Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/5658/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2020. Зареєстровано: 14.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2020.

Номер судового провадження: 2/569/2276/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 569/5658/20
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		01 червня 2020 року                 Рівненський міський суд
		 
		в особі судді  Ковальова І.М.
		при секретарі  Соломон О.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 03 квітня 2020 року №662-ос, визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 08 квітня 2020 року №687-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» «По особовому складу» від 03 квітня 2020 року № 662/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки Акціонерного товариства «Українська залізниця» та визнати протиправним та скасувати наказ від 08 квітня 2020 року № 687/ос про внесення змін до наказу по особовому складу від 03 квітня 2020 року № 662/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Українська залізниця» в частині дати звільнення.
		 
		Також, позивач просить поновити його на посаді директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки Акціонерного товариства «Українська залізниця» та стягнути відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді.
		 
		Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки Акціонерного товариства «Українська залізниця» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, просить допустити до негайного виконання.
		 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі укладеного письмового трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019 позивач обіймав посаду та виконував обов`язки директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Українська залізниця» з встановленим строком трудових правовідносин до 20.01.2021 включно.
		 
		Зазначає, що наказом від 03.04.2020 № 662/ос його звільнено з займаної посади за невиконання п.п. 7.3.4.1. п. 7.3.4. розділу 7 трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019 згідно п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
		 
		Позивач вважає, що звільнений він незаконно, оскільки підстав для дострокового припинення дії трудового договору не було. Вказує, що умови трудового договору виконав належним чином та в повному обсязі, а підстави звільнення є надуманими та не відповідають дійсності.
		 
		Враховуючи вищевикладені обставини, позивач посилаючись на порушення його трудових та конституційних прав, просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
		 
		17 квітня 2020 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		 
		В судовому засіданні представники позивача адвокати Дяденчук А.І., Давидюк А.М. просили задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначаючи, що позивача незаконно звільнено з посади. Представниками позивача зазначено, що п. 2.2.17 трудового договору, невиконання якого слугувало підставою для звільнення позивача із займаної посади ним було виконано, критерії якості роботи були розроблені та затверджені його безпосереднім керівником згідно з організаційною структурою товариства в строки встановлені контрактом.
		 
		Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 посилаючись на безпідставність позовних вимог. До суду відповідачем надано відзив, в якому зазначається, що директором Департаменту економічної та інформаційної безпеки ОСОБА_1 , станом на 21.03.2020, не подано керівництву АТ «Українська залізниця» проект критеріїв якості роботи, відповідно до п. 2.2.17 трудового договору. Також вказують, що такий проект не було затверджено керівником АТ «Укрзалізниця», тобто головою правління чи особою, яка виконувала його обов`язки. Відповідачами зазначено, що ОСОБА_1 в порушення п. 2.2.17 трудового договору не було розроблено показники якості на звітні періоди 4 кварталу та 2019 року, відповідно до форми, встановленої додатком 2.1. до Положення про оцінку результатів діяльності працівників апарату управління АТ «Українська залізниця», керівників регіональних філій та філій відповідно до вказівки члена правління Ж.Марчека № Ц-6-58/227-19 від 26.06.2019. Враховуючи виявлені порушення, покладених на ОСОБА_1 розділом 2 трудового договору, трудових обов`язків, Директором з управління персоналом та соціальної політики було направлено на в.о. голови правління АТ «Укрзалізниця» доповідну записку № ЦЦУП-10/655 від 03.04.2020 щодо виявлених порушень. Позивача звільнено на підставі п. 8 частини 1 ст. 36 КЗпП України, з підстав передбачених контрактом. Такою підставою, що передбачена в контракті згідно п. 7.3.4.1. є невиконання працівником повністю або частково вимог п. 2.2.17 договору (щодо розробки та затвердження критеріїв якості роботи).
		 
		Представники відповідача заперечили наявність у відповідача обов`язку попереджати ОСОБА_1 про звільнення за два місяці до дати припинення контракту, оскільки умови трудового договору такого обов`язку не містять. Відповідачами також звернуто увагу на пропуск строку звернення до суду зі сторони позивача в частині визнання договору таким, що не відповідає вимогам КЗпП України у передбачений ст. 33 КЗпП України строк.
		 
		В частині заявлених вимог позивачем про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідач просить відмовити у їх задоволенні з підстав їх надмірності та не співмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		 
		Враховуючи викладене, представники відповідача в задоволенні позову ОСОБА_1 просять відмовити.
		 
		Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення виходячи з наступного.
		 
		Судом встановлено, що 21 січня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрзалізниця» укладено трудовий договір № 12-2019 про те, що ОСОБА_1 призначається на посаду директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Українська залізниця» на умовах договору.
		 
		Відповідно до п.1.1. договору, працівник зобов`язується виконувати обов`язки, визначені договором, посадовою інструкцією та локальними нормативними актами товариства (далі  документами товариства), а товариство зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Працівника.
		 
		На підставі договору виникають трудові відносини між працівником та товариством (п. 1.2. договору).
		 
		В пункті 1.3. договору передбачено, що працівник підзвітний директору з безпеки АТ «Укрзалізниця».
		 
		Відповідно до 8.1. Договору цей договір діє з 21.01.2019 до 20.01.2020 включно. 
		 
		Відповідно до укладеної додаткової угоди № 2 до трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019, строк дії договору продовжено до 20.01.2021 включно, шляхом викладення п. 8.1. договору в новій редакції. Судом встановлено, що такі положення також закріплені в наказі № 2030/ос від 25.10.2019 «По особовому складу».
		 
		Розділом 7 трудового договору визначені підстави зміни, припинення та розірвання договору. Зокрема згідно п.п. 7.3.4.1. п.7.3.4. розділу 7 договору, підставами для прийняття рішення про припинення договору з ініціативи товариства можуть бути невиконання працівником повністю або частково вимог пункту 2.2.17 договору (щодо розробки та затвердження критеріїв якості роботи).
		 
		03.04.2020 в.о. голови правління Ж.Марчеком видано наказ № 662/ос по особовому складу, яким звільнено ОСОБА_1 03.04.2020 з посади директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» за невиконання п.п. 7.3.4.1., п. 7.3.4. розділу 7 трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019 згідно пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України. Підстава: доповідна ЦЦУП-10/655 від 03.04.2020; п.п. 7.3.4.1., п. 7.3.4. розділу 7 трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019.
		 
		В доповідній записці директора з управління персоналом та соціальної політики Є.В. Козаком, яка в якості підстави зазначена в наказі про звільнення, вказується, директором Департаменту економічної та інформаційної безпеки ОСОБА_1 станом на 21.03.2019 не надано на свого безпосереднього керівника проект критеріїв якості роботи. Також, на виконання вказівки члена правління Ж.Марчека № Ц-6-58/227-19 від 26.06.2019 станом на 02.04.2020 картки критеріїв якості директором Департаменту економічної та інформаційної безпеки ОСОБА_1 не надано.
		 
		З урахуванням вищевикладеного директор з управління персоналом та соціальної політики клопотав перед в.о. Голови правління АТ «Укрзалізниця» Ж.Марчеком про звільнення з посади директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки ОСОБА_1 за п. 8 ст. 36 КЗпП України (не виконання на протязі дії договору п.п. 7.3.4.1., п. 7.3.4. розділу 7 трудового договору № 12-2019 від 21 січня 2019 року).
		 
		Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язкових яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		 
		Таким актом національного законодавства України, є зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3933-XII.
		 
		Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка ґрунтується на положеннях Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22.06.1982 (далі Конвенція МОП №158), є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.
		 
		Згідно статті 9 Конвенції МОП №158, тягар доказування наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
		 
		Аналогічний правовий висновок щодо принципу розподілу тягаря доказування у трудових спорах та застосування до спірних правовідносин Конвенції МОП №158 міститься в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №235/3148/17-ц, від 23.01.2019 по справі №520/211/16-ц.
		 
		В той же час, як вбачається зі змісту статті 7 Конвенції МОП №158 трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов`язаних з його поведінкою і роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв`язку з висунутим проти нього звинуваченням.
		 
		В наказі № 662/ос від 03.04.2020 в якості підстави для звільнення ОСОБА_1 зазначено: доповідна ЦЦУП-10/655 від 03.04.2020; п.п. 7.3.4.1., п. 7.3.4. розділу 7 трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019.
		 
		Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		 
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Пунктом 7.3. договору передбачено, що договір припиняється у зв`язку із закінченням строку дії договору, за угодою сторін та з ініціативи товариства.
		 
		Пунктом 7.3.3., 7.3.4. передбачено підстави дострокового припинення договору з ініціативи товариства.
		 
		В обґрунтування підстави розірвання договору і звільнення позивача у відзиві на позов відповідач посилався на положення п.п. 7.3.4.1. невиконання працівником повністю або частково вимог пункту 2.2.17 договору (щодо розробки та затвердження критеріїв якості роботи).
		 
		Відповідно до п. 2.2.17 працівник зобов`язаний розробити проект критеріїв якості роботи для своєї посади та подати їх на затвердження своєму безпосередньому керівнику згідно з організаційною структурою товариства не пізніше 2 (двох) місяців з моменту укладення договору. 
		 
		Положення цього пункту не застосовуються до працівника, якщо критерії якості роботи для відповідної посади були розроблені та затверджені до укладення договору.
		 
		У матеріалах справи наявний супровідний лист № ЦБ-12/283 від 26.02.2019 року, адресований директору з безпеки АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 , за підписом директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки ОСОБА_3 з приєднанням до нього критеріїв якості роботи, на 2 арк. Згідно вказаного супровідного листа ОСОБА_1 на виконання п. 2.2.17 трудового договору № 12-2019 від 21.01.2019 направляв на затвердження проект критеріїв якості роботи для своєї посади.
		 
		Також, у матеріалах справи наявні критерії якості роботи директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» які затверджені директором з безпеки АТ «Укрзалізниця» А.О. Морковкіним 26.02.2019.
		 
		В такому разі суд приходить до висновку, що позивачем умови пункту 2.2.17 трудового договору виконані, критерії якості роботи в строки встановлені договором розроблені та затверджені його безпосереднім керівником.
		 
		Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що розроблені критерії якості на виконання п. 2.2.17 трудового договору, мали бути подані на затвердження безпосередньому керівнику позивача, тобто голові правління АТ «Укрзалізниця», або одному із членів його правління, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до п. 1.3. трудового договору, працівник підзвітний директору з безпеки АТ «Укрзалізниця».
		 
		Відповідно до п.1.3. Положення про Департамент економічної та інформаційної безпеки акціонерного товариства «Українська залізниця», в редакції затвердженої згідно наказу від 18.01.2019 року № 031, департамент підпорядковується голові правління Товариства та Директору з безпеки Товариства.
		 
		Наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 14.04.2016 року № 285 затверджено Порядок розмежування компетенцій між директорами ПАТ «Укрзалізниця», згідно п.п. 2.1.9 якого, директор безпеки у своєму безпосередньому підпорядкуванні має функціональну вертикаль з безпеки, до якої входять Департамент безпеки, Головне управління воєнізованої охорони, оперативно підпорядковується перше управління.
		 
		Відповідно до наказу від 18.01.2019 № 031 «Про деякі питання діяльності акціонерного товариства «Укрзалізниця» Департамент безпеки АТ «Укрзалізниця» перейменовано на Департамент економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця».
		 
		У доповідній записці від 03.04.2020, що долучена Відповідачем до відзиву зазначено, що рішенням правління № 46/99 від 01.11.2019 року внесені зміни до положення Департаменту інформаційної та економічної безпеки в частині його підпорядкування голові правління АТ «Укрзалізниця».
		 
		За таких обставин матеріалами справи підтверджується, що безпосереднім керівником позивача, якому мало бути подано на затвердження критерії якості роботи для своєї посади був директор з безпеки ОСОБА_2 .
		 
		Враховуючи встановлені обставини, ОСОБА_1 було виконано умови п. 2.2.17 трудового договору, розроблено та подано в строки встановлені договором на затвердження критерії якості роботи для своєї посади, які 26.02.2019 року затверджені безпосереднім керівником позивача директором з безпеки ОСОБА_2 .
		 
		В такому разі суд приходить до висновку, що наведена в наказі підстава звільнення, а саме п. 7.3.4.1. невиконання працівником повністю або частково вимог пункту 2.2.17 договору (щодо розробки та затвердження критеріїв якості роботи) спростована матеріалами справи, тому у відповідача не було підстав для звільнення ОСОБА_1 та припинення трудового договору з ініціативи товариства на підставі вказаного пункту.
		 
		В частині підстави звільнення за невиконання вказівки члена правління Ж. ОСОБА_4 № Ц-6-58/227-19 від 26.06.2019 року суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно до зазначеної вказівки, на виконання рішення правління від 23.05.2019 року (протокол № Ц-46/53 Ком.т.) про впровадження норм Положення про оцінку результатів діяльності працівників апарату управління, які працюють на умовах трудових договорів зобов`язано розробити карти критеріїв якості (КПЄ) показників якості на звітні періоди 4 кварталу та 2019 року. Доводи доповідної записки № ЦЦУП-10/655 від 03.04.2020 містять доводи про те, що позивач безпідставно, у погоджений в трудовому договорі строк не виконав вказівку члена правління, зокрема не розробив та не надав карту критеріїв якості (КПЄ) показників якості на звітні періоди 4 кварталу та 2019 року (відповідно до встановленої форми) голові правління Товариства або, за його відсутності, особі, яка виконувала його обов`язки.
		 
		Водночас, судом встановлено, що згідно наказу від 03.04.2020 позивача звільнено з посади директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Українська залізниця» за невиконання п.п. 7.3.4.1., п.7.3.4. розділу 7 трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019 згідно пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України. Підставою звільнення зазначено доповідна ЦЦУП-10/655 від 03.04.2020; п.п. 7.3.4.1., п.7.3.4. розділу 7 трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019.
		 
		Інших підстав, з яких було припинено трудовий договір, наказ не містить. В такому разі, в межах вирішення цього спору підлягає перевірці лише та підстава звільнення, яка наведена в оскаржуваному наказі. Суд зазначає, що наказ не містить підстави звільнення - невиконання вказівки члена правління, зокрема в частині розроблення та подання картки критеріїв якості роботи (КПЄ) показників якості на звітні періоди 4 кварталу та 2019 року (відповідно до встановленої форми) голові правління Товариства або, за його відсутності, особі, яка виконувала його обов`язки.
		 
		Окрім цього, відповідно до п.п. 2.2.16 трудового договору, картка оцінки розробляється підрозділом товариства, відповідальним за оплату праці та мотивацію персоналу згідно з організаційною структурою товариства, та затверджується відповідно до внутрішніх правил товариства.
		 
		З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача наведені у відзиві як на підставу звільнення позивача із займаної посади, саме невиконання вказівки члена правління Ж.Марчека № Ц-6-58/227-19 від 26.06.2019 року, оскільки наказ не містить зазначених підстав звільнення.
		 
		Згідно з частиною третьою статтею 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		 
		Пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
		 
		У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом восьмим статті 36 КЗпП України.
		 
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
		 
		Відповідно до п. 18 постанови №9 при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.
		 
		Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, передбачені контрактом.
		 
		Оскільки наказ від 03.04.2020 № 662/ос «По особовому складу» містить конкретні підстави припинення трудового договору, а саме за невиконання п.п. 7.3.4.1., п. 7.3.4. розділу 7 трудового договору від 21.01.2019 № 12-2019, і такі підстави спростовані матеріалами справи, суд прийшов до висновку, що наказ про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.
		 
		Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 08.04.2020 № 687/ос «По особовому складу» суд зазначає, що вказана вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 03.04.2020 № 662/ос, а тому враховуючи скасування такого наказу, наказ від 08.04.2020 № 687/ос в частині зміни дати звільнення позивача із займаної посади є також незаконним та підлягає скасуванню.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		 
		За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді.
		 
		Також, суд вважає за необхідне у відповідності до пунктів 2,4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць.
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,137,141,263,264,265, 268,273,354 ЦПК України, ст.ст.21,36,235 КЗпП України, суд,-
		                    
		в и р і ш и в:
		                   
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 03 квітня 2020 року №662-ос, визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 08 квітня 2020 року №687-ос, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді  задоволити.
		 
		Визнати протиправним та скасувати наказ акціонерного товариства «Українська залізниця» «По особовому складу» від 03 квітня 2020 року №662-ос.
		 
		Визнати протиправним та скасувати наказ акціонерного товариства «Українська залізниця» «По особовому складу» від 08 квітня 2020 року №687-ос.
		 
		Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки Акціонерного Товариства «Українська залізниця».
		 
		Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» КОД ЄДРПОУ 40075815 на користь ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді.
		 
		Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту економічної та інформаційної безпеки Акціонерного Товариства «Українська залізниця» та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць допустити до негайного виконання.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідач: Акціонерне Товариство «Українська залізниця» м.Київ, вул.Тверська, 5, КОД ЄДРПОУ 40075815.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...