Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/373/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2020.
Дата набрання законної сили: 27.05.2020
Номер судового провадження: 61-43813ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 128/373/18
		провадження № 61-43813св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Сімоненко В. М.,
		суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач) 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року у складі суддів: Медведецького С. К., Кучевського П. В., Рибчинського В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач -   ОСОБА_2 ,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до                  ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, встановлених рішенням суду.
		Зазначала, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області                         від 06 липня 2012 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 травня 2012 року до його повноліття. Відповідач добровільно сплачував аліменти, які були на рівні 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому виконавчий лист вона не направляла до Погребищенського ВДВС. На даний час їх спільний син навчається в школі, відвідує гуртки та потребує витрат на своє утримання, тому аліменти в розмірі 30 % прожиткового мінімуму є незначними, а відтак вона не може повноцінно забезпечувати потреби дитини. Також вказувала, що змінився встановлений законодавством мінімальний розмір аліментів на дитину, який не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на її користь на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 липня 2012 року, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, а також витрати за надання правової допомоги.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня                   2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Сімейним кодексом України не передбачена можливість зміни розміру аліментів у зв`язку зі змінами в законодавстві, а позивач не надала доказів на підтвердження зміни майнового стану у бік його погіршення.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, збільшено визначений рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 липня 2012 року розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено. Розподілено судовий збір. 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Законом України                       № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року внесені зміни до частини другої статті 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідач добровільно сплачував аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 липня 2012 року, тобто 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ця обставина підтверджується копіями квитанцій про сплату аліментів у розмірі 550 грн та 610 грн відповідно та не заперечується позивачкою (текст позовної заяви). Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 1 860грн. Таким чином, мінімальний розмір аліментів на дитину віком до 6 років до                         18 років, з січня 2018 року становить 930 грн, тобто відповідач сплачує аліменти в розмірі, меншому, ніж встановлено чинним законодавством.Відтак, стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина у меншому за мінімальний розмір, встановлений статтею 182 СК України, призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення. Посилання у відзиві на те, що зміна законодавства не є підставою для збільшення розміру аліментів, не заслуговують на увагу, оскільки аліментні правовідносини це триваючі правовідносини, розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав він може змінюватись. Прийняття Закону про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що стаття 192 СК України не передбачає можливості зміни розміру аліментів у зв`язку зі змінами в законодавстві. У Верховному Суді сформована відповідна практика щодо вирішення подібних спорів. 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Вінницького районного суду Вінницької області. 
		З огляду на ціну позову, ця справа належить до категорії малозначних. Проте, відкриваючи провадження у малозначній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року, Верховний Суд виходив з необхідності формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів. 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року                  № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року                     № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. 
		Фактичні обставини, встановлені судами 
		Суди установили, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з                               10 листопада 2007 року до 25 жовтня 2010 року. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 проживають по АДРЕСА_1 , дитина знаходиться на утриманні матері.
		Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 травня 2012 року до його повноліття.
		ОСОБА_1 проживає разом зі своїми батьками в селі Дзюньків Погребищенського району Вінницької області та офіційно не працює. 
		Відповідач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Погребищенської РДА по наданню соціальних послуг по догляду ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та отримує допомогу.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE,                              № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		 
		Згідно частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року                                      № 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
		 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
		 
		Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		 
		У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі                          № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
		 
		Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
		 
		Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		 
		Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
		 
		У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;                     2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
		 
		Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		 
		Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. 
		 
		Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
		 
		Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду                     від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі                    № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19). 
		Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості, що правильно враховано судом першої інстанції при вирішенні спору. 
		Суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Щодо судових витрат
		Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до положень частини сьомої статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		На підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. 
		За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 1 409 грн 60 коп., позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому понесені відповідачем судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.  
		Керуючись статтями 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити. 
		 
		Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року скасувати.
		 
		Залишити в силі рішення Вінницького районного суду Вінницької області                            від 15 червня 2018 року.
		 
		Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 409 грн 60 коп. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                     В. М. Сімоненко 
		 
		 
		Судді:                                                                                А. А. Калараш
		  
		 
		                                                                                             С. Ю. Мартєв
		 
		 
		                                                                                         Є. В. Петров  
		 
		 
		                                                                                          С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...