Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1154/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2020. Зареєстровано: 14.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2020.
Дата набрання законної сили: 11.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/8813/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		11 червня 2020 року 
		Київ
		справа №802/1154/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/8813/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
		суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниця Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 (колегія суддів у складі: Білоуса О. В., Совгири Д. І., Курка О. П.),
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (далі  відповідач, Управління СБУ у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Винниця Міністерства оборони України (далі  третя особа, КЕВ м. Вінниця), про визнання протиправним та скасування пункту 87 Розпорядження Управління СБУ у Вінницькій області від 24.12.2015 № 145/Д «Про скасування допуску до державної таємниці».
		Позовні вимоги мотивовано тим, що позивача було звільнено з військової служби через службову невідповідність. Службова невідповідність виникла через скасування допуску до державної таємниці на підставі розпорядження начальника Управління СБУ у Вінницькій області від 24.12.2015 № 145/Д. Позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення ним вимог статей 23, 26 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 762 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (далі  Порядок № 939). На його думку, спірне розпорядження прийнято без достатніх законних підстав.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 06.09.2016 позов задовольнив.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту 762 Порядку № 939 для приймання-передачі матеріальних носіїв секретної інформації розпорядчим документом керівника підприємства, установи, організації з числа працівників підприємства, установи, організації утворюється комісія у складі не менш як три особи. Надання будь-яких рекомендацій щодо її формування третіми особами не передбачено, тобто рекомендації ОСОБА_1 щодо персонального складу комісії не мають жодного юридичного значення та відповідних обов`язків для начальника КЕВ м. Вінниця не встановлюють. Водночас відповідальність за формування, визначення персонального складу, розподілу обов`язків членів комісії нормами Порядку № 939 покладено на керівника підприємства, установи, організації до обов`язків якого віднесено забезпечення режиму секретності. Відтак, суд дійшов висновку, що у випадку виникнення загрози витоку інформації, що становить державну таємницю, такі обставини виникли не з вини позивача, оскільки юридично значимі дії щодо формування та визначення персонального складу комісії з прийому-передачі секретного діловодства вчиненні начальником КЕВ м. Вінниця ОСОБА_2 . Також суд дійшов висновку, що під час оформлення розпорядження Управління СБУ у Вінницькій області від 24.12.2015 № 145/Д відповідачем допущено істотні помилки, зазначено підстави для скасування допуску до державної таємниці, які не узгоджуються із висновками спеціальної експертизи, службового розслідування. Крім того, на переконання суду процедура скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 проведена із суттєвими порушеннями, оскільки не дотримано визначену Порядком № 939 поетапність прийняття відповідних рішень та вчинення на їх підставі дій.
		Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2016 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2016 скасував та прийняв нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовив.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач особисто подав начальнику КЕВ м. Вінниця кандидатури членів комісії для включення їх у вищезазначений наказ, усвідомлюючи наявність у них допуску до державної таємниці за формою 3. Крім того, суд встановив, що до початку роботи комісії ОСОБА_1 , який є одним з керівників КЕВ м. Вінниця, не встановив гриф секретності робіт, що будуть виконуватися, пояснивши, що йому не було відомо про знаходження у ОСОБА_3 документів з грифом «Цілком таємно». Водночас, суд встановив, що відповідно до актів загальної перевірки фактичної наявності матеріальних носіїв секретної інформації в КЕВ м. Вінниця за 2013-2014 роки, комісіями, головою яких був позивач, констатувалося наявність в РСО документів з грифом «Цілком таємно». Також суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до матеріалів службового розслідування, проведеного в КЕВ м. Вінниця, ОСОБА_1 , як голова комісії, контроль за роботою її членів здійснював не постійно та формально, чим була створена загроза витоку секретної інформації. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, як голова комісії, не встановив ступінь секретності матеріальних носіїв, що передавалися, не організував належним чином роботу комісії, не розподілив обов`язки між її членами з метою дотримання вимог режиму секретності, не контролював сам процес безпосередньої передачі, особисто документи з грифом секретності «Цілком таємно» не передавав, про результати роботи комісії з`ясував лише з доповіді її членів, що у своїй сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 неналежно виконував свої обов`язки, чим допустив порушення в сфері обігу інформації, що становить державну таємницю.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає про безпідставність посилання суду апеляційної інстанції на порушення ним пункту 116 Порядку № 939, оскільки це не підтверджено доказами. Також вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на порушення ним обов`язків голови комісії не узгоджується з матеріалами справи, оскільки наказом про створення комісії не визначено повноваження її членів та голови комісії; керівником установи, а не скаржником не проводився відповідний інструктаж членів комісії, розподіл обов`язків тощо. При цьому, на думку скаржника, дані висновки суду не містять посилання на порушення ним будь-якого, у тому числі відомчого нормативного документа або інструкції.
		Позиція інших учасників справи
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції  без змін. 
		Третя особа заяви про приєднання до касаційної скарги позивача або відзиву на неї не надала.
		Рух касаційної скарги
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.10.2016 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016.
		24.01.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах. 
		Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду  керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 № 644/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 802/1154/16-а у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 802/1154/16-а.
		Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 справу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні. 
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Відповідно до пункту 1 наказу начальника КЕВ м. Вінниця ОСОБА_2 від 18.05.2015 № 80 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ЗСУ ОСОБА_3 » останнього за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, звільнено із посади начальника секретного відділення з 22.05.2015. Крім того, пунктом 3 вказаного наказу створено комісію по передачі секретного діловодства у складі: голови комісії ОСОБА_1 та членів комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Передача документів відбулась 22.05.2015 про що комісією складено Акт приймання-передачі № 16 від 22.05.2015.
		04.09.2015 комісією у складі співробітників відділу охорони державної таємниці Управління СБУ у Вінницькій області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складено Акт спеціальної експертизи щодо наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, у КЕВ м. Вінниця № 53/26/47-2778дск, яким встановлено порушення пункту 762 Порядку № 939, а саме: згідно з актом прийому-передачі від 22.05.2015 № 16, незважаючи на те, що в установі на обліку знаходились документи з грифом секретності «Цілком таємно» (інв. № № 93, 99, 101, 117, 118, 152, 112), в комісію (голова ОСОБА_10 , члени ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ) для приймання-передачі секретних документів розпорядчим документом керівника установи (наказ від 18.05.2015 № 80) були включені та працювали особи з третьою формою допуску до державної таємниці ( ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ). 
		Отже, за результатами проведення спеціальної експертизи щодо наявності умов, необхідних для провадження діяльності пов`язаної з державною таємницею в КЕВ м. Вінниця, виявлені обставини, які створили загрозу витоку секретної інформації, а саме: розголошення відомостей, що мають гриф секретності «цілком таємно» особам, які до таких відомостей допуску та доступу не мають.
		За вказаним фактом, за рекомендацією Управління СБУ у Вінницькій області, викладеною в Акті за результатами спеціальної експертизи в КЕВ м. Вінниця, проведено службове розслідування, за результатами якого складено Акт службового розслідування щодо порушення ОСОБА_1 вимог законодавства у питаннях охорони державної таємниці.
		На підставі матеріалів, зібраних в ході спеціальної експертизи та матеріалів службового розслідування, згідно з висновком Управління СБУ у Вінницькій області від 04.11.2015, рекомендовано прийняти рішення про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 2.
		10.11.2015 на адресу начальника КЕВ м. Вінниця від Управління СБУ у Вінницькій області надійшов лист про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.
		07.12.2015 наказом начальника КЕВ м. Вінниця № 175 «Про припинення доступу до секретної інформації майору ОСОБА_1 » позивачу припинено доступ до секретної інформації.
		24.12.2015 начальником Управління СБУ у Вінницькій області видано розпорядження № 145/Д про скасування позивачу допуску до державно таємниці.
		Згідно з пунктом 10 параграфу 4 наказу Міністра оборони України від 22.03.2016 № 238, відповідно до частин шостої, восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «е» (через службову невідповідність) з посади заступника начальника відділу  головного інженера КЕВ м. Вінниця Західного територіально КЕВ.
		15.04.2016 начальником КЕВ м. Вінниця, на підставі наказу Міністра оборони України від 22.03.2016 № 238 видано наказ № 53, відповідно до якого ОСОБА_1 вважається таким, що з 15.04.2016 справи та посаду здав, зі списків особового складу КЕВ м. Вінниця виключений і направлений для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату.
		Позивач, вважаючи розпорядження начальника Управління СБУ у Вінницькій області від 24.12.2015 № 145/Д в частині скасування йому допуску до державної таємниці протиправним, з метою його скасування звернувся до адміністративного суду з даним позовом. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		За приписами статті 1 Закону України від 21.01.1994 № 3855-XII «Про державну таємницю» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доступ до державної таємниці  надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень; режим секретності  встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці.
		Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про державну таємницю» забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
		В силу вимог частин першої та восьмої статті 21 Закону України «Про державну таємницю» в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі  PCO), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Основними завданнями PCO є: недопущення необґрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації; своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці; запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї; виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації; забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов`язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин.
		Частиною другою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
		Пунктом 3 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено у разі невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
		За приписами частини п`ятої статті 37 Закону України «Про державну таємницю» Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях.
		Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про державну таємницю» порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 81 Порядку № 939 передбачено, що у разі виявлення органом СБУ обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про державну таємницю», рішення про скасування громадянину допуску до державної таємниці приймається у формі наказу або розпорядження органу СБУ, про що керівнику підприємства, установи, організації надсилається повідомлення із зазначенням причин і підстав для скасування. Після отримання такого повідомлення підприємство, установа, організація надсилає органу СБУ облікову картку та картку за формою згідно з додатком 8. Про переведення громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, або звільнення підприємство, установа, організація письмово інформує орган СБУ, який скасував громадянину допуск до державної таємниці. 
		Згідно з пунктом 82 Порядку № 939 громадянин вважається таким, якому скасовано допуск до державної таємниці, з дати видання наказу або розпорядження органу СБУ про його скасування. 
		Відповідно до пункту 83 Порядку № 939 після видання наказу або розпорядження про скасування громадянину раніше наданою допуску до державної таємниці орган СБУ надсилає підприємству, установі, організації, що звернулися з приводу скасування допуску, відповідне повідомлення разом з обліковою карткою. В обліковій картці робиться запис про скасування громадянину допуску за відповідною формою, який скріплюється печаткою «Для допусків». Картка результатів перевірки громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці із записом про скасування наказом або розпорядженням органу СБУ громадянину допуску до державної таємниці долучається до картотеки органу СБУ.
		Згідно з пунктом 84 Порядку № 939 після припинення працівнику доступу до державної таємниці керівник РСО підприємства, установи, організації проводить з ним співбесіду з цього питання та повідомляє про скасування йому через шість місяців допуску до державної таємниці.
		Пунктом 116 Порядку № 939 передбачено перелік обов`язків громадянина, якому надано допуск і доступ до державної таємниці.
		Відповідно до пункту 117 Порядку № 939 громадяни, яким надано допуск і доступ до державної таємниці, несуть в установленому порядку відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці.
		Пунктом 762 Порядку № 939 визначено, що у разі зміни начальника PCO, працівника, на якого наказом керівника підприємства, установи, організації покладено обов`язки щодо забезпечення режиму секретності, для приймання-передачі матеріальних носіїв секретної інформації розпорядчим документом керівника підприємства, установи, організації з числа працівників підприємства, установи, організації утворюється комісія у складі не менш як три особи. Члени комісії повинні мати відповідну форму допуску до державної таємниці. Особи, які здають і приймають матеріальні носії секретної інформації, не можуть входити до складу зазначеної комісії.
		08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі  Закон № 460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України унесені зміни.
		Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
		Предметом судового контролю у цій справі є розпорядження Управління СБУ у Вінницькій області від 24.12.2015 № 145/Д «Про скасування допуску до державної таємниці» в частині, що стосується заступника начальника КЕВ м. Вінниця  головного інженера КЕВ м. Вінниці Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України Гаврилюка І. В.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції та відповідно до матеріалів справи, 01.09.2015 при проведенні комісією Управління СБУ у Вінницькій області спеціальної експертизи щодо наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, в КЕВ м. Вінниця, встановлено та належним чином задокументовано порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, у зв`язку з чим, за висновком комісії, що проводила спеціальну експертизу, охорона державної таємниці в установі здійснюється з окремими порушеннями законодавства у зазначеній сфері, які створюють загрози витоку секретної інформації.
		Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку зі звільненням начальника секретного відділення КЕВ (працівника РСО) ОСОБА_3 для приймання-передачі матеріальних носіїв секретної інформації інспектором з кадрів ОСОБА_5 наказом начальника КЕВ м. Вінниця від 18.05.2015 № 80 утворено комісію у складі: голови ОСОБА_1 та членів комісії ОСОБА_4 і ОСОБА_6 .
		Згідно карток форми 6, які ведуться з метою обліку наявної форми допуску до державної таємниці конкретній особі, членам комісії наданий допуск до державної таємниці: за формою 2 (для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно»)  ОСОБА_1 ; за формою 3 (для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «Таємно»)  ОСОБА_4 та ОСОБА_6 
		ОСОБА_11 та ОСОБА_5 у своїх власноручних поясненнях від 01.09.2015 зазначили, що під час роботи комісії ОСОБА_1 постійно в режимному приміщенні не знаходився. ОСОБА_11 зазначив, що в ході роботи комісії здійснено перевірку наявності документів з грифами «Цілком таємно», «Таємно», які всі були в наявності. Відповідно до пояснень ОСОБА_5 , члени комісії бачили секретні документи в наявності. На підставі відібраних пояснень, комісією Управління СБУ у Вінницькій області було зроблено висновок про існування загрози витоку секретної інформації (шляхом ознайомлення з документами, яким наданий гриф секретності «Цілком таємно», осіб з формою допуску 3, тобто ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ), та відповідно до вимог пункту 777 Порядку № 939, рекомендовано провести в КЕВ м. Вінниця службове розслідування.
		Відповідно до пояснень начальника КЕВ м. Вінниця ОСОБА_2 від 07.09.2015, головою комісії для приймання-передачі матеріальних носіїв секретної інформації майор ОСОБА_1 ним призначений свідомо, як його заступник, з метою об`єктивного проведення прийому-передачі посади від ОСОБА_3 до інспектора кадрів КЕВ м. Вінниця ОСОБА_5 .
		Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , що узгоджується з номенклатурою посад КЕВ від 25.07.2014, допуск до державної таємниці за формою 2 в установі надається лише особам, що займають посади начальника КЕВ ( ОСОБА_2 ), заступника начальника КЕВ  головного інженера ( ОСОБА_1 ), начальника секретного відділення (на той час ОСОБА_3 ) та інспектора з кадрів ( ОСОБА_5 ). В наданих поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що знаючи про наявність на зберіганні документів з грифом «Цілком таємно» у ОСОБА_3 , він особисто звернув увагу ОСОБА_1 на проведення інструктажу членів комісії та здійснення контролю за їх роботою.
		Відповідно до власноручних пояснень ОСОБА_1 від 22.09.2015, він особисто подав начальнику КЕВ м. Вінниця кандидатури членів комісії для включення їх у вищезазначений наказ, усвідомлюючи наявність у них допуску до державної таємниці за формою 3. До початку роботи комісії ОСОБА_1 , який є одним з керівників КЕВ м. Вінниця (відповідно до номенклатури посад, наявність допуску до державної таємниці за формою 2 обґрунтована виключно необхідністю виконання обов`язків начальника установи за його відсутності), не встановив гриф секретності робіт, що будуть виконуватися, пояснивши, що йому не було відомо про знаходження у ОСОБА_3 документів з грифом «Цілком таємно». Водночас, відповідно до актів загальної перевірки фактичної наявності матеріальних носіїв секретної інформації в КЕВ м. Вінниця за 2013-2014 роки, комісіями, головою яких був ОСОБА_1 , констатувалося наявність в РСО документів з грифом «Цілком таємно» (зокрема, акт від 26.03.2013 № 8, акт від 21.02.2014 № 5, акт від 07.05.2015 № 15).
		Пунктом 762 Порядку № 939 встановлено, що особи, які здають та приймають матеріальні носії секретної інформації, не можуть входити до складу вказаної комісії. Водночас комісія повинна складатися не менше ніж з трьох осіб.
		Отже, суд апеляційної інстанції, досліджуючи зібрані пояснення та матеріали службового розслідування, встановив, що ОСОБА_1 сам двічі виходив з режимного приміщення, де працювала комісія, не здійснив інструктаж та розподіл обов`язків між членами комісії (з метою унеможливлення ознайомлення з документальними матеріалами інших осіб, що не мають прямого стосунку до роботи з ними), зазначивши у своїх поясненнях, що «члени комісії не доповіли, що під час прийому-передачі передавались цілком таємні документи».
		Також судом апеляційної інстанції встановлено що відповідно до матеріалів службового розслідування, проведеного в КЕВ м. Вінниця, ОСОБА_1 , як голова комісії, контроль за роботою її членів здійснював не постійно та формально, чим була створена загроза витоку секретної інформації.
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачем не заперечувався факт його тимчасової відсутності під час безпосередньої передачі документів з грифом «Цілком таємно» членами комісії, яким наданий допуск до державної таємниці за формою 3, яку він пояснив виробничою необхідністю.
		Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 , як голова комісії, не встановив ступінь секретності матеріальних носіїв, що передавалися, не організував належним чином роботу комісії, не розподілив обов`язки між її членами з метою дотримання вимог режиму секретності, не контролював сам процес безпосередньої передачі, особисто документи з грифом секретності «Цілком таємно» не передавав, про результати роботи комісії з`ясував лише з доповіді її членів, що у своїй сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 , який займав керівну посаду в установі 2 категорії режиму секретності, неналежно виконував свої обов`язки, чим допустив порушення в сфері обігу інформації, що становить державну таємницю.
		Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , будучи одним з керівників КЕВ м. Вінниця та як громадянин, якому надано допуск і доступ до державної таємниці, порушив взяті на себе зобов`язання, визначені у пункті 116 Порядку № 939, зокрема: виконання вимог режиму секретності; знання ступеня секретності робіт, що провадяться, вірне визначення грифу секретності документів та інших матеріальних носіїв інформації, дотримання правил користування ними, порядку їх обліку та зберігання; користування секретними документами та виробами так, щоб виключити можливість ознайомлення з ними інших осіб, у тому числі допущених до подібних робіт, документів та виробів, якщо на даний час вони не мають прямого стосунку до роботи з ними та невідкладне інформування керівника РСО підприємства, установи, організації про виявлені обставини, що можуть перешкодити збереженню державної таємниці.
		Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав факт порушення ним пункту 116 Порядку № 939, оскільки це не підтверджено доказами, та на те, що цей пункт не регламентує порядок роботи комісії та її членів, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини підпадають під визначення пункту 3 частини другої статті 23 та частини другої статті 26 Закону України «Про державну таємницю», через що допуск ОСОБА_1 до державної таємниці був скасований.
		Окрім того, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно допущення відповідачем істотних помилок під час оформлення спірного розпорядження, а саме зазначення підстави для скасування допуску до державної таємниці позивача, які не узгоджуються із висновками спеціальної експертизи, службового розслідування, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до витягу з розпорядження Управління СБУ у Вінницькій області від 24.12.2015 № 145/Д підставою для скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 зазначено вмотивований запит № 15 дск від 01.12.2015 (вх. № 1469дск від 10.12.2015). В даному випадку, посилання в преамбулі спірного розпорядження на положення пункту 80 Порядку № 939 стосується інших осіб, питання про скасування допуску яких до державної таємниці також вирішено вказаним розпорядженням, про що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив представник відповідача.
		Таким чином, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову.
		Також Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
		Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у даній справі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції  без змін, оскільки судом не було допущено порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні. 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Ж.М. Мельник-Томенко
		А.В. Жук 
		Н.М. Мартинюк
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...