Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/318/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2020.
Дата набрання законної сили: 04.06.2020
Номер судового провадження: 51-9860км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017271210000101

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		04 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		судова справа № 742/318/18
		провадження № 51-9860км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене доЄдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) за№42017271210000101, заобвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця тажителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
		за касаційними скаргами засудженого  ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 навирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2018 року таухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
		від 14 травня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року,  ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст.366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, із позбавленням права обіймати посади ворганах Національної поліції на строк 2 роки. 
		Вирішено питання про стягнення судових витрат та про долю речових доказів.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у службовому підробленні, асаме в умисному внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за таких обставин.
		Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції вЧернігівській області від 01 грудня 2016 року № 237 о/с ОСОБА_6 був призначений на посаду слідчого слідчого відділення Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області та має спеціальне звання «лейтенант поліції», єпрацівником правоохоронного органу, у зв`язку з чим здійснює функції представника влади, тобто є службовою особою відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України.
		Згідно з вимогами пунктів 18 розділу 6 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, введеного в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570 (далі  Положення), пунктів 5.15.9 розділу 5 Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, введеного в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2012 року № 686, яке діяло до 06 липня 2017 року, та відповідно до функціональних обов`язків слідчого Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 є службовою особою органу Національної поліції України, уповноваженою в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, під час досудового розслідування самостійно приймати процесуальні рішення, крім якувипадках, коли законом передбачено винесення рішення слідчого судді, суду або згоду прокурора чи погодження керівника органу досудового розслідування або якщо рішення про його проведення приймає виключно прокурор, ієвідповідальним за законне та своєчасне виконання цих рішень.
		Відповідно до п. 3 розділу 6 чинного Положення при виконанні своїх службових обов`язків слідчий зобов`язаний: під час досудового розслідування дотримуватися вимог Конституції України, КПК України та інших законів України; забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень умежах установлених КПК України строків; виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі; забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження; невчиняти жодних дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів уйого об`єктивності та неупередженості.
		ОСОБА_6 , здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017270210000380 від 04 березня 2017 року заознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом викрадення телефону марки «Fly Era Nano 6» невстановленою слідством особою 03 березня 2017 року на Центральному ринку в м. Прилуках угромадянки ОСОБА_8 , усупереч указаним вимогам нормативно-правових актів з метою ухилення відвиконання своїх функціональних обов`язків у період із 04 березня по 29 липня 2017 року в неустановленому слідством місці склав офіційний документ  постанову про закриття вказаного кримінального провадження, до якої вніс завідомо неправдиві відомості про те, що 23 липня 2017 року до Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області надійшла заява від ОСОБА_8 з проханням закрити кримінальне провадження, розпочате за її заявою, оскільки вона знайшла мобільний телефон в куртці, який випав через дірку вкишені і був у розрядженому стані, а написання заяви було передчасним, іпретензій ні до кого не має.
		ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що відомості, вказані в документі, не відповідають дійсності, долучив заяву до матеріалів вищевказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, склав і підписав постанову про закриття вказаного кримінального провадження та 29 липня 2017 року у службовому приміщенні в АДРЕСА_2 ) зробив позначку в ЄРДР про закриття кримінального провадження та направив потерпілій ОСОБА_8 повідомлення про закриття кримінального провадження, видавши завідомо неправдивий документ і таким чином спричинивши негативні наслідки, які виразились у підриві авторитету органів Національної поліції України як суб`єкта, на якого покладено визначені законодавством повноваження зіздійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, а також упорушенні прав потерпілої ОСОБА_8 на повне, всебічне, об`єктивне розслідування вчиненого щодо неї злочину.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
		У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені укримінальному провадженні судові рішення та його закрити у зв`язку ізвідсутністю в його діях події або складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Вважає, що суд першої інстанції не довів наявності суб`єктивної таоб`єктивної сторони складу цього злочину, а також не довів, що подія злочину, яка зазначена в обвинувальному акті відбулась взагалі. Крім того, засуджений зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст.419 та ч. 2 ст. 439 КПК України, оскільки не виконав вказівок касаційного суду, які містяться впостанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року та формально зазначивши усвоєму рішенні доводи, викладені вапеляційній скарзі сторони захисту, про відсутність у діях  ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину, належним чином їх не перевірив і не навів належних мотивів для їх спростування.
		 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_6 та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, який, визнаючи ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, встановивши при цьому, що останній не писав заяви від імені ОСОБА_8 , усупереч вимогам ст. 337 КПК України вийшов замежі пред`явленого обвинувачення. Крім того, вважає, що суди неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не довели наявності в діях його підзахисного суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Вважає, що апеляційний суд не звернув уваги назазначенні порушення та не виконав вказівок касаційного суду, якімістяться в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, а тому його ухвала не відповідає вимогам ст.419 та ч. 2 ст. 439 КПК України.
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
		Захисник  ОСОБА_7 , а також засуджений ОСОБА_6 , кожен окремо підтримали свої касаційні скарги та просили їх задовольнити, скасувати судові рішеннятазакрити кримінальне провадження.
		Прокурор вважав, що доводи сторони захисту у касаційних скаргах єбезпідставними, а судові рішення  законними таобґрунтованими.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Прицьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу. 
		Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Тобто касаційний суд не перевіряє судові рішення у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим тавмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно знормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду таоціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Зі змісту касаційних скарг засудженого та його захисника вбачається, що вони, по суті, порушують питання про перегляд судових рішень у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно довимог статей 433, 438 КПК України не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судами.
		Матеріали провадження свідчать, що місцевий суд, установивши обставини кримінального провадження та проаналізувавши зібрані органом досудового слідства докази, дійшов висновку про доведеність винуватості            ОСОБА_6 увчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, з огляду нанижченаведене.
		Так, у судовому засіданні       ОСОБА_6  своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не визнав.
		Незважаючи на позицію засудженого місцевий суд проаналізував
		і належним чином оцінив показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
		Показання зазначених учасників кримінального провадження місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться: у постанові про закриття кримінального провадження від 29 липня 2017 року; у постанові про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 28 липня 2017року; у повідомленні громадянці ОСОБА_8 за підписом слідчого Прилуцького відділу полоції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження; упротоколі огляду від 03 листопада 2017 року; увисновку експерта №5824-5826/17-24 від 26 грудня 2017 року; у протоколі огляду від 18 січня 2018року; ужурналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених доПрилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області розпочатого з 01 січня 2017 року (інвентарний №263); у журналі реєстрації звернень громадян, щонадійшли поштою довказаного відділу поліції розпочатого 03 січня 2017 року (інвентарний № 278); ужурналі обліку вхідної документації за 2017 рік (інвентарний №306); у журналі обліку вхідних документів Прилуцького відділу поліції ГУНП вЧернігівській області за 2017 рік (інвентарний № 321); у журналі обліку вхідних документів вказаного відділу поліції за 2017 рік (інвентарний № 330); узатверджених начальником Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області функціональних обов`язків слідчого вказаного відділу поліції лейтенанта поліції ОСОБА_6 , тощо.
		З оскаржуваного вироку суду першої інстанції вбачається, що згідно зположеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення засвоїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується навсебічному, повному йнеупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості             ОСОБА_14  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України, а саме у внесенні ним як службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		З урахуванням фактичних обставин провадження, встановлених судом, кваліфікація дій       ОСОБА_14  за ч. 1 ст.366 КК України є правильною.
		Доводи засудженого та його захисника, наведені ними у своїх касаційних скаргах, про відсутність у діях  ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину, а саме суб`єктивної та об`єктивної сторони злочину, а також відсутності події цього злочину, єбезпідставними.
		Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 366 КПК України суб`єктивна сторона злочину, передбаченого цими нормами кримінального закону, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи ібажає так чинити. 
		Об`єктивна сторона службового підроблення полягає в перекрученні істини вофіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. 
		Відповідно до вимог ст. 91 КПКУкраїни подія злочину розуміється як елемент об`єктивної сторони складу злочину, що відбувся у певному часі, місці та певним способом. 
		Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа. 
		Як було встановлено під час судового слідства, ОСОБА_15 будучи працівником правоохоронного органу, тобто був службовою особою, здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за№12017270210000380, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 ККУкраїни, за фактом викрадення 03 березня 2017 року у громадянки ОСОБА_8 , невстановленою слідством особою, мобільного телефону.
		Вищевказане кримінальне провадження за заявою ОСОБА_8 перебувало упровадженні слідчого ОСОБА_6 понад чотири місяці.
		В період з 04 березня по 29 липня 2017 року ОСОБА_6 склав постанову про закриття вказаного кримінального провадження, до якої вніс відомості про те, що 23 липня 2017 року до Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області надійшла заява від ОСОБА_8 з проханням закрити кримінальне провадження, розпочате за її заявою, оскільки вона знайшла мобільний телефон в куртці, який випав через дірку в кишені і був у розрядженому стані, а написання заяви було передчасним, і претензій ні до кого вона не має.
		Після складання вказаної постанови про закриття кримінального провадження, ОСОБА_16 підписав цей документ та 29 липня 2017 року зробив відмітку уЄРДР про закриття кримінального провадження № 12017270210000380 та направив потерпілій ОСОБА_8 повідомлення про закриття цього провадження.
		Разом із цим процесуальний керівник у кримінальному провадженні за фактом крадіжки мобільного телефону у громадянки ОСОБА_8  ОСОБА_13 , при з`ясуванні законності прийнятого рішення слідчим ОСОБА_6 , втелефонній розмові з потерпілою з`ясував, що вона не писала жодних заяв про знахідку свого телефону. 
		Крім того, як встановив місцевий суд ОСОБА_8 жодного разу після звернення іззаявою про вчинення злочину, а саме крадіжки її телефону, у Прилуцькому відділі поліції не перебувала та офіційно письмові звернення в тому числі іпоштовим зв`язком не направляла.
		При цьому місцевий суд звернув увагу на те, що ОСОБА_8 після подання нею зави про вчинення крадіжки її телефону, жодного разу до вищевказаного відділу поліції слідчим ОСОБА_6 невикликалась.
		Таким чином внесення ОСОБА_6 недостовірної інформації у постанову про закриття провадження у сукупності з обставинами кримінального провадження, атакож з характером та послідовністю дій, вчинених ОСОБА_6 , вказують на те, що у нього був прямий умисел на внесення як службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		Також вищевказані обставини спростовують доводи сторони захисту про відсутність події злочину.
		Крім того, доводи захисника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі пред`явленого його підзахисному обвинувачення, виключивши зобвинувачення твердження про те, що ОСОБА_6 не писав заяви від імені ОСОБА_8 , а також твердження про використання ОСОБА_6 підробленої заяви від імені потерпілої ОСОБА_8 , є неспроможними, оскільки такі обставини не впливають на обсяг пред`явленого йому обвинувачення та не тягнуть за собою зміну кваліфікації його дій чи обтяження його покарання. 
		Таким чином, доводи засудженого та його захисника, викладені в касаційних скаргах, не знайшли свого підтвердження.
		З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів касаційного суду вважає, щокваліфікація дій       ОСОБА_14  за ч. 1 ст.366 КК України, є правильною.
		Крім того, аналогічні доводи викладені в касаційних скаргах сторони захисту, були наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , їх перевірив суд апеляційної інстанції та визнав безпідставними. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи взадоволенні апеляційної скарги захисника, в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою тавідповідає вимогам статей 370,419КПК України, також апеляційний суд дотримався вимог ч. 2 ст. 439 цього Кодексу. 
		Покарання призначено             ОСОБА_17 з урахуванням положень ст. 65 КК України, іпідстав вважати таке покарання несправедливим через м`якість чи суворість колегія суддів не вбачає.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були ббезумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2018року таухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7  без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...