Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/3431/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 27.05.2020
Номер судового провадження: 61-38235ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                             
		Іменем  України                                            
		 
		27 травня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 501/3431/15-ц
		провадження № 61-38235св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Іллічівська міська рада Одеської області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., 
		Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.        Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , третя особа - Іллічівська міська рада Одеської області, про виселення, скасування реєстрації та стягнення моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 1983 року Іллічівською міською радою Одеської області було видано ордер на його вселення з родиною у складі трьох осіб до квартири 
		АДРЕСА_1 . У подальшому він тимчасово не проживав у цій квартирі у зв`язку з відсутністю водовідведення та централізованого опалення, що створювало певні незручності. 27 травня 1997 року у зазначену квартиру з порушенням вимог законодавства, без відповідного ордера, вселився та був зареєстрований ОСОБА_2 .
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив виселити ОСОБА_2 зі спірної квартири, стягнути з нього моральну шкоду у розмірі 5 000 грн та заборонити йому будь-яким чином перешкоджати йому та членам його родини у користуванні квартирою.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 січня 2016 року у складі судді Максимович Г. В., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2016 року, у задоволені позову 
		ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, встановивши, що ОСОБА_1 був відсутнім у спірній квартирі без поважних причин із жовтня 1990 року протягом 24 років, тобто більше встановленого 
		статтею 71 ЖК УРСР строку, він підлягає визнанню таким, що втратив право користування квартирою 
		АДРЕСА_1 з підстав, передбачених статтею 71 ЖК УРСР, а, отже не підлягають захисту його вимоги, обґрунтовані правом користування вказаною квартирою.
		Набуття ОСОБА_1 21 вересня 2012 року права власності на інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті, а саме на будинок АДРЕСА_3 , в який він вселився на постійне проживання, є самостійною підставою для визнання його таким що втратив право користування житловою площею на підставі частини другої 
		статті 107 ЖК УРСР. Однак застосування цієї норми права є зайвим, оскільки позивач раніше втратив право користування житловим приміщенням з підстав, передбачених статтею 71 ЖК УРСР. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області 
		від 19 травня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 19 липня 
		2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 січня 2016 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ордер № 173 
		від 17 січня 1983 року, виданий ОСОБА_1 на склад сім`ї із трьох осіб на право зайняття одної кімнати, житловою площею 14,8 кв. м, квартири АДРЕСА_1 є чинним, не оскаржений та не визнаний недійсним. Матеріали справи не містять доказів визнання   ОСОБА_3 або членів його сім`ї такими, що втратили право на користування приміщенням спірної квартири в судовому порядку, як і не містять доказів вселення  ОСОБА_2 у спірну квартиру на законних підставах.
		Таким чином, позивач, як особа, яка була вселена у спірну квартиру на законних підставах, обґрунтовано звернулася до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом виселення      ОСОБА_2 .
		Відповідно до пункту 3 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Таким чином, позовні вимоги про скасування реєстрації відповідача за адресою розташування спірної квартири є зайвими та задоволенню не підлягають.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 про заборону ОСОБА_2 будь-яким чином перешкоджати позивачу та членам його родини у користуванні спірною квартирою не підлягають задоволенню, оскільки члени родини з такими позовними вимогами не зверталися, а обраний спосіб захисту позивачем у такий спосіб є неконкретним та таким, що суперечить положенням статті 16 ЦК України.
		Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, то матеріали справи не містять, а позивачем, всупереч до вимог частини першої статті 81 ЦПК України, не надані докази спричинення йому немайнової шкоди.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, 
		ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області 
		від 31 травня 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
		У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві. 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Іллічівська міська рада Одеської області, про виселення, скасування реєстрації і відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд послався на те, що спірне житло є гуртожитком щодо якого існує особливий порядок виселення. І хоча правовий статус житла в цьому випадку не має значення  для вирішення спору (статті 71, 72 ЖК УРСР в рівній мірі застосовуються також до гуртожитків), але вказане житло не було і не є гуртожитком, а знаходиться в будинку для малосімейних. Апеляційний суд послався на те, що встановлення рішенням Іллічівського міського суду Одеської області 
		від 27 травня 2015 року у справі 501/6337/14-ц факту недоведення 
		ОСОБА_2 правомірності свого вселення має преюдиційний характер, проте такий висновок суду є передчасним, оскільки вказане судове рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області 
		від 30 липня 2015 року. Ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_4 , апеляційний суд послався на частину третю статті 116 ЖК УРСР, як правову підставу виселення, при цьому ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог посилався на порушення вимог про вселення в гуртожиток на підставі спеціального ордеру, порушення при реєстрації ОСОБА_2 , передбаченої статтею 47 ЖК УРСР норми житлової площі на одну особу та вимагав відновлення його житлових прав з посиланням на пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України. 
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Рішенням виконкому Іллічівської міської ради Одеської області № 6 
		від 14 січня 1983 року затверджено списки, надані адміністрацією СУ-455 тресту «Чорноморгідрострой», про закріплення житлової площі в будинках для малосімейних для тимчасового проживання та видано ордери, в тому числі № 173 від 17 січня 1983 року ОСОБА_1 , на склад сім`ї із трьох осіб, на право зайняття одної кімнати, житловою площею 14,8 кв. м квартири АДРЕСА_1 (а. с. 8, 9).
		27 травня 1997 року у зазначеній квартирі був зареєстрований 
		ОСОБА_2 .
		Матеріали справи не містять докази, з яких підстав ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі.
		Рішенням виконкому Олександрівської селищної ради № 316 від 26 вересня 2000 року спорудженню за адресою: АДРЕСА_4 , надано статус будинку для малосімейних та прийнято на баланс Олександрівської селищної ради, дозволено приватизацію мешканцям зазначених у рішенні квартир, у тому числі ОСОБА_2 квартиру НОМЕР_1 .
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та його родини про визнання їх такими, що втратили право користування житловою площею спірної квартири. Підставою для відмови в задоволенні позову стало не доведення ОСОБА_2 правомірності свого вселення до спірної квартири. 
		2.        Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до статті 127 ЖК УРСР, пунктом 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР 
		від 03 червня 1986 року № 208 (далі - Примірне положення), гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
		Пленум Верховного Суду України в пункті 22 постанови від 12 квітня 
		1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з`ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.
		Згідно із частиною другою статті 128, статті 129 ЖК УРСР, частини першою статті 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
		Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
		Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року № 6-71цс11.
		Ордер № 173 від 17 січня 1983 року виданого ОСОБА_1 на склад сім`ї із трьох осіб на право зайняття одної кімнати, житловою площею 14,8 кв. м, квартири 
		АДРЕСА_1 є чинним, не оскаржений та не визнаний недійсним.
		Відповідно до частини третьої статті 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, виконавши вимоги частини п`ятої статті 411 ЦПК України про те, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, і врахувавши висновки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами 
		(стаття 89 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що ордер 
		№ 173 від 17 січня 1983 року, виданий ОСОБА_1 на склад сім`ї із трьох осіб на право зайняття одної кімнати, житловою площею 14,8 кв. м, квартири АДРЕСА_1 є чинним, не оскаржений та не визнаний недійсним. Матеріали справи не містять доказів визнання ОСОБА_5 або членів його сім`ї такими, що втратили право на користування приміщенням спірної квартири в судовому порядку, як і не містять доказів вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру на законних підставах.
		Такі обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Одеської області 
		від 30 липня 2015 року у справі № 501/6337/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які виступають в своїх інтересах та інтересах своїх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. 
		Таким чином, позивач, як особа, яка була вселена у спірну квартиру на законних підставах, обґрунтовано звернулася до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 .
		Доводи касаційної скарги про те, що при поданні позову позивач не зазначав статтю 116 ЖК УРСР, як правову підставу виселення, тому суд апеляційної інстанції, застосувавши вказану норму, вийшов за межі позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, і на законність судового рішення суду апеляційної інстанцій не впливають.
		Отже, постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Щодо поновлення виконання судового рішення
		Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2020 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
		З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.
		Поновити виконання постанови Апеляційного суду Одеської області 
		від 31 травня 2018 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                     Є. В. Синельников
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		О. М. Осіян
		С. Ф. Хопта
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...