Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/3383/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Поширювання неправдивих чуток.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2020. Зареєстровано: 11.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 22.06.2020
Номер судового провадження: 3/711/1148/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 711/3383/20
		Номер провадження 3/711/1148/20
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		09 червня 2020                                 м.Черкаси
		 
		Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення: 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого адвокатом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		до адміністративноївідповідальності за ст.173-1 КУпАП, -
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського відділуполіції ГУНПв Черкаськійобласті про притягнення  ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ст.173-1 КУпАП.
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 518112, 23.03.2020 року об 11.57 год. гр. ОСОБА_1 в мережі інтернет на власній сторінці «Facebook» розмістив неправдиве повідомлення, що може викликати паніку серед населення.
		ОСОБА_1 в судовому засіданні, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Надав суду пояснення, що вважає обставини, які викладені в протоколі такими, що не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності з огляду на наступне. В даному випадку в протоколі зазначено, що поширення інформації відбулось в соціальній мережі Facebook. В той же час в даній соціальній мережі може зареєструватись будь-яка особа та під будь-яким іменем. Крім цього доступ до соціальної мережі Facebook не захищений електронним цифровим підписом або іншими надійними засобами ідентифікації особи. Відтак розмістити інформацію, вказану в протоколі, могла будь-яка особа. В своїх поясненнях він чітко зазначив, що зазначений в протоколі допис не розміщував, цей допис йому не знайомий та як він з`явився на його сторінці йому не відомо. Будь-яких достовірних доказів того, що спірний допис розмістив саме він в матеріалах справи немає. Отже твердження про вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставним, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про поширення спірної інформації саме ним. Крім того, відповідно до ст. 30 ЗУ «Про інформацію», не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Така правова позиція викладена в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». В даному випадку на інтернет-сторінці було розміщено допис наступного змісту: «Трохи жорстко, але в цілому вірно. Мені самому вже декілька днів не давало спокою питання навіщо робити карантин для всіх, якщо переважна більшість переносить коронавірус в легкій формі або взагалі без симптомів? Навіть з точки зору елементарної логіки правильним було б ізолювати тих, для кого цей вірус є небезпечним (людей від 60 років). При цьому економіка б працювала, а всі ресурси (державні, місцеві, приватні) можна було б спрямувати на забезпечення цих людей (доставку продуктів, ліків, медичні обстеження тощо».     Перше речення допису виражає відношення автора до розміщеної нижче статті і не містить жодних тверджень про факти. Друге речення допису оформлено у вигляді запитання доцільності форми запровадженого карантину. Воно за своєю формою (питальне речення) не може містить фактичних тверджень. Трете речення містить пропозицію автора щодо правильної, на його думку, форми карантину і також і не містить жодних тверджень про факти. Четверте речення виражає думку автора щодо позитивних наслідків у разі зміни форми карантину. Воно, як і всі попередні не містить жодних фактичних тверджень. Таким чином весь допис не містить жодного твердження про факти, а складається цілком з оціночних суджень, висловлення яких не може бути підставою для відповідальності. Що стосується поширеної статті, то її текст взагалі відсутній у матеріалах справи. Крім цього ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в інших матеріалах справи не зазначено яка саме інформація є твердженням про факти. Отже твердження про поширення ним неправдивих чуток є безпідставним, оскільки вся інформація, викладена в дописі є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями. Враховуючи викладене, вважає, що провадження підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Заслухавши пояснення ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
		Згідно зіст.251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.    
		Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 518112, 23.03.2020 року об 11.57 год. гр. ОСОБА_1 в мережі інтернет на власній сторінці «Facebook» розмістив неправдиве повідомлення, що може викликати паніку серед населення.
		Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
		Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення-справи (ст.251 КУпАП).
		Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
		Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ч.1 ст.7 Закону).
		Відповідно до п.20 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
		В даному випадку в протоколі зазначено, що поширення інформації відбулось в соціальній мережі Facebook. В той же час в даній соціальній мережі може зареєструватись будь-яка особа та під будь-яким іменем. Крім цього доступ до соціальної мережі Facebook не захищений електронним цифровим підписом або іншими надійними засобами ідентифікації особи. Відтак розмістити інформацію, вказану в протоколі, могла будь-яка особа, про що вказав ОСОБА_1 в судовому засіданні та зазначив, що зазначений в протоколі допис він не розміщував, він йому не знайомий та як він з`явився на його сторінці йому не відомо.
		Будь-які достовірні докази того, що зазначений в протоколі допис розмістив саме ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. 
		Інших доказів суду не надано.
		Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ст.173-1 КУпАП, передбачає відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
		Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 поширював неправдиві чутки, які можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.
		Під поширенням недостовірної інформації розуміється поширення такої інформації, яка не відповідає дійсності п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
		В данійситуації надумку Суду, співробітники поліції ані в протоколі ані в інших матеріалах справи не зазначили, яка саме інформація, розміщена в дописі є недостовірною, також не надано жодного доказу недостовірності будь-якої поширеної інформації.
		Тобто в матеріалах справи не знайшлося підтвердження того, що саме ОСОБА_1 поширював неправдиві чутки,які можутьвикликати панікусеред населенняабо порушеннягромадського порядку. 
		В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
		З огляду на міркування викладені вище, Суд не може покласти в основу обвинувачення протокол про адміністративне правопорушення.
		Наведені факти у відповідності достатті 62 Конституції Україниповинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого статті 173-1 КУпАП.
		Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція).
		Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
		Відповідно до ст.19Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
		Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
		Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі. 
		Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст.173-1 КУпАП є саме поширювання неправдивихчуток,що можутьвикликати панікусеред населенняабо порушеннягромадського порядку.Неправдивими чуткамислід вважатибудь-якеповідомлення переважноусного характерупро будь-когота будь-що,що суперечить(невідповідає)дійсності (формальнийсклад), оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вищевказаних порушень, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.
		Згідно з п.1ст.247КУпАПрозпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 173-1 КУпАП.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.173-1, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення  ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ст.173-1КпАП України - закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
		 
		 
		 
		Суддя: Ю.В.Михальченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...