Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 726/1415/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2020.
Дата набрання законної сили: 04.06.2020
Номер судового провадження: 51-6394км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019260000000258

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		04 червня 2020 року
		м. Київ
		справа № 726/1415/19
		провадження № 51-6394км19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисників
		(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		засудженого
		(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 16 жовтня 2019року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019260000000258, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останнього разу  за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від27січня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 18 січня 2019 року після відбуття покарання,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
		За вищевказаним вироком  ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання увиді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 28 травня 2019 року близько 22:20, не маючи посвідчення водія, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем Opel Omega, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Галицький Шлях зі сторони вул.Хотинської у напрямку вул. Коломийської в м. Чернівцях з перевищенням дозволеної швидкості руху (50 км/год), порушив вимоги пунктів 1.5., 2.1. «а», 2.3. «б», «д», 10.1., 12.4. Правил дорожнього руху (далі  ПДР), біля будинку № 3-б змінив напрямок руху вліво, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з мотоциклом Honda-Faze, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, відяких помер на місці ДТП.
		Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8  беззадоволення.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції або пом`якшення призначеного йому покарання. ОСОБА_8 стверджує, щосуд не звернув уваги на доводи щодо порушення процедури відібрання у нього зразків крові, їх зберігання та направлення для проведення токсикологічної експертизи, безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання провитребування медичної документації, не встановив обставин відібрання крові, внаслідок чого висновок вказаної експертизи не може бути належним доказом напідтвердження факту перебування його під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння. Суд не врахував, що гальмівна система мотоцикла була несправна, щовплинуло на технічну можливість потерпілого загальмувати для уникнення ДТП, проігнорував факт перебування ОСОБА_9 у стані алкогольного сп`яніння. Поза увагою суду залишилось і те, що на передній осі керованого ним автомобіля були встановлені колеса з різним малюнком протектора, що згідно висновку автотехнічної експертизи впливало на курсову стійкість і, на думку ОСОБА_8 , призвело до ДТП. Однак суд відмовив у призначенні відповідної експертизи для перевірки цієї обставини. Також касатор стверджує, що слідчий експеримент за його участю проведено без захисника, астороні захисту всупереч вимогам ст. 290 КПК не було відкрито медичної документації ОСОБА_8 . Вважає, що йому було призначено суворе покарання, без урахування даних про його особу та обставин, які пом`якшують покарання. Суд безпідставно послався на попередні судимості, не врахувавши, що останній злочин він вчинив з необережності. Крімтого, ОСОБА_8 стверджує, що апеляційний суд повторно не дослідив доказів, залишаючи скарги його та захисників без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст.419 КПК.
		У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_10 вважає їїнеобґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення  без змін.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисники та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення, просив оскаржені судові рішення залишити беззмін.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, неможуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
		Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно довимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зположеннями ст. 94 КПК.
		Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді обвинуваченим ОСОБА_8 , який не заперечував факту вчинення ним ДТП, свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.
		Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності  достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
		Слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 проведено без захисника на підставі відповідної заяви підозрюваного (т. 2, а.п. 123), порушень вимог ст. 240 КПК під час проведення вказаної слідчої дії не встановлено.
		Припущення ОСОБА_8 про те, що причиною ДТП була втрата курсової стійкості автомобілем, є безпідставними та спростовані висновком комплексної судової фото- та автотехнічної експертизи від 08 липня 2019 року № 245-А, згідно якої порушення ОСОБА_8 вимог пунктів 10.1. та 12.4. ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП, при цьому в діях ОСОБА_9 не вбачається невідповідностей вимогам зазначених Правил, які б технічної точки зору могли бзнаходитися в причинному зв`язку із настанням ДТП (т. 1, а.п. 196-203). Якзазначив експерт, у дорожньо-транспортній обстановці, коли автомобіль підкеруванням ОСОБА_8 виїхав на зустрічну смугу руху, тобто на смугу руху мотоцикла, без гальмування, де вони надалі зіткнулися, досліджувати питання щодо технічної можливості у водія ОСОБА_9 уникнути зіткнення не має змісту, адже ні гальмування мотоцикла, ні його повна зупинка не виключали зіткнення, оскільки автомобіль за заданих умов його руху, міг наїхати і на повністю зупинений мотоцикл. Зіткнення транспортних засобів невиключалось і при виконанні ОСОБА_9 маневру, оскільки в цьому випадку, приймаючи рішення, він мав би прогнозувати перетинання не з самим автомобілем, який небезпечно змінив напрямок руху, а з гіпотетичною точкою його можливого перебування і рухомий автомобіль у будь-який момент часу може змінити темп інапрямок руху.
		Тобто посилання ОСОБА_8 на перебування ОСОБА_9 у стані легкого алкогольного сп`яніння, а також на несправність гальмівної системи мотоцикла є безпідставними. Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 27 червня 2019 року № 228-А гальмова система мотоцикла була у працездатному стані, інесправностей у ній, які могли спричинити ДТП, не виявлено.
		Висновки місцевого суду про перебування ОСОБА_8 на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння є вмотивованими та обґрунтованими.
		Так за висновком судово-медичної експертизи від 24 червня 2019 року № 555 встановлено, що в дослідженій експертом медичної документації ОСОБА_8 наявний запис про забір у нього 28 травня 2019 року крові на наявність алкоголю. В інших досліджених у ході експертизи первинних медичних документах наявні йінші дані, що підтверджують факт перебування засудженого на момент ДТП устані алкогольного сп`яніння («скарги хворий не пред`являє через важкість стану та стан алкогольної інтоксикації», «запах алкоголя з рота», «алкогольна інтоксикація», «свідомість спутана (ознаки алкогольної інтоксикації) із рота запах алкоголя», «на відстані визначається сильний запах алкоголя з рота», «набрана кров на алкоголь» тощо) (т. 2, а.п. 161-163).
		Надалі відібрані зразки були направлені на судово-токсикологічну експертизу. Порушення цілісності їх упаковки під час проведення дослідження експертом не встановлено. Висновок цієї експертизи від 09 липня 2019 року № 793 підтвердив дані первинних медичних документів щодо перебування ОСОБА_8 устані алкогольного сп`яніння (3,42 проміле етилового спирту). Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015року № 1452/735 не встановлено. За наявності усторони захисту питань щодо обставин та порядку проведення вказаних експертиз, сторона захисту не була позбавлена можливості заявляти перед судом клопотання про виклик для допиту експертів.
		З приводу доводів скаржника про не відкриття стороні захисту в порядку ст.290КПК медичної документації ОСОБА_8 , колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до приписів ст. 290 КПК захиснику ОСОБА_14 та підозрюваному було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими вони були ознайомлені 15 липня 2017 року.
		Згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218кмо19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст.290КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано увизначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
		Як убачається з матеріалів справи, в ході збирання доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 242 КПК щодо обов`язковості проведення експертизи на предмет встановлення виду та ступеня тяжкості заподіяних підозрюваному тілесних ушкоджень, а також для встановлення факту його перебування на момент ДТП устані алкогольного сп`яніння, стороною обвинувачення було забезпечено проведення вищезазначених експертиз.
		Враховуючи, що ці експертизи проведено особами, які володіють спеціальними знаннями, мають право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» напроведення відповідних експертиз та були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об`єктивних підстав недовіряти результатам експертиз та вважати їх висновки недостовірними у суду не було.
		Висновки експертів містять посилання на медичні документи, що були об`єктом експертних досліджень, а також перелік запитань, поставлених перед експертами. За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об`єктом експертних досліджень, сторона захисту, реалізуючи закріплені у статтях 22, 26КПК принципи змагальності й диспозитивності, відповідно до вимог ст. 93 КПК не була позбавлена можливості звернутися до відповідних медичних закладів дляотримання необхідних медичних документів, зважаючи на те, що запитувана інформація стосувалася самого ОСОБА_8 , а у випадку відмови  заявити клопотання про надання відповідної інформації у суді. Порушень порядку отримання наданих експертам для дослідження медичних документів невстановлено.
		Усупереч доводам засудженого місцевий суд у порядку ст. 350 КПК розглянув його клопотання про призначення повторних судових експертиз і обґрунтовано відмовив у його задоволенні, навівши в ухвалі мотиви свого рішення (т. 3, а.п. 79-80).
		Призначаючи ОСОБА_8 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який має ряд непогашених судимостей за вчинення умисних злочинів, задовільно характеризується за місцем останнього відбуття покарання, думку потерпілих щодо необхідності призначення обвинуваченому суворого покарання. Обставиною, що пом`якшує його покарання, суд визнав активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, що обтяжує покарання  вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду щодо призначеного ОСОБА_8 покарання, вважає його справедливим і таким, щовідповідає принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім танеобхідним для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів.
		Посилання у вступній частині вироку на попередні судимості ОСОБА_8 відповідає вимогам ст. 65 КК, ст. 374 КПК.
		Безпідставними є доводи засудженого про порушення апеляційним судом вимог ч.3ст. 404 КПК, оскільки саме за клопотанням сторони захисту апеляційний суд повторно дослідив деякі докази та надав їм правильну оцінку. Інших клопотань перед закінченням апеляційного розгляду від учасників судового провадження ненадійшло (т. 3, а.п. 153-156).
		Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув апеляційні скарги сторони захисту і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, єобґрунтованим та вмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.
		Колегія суддів вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду  вимогам ст. 419 цього Кодексу.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 16 жовтня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а його касаційну скаргу  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...