Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/5919/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2020. Зареєстровано: 12.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2020.
Дата набрання законної сили: 09.06.2020
Номер судового провадження: 22-ц/812/724/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		09.06.20
		22-ц/812/724/20
		Провадження №22-ц/812/724/20 
		П О С Т А Н О В А 
		Іменем України
		 
		       09 червня 2020 року м. Миколаїв
		колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
		головуючого: Базовкіної Т.М.,
		суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
		із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.
		за участі: представника позивачки - Гайдаржия А.В. , представника відповідача - Бондарєва Р.С. , 
		розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/5919/19 за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення, яке постановив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Гуденко Ольги Андріївни об 14 годині 11 хвилині в приміщенні цього суду 13 лютого 2020 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом  ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держпродспоживслужби Миколаївської області, Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин»,  про відшкодування моральної шкоди, 
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		У липні 2017 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до Миколаївської міської ради, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» (далі - КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин»), про відшкодування моральної шкоди.
		Позов мотивований тим, що 28 березня 2019 р. в місті Миколаєві в районі вул. Миколаївській, неподалік від Миколаївського обласного онкологічного диспансеру, на позивачку накинувся безпритульний собака та покусав її за ліве стегно. На місце події були викликані працівники поліції та «Швидка допомога». Після цього позивачку разом з іншими постраждалими від цієї ж собаки було направлено до лікарні, де вона проходила стаціонарне лікування. Крім того їй був проведений курс вакцинації від сказу. Згодом підтвердилося, що собака, який травмував позивачку, заражений сказом.
		Посилаючись на те, що внаслідок таких подій вона пережила фізичний біль, сильний стрес та душевні страждання з приводу можливості зараження на сказ, який є смертельною хворобою, а також у зв`язку із необхідністю проходити лікування та робити щеплення, позивачка просила стягнути з Миколаївської міської ради 500000 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що, що саме внаслідок бездіяльності міської ради, яка не вживала належних заходів щодо протидії поширення сказу в м. Миколаєві, вилову та щеплення безпритульних собак, і сталася така подія. 
		Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2019 року в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справі залучені Головне управління Держпродспоживслужби Миколаївської області та Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - Департамент ЖКГ Миколаївської міської ради).
		У відзиві на позовну заяву Миколаївська міська рада зазначила, що проти задоволення позову заперечує, оскільки твердження позивача про спричинення шкоди саме безпритульним собакою не ґрунтуються на доказах, як і не доведено, що її вкусив саме той собака, щодо якого встановлено інфікування вірусом сказу, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Питання безпритульних собак були вирішені міською радою шляхом створення КП ММР «Центр захисту тварин». Весь комплекс робіт поводження з безпритульними тваринами покладено саме на це комунальне підприємство. Доводи позивача про невжиття заходів ММР щодо профілактики та запобігання поширення сказу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вказаними повноваженнями наділені органи Держпродспоживслужби, основними завданнями яких є здійснення відповідно до закону державного ветеринарно-санітарного контролю та державного нагляду за здоров`ям та благополуччям тварин. Також зазначає, що розмір стягнення моральної шкоди є необґрунтованим, завищеним та не підтвердженим доказами.
		29 листопада 2019 р. третя особа КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» надало письмові пояснення, в яких вказувало, що 28 березня 2019 р. у телефонному режимі підприємство було повідомлено, що у районі вул. Театральної (ріг вул. Миколаївської) безпритульний собака з ознаками сказу здійснює напади на перехожих. У зв`язку з загрозою здоров`ю громадян співробітники КП здійснили відлов безпритульного собаки, який агресивно поводився та здійснив напад на декількох осіб. Після відлову тварину було доставлено у центр перетримки та ізольовано у спеціальному приміщенні. Вранці 29 березня 2019 р. відловлена тварина померла. Біологічний матеріал було направлено на обстеження до випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби. Було виявлено вірус сказу, про що КП повідомило відповідні установи у встановленому порядку. Із підтвердженими заявами про напад тварини та укуси, здійснені безпритульною твариною на вул. Театральній - ріг вул. Миколаївській 28 березня 2019 р . , до КП звернулися дві особи, ОСОБА_3 з такою заявою не зверталася. Програма поводження з собаками та котами та території м. Миколаєва на 2013-2017 роки припинила свою дію 31 грудня 2017 р., нову програму поводження з тваринами у м. Миколаєві не було прийнято по теперішній час.
		21 грудня 2019 р. від третьої особи Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких зазначене, що Миколаївською міською радою було створене КП «Центр захисту тварин», яке відповідно до повноважень займається виявленням фактів наявності на території міста безпритульних тварин, їх відловом, обліком та реєстрацію тварин, що потрапляють до притулку, розміщення безпритульних тварин , їх стерилізацію та вакцинацію. Відповідно до Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки здійснюється фінансування КП та комплекс заходів по регулюванню чисельності безпритульних тварин. Також саме до завдань Держпродспоживслужби належать, в тому числі, завдання з реалізації державної політики у галузі ветеринарної медицини та державному нагляді за здоров`ям та благополуччям тварин. 
		11 січня 2020 р. від третьої особи - Головного управління Держпродспоживслужби Миколаївської області надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що 29 березня 2019 р. на адресу Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини надійшло повідомлення від КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» про те, що за результатами проведення лабораторних досліджень патологічного матеріалу однієї тварини собаки, яку було виявлено по вул. Театральній , виявлено сказ. Після вказаного повідомлення начальником Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини негайно направлено повідомлення на адресу Миколаївського міського управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про виявлення вірусу сказу в патологічному матеріалі собаки, який загинув. Після цього було вжито усіх необхідних заходів та на позаплановому засіданні Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Миколаївській міській раді 01 квітня 2019 р. оголошено вогнищем сказу територію біля онкологічної лікарні вул. Театральна, 51 Інгульського району м. Миколаєва , загрозливою зоною - територію, обмежену рогом вул. Південна - пр. Миру, рогом вул. Південна - вул. Миколаївська, рогом вул. Миколаївська - вул. Олійника , рогом вул. Олійника - пр. Богоявленський , рогом пр . Богоявленський - вул. Театральна , рогом вул . Театральна - вул. Миколаївська, рогомг вул. Миколаївська - онкологічна лікарня - пр. Миру, та введено карантинні обмеження, затверджено план заходів щодо ліквідації сказу в Інгульському районі м. Миколаєва. Після вжиття ветеринарно-санітарних заходів 03 червня 2019 р. скасовані карантинні обмеження щодо сказу на вказаній території. 
		Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 р. № 667, не передбачено такого обов`язку, як виявлення на території населених пунктів безпритульних собак та їх подальший відлов. Враховуюче зазначене, відсутність належного контролю з боку Миколаївської міської ради за повноваженнями КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин», на яке покладена функція виявлення фактів наявності на території м. Миколаєва безпритульних собак та котів, відлов тварин, облік та реєстрація тварин, у подальшому і призвело до неконтрольованої появи безпритульних тварин на території м. Миколаєва. Отже належним відповідачем у справі є саме Миколаївська міська рада. Також звернуто увагу, що у справі відсутній обґрунтований розрахунок моральної шкоди.
		Позивачка в судовому засіданні вимоги позову підтримала з викладених в ньому підстав.
		Представник позивача адвокат Гайдаржий А.В. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та у додаткових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі. Звернув увагу суду на те, що саме відповідачем не виконані обов`язки щодо забезпечення належного рівня благоустрою та безпеки мешканців міста, не здійснені заходи щодо впровадження та контролю за здійсненням відповідних  програм  контролювання чисельності безпритульних собак на вулицях міста, їх щеплення та стерилізації/кастрації, не здійснюється належне фінансування цих програм.  Зазначив, що належним чином зафіксовано як факт укушення позивачки саме безпритульним собакою, так і встановлення у цього собаки хвороби на сказ. Отже посилання представника відповідача на те, що належними доказами позивачем не доведено, що її покусав саме той собака, який наступного дня помер  від сказу, і що  собака був  безпритульним,  є недоречними, тим більше, що у  своїх листах представники органу місцевого самоврядування визнавали той факт, що то був безпритульний собака. Твердження про те, що міською радою не було допущено бездіяльності у питанні благоустрою, є безпідставними. Не заслуговує на увагу і та обставина, що позивачкою не підтверджено фактів заподіяння їй моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір.
		Представник відповідача Миколаївської міської ради Бондарєв Р.С. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та додаткових письмових запереченнях. Зазначив про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням шкоди позивачці та бездіяльністю міської ради, яка взагалі відсутня. Також зазначив про недоведеність обсягу та характеру душевних страждань. 
		Представник третьої особи КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» в суді просив прийняти рішення у відповідності до вимог діючого законодавства. Суду додатково пояснив, що відлов безпритульних собак здійснюється комунальним підприємством лише за заявками мешканців міста та підприємств щодо їх території. Заходи щодо щеплення та стерилізації собак вони проводять відносно тих тварин, які ними були відловлені за заявками. Жодних планів чи графіків відлову на підприємстві не існує. 
		Представник третьої особи Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради - Фурса А.В. в судовому засіданні підтримала позицію відповідача та просила відмовити у задоволенні позову. Підтвердила, що згідно вищезагаданої Програми реформування на Департамент ЖКГ покладено обов`язок здійснення контролю за діяльністю КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин», яке є підзвітне Департаменту, проте у Департаменту немає жодних нарікань щодо діяльності підприємства. Яким чином підприємство звітує і яким чином забезпечується фінансування їх діяльності, пояснити суду не змогла. Зазначила, що відсутня бездіяльність як Миколаївської міської ради, так і Департаменту, оскільки сам факт прийняття відповідної програми в 2015 році та створення спеціалізованого комунального підприємства є цілком достатніми заходами в галузі поводження з безпритульними тваринами в місті.
		Представник третьої особи Головного управління Держпродспоживслужби Миколаївської області Северін В.О. в судовому засідання пояснив, що ситуація, яка сталася, відбулася внаслідок повної безконтрольності з боку органу місцевого самоврядування щодо роботи підзвітних йому підприємств та відсутності належних заходів щодо відлову безпритульних тварин на вулицях міста. Ветеринари ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області належним чином виконують свої роботу, проте вони не наділені повноваженнями щодо самостійного відлову тварин та їх вакцинації, вони діють лише на підставі договору з органом місцевого самоврядування і провадять вакцинацію та огляд лише тих тварин, які перебувають у притулку КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» та виключно за викликом цього підприємства. 
		           Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2020 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. 
		       Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди в розмірі 60000 грн. та 600 грн. судового збору.
		       Рішення суду мотивовано тим, що 28 березня 2019 року близько 12.50 год. біля будинку №51 по вул. Театральна в м. Миколаєві позивачку покусав бродячий собака, внаслідок чого їй були завдані тілесні ушкодження, вона проходила стаціонарне та амбулаторне лікування, в тому числі пройшла курс антирабічної вакцинації.
		Суд вважав доведеним, що позивачку покусав саме той собака, який був відловлений в той же день працівниками КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» та помер наступного дня з діагнозом «вірус сказу».
		Суд не погодився із запереченнями представника відповідача, що недоведеним є факт спричинення позивачці тілесних ушкоджень саме безпритульним собакою, який уражений сказом, внаслідок відсутності експертного дослідження відповідності місця укусу щелепі тварини, щодо якої було проведено дослідження патологічного матеріалу, виходячи з того що об`єктивно було неможливим проведення експертного дослідження відповідності ран на стегні позивача та щелепи собаки, адже голова собаки, хворого на сказ, підлягає обов`язковому знищенню шляхом спалювання, а перебуваючи у наляканому стані та відчуваючи фізичний біль та потребуючи термінової медичної допомоги позивачка об`єктивно не могла вживати заходи щодо самостійного переслідування собаки, який її вкусив, його фотографування, зняття відбитків його щелепи тощо.
		       В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням і недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. 
		       Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про доведеність обставини завдання тілесних ушкоджень позивачці ґрунтуються на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять, та судом першої інстанції не досліджено жодного доказу, який би підтверджував висновок суду про кількість безпритульних собак у м. Миколаєві, а також той факт, що шкоду позивачу спричинено саме твариною, якій проведено дослідження та відносно якої складений звіт про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу № 000946 п.м./19 від 29 березня 2019 року (складеного провідним лікарем патоморфологічного відділу ОСОБА_4 та завідувачем вірусологічного відділу ОСОБА_6). Суд помилково, всупереч положенням статті 1176 ЦК України, поклав відповідальність за шкоду, завдану позивачці, на Миколаївську міську раду, тоді як останньою створено КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» і саме це підприємство має займатися регулюванням чисельності безпритульних тварин, затверджено Правила утримання домашніх собак та котів в м. Миколаєві; затверджено Програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки. Судом помилково не застосована стаття 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», тоді як міською радою в повному обсязі виконані завдання, покладені на неї частиною 1 цієї статті, і як наслідок, суд неправильно встановив орган, відповідальний за порушення у сфері благоустрою, яким є виконавчий комітет міської ради. Суд помилково, без врахування положень статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорсткого поводження», статті 341 ЦК України та пунктів 5.6-5.8 Правил утримання домашніх собак та котів в м. Миколаєві дійшов висновку, що на момент завдання шкоди позивачці собака, який наніс укуси, був безпритульним і перебував у власності територіальної громади. За такого не доведеним є усі складові, необхідні для покладання на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди позивачці: незаконність рішень, дій або бездіяльності міської ради, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та незаконними рішеннями, діями чи бездіяльність міської ради. До того ж суд не мав повноважень у цивільній справі встановлювати бездіяльність відповідача.
		       Від представника позивачки адвоката Гайдаржия А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначається про необґрунтованість доводів скарги.
		       Відзив мотивований тим, що доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у справі і дослідженими судом доказами, зокрема, що саме відловленим собакою була покусана позивачка підтверджується пунктом 30 карти епідеміологічного обстеження; процедура спалення патологічногго матеріалу зараженої тварини передбачена законодавством, тому суд вірно відхилив доводи відповідача про експертизу місця укусу. Висновок про те, що обов`язок з відлову безпритульних собак покладений на КП «Центр захисту тварин», є неправильним з огляду на принцип відповідальності, зазначений у статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування», та обов`язок відповідача по організації контролю за регулюванням чисельності безпритульних тварин у місті згідно із положеннями статей 17, 74 цього Закону. До того ж, статтею 16 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачений обов`язок запровадження заходів регулювання чисельності безпритульних тварин. В силу статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» презумується відсутність власника собаки, що знаходиться на вулиці без господаря. Доводи відповідача щодо розміру відшкодування заподіяної шкоди зводяться до формальної незгоди із присудженим розмірорм без зазначення конкретних причин. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. 
		Згідно положень частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону. 
		       Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2019 року близько 12.50 год. біля будинку №51 по вул. Театральній в м. Миколаєві позивачку покусав бродячий собака, внаслідок чого їй були спричинено тілесні ушкодження, у зв`язку з чим вона звернулася за невідкладною медичною допомогою, а в подальшому проходила стаціонарне та амбулаторне лікування. Їй встановлений діагноз: «множинні укушені глибокі і поверхневі рани лівого стегна», у зв`язку з чим їй, зокрема, проводилась обробка ран, проведено первинну антирабічну імунізацію вакциною « Верораб », а також призначено введення антирабічної вакцини « Вінраб » на 1, 3, 7, 14 та 28 дні. Згодом підтвердилося, що собака, який травмував позивачку, заражений сказом, від чого помер.
		Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 посилалась на те, що через нанесені безпритульним собакою, який був хворим на сказ, тілесних ушкоджень їй завдано моральної шкоди, компенсувати яку повинна Миколаївська міська рада, бездіяльність якої у сфері благоустрою призвела до такої події. 
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно із роз`ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Частиною 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань, а також особливості відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, з огляду на які для встановлення, чи є підстави для настання відповідальності за спричинення моральної шкоди вказаними органами влади та місцевого самоврядування суду необхідно встановити: наявність шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
		Статтею 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи   твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
		У відповідності до статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» тварини - біологічні об`єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові; домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі; безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.
		Положеннями статті 15 даного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування,   підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.
		Відповідно до частин 1, 7, 9, 10  статті 24  Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.
		Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.
		Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.
		У разі відмови особи від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
		Відповідно до статті 341 ЦК України якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.
		У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
		У відповідності до пункту 13 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства, Міністерства охорони здоров`я від 17 червня 1980 собаки, незалежно від породи, належності і призначення, у тому числі і ті, що мають ошийники з номерними знаками і намордники, які знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, парках, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються бродячими і підлягають відлову.
		Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок. 
		Шкода, заподіяна ними у разі невиявлення їхнього власника, підлягає відшкодуванню територіальною громадою, на території якої їх виловлено.
		Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
		       Благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля (стаття 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
		       Частинами 1, 2 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
		Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
		       Система місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
		Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Встановивши, що потерпіла ОСОБА_3 зазнала нападу безпритульного собаки на вулиці міста Миколаєва, внаслідок чого їй було завдано тілесних ушкоджень, через що остання відчувала фізичний біль; перенесла численні медичні процедури (перев`язки, ін`єкції антирабічними засобами за графіком тощо), стрес, відчувала страх, побоювання за своє здоров`я, і ці відчуття посилювались через повідомлення, що собака був хворий на сказ, та можливість летального перебігу для позивачки, суд вірно дійшов висновку, що позивачці було завдано моральної шкоди. 
		Суд визначив компенсацію моральної шкоди, взявши до уваги характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, їх тривалість, суд також правильно визначився із розміром компенсації моральної шкоди, яку оцінив у 60 000 грн., та що шкода підлягає відшкодуванню Миколаївською міською радою. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки судом повно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовіднсин та визначені норми права, які підлягають застосуванню, і ці висновки ґрунтуються на повно та всебічно досліджених доказах в їх сукупності та взаємозв`язку, та відхиляє аргументи апеляційної скарги. 
		Так, висновки суду про те, що тілесних ушкоджень 28 березня 2019 року ОСОБА_3 зазнала внаслідок нападу безпритульного собаки підтверджуються наступними доказами.
		Довідкою чергового лікаря міського травматологічного пункту (а.с. 20), картою звернення за антирабічною допомогою том (том 1 а.с. 21-22), випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 3002 / 314 Міської лікарні №3 (том 1 а.с. 19), згідно з якими ОСОБА_3 28 березня 2019 року звернулася за медичною допомогою, з 29 березня по 01 квітня 2019 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні і пройшла повний курс антирабічного лікування з 28 березня 2019 по 24 квітня 2019 року з діагнозом «укушена рана лівого стегна, укус собаки».
		Екстреним повідомленням про інфекційне захворювання від 28 березня 2019 року щодо хворої ОСОБА_3 , відповідно до якого останній виставлений діагноз «множинні укушені глибокі і поверхневі рани лівого стегна», та її було госпіталізовано 29 березня 2019 року до хірургічного відділення Миколаївської міської лікарні швидкої медичної допомоги (том 1 а.с. 18). 
		Картою епідеміологічного обстеження ОСОБА_3 (том 1 а.с. 16-17), згідно із якою 28 березня 2019 року о 12.50 год вона направлена на обстеження міським травматологічним пунктом Миколаївської міської лікарні швидкої допомоги м. Миколаєва з діагнозом «множинні укушені глибокі і поверхневі рани лівого стегна», основні симптоми: рани, біль, ризик інфікування вірусом сказу, дата обстеження - 28 березня 2019 року, дата закінчення спостереження - 25 квітня 2019 року; хворій проводилась антиробічна допомога; в розділі обставини та умови, в яких знаходився хворий в межах терміну зараження, вказано: м. Миколаїв, вул. Театральна, 51 , 28 березня 2019 року; в розділі особи, що могли стати джерелом зараження, зазначено: собака невідомий, безпородний, середніх розмірів, чорно-коричневого кольору, за результатами дослідження від 29 березня 2019 року № 000946 п.м./19 Миколаївською ВЛМРДЛ Держпродспоживслужби виявлений вірус сказу.
		       Звітом про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від 29 березня 2019 року № 000946 п.м./19 Випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної Державної лабораторії Держпродспоживслужби, згідно якого на вірусологічне випробування із супровідним листом КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» направлена «одна голова собаки (безхазяйний бродячий собака, виловлений біля онколікарні в м. Миколаєві, вул. Театральна, 51 ), який помер 29 березня 2019 року . Зі слів постраждалих, у собаки була слинотеча, неспровокована агресія. Покусав 5 осіб». У надісланому матеріалі виявлений вірус сказу (том 1, а.с. 111).
		       Актом епізоотологічного обстеження неблагополучного пункту при виявленні сказу у домашніх тварин, складеним 29 березня 2019 року, в якому зазначено, що виловлений 28 березня 2019 року собака хворий на сказ, тварина - собака чепрачної масті, безпритульна, загинула 29 березня 209 року та зазначені заходи щодо ліквідації захворювання - труп собаки знищений шляхом спалювання на території КП «Центр захисту тварин». Згідно приміток - 28 березня 209 року собака покусав 5 осіб. При обстеженні території виявлено близько 80 голів собак (том 1, а.с. 113). 
		       Згідно інформації Управління охорони здоров`я Миколаївської міської ради на адресу Миколаївського міського управління головного управління Держпродспоживслужби щодо постраждалих осіб від укусу тварини (собаки), у якої підтверджено діагноз «сказ», станом на 01 квітня 2019 року до закладів охорони здоров`я м. Миколаєва звернулося за медичною допомогою 12 осіб, які постраждали від укусів собаки в районі вул. Театральної 28 березня 2019 року. Всім хворим надана перша медична допомога та призначено комбінований курс лікування та надана антирабічна допомога (том 1 а.с. 121-122). 
		       Оцінивши вказані докази, як кожен окремо, так і докази в їх сукупності та взаємозв`язку, надавши їм належну оцінку, суд обґрунтовано вважав доведеним, що 28 березня 2019 року в м. Миколаєві в районі будинку по вул. Театральна, 51 позивачку покусав саме той безпритульний собака, який був відловлений в той же день працівниками КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» та помер наступного дня і у якого був виявлений вірус сказу.
		Доказів іншого, а саме, що позивачку покусав не безпритульний собака, а тварина, яка має господаря, відповідачем суду не надано, а тому заперечення відповідачем вказаного факту, а саме, що шкоди позивачці завдано внаслідок нападу безпритульної тварини, колегією суддів, з огляду на наведені вище докази, відхиляються.
		       Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про недоведеність такого факту через непроведення експертних досліджень щодо відповідності місця укусів щелепі тварини, щодо якої було проведено дослідження патологічного матеріалу, та погоджується з аргументами суду першої інстанції, який дійшов висновку, що об`єктивно було неможливим проведення експертного дослідження відповідності ран на стегні позивачки та щелепи собаки, адже голова собаки, хворого на сказ, підлягає обов`язковому спалюванню (абзац 4 пункту 3.6 Інструкції «Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин», затвердженої наказом Головного управління ветеринарної медицини з Держветінспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України 
		від 15 березня 1994 року N 5), оскільки сказ віднесений до особливо небезпечних вірусних захворювань всіх теплокровних тварин і людини (пункт 1 вказаної вище Інструкції).
		Щодо аргументу апеляційної скарги про те, що судом помилково покладено відповідальність за заподіяну позивачці шкоду саме на міську раду та не застосована стаття 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», тоді як міською радою в повному обсязі виконані завдання, покладені на неї частиною 1 цієї статті, і як наслідок, суд неправильно встановив орган, відповідальний за порушення у сфері благоустрою, якими є: КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин», Виконавчий комітет міської ради та балансоутримувачі майна, а також не враховано створення відповідачем спеціального підприємства для вирішення проблеми безпритульних тварин у місті.
		Так, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини щодо відшкодування потерпілій особі ( ОСОБА_3 ) завданої внаслідок нападу безпритульної собаки шкоди виникли між цією особою та особою, яка утримувала безпритульного собаку. На підставі аналізу положень статей 12, 24  Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», статті 341 ЦК України колегія суддів вважає, що саме територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада (у даній справі - Миколаївська міська рада), є особою, яка утримує безпритульних домашніх тварин, в тому числі собак, і саме на неї покладається обов`язок з відшкодування завданої такою твариною шкоди. 
		Створення міською радою спеціалізованого комунального підприємства (такого як КП Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин»), до повноважень якого відноситься регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами, виявлення фактів наявності на території м. Миколаєва безпритульних собак та котів, відлов тварин, облік та реєстрація тварин, що потрапили до притулку; розміщення безпритульних тварин на карантинному майданчику; стерилізація та вакцинація безпритульних тварин тощо, не перекладає відповідальність за шкоду, заподіяну безпритульним собакою, на це підприємство.
		Не є відповідальною особою у спірних правовідносинах й Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, оскільки представником територіальної громади міста Миколаєва є саме Миколаївська міська рада. 
		Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади, на території яких їх було виявлено.
		Аналогічного висновку дійшов у подібних правовідносинах Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 січня 2019 року у справі N 503/361/17 (провадження N 61-28622св18).
		Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 2-1474/11-ц, оскільки у вказаній справі виникли інші правовідносини, а саме - щодо завдання шкоди майну через неналежне утримання зелених насаджень у населеному пункті, тоді як у справі, яка переглядається, шкоди завдано безпритульною твариною, яка є особливим об`єктом цивільних прав, тому ці правовідносини, як вказано у постанові, мають певні відмінності у законодавчому регулюванні. 
		Хибними є твердження заявника, що суд не мав повноважень у цивільній справі встановлювати бездіяльність відповідача, тому що спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням шкоди, мають приватно-правовий характер і саме в межах розгляду даного цивільного спору суд, вирішуючи обґрунтованість вимог щодо покладання відповідальності за шкоду, зобов`язаний перевірити наявність усіх складових такої відповідальності, в тому числі правомірності дій (бездіяльності) особи, яка завдала шкоди.
		Щодо розміру стягнутої судом компенсації моральної (немайнової) шкоди.
		Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з огляду на встановлені обставини у справі та глибини фізичних і душевних страждань позивачки, тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та строку її лікування і колегія суддів не вбачає підстав для зміни таких висновків.
		З урахуванням викладеного колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.
		Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		В силу частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін, судові витрати у справі покладаються на відповідача.
		Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		       Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2020 року залишити без змін.
		       Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів.
		Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки касаційного оскарження, визначені статтею 390 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Головуючий Т.М. Базовкіна
		 
		Судді: Л.М. Царюк 
		 
		Ж.М. Яворська
		 
		____________________________________________________
		Повний текст постанови складений 11 червня 2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...