Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12669/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2020. Зареєстровано: 14.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2020.
Дата набрання законної сили: 12.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/53149/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 червня 2020 року 
		Київ
		справа №826/12669/17
		адміністративне провадження №К/9901/53149/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року (судді Чудак О.М., Маруліна Л.О., Пащенко К.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (судді Губська Л.В., Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі № 826/12669/17 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи  Секретаріат Кабінету Міністрів України, Національне агентство з питань державної служби, Міністерство охорони здоров`я України, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі  позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі  КМУ; відповідач), треті особи  Секретаріат Кабінету Міністрів України, Національне агентство з питань державної служби (далі  НАДС), Міністерство охорони здоров`я України (далі  МОЗ України), ОСОБА_2 , у якому, враховуючи заяву про зміну підстав адміністративного позову, просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення КМУ, оформлене протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, у частині відмови у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України;
		- визнати незаконним та скасувати розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров`я України»;
		- зобов`язати КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07 грудня 2016 року в порядку, передбаченому чинним законодавством.
		На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що була визнана переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України. Однак, рішенням КМУ, оформленого протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, їй було відмовлено у призначенні на посаду державного секретаря МОЗ України. Вказаного висновку відповідач дійшов за результатом розгляду довідки, складеної Секретаріатом КМУ за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» стосовно ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України. Спірне рішення КМУ позивачка вважає протиправним, оскільки вона успішно пройшла спеціальну перевірку відповідно до Законів України «Про запобігання корупції» та «Про очищення влади», а тому відповідач мав достатні правові підстави для призначення її на вказану посаду. Також позивачка вказувала на незаконність розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров`я», оскільки воно прийняте внаслідок прийняття протиправного рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, в задоволенні позову відмовив.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України, оформленого протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, оскільки на момент його прийняття КМУ, як суб`єкт призначення, мав інформацію про подання ОСОБА_1 неправдивих відомостей. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оголошення та проведення повторного конкурсу, а також закріплення його результатів, не порушує права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки вона не приймала участі в повторному конкурсі. Щодо позовної вимоги про зобов`язання КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07 грудня 2016 року в порядку, передбаченому чинним законодавством, то суд першої інстанції зазначив, що прийняття рішень щодо оголошення, проведення та закріплення результатів конкурсу на зайняття посади державного секретаря МОЗ України є дискреційними повноваженнями КМУ і адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
		У свою чергу, в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції зауважив про те, що в позовній заяві та під час судового розгляду в суді першої інстанції позивачка про свою участь у повторному конкурсі на підставі розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р не повідомляла, що і стало підставою для відповідного висновку суду. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
		На рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Скаржник вказує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, а судом у порушення частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) не викладено мотивів стосовно того, яким чином відомості про майновий стан позивачки, відображені в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, згідно з перевіркою відповідно до Закону України «Про очищення влади» визнані достовірними, а аналогічні відомості про майновий стан позивачки при спеціальній перевірці вже будуть недостовірними. 
		ОСОБА_1 наголосила, що скористалася та реалізувала передбачене статтею 58 Закону України «Про запобігання корупції» та пунктом 12 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укрпаїни від 25 березня 2015 року № 171 (далі  Порядок № 171), право на подання зауважень до довідки та виправлення розбіжностей, а відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення був зобов`язаний керуватися результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», однак з урахуванням наданих письмових пояснень та виправлених розбіжностей, наданих у межах перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади». 
		Також позивачка зазначає про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р є похідною, оскільки її задоволення залежить від вирішення основної вимоги  про визнання протиправним та скасування рішення КМУ від 06 вересня 2017 року № 52, а тому висновок суду про те, що спірне розпорядження відповідача не порушує її законні права та інтереси є безпідставними. Крім того, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не приймала участь у повторному конкурсі на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України, адже зазначені обставини підтверджуються листом НАДС.
		Скаржник вважає, що вимога про зобов`язання КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу від 07 грудня 2016 року жодним чином не створює ситуацію щодо підміни судом органу державної влади та порушення дискреційних повноважень відповідача, позаяк суд може лише зобов`язати відповідача прийняти рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством, а яке саме рішення прийняти буде вирішувати КМУ, виходячи зі своїх дискреційних повноважень. При цьому, при вирішенні даної позовної вимоги суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки в оскаржуваному рішенні надав тлумачення статті 19 Конституції України.
		Ухвалою від 18 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), ОСОБА_3 , Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 представник Секретаріату КМУ просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що успішне проходження позивачкою спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» не може беззаперечно свідчити про успішне проходження останньою спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», адже вимоги названих законів різні. Представник Секретаріату КМУ вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
		Представник МОЗ України у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому вважає, що судами попередніх інстанцій повно та об`єктивно досліджено обставини справи, правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не допущено порушення норм процесуального права. З огляду на це, представник МОЗ України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін. 
		Представник КМУ також подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказує, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає можливості ухилення від відповідальності за подання неправдивих та недостовірних відомостей. Пояснення, подання яких передбачено Законом України «Про запобігання корупції» беруться до уваги, але не звільняють від відповідальності за подання неправдивих та недостовірних відомостей. Представник наголошує, що позивачка надала пояснення за фактом розбіжностей у декларації, проте не подала зауваження до результатів спеціальної перевірки, що додатково свідчить про її згоду з результатами перевірки та помилковість тверджень про порушення судами статті 246 КАС України. Твердження позивачки про те, що під час перевірки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про очищення влади», та перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», перевіряються однакові відомості  не відповідає чинному законодавству України, адже предметом цих перевірок є різні відомості. Представник КМУ просить звернути увагу на те, що відповідачем відмовлено в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України саме за результатами спеціальної перевірки, а не у зв`язку з наданням пояснень. Крім того, позивачка, долучивши до матеріалів справи лист НАДС від 04 жовтня 2017 року № 8308/90-17, не зазначила з яких причин даний лист не був наданий до суду першої інстанції. Водночас, участь ОСОБА_1 у повторному конкурсі додатково свідчить про те, що вона фактично погодилась з рішенням КМУ, прийнятим за результатами спеціальної перевірки та перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади. До того ж, визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року 621-р не поновить будь-яких прав позивачки. Враховуючи викладене, представник відповідача просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення  без змін.
		Треті особи  НАДС і ОСОБА_2 правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
		07 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 07 червня 2019 року № 658/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача ОСОБА_4 (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М.  головуючий суддя (суддя-доповідач), ОСОБА_5 , Загороднюк А.Г.
		Ухвалою від 11 червня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Розпорядженням КМ України від 09 листопада 2016 року № 808-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державних секретарів міністерств» оголошено конкурс, зокрема, на посаду державного секретаря МОЗ України.
		Протоколом № 23 від 06 07 грудня 2016 року Комісією з питань вищого корпусу державної служби визначено ОСОБА_1 переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
		16 грудня 2016 року ОСОБА_1 як особа, яка претендує на зайняття посади державного секретаря МОЗ України, дала згоду на проведення щодо неї спеціальної перевірки.
		19 грудня 2016 року відповідач направив до НАДС запит № 18016/0/2-16 про перевірку відомостей про ОСОБА_1 .
		У межах проведення спеціальної перевірки відносно кандидата на зайняття посади державного секретаря МОЗ України ОСОБА_1 , для отримання необхідних відомостей НАДС відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» надіслало запити до Державної судової адміністрації України, Національної поліції України, Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державної фіскальної служби України, МОЗ України, Міністерства освіти і науки України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
		09 березня 2017 року НАДС отримало лист Державної фіскальної служби України № 308/5/99 99-13-05-01-16, за змістом якого виявлено розбіжності у відомостях про загальну суму сукупного доходу претендента ОСОБА_1 і членів її сім`ї, зазначену в розділі ІІ декларації за 2015 рік, та податкової інформації щодо доходів, отриманих від податкових агентів за 2015 рік. Зокрема, в позиції 5 розділу ІІ декларації ОСОБА_1 зазначено загальну суму її сукупного доходу за 2015 рік у розмірі 146 688,79 грн. Проте, арифметична сума загального сукупного доходу за 2015 рік, відображеного у відповідних позиціях розділу ІІ декларації, складає 146 668,97 грн. Згідно з наявною податковою інформацією ОСОБА_1 протягом 2015 року нараховано дохід у вигляді заробітної плати в сумі 147 403,11 грн. (виплачено  146 688,79 грн). У позиції 5 розділу ІІ декларації ОСОБА_1 зазначено загальну суму сукупного доходу членів її сім`ї за 2015 рік у розмірі 408 891,93 грн. Проте, арифметична сума загального сукупного доходу за 2015 рік, відображеного у відповідних позиціях розділу ІІ декларації, складає 415 324,97 грн. Згідно з інформацією, отриманою від податкових агентів, членам її сім`ї протягом 2015 року виплачено дохід у вигляді заробітної плати у сумі 410 456,28 грн.
		У подальшому, Національне агентство України з питань державної служби узагальнило інформацію про результати спеціальної перевірки позивача, про що листом від 13.03.2017 поінформувало Секретаріат КМУ.
		20.03.2017 директор Департаменту кадрового забезпечення Секретаріату КМУ склав довідку № 34 «Про результати спеціальної перевірки відомостей стосовно ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
		Згідно цієї довідки, в ході спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 виявлено розбіжності у відомостях про загальну суму сукупного доходу декларанта-позивача та членів її сім`ї, зазначених позивачем у розділі ІІ декларації за 2015 рік, та податкової інформації щодо доходів, отриманих від податкових агентів за 2015 рік. До вказаної довідки додані уточнена декларація ОСОБА_1 та її письмове пояснення щодо виявлених розбіжностей у декларації. Разом із тим, за результатами перевірки, проведеної Національною поліцією України, МОЗ України, Міністерством освіти і науки України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Міністерством оборони України, Державною судовою адміністрацією України, Міністерством юстиції України та Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві, інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища або посади з підвищеним корупційним ризиком, не виявлено.
		Одночасно з початком спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», Секретаріат КМУ надіслав запити до Служби безпеки України та Державної фіскальної служби України про проведення перевірки відомостей, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо ОСОБА_1 .
		Листом Служби безпеки України від 20 січня 2017 року № 24/168221 поінформовано Секретаріат КМУ про відсутність будь-яких відомостей щодо ОСОБА_1 . 
		У свою чергу, Державною фіскальною службою України за результатами проведення перевірки відомостей, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо ОСОБА_1 складено висновок від 30 серпня 2017 року № 659/3/9999-13-05-01-11. У висновку зазначено, що з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів установлено достовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», вказаних ОСОБА_1 у декларації за 2015 рік.
		Рішенням, оформленим протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, КМУ погодився з пропозицією про відмову в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»; доручив НАДС внести в установленому порядку для розгляду на наступному засіданні КМУ проект акта щодо оголошення повторного конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
		Розпорядженням від 13 вересня 2017 року № 621-р КМУ оголосив конкурс на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
		Вважаючи, що рішенням КМУ, оформленим протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, та розпорядженням від 13 вересня 2017 року № 621-р, порушуються її права та законні інтереси, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
		Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Положеннями частини третьої статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.
		При вирішенні справи Суд враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
		Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі  Закон № 889-VIII).
		Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) закордонних дипломатичних установ України; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.
		За наведеним у статті 1 Закону № 889-VIII визначенням, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 6 цього Закону, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.
		Встановлюються такі категорії посад державної служби, зокрема, категорія "А" (вищий корпус державної служби)  посада Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств.
		Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 889-VIII з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "А" приймає суб`єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В"  керівник державної служби відповідно до цього Закону (частина друга статті 23).
		За правилами частин першої  четвертої статті 31 Закону № 889-VIII, на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
		Рішення про призначення приймається: 1) на посаду державної служби категорії "А"  суб`єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України; 2) на посади державної служби категорій "Б" і "В"  керівником державної служби.
		Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.
		Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади".
		Частиною другою статті 10 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» та пунктом 1 частини сьомої статті 21 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що КМУ за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби призначає на посаду державних секретарів міністерств за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу.
		Отже, КМУ є суб`єктом призначення на посаду державного секретаря міністерства. Рішення про призначення або про відмову у призначенні на вказану посаду приймається КМУ за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби на підставі результатів спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади".
		Як зазначалося вище, розпорядженням КМУ від 09 листопада 2016 року № 808-р оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України, за результатами якого переможцем визначено ОСОБА_1 . 
		Однак, 06 вересня 2017 року КМУ прийняв рішення, оформлене протоколом № 52, яким відмовив у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». 
		Так, відповідно до статті 56 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі  Закон № 1700-VII) стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
		Щодо кандидатів на зайняття інших посад, призначення (обрання) на які здійснюється Президентом України, Верховною Радою України або Кабінетом Міністрів України, організація проведення спеціальної перевірки покладається відповідно на Главу Адміністрації Президента України, Керівника Апарату Верховної Ради України, Міністра Кабінету Міністрів України або їх заступників.
		За правилами пункту 3 частини третьої зазначеної статті, спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в частині першій цієї статті, зокрема щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Згідно із частинами першою, третьою статті 57 Закону № 1700-VII, спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує двадцяти п`яти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки. 
		Порядок проведення спеціальної перевірки та форма згоди на проведення спеціальної перевірки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Приписами частини другої статті 58 Закону № 1700-VII обумовлено, що рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки.
		У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) організовує проведення спеціальної перевірки, надається можливість претенденту на посаду протягом п`яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність.
		У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду.
		Особа, щодо якої за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку.
		Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду за результатами спеціальної перевірки може бути оскаржено до суду.
		З системного аналізу наведених законодавчих положень слідує, що посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на посаду, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, відмовляє у призначенні претендента на посаду в разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту подання претендентом неправдивих відомостей.
		Аналогічні правові положення закріплені в Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (далі  Порядок № 171). 
		Так, відповідно до пунктів 6 та 8 Порядку № 171 спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення за формою згідно з додатком 1, яка подається разом із заявою про призначення.
		Для проведення спеціальної перевірки претендент на посаду подає до відповідного органу: 1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки; 2) автобіографію; 3) копію паспорта громадянина України; 4) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені; 5) медичну довідку про стан здоров`я за формою, затвердженою МОЗ, щодо перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я; 6) копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов`язаних); 7) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності); 8) заяву, передбачену частиною першою статті 6 Закону України Про очищення влади.
		За правилами пункту 10 Порядку № 171, не пізніше наступного дня після одержання письмової згоди претендента на посаду на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить питання проведення спеціальної перевірки, зазначених у пункті 9 цього Порядку, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо претендента на посаду за формою згідно з додатком 2. Запит підписує керівник органу, на посаду в якому претендує особа, а в разі його відсутності - особа, яка виконує обов`язки керівника, або один з його заступників відповідно до розподілу функціональних обов`язків. Запит про перевірку відомостей щодо претендентів на посади (крім посади судді), призначення (обрання) на які здійснюється Президентом України, Верховною Радою України або Кабінетом Міністрів України, надсилається до відповідних державних органів (їх територіальних органів) відповідно Главою Адміністрації Президента України, Керівником Апарату Верховної Ради України, Міністром Кабінету Міністрів України (або їх заступниками чи іншою визначеною ними посадовою особою) через Нацдержслужбу.
		З установлених судами обставин справи слідує, що в межах проведення спеціальної перевірки відносно кандидата на зайняття посади державного секретаря МОЗ України ОСОБА_1 , для отримання необхідних відомостей НАДС відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» надіслало запити до Державної судової адміністрації України, Національної поліції України, Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державної фіскальної служби України, МОЗ України, Міністерства освіти і науки України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
		Одночасно з цим, Секретаріат КМУ надіслав запити до Служби безпеки України та Державної фіскальної служби України про проведення перевірки відомостей, передбаченої Законом України «Про очищення влади», щодо ОСОБА_1 .
		Згідно із пунктами 7, 11 Порядку №171, спеціальна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надання згоди на її проведення.
		Інформація про результати перевірки, підписана керівником органу, який проводив перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує обов`язки керівника, або його заступником відповідно до розподілу функціональних обов`язків, подається у семиденний строк з дати надходження запиту до органу, який надіслав відповідний запит. Якщо організація проведення спеціальної перевірки щодо претендентів на посади відповідно до абзацу третього пункту 3 цього Порядку покладається на Главу Адміністрації Президента України, Керівника Апарату Верховної Ради України, Міністра Кабінету Міністрів України, інформація про проведення перевірки у цей же строк подається Нацдержслужбі для її узагальнення та подання у триденний строк відповідно до Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України.
		Пунктами 12 16 Порядку № 171 передбачено, що у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік претендентові на посаду повідомляється про такий факт і йому надається можливість протягом п`яти робочих днів надати письмове пояснення та/або виправити розбіжності.
		У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду зазначеного пояснення претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на таку посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронним органам та відмовляє претендентові на посаду у призначенні (обранні) на посаду. 
		У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам щодо зайняття посади (в тому числі факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади), посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на таку посаду, відмовляє претендентові на посаду у призначенні (обранні) на посаду.
		Претендент на посаду, щодо якого за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається таким, що не пройшов спеціальної перевірки.
		Орган, на посаду в якому претендує особа, або Нацдержслужба відповідно до абзацу четвертого пункту 3 цього Порядку на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком 3. 
		Якщо організація проведення спеціальної перевірки щодо претендентів на посади відповідно до абзацу третього пункту 3 цього Порядку покладається на Главу Адміністрації Президента України, Керівника Апарату Верховної Ради України, Міністра Кабінету Міністрів України, таку довідку на підставі інформації, одержаної від Нацдержслужби, готує відповідний структурний підрозділ Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України.
		Претенденти на посади, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати такої перевірки та в разі незгоди з її результатами можуть подати відповідному органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування свої зауваження у письмовій формі. Зауваження у семиденний строк з дня їх надходження підлягають розгляду керівником відповідного органу або його заступником відповідно до розподілу функціональних обов`язків, за результатами якого особі надається письмова відповідь.
		Рішення про призначення (обрання) або відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки, крім випадку, передбаченого пунктом 21 цього Порядку. Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду за результатами спеціальної перевірки може бути оскаржено до суду.
		Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на посаду, яка передбачає виконання функцій держави, відмовляє у призначенні на таку посаду в разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду пояснення претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей. При цьому, у разі незгоди з довідкою про результати спеціальної перевірки претендент має право в семиденний строк подати свої зауваження.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що листом від 13 березня 2017 року № 20/56дск НАДС надіслало Секретаріату КМУ інформацію про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» 
		На підставі зазначеної інформації Секретаріатом КМ України складено довідку від 20 березня 2017 року № 34 про результати спеціальної перевірки відомостей стосовно ОСОБА_1 , за змістом якої, у ході спеціальної перевірки ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», виявлено розбіжності у відомостях про загальну суму сукупного доходу декларанта-позивача та членів її сім`ї, зазначених у розділі ІІ декларації за 2015 рік, та податкової інформації щодо доходів, отриманих від податкових агентів за 2015 рік.
		Отже, КМУ, як суб`єкт призначення на посаду державного секретаря МОЗ України, отримав інформацію про подання позивачкою неправдивих відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік.
		На підставі наявної інформації та враховуючи положення частини другої статті 58 Закону № 1700-VII та пункту 12 Порядку № 171, відповідач на засіданні 06 вересня 2017 року прийняв рішення, оформлене протоколом № 52, яким погодився з пропозицією про відмову в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону № 1700-VII. 
		З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оспорюване позивачкою рішення КМУ від 06 вересня 2017 року № 52 є правомірним та прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та чинним законодавством України.
		При цьому, Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що висновок Державної фіскальної служби України від 30 серпня 2017 року № 659/3/9999-13-05-01-11 про результати перевірки відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», вказує на те, що ОСОБА_1 успішно пройшла спеціальну перевірку відповідно до Закону № 1700-VII.
		Так, за приписами частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Питання застосування зазначених положень регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2014 року за № 1385/26162 (далі  Порядок № 1100). Зокрема, цей Порядок визначає процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - перевірка).
		Дія цього Порядку поширюється на осіб, стосовно яких проводиться перевірка, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи, визначені частиною четвертою статті 5 Закону. Перевірка відомостей щодо членів сім`ї особи, стосовно якої проводиться перевірка, вказаних у декларації, не проводиться.
		Разом із тим, згідно з пунктом 5 Порядку № 171, спеціальній перевірці підлягають відомості щодо: 1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, а також наявності судимості, її зняття, погашення; 2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за пов`язані з корупцією правопорушення; 3) достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) наявності в особи корпоративних прав; 5) стану здоров`я (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я), освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання; 6) відношення особи до військового обов`язку; 7) наявності в особи допуску до державної таємниці (якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади); 8) поширення на особу передбаченої Законом України «Про очищення влади» заборони займати відповідну посаду.
		Порівняльний аналіз наведених норм Порядку № 1110 та Порядку № 171 дає підстави для висновку, що спеціальна перевірка відповідно до Закону № 1700-VII та перевірка відповідно до Закону України «Про очищення влади» мають різний предмет перевірки та алгоритм її проведення. Тому, результати спеціальної перевірки не можна замінити (підмінити) результатами перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».
		Верховний Суд акцентує увагу на тому, що рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 прийняте КМУ саме за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону № 1700-VII. До того ж, позивачка не була позбавлена можливості, в разі незгоди з результатами спеціальної перевірки щодо неї, подати свої зауваження у письмовій формі. Проте, наданим пунктом 15 Порядку № 171 правом на подання зауважень позивачка не скористалася, тим самим погодилася з результатами спеціальної перевірки.
		Відтак, вищезазначені доводи скаржника не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не можуть бути визнані та обґрунтованими. 
		Як обумовлено пунктом 3 частини першої статті 30 Закону № 889-VIII, повторний конкурс проводиться у разі, зокрема, виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу та відсутності другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби.
		Судами встановлено, що внаслідок виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу  ОСОБА_1 та відсутності другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби, розпорядженням КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
		За результатами повторного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 08 листопада 2017 року № 788-р державним секретарем МОЗ України призначено ОСОБА_2 .
		Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про скасування розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р, Київський апеляційний адміністративний суд в оскаржуваній постанові від 23 травня 2018 року зазначив про те, що вказана вимога є похідною від попередніх позовних вимог, які, на його думку, правильно залишені без задоволення судом першої інстанції. Крім того, в позовній заяві та під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивачка про свою участь у повторному конкурсі на зайняття посади державного секретаря МОЗ України не повідомляла.
		Дані твердження апеляційного суду знайшли своє підтвердження у ході касаційного розгляду справи.
		Водночас, ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції лист НАДС від 04 жовтня 2017 року № 8308/90-17, який підтверджує її участь у повторному конкурсі на підставі розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р. Однак, позивачка в силу частини четвертої статті 296 КАС України не зазначила причин, з якої ці докази не були надані суду першої інстанції.
		Разом із тим, Верховний Суд виходячи із суті заявленої позовної вимоги, вважає, що така задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 не наводить жодних обставин, які б вказували на порушення її прав та законних інтересів оспорюваним розпорядженням КМУ. Більше того, лише з підстав протиправного, на думку позивачки, рішення КМУ про відмову їй в призначенні на посаду державного секретаря МОЗ України, вона вважає незаконним розпорядження про оголошення повторного конкурсу. Тобто, позивачка не зазначає, яким критеріям не відповідає оспорюване нею рішення суб`єкта владних повноважень.
		Одночасно з цим, Суд вважає за необхідне відзначити про те, що ОСОБА_1 , указуючи на незаконність розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р, особисто прийняла участь у повторному конкурсі на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України. З огляду на це, існує певний дисонанс між фактичними обставинами та доводами скаржника.
		Ураховуючи встановлені судами обставини та правове регулювання спірних правовідносин Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність рішення КМУ, оформленого протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, у частині відмови у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України, та законність розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров`я України», а відтак, відсутності підстав для зобов`язання КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07 грудня 2016 року в порядку, передбаченому чинним законодавством.
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі  Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. 
		Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Доводи скаржника не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин. Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. 
		Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		В.М. Соколов
		Л.О. Єресько 
		А.Г. Загороднюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...