Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/744/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2020. Зареєстровано: 12.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 11.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/31716/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 червня 2020 року 
		Київ
		справа №806/744/16
		адміністративне провадження №К/9901/31716/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 (суддя     Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (судді: Охрімчук І.Г. (головуючий), Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі №806/744/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.К. Сервіс» до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.В.К. Сервіс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2016:
		- №0000362200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 627429,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 313715,00 грн;
		- №0000352200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 560540,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 280270,00 грн;
		- №0000772200, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн;
		- №0000782200, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25000,00 грн;
		- №0000191702, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені 3001,08 грн (податкове зобов`язання - 1609,30 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1071,98 грн, пеня - 319,80 грн);
		- №0000201702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510,00 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.04.2016 №000362200, №0000782200, №0000772200, №000352200. В решті позовних вимог відмовлено.    
		4. В частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з контрагентами з огляду на реальність здійснення таких господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. 
		Скасовуючи податкові повідомлення - рішення №0000772200 та №0000782200 суди дійшли висновку про недоведеність контролюючим органом порушень позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637, щодо продажу товарів без застосування реєстратора розрахункових операцій та не видання розрахункових документів, та не оприбуткування готівкових коштів в повному обсязі в день їх надходження.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
		6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до  ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних  у цій справі податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 04.03.2016 №983/06-25-22/34586472, оформленого за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2014 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:
		- п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8, пп.138.10 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 560540,00 грн, в т.ч. по періодах: 2013 рік - 337972,00 грн, 2014 рік - 222568,00 грн;
		- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 627429,00 грн;
		- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не здійснювався продаж товарів через реєстратори розрахункових операцій та не видавались належні розрахункові документи за весь період, який охоплювався перевіркою;
		- п.2.2, 2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, неоприбутковано готівкові кошти в повному обсязі в день її надходження на загальну суму 5000,00 грн.
		Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ"Ярмак Трейд", ТОВ "Кийтранс", ТОВ "Фрейтедж", ТОВ "Камфод Естей", ТОВ "Ладготрейд", ТОВ "Укрбудтранс Плюс", ТОВ "Аурум Інвест Груп", ТОВ "Велес 368", ТОВ "Бігфорк", ТОВ"Ромаростар", ТОВ "УСК Будмонтаж Сервіс", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Нью Девелопмент", ТОВ"Десмонд", ТОВ "Алертон" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки вказані контрагенти мають ознаки "фіктивності", не звітують до контролюючих органів, не мають трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, що виключає можливість ведення господарської діяльності. Також контролюючий орган вказує на ненадання позивачем в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій сертифікатів, посвідчення якості, товарно - транспортних накладних, надані первинні документи містять недоліки в заповненні. Крім того, контролюючий орган вказує на наявність відносно контрагента ТОВ "Ярмак Трейд" кримінального провадження, в межах якого директор надав пояснення щодо його непричетності до ведення господарської діяльності вказаного господарюючого суб`єкта.
		Контролюючий орган також дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки позивачем не здійснювався продаж товарів через реєстратори розрахункових операцій та не видавались належні розрахункові документи за весь період, який охоплювався перевіркою.
		Також контролюючий орган дійшов висновку про неоприбуткування позивачем 08.01.2013 готівкових коштів на суму 5000,00 грн, оскільки в касі Товариства 08.01.2013 було оприбутковано 10  000, 00 грн, а директору TOB «Т.В.К. Сервіс» Пруту В.М. в той же день було видано з каси    15000,00 грн.
		На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
		Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ "Кийтранс", ТОВ "Фрейтедж", ТОВ "Камфод Естей", ТОВ "Ладготрейд", ТОВ "Укрбудтранс Плюс", ТОВ "Аурум Інвест Груп", ТОВ "Велес 368", ТОВ "Бігфорк", ТОВ "Ромаростар", ТОВ "УСК Будмонтаж Сервіс", ТОВ "Рокдейл", ТОВ "Нью Девелопмент", ТОВ "Десмонд", ТОВ "Алертон" на підставі договорів поставки, купівлі - продажу, виконання робіт, надання транспортно - експедиційних послуг.
		Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - передачі обсягу наданих транспортних послуг, товарно - транспортні накладні, акти здачі - приймання робіт (надання - послуг) , заявки на перевезення вантажу, заявки на отримання товару, журнали-ордери і відомості по 301 рахунку в національній валюті, касова книга.
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган перераховує порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
		9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		10.1. Пункт 44.1 статті 44.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
		Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі  статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		10.3. Пункт 138.2 статті 138.
		Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
		Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		10.5. Пункт 198.3 статті 198.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		10.6. Пункт 198.6 статті 198.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
		11.1. Стаття 1.
		11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		11.2. Частина 1 статті 9.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		11.3. Частина 2 статті 9.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		12. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
		12.1. Пункт 1 статті 3 .
		Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
		12.2. Пункт 1 статті 9. 
		Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою (за наявності) у встановленому порядку.
		13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004  №637:
		13.1. Пункт 2.6.
		Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
		Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
		У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
		Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
		13.1. Пункт 7.15.
		Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		16. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
		17. Норми податкового законодавства також не визначають звітування платника податку (контрагента) до контролюючого органу як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
		18. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
		19. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
		20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
		21. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО.
		22. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
		24. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені), в акті перевірки, запереченні та в апеляцій скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
		У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72,  86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п.  44.1 ст.  44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
		Судами встановлено, що спірні господарські операції є реальними та підтверджуються долученими Товариством до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Зокрема акти прийому - передачі товару (робіт, послуг) та видаткові накладені містять обсяг інформації, яка підтверджує придбання товарів (робіт, послуг), а саме містять назви сторін, їх адреси, найменування товару, його кількість і ціну, а також підписи та печатки постачальника (виконавця) і покупця (замовника). Зазначені реквізити дають можливість в повній мірі ідентифікувати сторін.
		25. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, надання робіт, послуг обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, зокрема щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
		26. Посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно - транспортних накладних, зокрема по взаємовідносинах з ТОВ "Аурум Інвест", як підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано відхилили, оскільки, певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того, не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, обов`язок щодо перевезення товару був покладений на контрагента, а відповідно не заповнення контрагентом, чи заповнення з недоліками товарно - транспортних накладних не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару. 
		27. Щодо посилань контролюючого органу на надання позивачем сертифікатів якості (посвідчення якості), то як правильно вказали суди попередніх інстанцій такі сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції. 
		28. Суди обґрунтовано відхилили і посилання контролюючого органу на наявність порушених кримінальних справ та допитів директорів контрагентів ТОВ "Ярмак Трейд", ТОВ"Фрейтедж", ТОВ "Камфод Естей", оскільки контролюючим органом не надано доказів наявності вироків в кримінальних справах  відносно зазначених контрагентів, а отримані відомості в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В силу положень ст.95 Кримінально процесуального кодексу України, інформація, що міститься в протоколі допиту, отриманого на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироків у кримінальних провадженнях, в рамках яких проводились допити свідків), може бути визнана як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було.
		29. Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.
		30. Суди також обґрунтовано дійшли висновку і про відсутність з боку позивача порушень вимог неоприбуткування готівки на суму 5000,00 грн, оскільки судами на підставі касової книги за січень 2013 року встановлено, що 08.01.2013 в касі Товариства було 10  000,00 грн, і згідно касового ордеру директору Пруту В.М. з каси видано 10  000,00 грн. Натомість доводи контролюючого органу про те, що фактично з каси директору позивача було видано 15  000,00 грн не підтверджено належними доказами. Судами встановлено, що в оригіналі касової книги відсутні записи інспектора Гарькавої Ю.О. про виявлене порушення.
		Суди також обґрунтовано не взяли до уваги і твердження контролюючого органу про допущене позивачем порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало у нездійсненні продажу товарів через реєстратори розрахункових операцій та не видавались належні розрахункові документи за весь період, який охоплювався перевіркою, оскільки судами на підставі журналів - ордерів та відомостей по рахунку 301 було встановлено, що позивачем при продажу ТМЦ покупцям виписувались розрахункові документи, що спростовує доводи контролюючого органу про наявність відповідних порушень.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		31. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 слід залишити без задоволення.
		32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		33. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності  Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №806/744/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...