Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/5350/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2020. Зареєстровано: 16.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2020.
Дата набрання законної сили: 11.06.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/5252/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5252/20 Справа № 214/5350/19   Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар  Я. М.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2020 року                                м.Кривий Ріг
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - судді: Бондар Я.М.,
		суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
		секретар судового засідання : Чубіна А.В.,
		сторони справи:
		скаржник -  ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження  державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Гливук Марина Іванівна,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою скаржника  ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року, постановлену суддею Прасоловим В.М., у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 04 березня 2020 року,-
		ВСТАНОВИВ:
		У липні2019року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції Дніпропетровській області Гливук С.І. про закінчення виконавчого провадження, покладення зобов`язання.
		 
		Просила скасувати постанову державного виконавця Саксаганського відділу ДВС м.Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області (далі за текстом «ВДВС») від 16.05.2019р. ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження за №58772475, по виконавчому листу справи №214/2744/15, виданого Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу по справі №214/2744/15 та зобов`язати Державну виконавчу службу виконати рішення суду належним чином і повернути їй 4 137 грн.; не повертати їй 4137 грн. авансу за виконання рішення суду до його належного виконання.
		В обґрунтуванняскарги зазначенонаступне. 02.04.2019р. ОСОБА_1 звернулась до ВДВС із заявою про виконання судового рішення по справі №214/2744/І5 Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу. 
		По справі Дніпровський апеляційний суд 12.02.2019р. виніс постанову, якою зобов`язав ОСОБА_3 прибрати грушу та інші дерева в своїй садибі. 
		02.04.2019р. державний виконавець Іванова А.М. відкрила виконавче провадження за №8772475.
		17.04.2019р. державний виконавець Захаренко К ОСОБА_4 , за адресою ОСОБА_3 АДРЕСА_1 , склала акт, відповідно до якого дерева та груша прибрані. Її представник акт підписав з поміткою «не згоден». 
		16.05.2019р. державний виконавець Гливук М.І. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження. В постанові не указано як саме і коли виконано рішення суду та на підставі чого виконавче провадження закінчено.
		З постановою державного виконавця не згодна, просила її скасувати з наступних підстав. 
		Апеляційний суд у постанові від 12.02.2019р. зобов`язав ОСОБА_3 прибрати дерева: грушу та інші, щоб ствол і т.д. По словнику ствол є основна частина дерева від коріння до вершини, яка несе на собі гілки. Дерево не загальне поняття. Дерево складається з коріння, ствола та крони з гілками. Вказує, що ОСОБА_3 залишив від груші нижню частину ствола дерева висотою 60-70 сантиметрів і коріння, значить груша не прибрана. Звертали увагу державного виконавця ОСОБА_5 на пень від груші висотою 60- 70 сантиметрів та не прибране коріння, але виконавча служба під тиском ОСОБА_3 , чи по угоді з ним, склала неправдивий акт про добровільне виконання ОСОБА_3 рішення суду та звільнила його від сплати виконавчого збору в сумі 8346 грн. 
		При звернені до виконавчої служби на рахунок служби, через «Ощадбанк», внесла аванс за виконання рішення 4173 грн. Гроші їй не повернуті. Для внесення 4173 грн. взяла борг, тому зацікавлена в найскорішому виконанні рішення суду, по якому ОСОБА_3 повинен був прибрати дерева. ОСОБА_6 до цих пір не прибрана, її представник 5 разів являвся до служби з приводу виконання рішення суду. Виконавче провадження відкривала державний виконавець Іванова А.М., акт складала ОСОБА_5 , закрила провадження ОСОБА_2 . Кожного разу державний виконавець ОСОБА_5 пояснювала, що питання про закриття провадження буде вирішувати ОСОБА_7 , бо це її провадження і вона його не виконує. ОСОБА_5 пояснювала, щоб чекали ОСОБА_7 , яка завжди була на лікарняному. Копію постанови про закінчення провадження поштою їй не направляли. Виконавця ОСОБА_2 не знає, не бачила, з нею не працювала. Вказує, що залишилось пів-ствола і корінь груші, тому виконавче провадження закрито без належних підстав.
		В подальшому подала додаткову заяву, в якій просила: зобов`язати службу виконати рішення суду про прибирання дерев і вишні та груші в повному обсязі з прибиранням їх корінь; зобов`язати службу перерахувати на її особистий рахунок в повернення авансу за подання виконавчого листа для примусового виконання 110,73 грн.; стягнути з служби на її користь 1142,18 грн. за відрив від звичайних занять та грн. інших судових витрат. В обґрунтування зазначила наступне. Її представник разом з нею 17.07.2019р. виготовили заяву по цій справі. 18.07.2019р. заява здана до суду, про що свідчить штамп суду. Їх відрив від звичайних занять склав 8 годин. 12.08.2019р. до суду подали відповідь на відзив, вивчення заперечень, матеріалів до них, виготовлення відповіді і здача відповіді до суду та направлення зацікавленим особам тривали 10 годин. Справа була призначена до розгляду на 26.07.2019р., повістку отримали після 26.07.23019р. Тому її представник з`явився до суду після 31.07.2019р., щоб з`ясувати казус, отримав повістку про слухання справи 28.08.2019р. Відрив від звичайних занять склав 4 години на збори в дорогу до суду, перебування в суді та зворотній шлях до дому. 28.08.2019р. представник являвся в суд на судове засідання. Відрив від звичайних занять склав 4 години. 04.09.2019р. представник подав до суду заяву про вивчення справи, відрив від звичайних занять склав 4 години. 27.09.2019р. представник з`явився до суду для вивчення справи. Вивчив справу та зробив запис на відповідній заяві. Йшло судове засідання, чекав закінчення судового засідання. Був в суді та в дорозі і відрив від звичайних занять склав 4 години. До відзиву ДВС приклала матеріал виконавчого провадження з яких видно, що її представник 11 та 16 серпня 2019р. двічі, являвся до служби, вивчав виконавче провадження та зробив відповідні записи в проваджені, отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження. Відрив від звичайних занять по 2 явкам до ДВС склав 8 годин, бо треба їхати з пересадкою та чекати чергу. Явка до суду 01.10.2019р. і відрив від звичайних занять триматиме 4 години. 21.08.2019р. представник відволікався від звичайних занять 5 годин з візитом до «Ощадбанк» та отримав виписку з її особистого рахунку. Була черга та не працював комп`ютер. По особистому рахунку 17.05.2019р. ДВС їй перечислено 4104 грн. в повернення авансу при поданні виконавчого листа. Платила аванс в сумі 4 173 грн., а з комісійними банку 4214,73 грн., їй не повернуто 110,73 грн. Загальний відрив від звичайних занять 46 годин. 1 година праці з МРП в 4 173 грн. : 168 годин праці = 24.83 грн., а за 46 годин відриву від звичайних занять, відповідно ст. 138 ЦПКУ, просить стягнути з ВДВС 1142,18 грн., а також, відповідно ст. 133 ЦПКУ, інші судові витрати, що пов`язані з підготовкою і розглядом справи по квитанціям, які прикладені до відповіді на 45 грн. + 26 грн. грн. о квитанції по цій заяві. 
		Знову, подавши додаткову заяву просила: стягнути з ВДВС відповідно ст.452 ЦПК України та ст. 138 ЦПК України на користь ОСОБА_1 3053,30 грн. за відрив від звичайних занять, 145 грн. як інших судових витрат, пов`язаних з підготовкою і розглядом справи, відповідно п.4 ч.3 ст. 133 ЦПК України та 110,73 грн. неповернутого авансового внеску за подання виконавчого листа. В обґрунтування заяви вказує наступне. По справі 7 її печатних та інших документів з штампами суду, це визначає, що представник 7 разів з`являвся до суду. На одну явку до суду витрачено 3-4 години: збори в дорогу, час в дорозі до суду, перебування в суді та з суду додому. В зв`язку з 7 явками до суду представник був відірваним від звичайних занять. На один візит до суду, в середньому, витрачається 3 години 30 хвилин х 7 = 24.5 години відриву від звичайних занять. Є розписки представника про ознайомлення з виконавчими провадженнями 11 і 16 липня 2019р. та заява до служби від 16 січня 2020р. з штампом служби, їхати до служби треба з пересадкою та пройти значний шлях. На один візит до служби витрачалось 4 години, а на 3 візити 10,5 годин. Служба копії постанов про закриття проваджень не надсилала, тому 2 візити. Представник, відповідно повісток, з`являвся в судові засідання 26 липня, 28 серпня, 12 вересня, 01 жовтня, 15 жовтня, 18 грудня 2019р. 15січня 2020р. представник подав до суду заяву про вивчення справи. 24 січня вивчав справу, а 31 січня 2020р. з`явився в суд для слухання справи На один візит до суду, в середньому витрачається 3 години 30 хвилин х 9 явок до суду =31.5 годин відриву від звичайних занять по явці в судові засідання. По матеріалам справи представник 27 вересня та 1, 12, 31 липня 2019р. вивчав в суді справу. На один візит до суду, в середньому витрачається 3 години 30 хвилин х 4 = 14 години відриву від звичайних занять. В справі 12 сторінок печатного тексту по темі позову. На виготовлення 1 сторінки печатного тексту, відрив від звичайних занять складає 1 годину 30 хвилин, бо треба вивчити тему, законодавство, судову практику, монографії, матеріали виконавчої служби, набрати текст, провести корекцію, роздрукувати, провірити печатний текст, підписати. Разом відрив від звичайних занять по цьому абзацу склав 42 години. Разом по справі відрив від звичайних занять: 24,5+10,5+31,5+14+ 42,5 = 121,5 години. Мінімальна оплата за 1 годину праці в 2019р. = 25,13 грн. х 115,5 = 3053,30 грн. По справі надала 7 квитанцій: на а.с. 4 на 20 грн.; на а.с. 13-16 на 20 грн.; на а.с. 17-18 на 17 грн.; на а.с. 59 на 26 грн.; на а.с. 61 на 45 грн.; на а.с. 69 на 26 грн. Разом на 124 грн. + квитанція до цієї заяви на 25 грн. = 149 грн. Це є необхідними, розумними, реальними і коректними витратами для підготовки і розгляду справи, які передбачені п.4 ч.3 ст. 133 ЦПК України, просить їх стягнути на свою користь. На а.с. 66 є її квитанція про сплату авансового внеску на депозит служби в сумі 4173 грн. та про повернення їй 4 104 грн. З невідомих причин не повернуто 69 грн. та 41,73 комісійних банку. Разом 69 + 41,73 = 110,73 грн.
		Подавши додаткову заяву просила: стягнути з ВДВС відповідно ст.452 ЦПК України та ст. 138 ЦПК України на користь ОСОБА_1 3053.30 грн. за відрив від звичайних занять, 149 грн. як інших судових витрат, пов`язаних з підготовкою і розгляду справи, відповідно п.4 ч.3 ст. 133 ЦПК України та 110,73 грн. неповернутого авансового внеску за подання виконавчого листа. На обґрунтування заяви вказала наступне. По справі 7 її печатних та інших документів з штампами суду, що визначає, що представник 7 разів з`являвся до суду. На одну явку до суду витрачено 3-4 години: збори в дорогу, час в дорозі до суду, перебування в суді та з суду додому. В зв`язку з 7 явками до суду представник був відірваним від звичайних занять. На один візит до суду, в середньому, витрачається 3 години 30 хвилин х 7 = 24,5 години відриву від звичайних занять. На листах справи 56-57 є розписки представника про ознайомлення з виконавчими провадженнями 11 і 16 липня 2019р. та заява до служби від 16 січня 2020р. з штампом служби, їхати до служби треба з пересадкою і пройти значний шлях. На один візит до служби витрачалось 4 години, а на 3 візити 10,5 годин. Служба копії постанов про закриття проваджень не надсилала тому 2 візити. Представник, відповідно повісток, з`являвся в судові засідання 26 липня, 28 серпня, 12 вересня, 01 жовтня, 15 жовтня, 18 грудня 2019р. 15 січня 2020р. представник подав до суду заяву про вивчення справи. 24 січня вивчав справу, а 31 січня 2020р. з`явився в суд для слухання справи На один візит до суду, в середньому, витрачається 3 години 30 хвилин х 9 явок до суду =31,5 годин відриву від звичайних занять по явці в судові засідання. По матеріалам справи представник 27 вересня та 1, 12, 31 липня 2019р. вивчав в суді справу. На один візит до суду, в середньому витрачається 3 години 30 хвилин х 4 = 14 години відриву від звичайних занять. В справі 12 сторінок печатного тексту по темі позову. На виготовлення 1 сторінки печатного тексту відрив від звичайних занять дорівнює 1 годину 30 хвилин бо треба вивчити тему, законодавство, судову практику, монографії, матеріали виконавчої служби, набрати текст, провести корекцію, роздрукувати, провірити печатний текст, підписати. Разом відрив від звичайних занять по цьому абзацу склав 42 години. Разом по справі відрив від звичайних занять : 24,5+10,5+31,5+14+ 42,5 = 121,5 години. Мінімальна оплата за 1 годину праці в 2019р. = 25,13 грн. х 115,5 = 3 053,30 грн., які просить стягнути на свою користь відповідно ст. 138 ЦПК України. По справі надала 7 квитанцій: на а.с. 4 на 20 грн.; на а.с. 13-16 на 20 грн.; на а.с. 17-18 на 17 грн.; на а.с.59 на 26 грн.; на а.с. 61 на 45 грн.; на а.с. 69 на 26 грн. Разом на 124 грн. + квитанція до цієї заяви на 25 грн. = 149 грн. Це є необхідними, розумними, реальними і коректними витратами для підготовки і розгляду справи, які передбачені п.4 ч.3 ст. 133 ЦПКУ. Просить їх стягнути на її користь. На а.с. 66 є квитанція про сплату авансового внеску на депозит служби в сумі 4173 грн. та про повернення їй 4104 грн. З невідомих причин не повернуто 69 грн. та 41,73 комісійних банку. Разом 69 + 41,73 = 110,73 грн.
		Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року скарга стягувача ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції Дніпропетровській області Гливук С.І. про закінчення виконавчого провадження, покладення зобов`язання задоволена частково.
		Постанова державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції Дніпропетровській області Гливук С.І. від 16 травня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №58772475 по виконавчому листу №214/2744/15, виданому Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області 25 березня 2019 року скасована.
		В іншій частині у задоволення скарги відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали в частині відмови їй в стягненні з Саксаганського відділу ДВС м.Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області 110,73 грн. частини авансового внеску за виконання рішення суду, 149 грн. в порядку п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України інших судових витрат, пов`язаних із вчиненням дій необхідних для підготовки і розгляду справи, та відмові у стягненні 3052,30 грн. в порядку ст.138 ЦПК України за відрив від звичайних занять в зв`язку з підготовкою скарги до суду і ведення справи в суді її представником, ставить питання про її скасування у цій частині та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити вимоги скарги.
		Також, просить ухвалити по справі нове рішення, яким стягнути з Саксаганського відділу ДВС м.Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 69 грн. неповернутого авансового внеску за виконання судового рішення; 3562,30 грн. за відрив від звичайних занять; 200 грн. інших судових витрат по квитанціям, що в справі.
		В порядку ст.262 ЦПК України визнати роботу ДВС по в/п №8772475 не ефективним і навіть злоякісним з порушенням законних прав ОСОБА_1 , винести по справі окрему ухвалу, в якій поставити питання про звільнення з посад начальника відділу ОСОБА_8 і державного виконавця Захаренко К.С. за фальсифікацію Акту від 17.04.2019 (акт підписано свідками, які не були на місці події). Вказує, що державний виконавець і начальник відділу на всі її письмові та усні клопотання про скасування постанови про закриття виконавчого провадження не реагували бо створили с ОСОБА_3 змичку, оформили добровільне виконання судового рішення, щоб звільнити ОСОБА_3 від сплати виконавчого збору. Зазначає, що рішення суду до цих пір не виконано, в діях державних виконавців вбачає ознаки корупції, поведінка виконавчої служби свідчить на думку скаржника про отримання держвиконавцями від ОСОБА_3 чи його тінявих кураторів ангажементу.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , начальник Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Новікова О.О., просить відмовити скаржнику в задоволенні її апеляційної скарги у повному обсязі.
		При цьому зазначає, що у відповідності до вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач до заяви про примусове виконання рішення обов`язково додає квитанцію про сплату авансового внеску, що і було зроблено ОСОБА_1 (на авансовий рахунок відділу за виконавчим провадженням №8772475 надійшли грошові кошти в сумі 4173 грн.) після завершення виконавчого провадження та надання інформації стягувача щодо розрахункового рахунку для зарахування грошових коштів у сумі 4104 грн. (невикористаний авансовий внесок) повернуто стягувачу (платіжне доручення №601 від 16.05.2019). Вказує, що на підставі наявних в матеріалах виконавчого провадження документів у начальника відділу були відсутні жодні законні підстави для визнання постанови про закінчення виконавчого провадження незаконною, всі обставини могли бути встановлені по суті лише в ході судового розгляду.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника ОСОБА_9 , який підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив їх задовольнити, з викладених у скарзі підстав, представника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Замараєву І.Ю., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з викладених у відзиві на скаргу підстав, боржника ОСОБА_3 , який, також заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах скарги, доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		 
		Судом встановлено, що 25 березня 2019 року Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області виданий виконавчий лист№2/214/126/18, згідно якого на ОСОБА_3 покладений обов`язок прибрати дерева, а саме грушу, яблуню, вишню (що за двором) від домоволодіння АДРЕСА_2 на відстань, щоб стовбур дерев: груші, яблуні та вишні знаходилися не ближче п`яти метрів від зовнішніх стін будинку АДРЕСА_2 .
		2 квітня 2019 року державним виконавцем Івановою А.М. прийнято рішення про відкриття ВП №58772475 з примусового виконання цього виконавчого листа за заявою стягувача та наданої квитанції про сплату авансового внеску у сумі 4173,00 грн. 
		17 квітня 2019 року державним виконавцем був здійснений вихід за місцем вчинення виконавчих дій та складено акт про повне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження за участю сторін виконавчого провадження та понятих з проведенням фотофіксації. 
		Під час виходу на місце було з`ясовано, що стовбур та пеньок яблуні відсутні, що стовбур вишні відсутній, пеньок знаходиться на відстані 5 м. 97 см. від зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_2 .
		Також було встановлено, що стовбур груші відсутній, пеньок знаходиться на відстані 4 м. 80 см. від зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_2 .
		16 травня 2019 року державний виконавець Іванова А. М. перебувала на лікарняному, виконавче провадження згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень передано Гливук М. І., якою винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, яка за вих.№13.13-34/19947 направлена сторонам та до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області разом з оригіналом виконавчого документа, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
		Державним виконавцем платіжним дорученням №601 від 16 травня 2019 грошові кошти у сумі 4104,00 грн. повернуті стягувачеві. 
		Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині задоволення скарги щодо скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження виходив з того, що знаходження частини стовбура груші у вигляді пенька на відстані 4 м. 80 см., що менше п`яти метрів від зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_2 , свідчить про те, що рішення суду в цій частині не виконано. Та обставина, що залишок стовбура вишні у вигляді пенька знаходиться на відстані 5 м. 97 см., тобто на відстані, яка перевищує п`ять метрів від зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_2 , свідчить, на переконання суду, що в цій частині рішення виконано. Про виконання рішення стосовно яблуні свідчить та обставина, що ані стовбура, ані його частині виявлено не було.
		Відмовляіючи позивачу у стягненні витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, суд першої інстанції виходив з того, зазначені позивачем витрати не впливали на доведеність скарги, тобто не були необхідними для розгляду справи, а тому відшкодуванню не підлягають.
		Відмовляючи позивачу у стягненні компенсації за відрив від звичайних занять, суд виходив з того, що стягувачем не надано доказів, які підтверджують тривалість відриву від звичайних занять, а тому компенсації вони не підлягають.
		Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і не може погодитись із доводами представника скаржника ОСОБА_1 , з огляду на таке.
		За вимогами ст.ст.263, 264ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
		Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду справи у повній мірі встановив всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і обґрунтованим.
		Рішення судув частиніскасування постановидержавного виконавцявід 16травня 2019року прозакінчення виконавчогопровадження неоскаржується,а томуу відповідноснідо вимог ст.367 ЦПК України у цій частині не переглядається. 
		Під час судового розгляду скарги судом були досліджені наступні письмові докази: фото (а.с.3, 60, 62), товарні чеки (а.с.4, 61, 63, 112, 113, 116), чеки (а.с.16-18), акт (а.с.45, 96), постанова (а.с.46), платіжне доручення (а.с.47, 48), акт (а.с.49), постанова (а.с.50-51), вимога (а.с.52), постанова про створення виконавчої групи (а.с.54), вимога (а.с.55), розписки ОСОБА_9 (а.с.56-57), інформація (а.с.66), виписка по рахунку (а.с.67), виконавчий лист (а.с.95), виписка з висновку експерта (а.с.97-98), пояснення (а.с.99-101), заява (а.с.118), табель обліку (а.с.122-123, 124, 125,126), журнал (а.с.127-130).
		Згідно ст.43Закону України«Про виконавчепровадження»,у разіякщо витратина залученнядо проведеннявиконавчих дійсуб`єктів господарюванняна платнійоснові,виготовлення технічноїдокументації намайно,здійснення витратна валютообмінніфінансові операціїта іншихвитрат,пов`язаних ізперерахуванням коштів,перевищують сумусплаченого авансовоговнеску,стягувач зобов`язанийдодатково здійснитиавансування такихвитрат;після закінченнявиконавчого провадженнястягувачу авансовийвнесок повертається,якщо іншене передбаченоцим Законом. 
		Згідно п.17. Розділу 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, перерахування (повернення) авансового внеску стягувача з рахунку авансового внеску органу державної виконавчої служби здійснюється на підставі розпорядження державного виконавця; для проведення витрат за рахунок авансового внеску стягувача кошти з рахунку авансових внесків згідно з розпорядженням державного виконавця перераховуються у розмірі, необхідному для здійснення витрат виконавчого провадження.
		Судом було встановлено, що стягувачем ОСОБА_1 до заяви про примусове виконання рішення була додана квитанція про сплату авансового внеску, (на авансовий рахунок відділу за виконавчим провадженням №8772475 надійшли грошові кошти в сумі 4173 грн.), які після завершення виконавчого провадження та надання інформації стягувача щодо розрахункового рахунку для зарахування грошових коштів у сумі 4104 грн. (невикористаний авансовий внесок) були повернуті стягувачу за платіжним дорученням №601 від 16.05.2019.
		Судом встановлено, що з авансового внеску стягувачу не повернуто 110 грн. 73 коп., які є комісією АТ «Ощадбанк», стягнутою банком зі стягувача ОСОБА_1 в розмірі 41,73 грн. та 69 грн. плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
		Висновок суду про те, що стягувач не підтвердила жодним належним та допустимим доказом того факту, що стягнута банком комісія підлягає поверненню стягувачу органом державної виконавчої служби при поверненні авансового внеску стягувачу, колегія суддів вважає правильним, оскільки жодним нормативним актом це не передбачено, тому вимога ОСОБА_1 у цій частині є безпідставною, такою, що задоволенню не підлягає. 
		Також, не може бути задоволена вимога скаржника ОСОБА_1 щодо повернення їй за рахунок державної виконавчої служби 69 грн. (розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження), оскільки відповідно до ч.1 Наказу №954/5 в редакції від 24.03.2017 Міністерства юстиції України «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження» (зі змінами №1468/5 від 08.05.2018) у п.3 чітко визначено, що плата за користування системою органами державної виконавчої служби, яка становить 69 грн., здійснюється за рахунок коштів авансового внеску стягувача в порядку визначеному п.17 розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.04.2012 №512/5.
		За змістом ст.452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
		Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати: пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до ст.138 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони; стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
		Відповідно до ст.140 ЦПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. 
		У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Стягувач просила стягнути витрати на виготовлення документів, фотокарток, посилаючись на вимоги ст.133 ч.3 п.4 ЦПК України, тобто витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Висновок суду першої інстанції, що зазначені скаржником ОСОБА_1 витрати на виготовлення документів, фотокарток не впливали на доведеність скарги, тобто не були необхідними для розгляду справи, а тому відшкодуванню не підлягають, колегія суддів вважає вірним і повністю з ним погоджується.
		Частиною 3 статті 12 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Також, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що стягувачем не надано доказів, які підтверджують тривалість відриву від звичайних занять, у зв`язку із чим вимоги ОСОБА_1 і в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки скаржником належним чином не було доведено, що зазначені витрати були фактичними і неминучими та необхідними.
		Відповідно до ч.3 ст.262 ЦПК України, суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставила питання про постановлення окремої ухвали щодо звільнення з посад начальника відділу Новікову О.О. і державного виконавця Захаренко К.С. за фальсифікацію Акту від 17.04.2019, проте колегія суддів вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню.
		Апеляційним переглядом встановлено, що після часткового скасування судом першої інстанції постанови державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції Дніпропетровській області Гливук С.І. про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження №8772475 фактично виконано головним державним виконавцем відділу Замараєвою І.Ю. 03.04.2020 року, що підтверджено наданою відповідачем належним чином завіреною копією постанови про закінчення виконавчого провадження. 
		Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
		Згідно ч.13 ст.141ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, відповідно колегія суддів не вирішує питання щодо розподілу судових витрат зазначених в апеляційній скарзі. 
		На думку колегії суддів, доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд , -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року.
		 
		Головуючий
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...