Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/26618/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 11.06.2020
Номер судового провадження: 61-9404ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		11 червня 2020 року
		м. Київ
		справа № 761/26618/15-ц
		провадження № 61-9404св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», 
		треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Бетон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Житло»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк» 
		на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 травня 
		2018 року в складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., 
		Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Бетон» (далі - ТОВ «Гарант Бетон»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Житло» (далі - ТОВ «Гарант-Житло»), про визнання недійсним договору застави.
		Позов мотивований тим, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року у справі № 2-1547/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної від 14 липня 2008 року у розмірі 
		3 224 635,51 дол. США та 538 000 грн в частині, що стосується 
		ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк»), назву якого змінено на ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_1 , шляхом переведення на ПАТ «ВТБ Банк» корпоративних прав у вигляді частки у статутному капіталі (фонді) у розмірі 25 % статутного капіталу (фонду) ТОВ «Гарант Бетон», що становить 5 977 673 грн.
		Про наявність вказаного судового рішення ОСОБА_1 дізнався на початку жовтня 2013 року, з повідомлення виконавчої служби про необхідність його добровільного виконання.
		Представник ОСОБА_1 03 жовтня 2013 року під час ознайомлення з матеріалами справи № 2-1547/2012 дізнався про факт існування   оспорюваного договору застави корпоративних прав.
		Вказував, що ОСОБА_1 не підписував договір застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року, останньому не було відомо про факт його укладення, станом на дату його укладення він перебував у м. Цюріху (Швейцарія), його дружина ОСОБА_2 не надавала будь-якої згоди на укладення цього правочину, що підтверджується висновком експерта 
		від 24 грудня 2013 року за результатами проведення почеркознавчого дослідження.
		На підставі викладеного  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили визнати договір застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року недійсним.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 травня 
		2018 року позов задоволено.
		Визнано недійсним договір застави корпоративних прав від 30 квітня 
		2009 року, укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 
		Стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487,20 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 8 008 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підпис у договорі застави   вчинено не ОСОБА_1 , а іншою особою. При цьому ОСОБА_2 не надавала згоду на його вчинення.
		В судовому засіданні не спростовано доводи ОСОБА_1 про те, що він дізнався про існування спірного договору лише 03 жовтня 2013 року, після ознайомлення його представника з матеріалами справи № 2-1547/2012 
		в Оболонському районному суді міста Києва. З позовом у цій справі позивачі звернулися 10 вересня 2015 року, тому строк позовної давності не пропущено.
		Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва 
		від 31 липня 2018 року стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь 
		ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
		Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що під час вирішення справи по суті заявлених вимог судом не вирішено питання про судові витрати.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування   доводів позивачів щодо відсутності їх підписів на оспорюваному договорі та необізнаності останніх з його існуванням до жовтня 2013 року.
		Разом з тим,  ОСОБА_1 у пункті пропуску «Бориспіль» перетинав кордон 28 квітня 2009 року сполученням «Київ-Цюріх», а 01 серпня 2009 року сполученням «Цюріх-Київ».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі Акціонерне товариство «ВТБ Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно послалися на довідку Державної прикордонної служби України від 15 листопада 2013 року, оскільки викладена у ній інформація не спростовує факт підписання ОСОБА_1 договору застави.
		Висновок експертизи від 23 березня 2018 року є необґрунтованим, неправильним, суперечить вимогам законодавства, тому суди помилково взяли його до уваги. Зазначена в експертному висновку інформація суперечить матеріалам справи та є беззаперечним доказом його необґрунтованості.
		Судами не надано належної оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності доказів та не з`ясовано обставин, що є необхідними для перевірки обґрунтованості експертного висновку. 
		Судами безпідставно відмовлено банку в застосуванні строків позовної давності, оскільки рішенням Оболонського районного суду міста Києва 
		від 07 вересня 2012 року у справі № 2-1547/2012 встановлено, що банк повідомляв заставодавців про наявність заборгованості за кредитним договором та ініціювання процедури звернення стягнення на заставлене майно. Отже позивачі у цій справі звернулися до суду з пропуском строку позовної давності.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
		08 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року у справі № 2-1547/2012, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково. 
		У рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 14 липня 2008 року у розмірі 3 224 635,51 дол. США та 538 000 грн звернуто стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року, укладеним між ВАТ «ВТБ Банк», назву якого змінено на ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_3 , шляхом переведення на ПАТ «ВТБ Банк» корпоративних прав у вигляді частки у статутному капіталі (фонді) у розмірі 5 % статутного капіталу (фонду) ТОВ «Гарант Бетон», що становить 5 000 грн. 
		Звернуто стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 , шляхом переведення на ПАТ «ВТБ Банк» корпоративних прав у вигляді частки у статутному капіталі (фонді) у розмірі 51 % статутного капіталу (фонду) ТОВ «Гарант Бетон», що становить 821 328,60 грн.
		Звернуто стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , шляхом переведення на ПАТ «ВТБ Банк» корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі (фонді) у розмірі 25 % статутного капіталу (фонду) ТОВ «Гарант Бетон», що становить 
		5 977 673 грн.
		Звернуто стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року, укладеним між ПАТ  «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 , шляхом переведення на ПАТ «ВТБ Банк» корпоративних прав у вигляді частки у статутному капіталі (фонді) у розмірі 14 % статутного капіталу (фонду) ТОВ «Гарант Бетон», що становить 14 500 грн.
		Звернуто стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6 , шляхом переведення на ПАТ «ВТБ Банк» корпоративних прав у вигляді частки у статутному капіталі (фонді) у розмірі 5 % статутного капіталу (фонду) ТОВ «Гарант Бетон», що становить 5 000 грн.
		Суди також встановили, що про існування договору застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року позивач дізнався лише 03 жовтня 2013 року, після ознайомлення з матеріалами справи в Оболонському районному суді міста Києва, тому строк звернення до суду з цим позовом не пропущено, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.
		Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України 
		від 29 травня 2017 року, зробленого на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Київської області від 12 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 
		24 лютого 2014 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі застави, що укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 30 квітня 2009 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 у вказаному договорі застави від 30 квітня 2009 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
		Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 березня 2018 року, зробленого на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі застави корпоративних прав 
		від 30 квітня 2009 року, укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» та 
		ОСОБА_1 , виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 Підпис від імені ОСОБА_2 у договорі застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року, укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 .
		Відповідно до відповіді начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України від 15 листопада 
		2013 року ОСОБА_1 у пункті пропуску «Бориспіль» перетинав кордон 28 квітня 2009 року сполученням «Київ-Цюріх» та 01 серпня 2009 року сполученням «Цюріх-Київ».
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
		Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Згідно з частиною першою статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
		Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (частина перша статті 576 ЦК україни).
		Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором 
		є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).
		Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		У матеріалах справи міститься копія договору застави, який нібито 30 квітня 2009 року укладено між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_7 за згодою     ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 14 липня 2008 року.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_7 та     ОСОБА_2 вказували, що вони не підписували спірний договір, у них було відсутнє волевиявлення на укладення цього правочину, тому його необхідно визнати недійсним.
		Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ПАТ «ВТБ Банк» вказувало, що вищевказаний правочин укладено між сторонами у належній формі, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
		Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Аналогічна за змістом норма закріплена у частині третій статті 12 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами прешої, апеляційної та касаційної інстанцій).
		За змістом положень статей 143, 144 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення питання про призначення експертизи місцевим судом) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, експертиза призначається ухвалою суду.
		За заявою представника позивачів ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.
		Висновком проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи 
		від 23 березня 2018 року встановлено, що підпис у договорі застави корпоративних прав від 30 квітня 2009 року виконано не ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а іншими особами.
		Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору застави корпоративних прав недійсним, оскільки, 
		з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи, встановлено відсутність волевиявлення позивачів на укладання спірного правочину, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судами обставин.
		Безпідставними є доводи касаційної скарги, що експертизу проведено 
		з порушенням вимог законодавства, оскільки на дослідження експерту було надано вільні зразки підписів позивачів, які виконані ними у період часу, наближеному до періоду виконання підпису в досліджуваному документі - оспорюваному договорі застави корпоративних прав. Експертом досліджено всі представлені об`єкти та надано вичерпні відповіді на поставлені запитання. Обґрунтованих заперечень що висновку експерта представником відповідача не подано.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що про пропуск позивачами строку позовної давності з тих підстав, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року у справі № 2-1547/2012 встановлено, що банк повідомляв заставодавців про наявність заборгованості за кредитним договором та ініціювання процедури звернення стягнення на заставлене майно до 15 квітня 2012 року, оскільки такі обставини вищевказаним судовим рішенням не встановлено. 
		Як вбачається зі змісту судового рішення, на яке відповідач посилається у касаційній скарзі, судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору банком направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист-вимогу, у якому повідомлено останніх про те, що у разі непогашення позичальником заборгованості до 15 квітня 2012 року, позивач ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте вказаним судовим рішенням не встановлено отримання вказаної вимоги ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 . Зазначені обставини також не підтверджені і зібраними у цій справі доказами. Отже, доводи банку про пропуск позивачами строку позовної давності ґрунтуються на припущеннях, що заборонено процесуальним законом.
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 травня 
		2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                    І. М. Фаловська
		                                                                                                А. І. Грушицький
		                                                                                                І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...