Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/308/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2020.
Дата набрання законної сили: 12.05.2020
Номер судового провадження: 12-10гс20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		 
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		12 травня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 925/308/18
		Провадження № 12-10гс20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Рогач Л. І.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П.,
		розглянула касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області (далі - скаржник, прокуратура) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 грудня 2019 року (судді Поляк О. І., Руденко М. А., Кропивна Л. В.) у справі № 925/308/18 за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави (далі - позивач, прокурор) до Лубенської сільської ради Кам`янського району Черкаської області (далі - Лубенська сільрада), Товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України (далі - товарна біржа) та ОСОБА_1 про визнання результатів аукціону недійсними, скасування протоколу аукціону, визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення нерухомого майна.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		1.1. У березні 2018 року прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду з позовною заявою до Лубенської сільради, товарної біржі та фізичної особи ОСОБА_1 про: визнання недійсними результатів аукціону з продажу приміщення ліквідованої загальноосвітньої школи загальною площею 322,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне приміщення), і скасування протоколу цього аукціону від 17 березня 2015 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення, укладеного 9 липня 2015 року Лубенською сільрадою та ОСОБА_1 ; зобов`язання ОСОБА_1 повернути Лубенській сільраді спірне приміщення.
		 
		1.2. Зазначив, що під час реалізації спірного приміщення не було дотримано вимог чинного законодавства, що призвело до порушення інтересів держави у сфері розпорядження об`єктами комунальної власності, порушено вимоги Закону України від 4 березня 1992 року № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» (далі - Закон № 2163-ХІІ), Закону України від 6 березня 1992 року № 2171-ХІІ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі - Закон № 2171-ХІІ), а також чинного на момент проведення аукціону Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 2 квітня 2012 року № 439, Положення про порядок відчуження майна комунальної власності Лубенської сільради, затвердженого рішенням Лубенської сільради від 27 травня 2011 року № 6-8/VI (далі - Положення про відчуження майна). 
		1.3. Так, при відчуженні об`єкта комунальної власності не було проведено належним чином оцінки майна, а продаж майна відбувся за заниженою вартістю, яка не відповідає дійсним обставинам і є меншою від реальної майже в 10 разів, що призвело до бюджетних втрат, також є не визначеним режим земельної ділянки під спірним приміщенням, її вартість та умови користування. Крім того, порушено порядок проведення аукціону, визначення переможця і строків укладання договору за результатами аукціону. На порушення вимог чинного законодавства сторони в договорі не досягли згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, а саме не зазначили площі та кадастрового номера земельної ділянки, на якій цей об`єкт розміщено.
		2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2.1. Суди розглядали справу неодноразово. Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 6 червня 2019 року скасував рішення Господарського суду Черкаської області від 9 липня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 6 лютого 2019 року, якими у задоволенні позову було відмовлено повністю, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
		2.2. Вказав, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову є передчасними, оскільки суди не з`ясували чи було відчуження спірного приміщення шляхом проведення аукціону здійснено у порядку приватизації комунального майна, як і не встановили факту використання відповідачем ( ОСОБА_1 ) придбаного приміщення для реалізації господарської діяльності, що може вплинути на визначення юрисдикції спору.
		2.3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
		2.4. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачі дотримались процедури відчуження спірного об`єкта нерухомого майна, у зв`язку із чим відсутні підстави як для визнання недійсними результатів аукціону з продажу приміщення, так і для визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення від 9 липня 2015 року, укладеного Лубенською сільрадою та ОСОБА_1 за результатами аукціону, та зобов`язання останньої повернути Лубенській сільраді приміщення.
		2.5. Постановою від 9 грудня 2019 року Північний апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрив, повернув прокуратурі сплачену суму судового збору.
		2.6. Суд апеляційної інстанції вказав на відсутність правових підстав вважати, що на спірні правовідносини поширюються норми матеріального права, якими унормовано приватизаційні процедури, адже цей спір стосується відчуження нерухомого комунального майна, здійсненого на підставі статей 26, 60 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», за умови прийняття Лубенською сільрадою рішення про виключення такого майна зі списку об`єктів спільної комунальної власності та включення його до переліку реалізації, тож вказаним рішенням, на думку суду, припинено процедуру приватизації спірного приміщення. 
		2.7. Зазначив, що Лубенська сільрада прийняла рішення про реалізацію такого майна шляхом його відчуження у порядку, визначеному Положенням про порядок відчуження майна комунальної власності Лубенської сільради, затвердженого рішенням Лубенської сільради від 27 травня 2011 року №6-8/VI. Норми наведеного Положення дублюють норми Положення про відчуження майна, аукціон проводиться згідно з Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803 зі змінами та містять відсилки (наприклад пункт 17) саме до Порядку відчуження об`єктів державної власності, а не до Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, що додатково свідчить про відсутність у спірних правовідносинах приватизаційної складової.
		2.8. Оскільки покупець ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступає у статусі фізичної особи і спірне приміщення вона придбала виключно для задоволення її власних потреб і не використовує його для здійснення підприємницької діяльності, то з урахуванням вищевказаних висновків та суб`єктного складу учасників спору вказані правовідносини не можуть бути предметом розгляду суду господарської юрисдикції.
		3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		3.1. У січні 2020 року прокуратура звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 грудня 2019 року, в якій просила скасувати вказану постанову, а справу № 925/308/18 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказав на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо віднесення цього спору до цивільної юрисдикції, адже спір у цій справі виник у зв`язку із відчуженням комунального нерухомого майна з численними порушеннями процедури його приватизації, оскаржуваний договір купівлі - продажу нежитлового приміщення укладений в порядку приватизації комунального майна шляхом проведення аукціону, тож з урахуванням характеру спірних правовідносин, наведеної скаржником практики Верховного Суду справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		3.3. Оскільки рішення суду у цій справі оскаржується з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, скаржник відповідно до положень частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просив справу №925/308/18 за касаційною скаргою прокуратури передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		3.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 5 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від  9 грудня 2019 року, справу разом зі скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, позаяк судове рішення в цій справі оскаржується з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
		3.5. Ухвалою від 26 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 925/308/18 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. 
		4. Позиція учасників справи
		4.1. Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні та правом направлення відзиву на касаційну скаргу.
		5. Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		5.1. 27 травня 2011 року Лубенська сільрада прийняла рішення №6-9/VI «Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальної громади Лубенської сільської ради, що підлягає приватизації». До вказаного переліку ввійшла будівля ліквідованої Куликівської школи. Цього ж дня Лубенська сільрада прийняла рішення №6-9/VI «Про затвердження положення про аукціонну комісію з приватизації майна, що належить до спільної власності територіальної громади Лубенської сільської ради». До завдань аукціонної комісії належить визначення стартової ціни об`єкта.
		5.2. 15 липня 2014 року Лубенська сільрада прийняла рішення № 30-7/VI «Про приміщення Куликівської ЗОШ», яким вирішила: приміщення ліквідованої Куликівської ЗОШ за адресою: АДРЕСА_1 вилучити з переліку об`єктів сільської комунальної власності та включити в перелік об`єктів, що підлягають реалізації; провести реалізацію приміщення у відповідності до проведеної незалежної грошової оцінки та чинного законодавства.
		5.3. Організатором аукціону (розпорядником) була Лубенська сільрада, яка в особі сільського голови підписала договір з товарною біржею на організацію та проведення торгів з продажу майна від 12 січня 2015 року, також Лубенською сільрадою було замовлено й оцінку спірного приміщення ліквідованої школи до продажу на аукціоні.
		5.4. На підставі цього рішення товарною біржею 17 березня 2015 року було проведено аукціон з продажу об`єкту комунальної власності - приміщення ліквідованої Куликівської загальноосвітньої школи, загальною площею 322,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (будівля одноповерхова нежитлова). Стартова ціна лота становила 7 855,00 грн; крок аукціону - 785,50 грн (10% від стартової ціни).
		5.5. Оголошення про проведення торгів було розміщено в газеті «Новини біржі» 25 лютого 2015 року для необмеженого кола зацікавлених осіб, тобто не менше ніж за 20 днів до проведення торгів.
		5.6. В аукціоні брали участь два учасники: ОСОБА_1 (учасник №1) та ОСОБА_2 (учасник №2). Згідно з протоколом аукціону № 1 з продажу об`єкту комунальної власності від 17 березня 2015 року переможцем вказаного аукціону став учасник № 1, а саме ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). Ціна продажу становила 7 855,00 грн.
		5.7. За результатами проведеного аукціону 9 липня 2015 року Лубенська сільрада (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу приміщення, за умовами якого передано у власність покупця нежитлову цегляну будівлю загальною площею 322,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрацію права приватної власності на приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 9 липня 2015 року.
		6. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство
		6.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. 
		 
		 
		 
		6.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		6.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		6.4. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		6.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		6.6. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		6.7. Частинами другою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		6.8. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
		6.9. Також господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду. 
		6.10. Статтею 30 Закону № 2163-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому ГПК України. Вказану вимогу вирішення спору судом господарської юрисдикції передбачено також чинною на момент звернення з позовом редакцією статті 30 Закону України від 18 січня 2018 року № 2269-VІІІ «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон № 2269-VІІІ). 
		6.11. За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону № 2269-VІІІ приватизацією є платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб. Вказана стаття містить і визначення припинення приватизації - рішення органу приватизації про припинення вчинення будь-яких дій, спрямованих на приватизацію (продаж) об`єкта приватизації (пункт 23 частини першої вказаної статті).
		6.12. Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 2163-XII законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Частиною четвертою цієї ж статті закону також визначено, що  відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		6.13. При цьому відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2171-XII, на порушення вимог якого посилався у позові прокурор, покупцями об`єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону № 2163-XII.
		6.14. Спори щодо приватизації державного (або комунального) майна виникають у зв`язку з його відчуженням, зміною чи припиненням правомочностей держави на таке майно та виникненням відповідного обсягу прав у суб`єктів права приватної власності. За загальним правилом спори щодо приватизації державного майна належать до господарської юрисдикції незалежно від суб`єктного складу сторін спору щодо відчуження майна - як юридичних так і фізичних осіб.
		6.15. Тож при визначенні юрисдикції цієї справи слід виходити з характеру та змісту спірних правовідносин, у межах яких і за захистом яких звернувся позивач. 
		6.16. Як убачається з позовної заяви, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до відповідачів у межах правовідносин щодо відчуження комунального майна, стверджуючи про незаконність такого відчуження, як проведеного поза межами та всупереч нормативно передбаченої для відчуження такого майна процедури приватизації.
		6.17. Спір про те, чи слід було Лубенській сільраді відчужувати спірне майно виключно в межах приватизаційної процедури в розумінні законів № 2163-ХІІ та № 2171-ХІІ, чи у цьому випадку була прийнятна також інша процедура відчуження, є спором щодо приватизації комунального майна.
		6.18. Спосіб, який обрав позивач для захисту порушених прав, не змінює правової природи спору, який виник щодо порушення умов та процедури приватизації спірного майна. Адже в позовній заяві позивач посилається саме на неможливість продажу приміщення ліквідованої загальноосвітньої школи загальною площею 322,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його відчуження у порядку, визначеному Положенням про порядок відчуження майна комунальної власності Лубенської сільської ради, затвердженого рішенням Лубенської сільської ради від 27 травня 2011 року №6-8/VI (та, відповідно, Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803), як на підставу поданого позову для обґрунтування змісту стверджуваного позивачем порушення та забезпечення належного відновлення порушеного права.
		 
		6.19.Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин, а також наявності прямої вказівки закону на вид судочинства, у якому має розглядатись така категорія справ, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а участь фізичної особи у процедурі відчуження майна не змінює правової природи такого юридичного спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
		6.20. Відповідна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 903/456/18 у правовідносинах, які є подібними, адже також виникли у спорі щодо правомірності відчуження органом місцевого самоврядування комунального майна поза межами приватизаційної процедури в розумінні законів № 2163-ХІІ та № 2171-ХІІ. 
		6.21. Здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії» (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France).
		6.22. Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, закриваючи провадження у справі як в частині позовних вимог до фізичної особи так і в частині позовних вимог до інших відповідачів (юридичних осіб) суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував обставин справи, не врахував наведених норм права та висновків ЄСПЛ щодо ефективного доступу до суду та дійшов помилкового висновку про порушення правил юрисдикції господарських судів.
		6.23. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у зв`язку із неможливістю розгляду спору в цій справі судом господарської юрисдикції є неправильним і таким, що не відповідає вказаним нормам права та суперечить наведеній практиці Верховного Суду.
		7. Висновок Великої Палати Верховного Суду
		7.1. Частиною шостою статті 310 ГПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
		7.2. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, закривши провадження у справі, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а тому постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 грудня 2019 року слід скасувати, а справу передати до цього суду для продовження розгляду.
		8. Щодо розподілу судових витрат
		8.1. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, відшкодування судових витрат буде здійснено за результатом вирішення спору.
		Керуючись статтями  308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 грудня 2019 року у справі № 925/308/18 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя  В. С. КнязєвСуддя-доповідач   Л. І. РогачСудді:                                Н. О. Антонюк                                                 О. С. Золотніков Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна                                                Л. М. Лобойко                                                В. В. Британчук                                               Н. П. Лященко Ю. Л. Власов  О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...