Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 910/18456/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 16.06.2020. Зареєстровано: 17.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2020.
Дата набрання законної сили: 19.10.2020
Результат оскарження 19.10.2020 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

ься республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.
		В силу норм п.5 ст.22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право, зокрема, залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі    у   створенні   соціальної   та   інженерно-транспортної інфраструктури  міста  за  нормативами,  затвердженими   Київською міською   радою,   з  метою  поліпшення  фінансового  забезпечення комплексної забудови міста. 
		У відповідності до розділу 1.1 Рішення №271/431 від 27.02.2003 Київської міської ради "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва" (чинного на момент укладення інвестиційного договору) пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: - відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; - плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці..
		За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
		Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Як зазначено обома сторонами, у заявах по суті спору відповідач у повному обсязі сплатив обумовлений інвестиційним договором внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної структури міста Києва у розмірі 1083318,40 грн. Розмір внеску вирахуваний з орієнтовної площі об`єкта інвестування 3280 кв.м.
		Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Як передбачено п. 2.6 договору інвестор має право збільшувати загальну площу об`єкту інвестування у разі, якщо передбачена затвердженою ПКД площа об`єкту інвестування буде більшою, ніж орієнтовна площа, зазначена у п. 1.4 цього договору, сторони письмово погоджують розмір та строки сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва шляхом укладення додаткової угоди.
		Отже умовами договору передбачено, що дійсна площа об`єкту, з якої визначається розмір внеску, має бути передбачена затвердженою проектно-кошторисною документацією.
		Сторонами не долучено до матеріалів справи ПКД на об`єкт інвестування. Про вказану обставину також зазначає відповідач у відзиві.
		Однак, позивач долучив до матеріалів справи експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом "Будівництво торгово-розважального комплексу з підземними торговими та технічними приміщеннями на перетині Оболонського проспекту по вул. Героїв Дніпра у Оболонському районі м. Києва" затверджений директором ДП "Укрдержбудекспертиза" 07.07.2016 № 00-0281-16/ЦБ, згідно якого рекомендовано затвердити ПКД за певними показниками, зокрема щодо загальної площі об`єкта будівництва - 14418,50 кв.м. Наказом відповідача від 08.07.2016 № З/П проектно-кошторисна документація була затверджена.
		Крім того, відповідач не заперечує, що загальна площа об`єкта інвестування становить 14418,50 кв. м, вказана площа також зазначалась сторонами у листуванні.
		Умовами договору сторони передбачили порядок визначення розміру додаткового внеску та строків його оплати, зокрема шляхом укладення додаткової угоди. Суд відзначає, що договором не передбачено обов`язок інвестора укладати відповідну додаткову угоду, сторони за взаємною згодою мають визначити умови додаткової угоди щодо сплати додаткового внеску.
		Відповідно до п. 1 "Положення про проведення інвестиційного конкурсу та укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об`єктів соціальної інфраструктури міста, в проектах яких передбачається розташування об`єктів сфери послуг та торговельного обслуговування населення " затвердженого розпорядження Київської міської державної адміністрації від 5 листопада 2002 р. № 2017 (в редакції, чинній на момент укладення інвестиційного договору) далі - Положення № 2017, це Положення розроблено відповідно до законів України "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про інвестиційну діяльність" та визначає порядок підготовки, проведення інвестиційного конкурсу, укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об`єктів соціальної інфраструктури міста, в проектах яких передбачається розташування об`єктів сфери послуг та торговельного обслуговування населення.
		Відповідно до п. 29 Положення № 2017 (в чинній на момент виникнення відносин редакції) інформація щодо об`єкта та умов конкурсу містить наступні відомості: а) загальна характеристика об`єкта; б) необхідні умови участі у конкурсі, зокрема: - готовність та здатність учасника конкурсу профінансувати усі витрати, пов`язані з будівництвом (реконструкцією) об`єкта інвестицій; - надання учасником конкурсу конкурсного забезпечення; - готовність учасника у разі визнання його переможцем конкурсу та укладення з ним інвестиційного договору внести кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі десяти відсотків від орієнтовної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта інвестицій. Термін внесення визначається конкурсною комісією; - готовність учасника у разі визнання його переможцем конкурсу та укладення з ним інвестиційного договору компенсувати організатору конкурсу витрати, пов`язані з підготовкою та проведенням інвестиційного конкурсу, у розмірі одного відсотка від орієнтовної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта інвестицій. Термін внесення визначається конкурсною комісією; в) інформацію щодо необхідності подання учасниками конкурсу додаткових пропозицій, спрямованих, зокрема, на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста;  г) основні критерії оцінки пропозицій та визначення переможця конкурсу. 
		Згідно п. 65, п. 4 Положення № 2017 (в чинній на момент виникнення відносин редакції) в процесі виконання інвестиційного договору сторони можуть шляхом укладення додаткової угоди змінити його умови, за винятком умов, що є істотними та відображають умови здійснення інвестиційної діяльності, визначені в результаті проведення інвестиційного конкурсу. Істотні умови договору - умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду і відповідають умовам конкурсу.
		На даний момент чинним є "Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва" затверджене рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 р. N 528/1189 (далі Положення № 528/1189).
		Пунктами 2, 3 рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 р. N 528/1189 передбачено: встановити, що заявки, які були подані на участь в інвестиційних конкурсах відповідно до Порядку, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2003 N 2442 (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27.02.2004 N 311, від 06.07.2005 N 1167, від 01.03.2006 N 338, від 21.06.2006 N 967, від 18.07.2006 N 1078 та від 27.04.2005 N 699) на момент набрання цим рішенням чинності, розглядаються відповідно до Положення, затвердженого пунктом 1 цього рішення. Розпорядження щодо проведення конкурсу по залученню інвесторів, прийняті виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), але не виконані на момент набрання цим рішенням чинності, підлягають виконанню відповідно до вимог Положення, затвердженого пунктом 1 цього рішення.
		Отже Положення № 528/1189 застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
		Відповідно до п. 6.3.15. Положення № 528/1189 у разі, якщо передбачена затвердженою проектно-кошторисною документацією площа об`єкта інвестування буде більшою, ніж орієнтовна площа, зазначена в умовах конкурсу, інвестор до початку будівельних робіт звертається до організатора конкурсу з проханням розглянути питання щодо зміни площі об`єкта на засіданні Комісії. На підставі рішення Комісії організатор конкурсу та інвестор письмово погоджують розмір та строки сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва шляхом укладення додаткової угоди.
		Так, відповідно до статті 58 Конституції України, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. 
		Абзацом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Стаття 5 Цивільного кодексу України визначає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
		Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Отже, до правовідносин між сторонами щодо затвердження збільшення площі об`єкта інвестування та укладення відповідної додаткової угоди застосовуються пункти Положення № 528/1189, які регламентують вищезазначені питання та загальні положення господарського законодавства щодо укладення договорів.
		Ч. 7 ст. 179 ГК України, зазначено, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з  урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормами нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.  Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.  Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.  У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Суд відзначає, що інвестиційний договір від 19.12.2003 № 049-13/і/11 є тристороннім. Відповідно і додаткова угода, яку просить визнати укладеною позивач, є тристоронньою.
		Оскільки, додаткова угода № 3  до інвестиційного договору від 19.12.2003 № 049-13/і/11 є тристоронньою, вона має бути погоджена та підписана всіма сторонами - Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу), Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлікон ЛТД" (інвестор) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (метрополітен), для чого позивач зобов`язаний був направити проєкт додаткової угоди не лише відповідачу, але й КП "Київський метрополітен".
		Проте позивач, як ініціатор укладення додаткової угоди, не направив її третій особі для погодження та підписання, доказів зворотного суду не надано, а текст додаткової угоди № 3, долучений до матеріалів справи містить лише підпис представника позивача та не містить підписів інших двох контрагентів. 
		Оскільки, позивачем не дотримано процедуру укладення тристоронньої додаткової угоди, суд не вбачає, що у позивача виникло право на передачу спору на вирішення господарського суду, як то передбачено ст. 188 ГК України.
		З огляду на вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
		Частинами 3, 4  статті 13 ГПК України  передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1  ст.73 ГПК України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1  статті 74 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1  статті 76 ГПК України).
		Відповідно до ч. 1  статті 77 ГПК України  обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до положень  ст. 2 Господарського процесуального кодексу України  (далі за текстом -  ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень  ст. 74 ГПК України.
		Згідно зі  ст. 79 ГПК України  наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1  статті 9 Конституції України  та беручи до уваги ратифікацію  Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття  Закону України від 23.02.2006    №3477-IV  (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Решта доводів сторін досліджена судом, однак не спростовується, як такі, що не впливають на предмет доказування у даній справі, з огляду на не дотримання позивачем процедури укладення додаткової угоди.
		На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовних вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 04633423) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлікон ЛТД" (04123, м. Київ, вулиця Бестужева, будинок 36-А, офіс 11, ідентифікаційний код 24103325) про визнання укладеною додаткову угоду № 3 до інвестиційного договору від 19.12.2003 № 049-13/і/11, укладеного між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлікон ЛТД", у редакції Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладеній у позові - відмовити повністю.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
		Повне рішення складено 16.06.2020
		 
		Суддя                                                                                          І.В.Усатенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...