Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/7543/17 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2020.
Дата набрання законної сили: 19.05.2020
Номер судового провадження: 14-546цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем  України
		19 травня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 361/7543/17
		Провадження № 14-546 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Пророка В. В.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, процентів за користування, трьох відсотків річних та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року, ухвалене суддею Радзівіл А. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І., та
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог 
		1.            У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, процентів за користування, трьох відсотків річних та звернення стягнення на предмет іпотеки.
		2.            Позовна заява мотивована тим, що 22 червня 2016 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого договору ОСОБА_2 позичив у нього грошові кошти у сумі 871 500,00 грн, що за курсом, встановленим Національним банком України на день укладення договору, еквівалентно 35 000,00 дол. США , на строк до 21 червня 2017 року.
		3.            Договором позики від 22 червня 2016 року передбачено, що повернення грошових коштів здійснюється відповідачем у м. Києві готівкою у національній валюті України в сумі, яка еквівалентна 35 000,00 дол. США за курсом, встановленим Національним банком України на день виконання зобов`язання за цим договором позики.
		4.            Договір позики від 22 червня 2016 року, укладений в інтересах сім`ї одним із подружжя, а саме, відповідачем ОСОБА_2 у присутності другого відповідача, його дружини, ОСОБА_3 , створює обов`язки і для другого з подружжя.
		5.            На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором позики між ним та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки від 22 червня 2016 року. Предметом іпотеки є належна ОСОБА_2 на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, на якій станом на момент укладення договору іпотеки були відсутні будь-які споруди. Договір іпотеки від 22 червня 2016 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю.
		6.            Позивач вказує на те, що взяті на себе зобов`язання відповідачі, які на його думку мають бути солідарними боржниками, не виконали, позика повернута не була. Також ОСОБА_1 вважає, що договір позики від 22 червня 2016 року укладався ОСОБА_2 , в присутності ОСОБА_3 в інтересах сім`ї, тобто одержана сума використана на потреби сім`ї.
		7.            Враховуючи, що пунктом 2 договору позики від 22 червня 2016 року було встановлено, що сплата відсотків за цим договором не передбачається, але пунктом 1 договору визначений строк позики та обов`язок відповідача щодо повернення позикодавцеві грошових коштів не пізніше 21 червня 2017 року включно, тому, посилаючись на вимоги статей 536, 1048 Цивільного кодексу України, вважав, що має право на стягнення з відповідачів на свою користь процентів, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		8.            Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив суд: стягнути солідарно з відповідачів суму: заборгованості за договором позики від 22 червня 2016 року у розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентна курсу гривні за ставками Національного банку України складає 993 682,62 грн; проценти за користування чужими грошовими коштами розрахованими станом на 30 листопада 2018 року, а саме із застосуванням облікової ставки Національного банку України у загальній сумі у розмірі 219 997,53 грн; 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики від 22 червня 2016 року у розмірі 42 878,09 грн за 525 днів прострочення та судові витрати.
		9.            Крім того, просив у рахунок погашення вказаної заборгованості ОСОБА_2 на його користь звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		10.         Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 1 256 558,24 грн за договором позики, укладеного 22 червня 2016 року, що складається з:
		10.1    Основного боргу в розмірі 35 000,00 дол. США, що еквівалентно 993 682,62 грн;
		10.2    Відсотків за користування позикою за період з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 219 997,53 грн;
		10.3    3 % річних в розмірі 42 878,09 грн.
		11.         У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1000 га, без будь-яких забудов, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада, кадастровий номер 3221282800:02:004:0299 у межах, які зазначені в плані меж земельної ділянки, та яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Саверою М. В., з реєстровим номером 1478 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 416531, виданого 07 грудня 2011 року Управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області на підставі розпорядження Броварської районної державної адміністрації № 1735 від 11 жовтня 2011 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322120001012639 в рахунок погашення за договором позики укладеного 22 червня 2016 року в сумі 1 256 558,24 грн, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, що визначена згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для індивідуального садівництва, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Зазимська сільська рада складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт прайм» від 12 вересня 2017 року в сумі 88 960,00 грн.
		12.         Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 834,80 грн та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 3 500,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
		13.         Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 виконав у повному обсязі свої зобов`язання за договором позики від 22 червня 2016 року, передавши ОСОБА_2 обумовлену договором суму коштів, а останній не виконав належним чином свого обов`язку щодо повернення суми позики у строк, визначений сторонами. Суд також дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що дружина відповідача - ОСОБА_3 є солідарним боржником з ним.
		14.         При цьому, суд одночасно стягнув з ОСОБА_2 заборгованість та звернув стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, вважаючи, що це не є подвійним стягненням боргу.
		15.         Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року в частині стягнення відсотків за користування позикою за період із 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 219 997,00 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін.
		16.         Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив правильне рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики, 3 % річних та звернення стягнення на предмет іпотеки.
		17.         Разом з тим, апеляційний суд вважав, що враховуючи ту обставину, що сплата відсотків за договором не передбачена, строк дії договору закінчився, висновок суду про задоволення вимог в частині стягнення відсотків за користування позикою за період з 22 червня 2017 року по 30 листопада 2018 року є помилковим, і рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		18.         У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018  року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив відповідні судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.
		19.         Касаційна скарга мотивована тим, що суди не забезпечили повний та всебічний розгляд справи й не встановили усіх необхідних для правильного її вирішення обставин, оскільки позивачем не було надано доказів про передачу коштів за спірним договором позики, тому, вважає, позовні вимоги безпідставними. Крім того, посилається на те, що суди безпідставно одночасно стягнули заборгованість та звернули стягнення на предмет іпотеки для погашення цієї заборгованості, що є подвійним стягненням з боржника. 
		Позиція інших учасників справи
		20.         У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність її доводів, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		21.         Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.
		22.         11 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, передбачених пунктом 7 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України). Згідно із цією нормою суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
		23.            07 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
		24.            У травні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання  ОСОБА_1 про поновлення виконання оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		25.         8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 прикінцевих і перехідних положень зазначеного Закону передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності тим Законом.
		26.         Оскільки ОСОБА_2 подав касаційну скаргу у червні 2019 року, Велика Палата Верховного Суду переглядає оскаржені рішення судів першої й апеляційної інстанції на підставі приписів ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX.
		27.         Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		28.         Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, одночасно задовольнив вимоги про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, вважаючи, що це не є подвійним стягненням боргу.
		29.         У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов такого правого висновку.
		30.         Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
		31.         Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
		32.         Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.
		33.         Велика Палата Верховного Суду погоджується із цим висновком та не вбачає підстав для відступлення від нього з огляду на таке.
		34.         З обставин справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів, процентів за користування, трьох відсотків річних та звернення стягнення на предмет іпотеки, що на думку відповідача свідчить про застосування судом подвійного стягнення.
		35.         За приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення.
		36.         Також відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закону про іпотеку), іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		37.         Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону про іпотеку).
		38.         Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку).
		39.         Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.
		40.         Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
		41.         Схожі правові висновки виклав Верховний Суд України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 22-ц/796/716/2014 (провадження № 6-1080цс15) та від 09 вересня 2014 року у справі № 922/3658/13 (провадження № 3-71гс14).
		42.         Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		43.         Відповідно до статті 33 Закону про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		44.         Суди вірно врахували, що позивач звернувся до суду у цій справі в тому числі з вимогою для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення.
		45.         Згідно зі статтею 5 ЦПК суд за вимогою особи має захистити права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Якщо ж закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. 
		46.         Під час виконання судового рішення про стягнення з боржника грошової суми в інтересах іпотекодержателя у межах виконавчого провадження звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про іпотеку» та статті 572 ЦК України, зокрема з урахуванням права стягувача, який є іпотекодержателем, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважне перед іншими стягувачами.
		47.         Зазначене співвідноситься із положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. 
		48.         При цьому, з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне. 
		49.         Разом із тим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що питання щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов`язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 432 ЦПК України.
		50.         Доводи касаційної скарги, що позивач не довів обставин отримання відповідачем коштів, є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідач із заявою щодо визнання укладеного договору недійсним та його розірвання в установленому законом порядку не звертався, а також не заперечував самого факту підписання ним договору.
		51.         Посилання в касаційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального законодавства, оскільки рішення ухвалене на підставі позовної заяви, що подана позивачем без додержання вимог статей 175, 177 ЦПК України, є безпідставними, оскільки суд дотримався всіх вимог під час відкриття провадження у справі, крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалу про відкриття провадження цій справі відповідач не оскаржував. 
		52.         Так, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені ухвали постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Щодо суті касаційної скарги
		53.         Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		54.         Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат не проводиться згідно зі статтею 141 ЦПК України.
		Щодо судових витрат
		55.         Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення та оскаржуваних судового рішення першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду без змін, то судові витрати у такому випадку розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 259, 268, 400, 402, 409, 410, 416, 417, 419 та частиною третьою статті 436 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.            Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		2.            Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.
		3.            Поновити виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                  /підпис/В. В. ПророкСудді:      /підпис/Н. О. Антонюк                 /підпис/О. Р. Кібенко                 /підпис/Т. О. Анцупова                 /підпис/В. С. Князєв                 /підпис/С. В. Бакуліна                 /підпис/Л. М. Лобойко                 /підпис/В. В. Британчук                 /підпис/Н. П. Лященко                 /підпис/Ю. Л. Власов                 /підпис/О. Б. Прокопенко                 /підпис/М. І. Гриців                 /підпис/Л. І. Рогач                 /підпис/В. І. Данішевська                 /підпис/О. С. Ткачук                 /підпис/Ж. М. Єленіна                 /підпис/В. Ю. Уркевич                 /підпис/О. С. Золотніков                 /підпис/О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...