Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/439/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2020. Зареєстровано: 18.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: 1532

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		17.06.2020 Справа № 920/439/20м. Суми
		Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін  за наявними матеріалами справу № 920/439/20
		за позовом  Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13; код ЄДРПОУ 03352432)
		до  відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми (40021, м. Суми, вул.Герасима Кондратьєва, 165; код ЄДРПОУ 26622590)
		про стягнення 26  881,43 грн,
		установив:
		08.05.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24954,47 грн основного боргу за договором розподілу природного газу № 42АВ400-4199-19 від 01.04.2019, 2077,44 грн пені за несвоєчасні розрахунки, 294,52 грн - суму 3% річних; а також витрати по сплаті судового збору. 
		Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/439/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 02.06.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 09.06.2020; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 16.06.2020.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, вимоги позивача в частині основної заборгованості визнає, проти вимог щодо стягнення з нього пені та 3% річних заперечує з посиланням на те, що нарахування вказаних сум позивачем не передбачено умовами договору розподілу природного газу від 01.04.2019. Також у відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що відповідно до положень пп. 4 п. 3 розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
		Позивач 04.06.2020 подав до суду відповідь на відзив, проти доводів відповідача заперечує та наполягає на задоволенні позовних вимог.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
		01.04.2019 між АТ «Сумигаз» і Квартирно-експлуатаційним відділом м. Суми (далі - КЕВ м. Суми) було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 42АВ400-4199-19 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498. 
		Взаємовідносини, що виникли між АТ «Сумигаз» та КЕВ м. Суми регулюються договором розподілу природного газу та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС).
		Відповідно до п. 1.1 договору розподілу природного газу зазначено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
		Пунктом 1.3 договору розподілу природного газу від 01.04.2019 передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документальне підтвердження споживання природного газу.
		Відповідно до п. 2.1 Договору Оператор ГРМ (позивач у справі) зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
		Згідно з п. 6.1. Договору оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
		Згідно з п. 6.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
		Пункт 6.6 Договору вказує, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
		Згідно з п. 6.7 Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
		У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.
		Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим Договором.
		Згідно з п. 6.8. Договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформляється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
		Відповідно до пп. 1) п. 7.2 Договору оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим Договором.
		Споживач зобов`язується відповідно до пп. 1) п. 7.4 укладеного договору здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
		Однак як встановлено судом, відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконує.
		Так, факт виконання позивачем договірних зобов`язань з розподілу природного газу відповідачу та факт його отримання останнім підтверджується актами надання послуг розподілу природного газу, належним чином підписаними та скріпленими печатками сторін (акт № СУМ89013060 від 23.12.2019 на суму 64 383,19 грн, акт № СУМ89013992 від 31.12.2019 на суму 24  509,47 грн, акт № СУМ80000208 від 31.01.2020 на суму 48 640, 00 грн, акт № СУМ80002101 від 29.02.2020 на суму 48640, 02 грн, акт № СУМ80004048 від 31.03.2020 на суму 48639, 98 грн).
		Однак споживач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, а саме не оплатив вчасно рахунки, виставлені Оператором ГРМ, чим порушив п. 6.4. Договору.
		Як зазначає позивач, заборгованість відповідно до акту № СУМ89013060 від 23.12.2019 складає 445 грн, заборгованість відповідно до акту № СУМ89013992 від 31.12.2019 на суму 24509,47 грн не сплачена в повному обсязі.
		Так станом на 27.04.2020 загальна сума заборгованості за договором склала 24954,47 грн, що підтверджується підписаним сторонами договору актом звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2019.
		У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку заборгованості за надані позивачем послуги, останній звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
		Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
		Оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема розділу VI договору. 
		У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
		Факт прострочення відповідача по оплаті за отриманий природний газ підтверджується розрахунками позивача, а також не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву та у доданому до нього гарантійному листі № 362 від 12.02.2020.
		Відтак суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24954,47 грн основної заборгованості за розподілений природний газ правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
		Оскільки відповідач не виконав зобов`язання у строк, визначений умовами договору розподілу природного газу № 42АВ400-4199-19, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги розділу VI договору розподілу природного газу, йому нараховано до сплати пеню у розмірі 2077,44 грн, 3 % річних у розмірі 294,52 грн.
		Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
		У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
		Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
		Відповідно до п. 8.1. Договору від 01.04.2019 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.
		Згідно з п. 8.2. Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
		Таким чином посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що Типовий договір розподілу природного газу та підписана Заява-приєднання до цього договору, не містять посилань на штрафні санкції, пеню, індекс інфляції та 3 % річних є помилковим, оскільки спростовуються положеннями укладеного договору.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Розрахунок пені позивачем здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня від дня простроченого основного зобов`язання, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».
		У відзиві на позовну заяву відповідач - КЕВ м. Суми посилається на пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
		Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
		Відповідно  до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу;
		Таким чином суд звертає увагу сторін, що розподіл природного газу не є житлово-комунальною послугою в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки спрямований на переміщення природного газу (природний газ є результатом господарської діяльності) до приміщень споживачів.
		Тому суд визнає нарахування позивачем відповідачеві пені у сумі 2077,44 грн правомірним.
		Разом з тим суд, з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, зазначає про можливість зменшення нарахованої позивачем пені на 50 відсотків, оскільки відповідач є державною організацією, фінансується з державного бюджету, а стягнення нарахованої пені у повному розмірі матиме негативні наслідки для організації, яка здійснює діяльність у сфері оборони. 
		Щодо нарахованих позивачем 294,52 грн 3 % річних суд зазначає наступне.
		Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних нарахувань не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
		Відповідачеві було нараховано за несвоєчасне виконання зобов`язання 3 % річних у сумі 294,52 грн, які не є неустойкою в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України, що не суперечить пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)».
		Судом перевірено розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, за наслідком проведених розрахунків за допомогою комп`ютерної програми «ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» ТОВ «Ліга Закон», 2020», суд вважає надані розрахунки правильними, а заявлені в цій частині позовні вимоги обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору у даній справі.
		Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		вирішив:
		1.          Позов задовольнити частково.
		2.          Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165; код ЄДРПОУ 26622590) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13; код ЄДРПОУ 03352432) 24954,47 грн основного боргу за договором розподілу природного газу № 42АВ400-4199-19 від 01.04.2019, 1038,72 грн пені за несвоєчасні розрахунки, 294,52 грн - суму 3% річних; 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.  
		3.   В іншому - відмовити.
		4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст рішення підписано 17.06.2020.
		 
		 
		Суддя                             В.Л. Котельницька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...