено з порушенням вимог трудового законодавства у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої           статті 40 КЗпП України. 
		На підприємстві мало місце скорочення чисельності штату працівників, зокрема займаної позивачем посади начальника служби безпеки                      ДП обслуговування повітряного руху України.
		На підставі списку наявних на підприємстві посад позивачем 30 серпня 2017 року була подана заява з проханням про переведення на вакантну посаду начальника служби авіаційної безпеки Украероруху, однак роботодавцем рішення про переведення позивача на вакантну посаду не приймалося, оскільки позивач, на думку відповідача, не відповідав за кваліфікаційними вимогами вказаній посаді. 
		Здійснивши аналіз наявної у позивача кваліфікації: освіти, підвищення кваліфікації, стажу роботи на керівних посадах в службі безпеки Украеруху з серпня 2014 року (що на момент його звільнення складало більше трьох років), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відповідність позивача за кваліфікаційними вимогами посаді, яку йому було запропоновано роботодавцем та на яку він претендував у порядку переведення згідно поданої ним заяви.
		З 28 серпня 2014 року до моменту звільнення з підприємства 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 був членом Первинної профспілкової організації апарату управління ДП обслуговування повітряного руху України.
		При вирішенні спору судами оцінено протокол засідання профкому                 від 27 жовтня 2018 року № 21-10, відповідно до якого було вирішено надати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби безпеки Украероруху відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Згідно протоколу, розгляд питання про звільнення позивача проводився за участі чотирьох членів профкому та за відсутності представника адміністрації, а також самого позивача. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 надав згоду на своє звільнення, однак доказів такої письмової згоди матеріали справи не містять, а тому враховуючи категоричне заперечення позивачем факту надання згоди на своє звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди дійшли правильного висновку, що рішення профспілкового органу щодо надання згоди на звільнення позивача не відповідає його інтересам.
		Розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади проводився профкомом за відсутності представника адміністрації та самого позивача ОСОБА_1 , що не відповідає вимогам частини третьої  статті 43 КЗпП України.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без задоволення.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області                        від 11 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду                від 19 вересня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий              Є. В. Синельников  Судді О. В. Білоконь   О. М. Осіян   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...