Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 137/2109/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2020. Зареєстровано: 18.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/43473/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 червня 2020 року 
		Київ
		справа №137/2109/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/43473/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 137/2109/16-а
		за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, третя особа: Громадська сільська рада Літинського району Вінницької області, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року, прийняту у складі судді Гопкіна П.В. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Гонтарука В. М., суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.,
		 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із позовом до інспектора Державної архітектурної-будівельної інспекції у Вінницькій     області Подоляна Анатолія Івановича  про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
		Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено.  Вирішено постанову інспектора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подоляна Анатолія Івановича від 11 жовтня 2016 року  № 328   про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч. 5  ст. 96 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. скасувати, провадження у зазначеній справі закрити.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що  04 жовтня 2016 року на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 1091 та листа Громадської сільської ради від 21 вересня 2016 року №  141 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Подоляном Анатолієм Івановичем було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері     містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил громадянина ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .
		За наслідками, перевірки 04 жовтня 2016 року відповідачем було складено акт №  1349-пп, протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушень вимог законодавства № 294-31.
		11 жовтня 2016 року управлінням державної архітектурної інспекції у Вінницькій області було винесено постанову № 328 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за самочинне будівництво господарської будівлі розміром 4,0х3,4 м. на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3 .
		У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким  відмовити у позові.
		Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені  статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
		Згідно із  ч. 5 ст. 96 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення  (далі -  КУпАП) виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п`ятдесяти до трьохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до частини першої  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		Згідно із статтею 244-6 КУпАП органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням   вимог   законодавства,  будівельних  норм,  державних стандартів  і правил під час будівництва, порушенням законодавства під  час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог     (приписів)    посадових осіб    органів    державного архітектурно-будівельного  контролю  (статті 96, 96-1 (крім частин третьої   -   п`ятої),  частини  перша  та  друга  статті  188-42). 
		Від   імені   органів   державного  архітектурно-будівельного контролю  розглядати  справи  про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: 
		керівники виконавчих  органів з   питань   державного архітектурно-будівельного  контролю  сільських,  селищних, міських рад  -  щодо  об`єктів,  розташованих  в  межах  населених пунктів (статті  96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42); 
		керівники   структурних   підрозділів з  питань  державного архітектурно-будівельного  контролю  Київської та Севастопольської міських  державних  адміністрацій  - щодо об`єктів, розташованих в межах  міст  Києва  та  Севастополя  (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42); 
		головні   інспектори   будівельного   нагляду   в  Автономній Республіці  Крим, областях,  містах  Києві  і  Севастополі - щодо об`єктів, розташованих на території кількох адміністративно-територіальних   одиниць,   за   межами  населених пунктів  та  в межах населених пунктів, в яких не утворено органів державного архітектурно-будівельного  контролю  (статті  96, 96-1 (крім  частин  третьої  - п`ятої),  частини перша та друга статті 188-42). 
		Пунктом 7-1 частини другої  статті 255 КУпАП  передбачено, що у справах про адміністративні    правопорушення,    розгляд яких віднесено    до відання    органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені  на  те  посадові особи цих органів. 
		Частиною третьою  статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення    передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи)    про    накладення адміністративного стягнення, постанову по    справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному  Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
		Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 96 КУпАП  посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями  статті 244-6 КУпАП  покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею  96.
		Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20  КУпАП»  вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному  КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
		При цьому, зміст  статті 288 КУпАП  щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.
		Поряд з цим, орган державного архітектурно-будівельного контролю до участі у справі в якості належного відповідача залучений не був.
		Положення статті 52 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
		Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. 
		Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
		З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
		Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального  закону  не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене  статтею 96 КУпАП, пред`явлений до посадової особи, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
		Для вирішення питання про залучення належного відповідача    у цій справі, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення належного відповідача та вирішення питання про його залучення.
		Колегія суддів зазначає, що діє в межах повноважень визначених  статтею  341 КАС України  (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) частиною третьою якої встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Отже, суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції не надав цьому належної оцінки, при апеляційному перегляді такого рішення та не прийняв відповідне рішення у межах повноважень.
		Відповідно до пункту 2 частини першої  статті 349 КАС України  суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Згідно із частиною другою  статті 353 КАС України  підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до пункту 4 частини третьої  статті 353 КАС України  порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
		Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356  Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.
		Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 137/2109/16-а скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Л.Л. Мороз
		А.Ю. Бучик 
		 А.І. Рибачук ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...